Рішення № 140128311, 03.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 Справа № 914/838/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксена"

про стягнення 732016,93 грн

за участю представників:

від позивача Піхоцька Л. В.

від відповідача не з`явився

ПРОЦЕС.

Позовні вимоги заявлено Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксена" про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування нежитловими приміщеннями за час прострочення (з 01.06.2024 по 20.02.2026) за договором оренди нежитлових приміщень №Ш-12235-20(АП) від 04.12.2020 відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України, що становить 732016,93 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Участь представників сторін у судовому засіданні не визнавалась судом обов`язковою.

СУТЬ СПОРУ ТА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Як вказано у позовній заяві, 04.12.2020 між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (позивач) та ТзОВ «Ксена» (відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №Ш-12235-20(АП), згідно з яким орендодавець і балансоутримувач передали, орендар прийняв у строкове платне користування майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 209,3 кв.м, в тому числі приміщення першого поверху з індексами I, 4-6, 4-7, 4-8, 4-9, площею 33,5 кв.м та другого поверху з індексами ІІ, 4-10, 4-11, 4-12, 4-13, 4-14, 4-15, 4-16 площею 175,8 кв.м за адресою: місто Львів, вулиця Гетьмана І. Мазепи, 11.

Позивач послався на рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2023 у справі №914/339/23, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 та постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.05.2024, яким відмовлено у задоволенні позову про стягнення 16282,72 грн та зобов`язання звільнити і повернути об`єкт оренди, шляхом виселення з нежитлових приміщень, загальною площею 209,3 кв.м. Провадження в частині позовних вимог про стягнення 9109,31 грн закрито. Судами встановлено, що договір оренди припинено 27.10.2022, однак у позовній вимозі про виселення було відмовлено, внаслідок невиконання балансоутримувачем своїх обов`язків за процедурою повернення майна з оренди, які передбачені розділом 4 договору.

Також позивач послався на рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2025 у справі №914/1963/24, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026, яким позов задоволено повністю та вирішено:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксена» на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованість зі сплати орендної плати та неустойки в розмірі 201591,38 грн та 6 056,00 грн судового збору.

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ксена» звільнити та повернути об`єкт оренди, шляхом виселення з нежитлових приміщень, загальною площею, 209.3 кв.м, в тому числі, приміщення першого поверху з індексами І. 4-6. 4-7. 4-8. 4-9., площею 33.5 кв.м та другого поверху з індексами II. 4-10, 4-11, 4-12. 4-13. 4-14. 4-15, 4-16., площею 175.8 кв.м за адресою: місто Львів, вулиця Гетьмана Мазепи, 11.

Стягнута рішенням Господарського суду Львівської області від 21.01.2025 у справі №914/1963/24 сума заборгованості складається з: орендної плати в розмірі 194801,21 грн (за період з 04.12.2020 по 25.05.2024р.) та неустойки, нарахованої у відповідності до частини 2 статті 785 ЦК України в розмірі 6790,17 грн (за період з 26.05.2024 по 31.05.2024).

Як зазначив позивач, нежитлові приміщення, загальною площею 209,3 кв.м, в тому числі приміщення першого поверху з індексами I, 4-6, 4-7, 4-8, 4-9, площею 33,5 кв.м та другого поверху з індексами ІІ, 4-10, 4-11, 4-12, 4-13, 4-14, 4-15, 4-16 площею 175,8 кв.м за адресою: місто Львів, вулиця Гетьмана І. Мазепи, 11 були повернуті відповідачем за актом приймання-передачі 20.02.2026, а тому за період з 01.06.2024 по 20.02.2026 позивач відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати, що становить 732016,93 грн (з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат на суму 85250,00 грн).

При цьому позивач зазначив, що нарахування неустойки здійснено у відповідності до умов договору, з урахуванням індексів інфляції та ПДВ.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області на просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування нежитловими приміщеннями за час прострочення (з 01.06.2024 по 20.02.2026) за договором оренди нежитлових приміщень №Ш-12235-20(АП) від 04.12.2020 відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України, що становить 732016,93 грн (з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат на суму 85250,00 грн).

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

04.12.2020 між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець), ТзОВ "Ксена" (орендар) та ЛКП "Балатон-409" (балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №Ш-12235-20(АП), згідно з яким орендодавець і балансоутримувач передали, орендар прийняв у строкове платне користування майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 209,3 кв.м, в тому числі приміщення першого поверху з індексами I, 4-6, 4-7, 4-8, 4-9, площею 33,5 кв.м та другого поверху з індексами ІІ, 4-10, 4-11, 4-12, 4-13, 4-14, 4-15, 4-16 площею 175,8 кв.м за адресою: місто Львів, вулиця Гетьмана І. Мазепи, 11.

Відповідно до умов договору місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 9320,42 грн без податку на додану вартість.

Орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.1. договору).

Згідно з пунктом 3.2. договору якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-ґрудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Пунктами 3.3. та 3.4. договору передбачено, що орендар сплачує орендну плату до місцевого бюджету, визначеному у пункті 16 Умов, щомісяця:

- до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (договори типу 5(A) і S(B).

Орендар сплачує орендну плату щомісячно на рахунок Орендодавця. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати.

Відповідно до пункту 3.11. договору припинення договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).

Згідно з пунктами 4.3. та 4.4. договору 4.3. майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Балансоутримувачем та Орендарем акта повернення з оренди орендованого Майна. Якщо Орендар не повертає Майно після отримання від Балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого Майна, Орендар сплачує до місцевого бюджету неустойку у розмірі подвійної після дати припинення цього договору.

Пунктами 11.1. та 11.4. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором. Стягнення заборгованості з орендної плати, пені та неустойки (за наявності), передбачених цим договором може здійснюватися на підставі рушення суду.

Відповідно до пункту 12.12. договору Майно вважається поверненим Орендодавцю/Балансоутримувачу з моменту підписання Балансоутримувачем та Орендарем акта повернення з оренди орендованого Майна.

Необхідно зазначити, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа 914/339/23 за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксена" про стягнення 25392,03 грн за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 04.12.2020 №Ш-12235-20 (АП), зобов`язання звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.10.2023 у справі 914/339/23, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 та постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.05.2024, закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 9109,31 грн, а в частині позовних вимог про стягнення 16282,72 грн і про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ксена» звільнити та повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень, загальною площею, 209,3 кв. м у задоволенні позову відмовлено.

Як встановлено рішенням суду від 11.10.2023 у справі 914/339/23, позивач мав підстави звертатись із приписом до відповідача, що і зробив у вересні 2022 року, тобто розпочав процедуру, спрямовану на припинення договору, яка передбачена пунктом 12.8. договору. Відповідач після отримання припису (повідомлення про вручення поштового відправлення долучене до позовної заяви) не виконав його вимоги у п`ятиденний строк, адже здійснювати оплати почав лише 24.10.2022, що сам підтверджує долученими до відзиву платіжними дорученнями і квитанціями. Оскільки оплачувати відповідач почав з 24.10.2022, тобто вже після повідомлення про розірвання договору, то здійснені оплати впливають на розмір боргу, заявлений до стягнення, але не на підстави для розірвання договору за ініціативою орендодавця.

Рішенням суду від 11.10.2023 у справі 914/339/23 встановлено, що згідно з обставинами справи, незважаючи на повідомлення про припинення договору оренди з 27.10.2022, позивач пред`являв для оплати відповідачу рахунок від 31.10.2022 за жовтень на суму 12 922,85 грн (хоча мав бути рахунок за 27 днів оренди, а не за повний місяць), рахунок від 30.11.2022 за листопад на суму 12922,85 грн, рахунок від 31.12.2022 за грудень на суму 12922,85 грн, рахунок від 31.01.2023 за січень на суму 17737,97 грн, тобто всього на суму 56506,52 грн. Такими діями орендодавець створював враження продовження чинності договору оренди, очікував платежів за оренду від відповідача, приймав здійснювані відповідачем платежі, внаслідок чого у орендаря обґрунтовано могли виникати розумні очікування, що відносини оренди продовжуються.

Договором погоджено, що виконанню орендарем обов`язку по поверненню майна мали передувати активні дії балансоутримувача по складенню і пред`явленню для підписання орендарем акта про повернення майна. Однак, як встановлено рішенням суду від 11.10.2023 у справі 914/339/23, акт повернення майна з оренди не складався, орендарю для підписання не вручався. Більше того, балансоутримувачем після отримання повідомлення позивача про припинення договору оренди не вживалось жодних дій, передбачених договором, який підписував і балансоутримувач до речі, для виконання покладених на нього договором обов`язків по сприянню та початку процедури повернення майна. До того ж, розділом 4 договору на орендаря не покладено обов`язку звертатися до орендодавця чи балансоутримувача із проханнями надати акт повернення майна.

Тому суд у справі №914/339/23 дійшов висновку, що балансоутримувач, котрий був повідомлений про припинення договору оренди, допустив бездіяльність щодо здійснення дій для повернення об`єкта оренди і саме через бездіяльність балансоутримувача у відповідача станом на момент розгляду судом справи не виникло обов`язку повертати об`єкт оренди балансоутримувачу, оскільки:

1) умови договору оренди ставлять відповідача у залежність від дій балансоутримувача щодо повернення об`єкта оренди, які останній не здійснив (виготовлення проектів актів повернення, надання їх для підписання орендареві, огляд майна);

2) закон та договір оренди не передбачають обов`язків орендаря здійснювати дії щодо повернення об`єкта оренди, які мав здійснити балансоутримувач (виготовлення проектів актів повернення, надання їх для підписання орендареві, огляд майна), оскільки орендареві такі повноваження не можуть бути надані.

Суд у справі №914/339/23 звернув увагу на те, що наслідком продовження користування об`єктом оренди для орендаря є сплата неустойки, а тому і отримання бюджетом територіальної громади грошових коштів за час користування майном за межами строку договору, і ця сплата неустойки також може бути цивільним інтересом позивача та причиною нездійснення балансоутримувачем дій щодо повернення майна із оренди. Однак, суд звернув увагу на те, що у разі припинення договору дії для повернення майна балансоутримувач повинен здійснити у будь якому випадку, і лише після цього відповідач, який ухилиться від підписання акту повернення об`єкта оренди, вважатиметься таким, що порушив право балансоутримувача на повернення майна, і таке право підлягатиме судовому захисту у визначений законодавством спосіб.

Також необхідно зазначити, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1963/24 за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксена" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівського комунального підприємства "Балатон-40" про стягнення 201591,38 грн за договором оренди нерухомого майна від 04.12.2020 №Ш-12235-20 (АП) та зобов`язання звільнити і повернути об`єкт оренди.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.01.2025 у справі №914/1963/24, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026, позов задоволено повністю та вирішено:

- cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксена" на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради заборгованість зі сплати орендної плати та неустойки в розмірі 201591,38 грн та 6056,00 грн судового збору;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ксена" звільнити та повернути об`єкт оренди, шляхом виселення з нежитлових приміщень, загальною площею, 209.3 кв.м, в тому числі, приміщення першого поверху з індексами І. 4-6. 4-7. 4-8. 4-9., площею 33.5 кв.м та другого поверху з індексами II. 4-10, 4-11, 4-12. 4-13. 4-14. 4-15, 4-16., площею 175.8 кв.м за адресою: місто Львів, вулиця Гетьмана Мазепи, 11.

Стягнута рішенням Господарського суду Львівської області від 21.01.2025 у справі №914/1963/24 сума заборгованості складається з орендної плати в розмірі 194801,21 грн (за період з 04.12.2020 по 25.05.2024) та неустойки, нарахованої у відповідності до частини 2 статті 785 ЦК України в розмірі 6790,17 грн (за період з 26.05.2024 по 31.05.2024).

Згідно з обставинами справи №914/1963/24, Балансоутримувач вчинив дії, спрямовані на повернення з оренди майна, які передбачені розділом 4 договору: склав акти повернення з оренди орендованого Майна у чотирьох оригінальних примірниках, які 22.05.2024 надіслав на адресу Орендаря цінним листом з описом вкладення для ознайомлення та підписання.

А тому, керуючись обставинами справи №914/339/23, в Управління виникло право на застосування до відповідача такої форми майнової відповідальності за неповернення об`єкта оренди, як неустойка (частина 2 статті 785 ЦК України) в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а саме: за період з 26.05.2024 по 31.05.2024 (з урахуванням 3-х робочих днів на добровільне повернення майна (пункт 4.1. договору) до кінцевої дати, заявленої у позовній заяві у справі №914/1963/24).

Вказані нежитлові приміщення, загальною площею 209,3 кв.м були повернуті відповідачем 20.02.2026 відповідно до акту приймання-передачі, а тому позивачем у даній справі №914/838/26 здійснено нарахування неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України за період з 01.06.2024 по 20.02.2026, розмір якої згідно з поданим розрахунком становить 817266,93 грн.

При цьому, як зазначив позивач та як відображено у поданому ним розрахунку неустойки, відповідачем здійснено часткові оплати на загальну суму 85250,00 грн, а тому як вказано у позовній заяві, розмір неустойки нарахованої відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України за період з 01.06.2024 по 20.02.2026, яку зобов`язаний сплатити відповідач, враховуючи здійснені ним часткові оплати, становить 732016,93 грн (817266,93 грн - 85250,00 грн = 732016,93 грн). Вказана сума неустойки розрахована з урахуванням індексів інфляції та ПДВ.

Зокрема позивач у позовній заяві зазначив, що нарахування орендної плати за травень 2024 року (за період з 01.05.2024 по 25.05.2024) становило 14146,19 грн і відбувалося у такій послідовності: 17436,66 грн (нарахування за квітень 2024) / 31 (кількість календарних днів у травні 2024 року) х 25 (кількість днів, за які нараховувалася оренда у травні 2024 року) х 1.006 (індекс інфляції за травень 2024 року) = 14146,19 грн. А з 26.05.2024 по 31.05.2024 (за 6 днів травня 2024 року) відповідачу було нараховано неустойку в розмірі подвійної орендної плати, що становить 6790,27 грн.

Тому, як вказано у позовній заяві, розмір неустойки за червень 2024 року (з 1-го по 30-те червня) можна вирахувати наступним чином: орендна плата за травень (14146,19 грн + 3395,08 грн) х 1.022 (індекс інфляції за червень 2024 року) х 2 (у відповідності до частини 2 статті 785 ЦК України) = 35854,37 грн. Подальше нарахування відбувалося у відповідності до умов договору, з урахуванням індексів інфляції та ПДВ.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частини 3 статті 760 Цивільного кодексу України, особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно із частиною 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, 04.12.2020 між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (позивач) та ТзОВ «Ксена» (відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №Ш-12235-20(АП), згідно з яким орендодавець і балансоутримувач передали, орендар прийняв у строкове платне користування майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 209,3 кв.м, в тому числі приміщення першого поверху з індексами I, 4-6, 4-7, 4-8, 4-9, площею 33,5 кв.м та другого поверху з індексами ІІ, 4-10, 4-11, 4-12, 4-13, 4-14, 4-15, 4-16 площею 175,8 кв.м за адресою: місто Львів, вулиця Гетьмана І. Мазепи, 11.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із долученого до позовної заяви акту приймання-передачі, вищевказані нежитлові приміщення, загальною площею 209,3 кв.м були повернуті відповідачем 20.02.2026, а тому беручи до уваги встановлені у справах №914/339/23 та №914/1963/24 обставини, суд погоджується з позивачем про наявність підстав для нарахування відповідачу неустойки в розмірі у розмірі подвійної плати за найм речі за період з 01.06.2024 по 20.02.2026.

Однак щодо визначення розміру неустойки у вигляді подвійної плати за найм речі суд зазначає таке.

Як встановлено судом та як зазначив позивач у позовній заяві, нарахування неустойки згідно з частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України за період з 01.06.2024 по 20.02.2026 здійснено позивачем у відповідності до умов договору, з урахуванням індексів інфляції та ПДВ.

Необхідно зазначити, що питання включення ПДВ до складу неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, вже було предметом оцінки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №916/1319/19. У пунктах 46 та 47 цієї постанови зазначено:

"Виходячи з системного аналізу пункту 9.1 статті 9, підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статті 180, статті 188 ПК України, податок на додану вартість (ПДВ) це загальнодержавний непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем (споживачем робіт, послуг), але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (виробник, надавач послуг), тобто особа, що здійснює господарську діяльність (платник податку).

Основою для розрахунку ПДВ виступає додана вартість знов створена вартість підприємством за рахунок його власних факторів виробництва (землі, капіталу, робочої сили, підприємництва тощо).

Додана вартість (Value Added) це різниця між вартістю продукції, яку випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва які ним використовуються; це вартість, яка додається в процесі виробництва товарів до вартості сировини, матеріалів, палива на кожній стадії руху товарів від виробника до споживача; це вартість послуги, яка надана юридичною особою до закупленої сировини та матеріалів своїми факторами виробництва; це чистий внесок фірми у створення товару.

Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.

Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України, є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.

З огляду на таке Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном".

Враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивачем невірно здійснено нарахування неустойки відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем включено ПДВ в суму неустойки.

Щодо застосування індексації при розрахунку неустойки за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України суд зазначає таке.

Як вказано у пункті 4.8 постанови Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №904/8325/21, після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві … з моменту