Рішення № 140128426, 25.09.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Справа № 915/2056/25

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго-Інновації 2025,

до відповідача: Комунального закладу Мішково-Погорілівський обласний академічний ліцей Інгульський Миколаївської обласної ради,

про: стягнення 15149,88 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енерго-Інновації 2025 звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального закладу Мішково-Погорілівський обласний академічний ліцей Інгульський Миколаївської обласної ради 15149,88 грн заборгованості за поставлену у грудні 2024 року по договору №10 від 27.08.2024 електричну енергію.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за поставлену у спірний період електроенергію.

Ухвалою суду від 09.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

17.12.2025 від відповідача до суду надійшов відзив, у якому останній заперечує проти задоволення вимог позивача посилаючись на наступне:

- між сторонами у справі дійсно існували договірні відносини, згідно яких позивач надавав послуги з електричної енергії, що підтверджується договором №10 від 27.08.2024 в період з вересня по грудень 2024 року;

- 25.12.2024 було здійснено оплату рахунку №1404241219 на підставі акту про прийом-передачу електричної енергії №140424121. Як наслідок, 26.12.2024 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №10 від 27.08.2024 на зменшення суми договору на 241860,52 грн разом з ПДВ, внаслідок чого ціна договору становила 655139,48 грн разом з ПДВ;

- свої зобов`язання, щодо сплати ціни договору, а саме суми в розмірі 655139,48 грн, відповідач виконав та договір було закрито;

- вже після закриття Договору та бюджетного 2024 року 08.01.2025 на електронну адресу відповідача та 17.01.2025 на поштову адресу був надісланий акт коригування №1 від 31.12.2024 та рахунок на оплату №1404241219 від 08.01.2025. Підтвердженням не згоди відповідача з актом коригування та надісланим рахунком на оплату був відправлений на адресу позивача 20.01.2025;

- відповідач не погоджується із підвищенням ціни, оскільки між сторонами не було погодження та підписання нового акту, а також відсутні зміни тарифів НКРЕКП, які б підтверджували зростання ціни та порушено умови публічних закупівель (п.19 постанови КМУ №1178 заборона збільшення загальної суми договору);

- за спожиту електроенергію відповідач сплачує кошти, що виділяються з місцевого бюджету, та враховуючи, що на кінець 2024 року всі виділені кошти було сплачено, відповідач не мав правових підстав для оплати рахунку №1404241219 від 08.01.2024, який був наданий до акту коригування №1 від 31.12.2024.

22.12.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній на спростування заперечень відповідача вказує наступне:

- твердження відповідача про те, що ним було виконано зобов`язання за спірним договором і такий договір було закрито станом дату надсилання акту коригування №1 від 31.12.2024 і рахунку на оплату №1404241219 від 08.01.2025 не відповідає дійсності, оскільки між сторонами було підписано додаткову угоду №2 від 31.12.2024 до спірного договору, за умовами якої сторони керуючись пп.4 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг, затверджених постановою КМУ №1178 від 12.10.2022, для виконання зобов`язань по договору, в т.ч. щодо повного розрахунку за використану електричну енергію, продовжили дію спірного договору до 31.01.2025;

- позивач вважає, що акт коригування №1 від 31.12.2024 та рахунок на оплату №15002241219 від 31.12.2024 були сформовані у відповідності до умов спірного договору та вимог нормативно-правових актів, а заборгованість за таким договором виникла в результаті недобросовісного виконання відповідачем своїх обов`язків за спірним договором;

- складова формули розрахунку ціни середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед», згідно даних офіційного веб-сайту АТ «ОПЕРАТОР РИНКУ», змінилася: у листопаді 2024 року 5,56745 грн за 1 кВт/год без ПДВ; у грудні 2024 року 5,96526 грн за 1 кВт/год без ПДВ. Таким чином, ціна за 1 кВт/год у розрахунковому періоді грудень 2024 року згідно договірних умов, погоджених сторонами, склала: (5,96526 + 0,52857 - 0,00432) = 7,79778 грн за 1 кВт/год з ПДВ (6,49815 за 1 кВт/год без ПДВ), що відповідає ціні зазначеній в акті коригування №1 від 31.12.2024;

- враховуючи обсяг фактично спожитої електричної енергії у грудні 2024 року, який згідно сертифікованих даних комерційного обліку, наданих оператором системи розподілу склав для відповідача 31736 кВт, вартість спожитої електричної енергії у грудні 2024 року згідно умов договору становить: 7,79778 грн х 31736 кВт = 247470,35 грн;

- відмова відповідача від підписання акту коригування №1 від 31.12.2024 без обґрунтування причин такої відмови, а також порушення строків оплати за фактично спожиту у грудні 2024 року електричну енергію є недобросовісною поведінкою та порушенням принципу рівності сторін договору.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.

Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі Бараона проти Португалії 1987 року Суд відзначив: Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів. Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов`язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов`язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв`язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами.

Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов`язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи в межах строку, передбаченого ГПК України.

Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

27.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Маркетс Ассістант», новим найменуванням якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Енерго-Інновації 2025, як Постачальником, та Мішково-Погорілівською загальноосвітньою санаторною школою-інтернат І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради, новим найменуванням якої є Комунальний заклад Мішково-Погорілівський обласний академічний ліцей Інгульський Миколаївської обласної ради, як Споживачем, було укладено договір №10 про закупівлю електричної енергії у постачальника (далі Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язався продати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач зобов`язався оплачувати Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Кількість очікуваного споживання (постачання) електричної енергії за цим договором визначено в обсязі 115000 кВт/год, у тому числі за місяцями 2024 року: вересень 20000 кВт/год, жовтень 25000 кВт/год, листопад 30000 кВт/год, грудень 40000 кВт/год (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.2.4 Договору, строк постачання електричної енергії 31.12.2024.

Згідно п.5.1 Договору, в редакції додаткової угоди №1 від 26.12.2024, споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору.

Згідно п.5.4 Договору, розрахунковий період за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п.5.5 Договору, розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на рахунок Постачальника протягом 10 банківських днів, з моменту отримання від Постачальника акту та рахунку.

Згідно п.14.1 Договору, в редакції додаткової угоди №2 від 31.12.2024, такий договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.01.2025 включно, а в частині виконання зобов`язань сторонами до повного виконання.

У грудні 2024 року відповідачем було спожито 31736 кВт/год електричної енергії, що підтверджується підписаним між відповідачем та АТ «Миколаївобленерго» (оператор системи розподілу) актом б/н від 17.12.2024 про прийняття-передавання послуг з розподілу електричної енергії.

Позивачем складено та направлено відповідачу акт №140424121 від 24.12.2024 приймання-передачі електричної енергії по Договору в обсязі 31736 кВт/год по ціні 6,10034 грн за 1 кВт/год без ПДВ на суму 232320,47 грн та відповідний рахунок на оплату №1404241219 від 24.12.2024 за фактично спожиту у грудні 2024 року електричну енергію на суму 232320,47 грн, який відповідачем було оплачено за платіжною інструкцією №997 від 25.12.2024.

26.12.2024 між сторонами Договору укладено додаткову угоду №1 від 26.12.2024 до такого договору, в якій останні визначили, що укладаючи цю додаткову угоду Сторони виходять з припущення, що ціна за одиницю електричної енергії у грудні 2024 року, що буде визначена відповідно до передбаченого Договором порядку визначення ціни за одиницю електричної енергії за розрахунковий період, не зміниться у порівнянні з ціною електричної енергії у листопаді 2024 року. У випадку, якщо ціна за одиницю електричної енергії у грудні 2024 року, визначена відповідно до передбаченої Договором порядку визначення ціни за розрахунковий період, буде відрізнятися від ціни за одиницю електричної енергії у листопаді 2024 року, Постачальник формує та надсилає Споживачу рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії з ціною та фактичним обсягом споживання електричної енергії за грудень 2024 року, що розраховані відповідно до умов Договору.

Позивач стверджує, що у грудні 2024 року відповідачем було спожито 31736 кВт/год фактично по ціні 6,49815 грн за 1 кВт/год без ПДВ на суму 247470,35 грн, у зв`язку з чим відповідачу надіслано відповідний акт коригування №1 від 31.12.2024 та рахунок на оплату №1404241219 від 08.01.2025 до акту коригування №1 від 31.12.2024.

Позивач зазначає, що в порушення умов Договору відповідач не оплатив 15149,88 грн (247470,35 грн - 232320,47 грн) залишку заборгованості за поставлену у грудні 2024 року по договору №10 від 27.08.2024 електричну енергію, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Частиною 2 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу (ч.ч.6, 7 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно п.5.1 Договору, в редакції додаткової угоди №1 від 26.12.2024, споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору.

Позивачем складено та направлено відповідачу акт №140424121 від 24.12.2024 приймання-передачі електричної енергії по Договору в обсязі 31736 кВт/год по ціні 6,10034 грн за 1 кВт/год без ПДВ на суму 232320,47 грн та відповідний рахунок на оплату №1404241219 від 24.12.2024 за фактично спожиту у грудні 2024 року електричну енергію на суму 232320,47 грн, який відповідачем було оплачено за платіжною інструкцією №997 від 25.12.2024.

26.12.2024 між сторонами Договору укладено додаткову угоду №1 від 26.12.2024 до такого договору, в якій визначили, що укладаючи цю додаткову угоду Сторони виходять з припущення, що ціна за одиницю електричної енергії у грудні 2024 року, що буде визначена відповідно до передбаченого Договором порядку визначення ціни за одиницю електричної енергії за розрахунковий період, не зміниться у порівнянні з ціною електричної енергії у листопаді 2024 року. У випадку, якщо ціна за одиницю електричної енергії у грудні 2024 року, визначена відповідно до передбаченої Договором порядку визначення ціни за розрахунковий період, буде відрізнятися від ціни за одиницю електричної енергії у листопаді 2024 року, Постачальник формує та надсилає Споживачу рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії з ціною та фактичним обсягом споживання електричної енергії за грудень 2024 року, що розраховані відповідно до умов Договору.

Додатком №2 «Комерційна пропозиція» до Договору, сторони погодили механізм визначення ціни (Ц) за 1 кВт/год, грн без ПДВ в розрахунковому періоді: Ц = Ц е/е + Т послуги передачі + Т постач (0,00432 грн за кВт/год).

Тобто, сторони визначили змінні складові формули, які впливають на її розмір, а саме:

- Ц е/е - середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» за розрахунковий період (календарний місяць), яка формується оператором ринку та публікується на його веб-сайті за посиланням https://www.oree.com.ua/;

- Т послуги передачі - тариф на послуги з передачі електричної енергії, затверджений НКРЕКП та діє для розрахункового періоду (календарного місяця).

Суд погоджується з доводами відповідача, що зміни регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії у грудні 2024 року не відбувалося та показник «Т послуги передачі» становив 0,52857 грн за кВт/год.

При цьому, судом прийнято до уваги, що інша складова формули розрахунку ціни середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед», згідно даних офіційного веб-сайту АТ «ОПЕРАТОР РИНКУ» (https://www.oree.com.ua/) змінилась:

- у листопаді 2024 року становила 5,56745 грн за 1 кВт/год без ПДВ;

- у грудні 2024 року збільшилась до 5,96526 грн за 1 кВт/год без ПДВ.

Тобто, ціна за 1 кВт/год у розрахунковому періоді грудень 2024 року згідно договірних умов, погоджених сторонами, склала 7,79778 грн (5,96526 + 0,52857 - 0,00432) за 1 кВт/год з ПДВ та відповідно 6,49815 за 1 кВт/год без ПДВ, що відповідає ціні зазначеній в акті коригування №1 від 31.12.2024.

Вказаним спростовуються заперечення відповідача стосовно безпідставного підвищенням ціни за спожиту у грудні 2024 року електроенергію, у зв`язку з відсутністю зміни тарифів, які б підтверджували зростання ціни та порушення умов публічних закупівель.

Враховуючи обсяг фактично спожитої відповідачем електричної енергії у грудні 2024 року, який згідно сертифікованих даних комерційного обліку, наданих оператором системи розподілу склав 31736 кВт/год, вартість спожитої електричної енергії у грудні 2024 року згідно умов Договору становить: 7,79778 грн х 31736 кВт/год = 247470,35 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем ціну та вартість електричної енергії, спожитої відповідачем у грудні 2024 року, розраховано у відповідності до умов Договору.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість спожитої у грудні 2024 року електричної енергії, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 15149,88 грн.

Доводи відповідача стосовно того, що за спожиту електроенергію відповідач сплачує кошти, що виділяються з місцевого бюджету, та враховуючи, що на кінець 2024 року всі виділені кошти було сплачено, відповідач не мав правових підстав для оплати рахунку №1404241219 від 08.01.2024, який був наданий до акту коригування №1 від 31.12.2024, судом відхиляються враховуючи наступне.

Бюджетним кодексом України, регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Видатки загального фонду бюджету здійснюється відповідно до затвердженого кошторису і план асигнувань.

Кошторис це основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Разом з тим, статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Крім того, в статті 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини пов`язані з фінансуванням установи чи організації з держаного чи місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином. Сама відсутність бюджетних коштів та/чи закінчення бюджетного періоду не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язання.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зроблено висновок, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Тобто, сама відсутність бюджетних коштів та закінчення бюджетного періоду не є підставою для звільнення відповідача від виконання грошового зобов`язання.

Подібні правові позиції викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справах №911/4249/16, №906/621/17, постановах Верховного Суду від 07.05.2018 у справі №920/724/17, від 05.06.2018 у справі 915/827/17 та постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №905/2358/16.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним залишку заборгованості за спожиту у грудні 2024 року електричну енергію у сумі 15149,88 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального закладу Мішково-Погорілівський обласний академічний ліцей Інгульський Миколаївської обласної ради (57214, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.Мішково-Погорілове, вул.Центральна, буд.129; ідент.код 04590079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго-Інновації 2025 (69035, Запорізька обл., м.Запоріжжя, вул.Жаботинського Леоніда, буд.50; ідент.код 44256077) 15149,88 грн основного боргу та 2422,40 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва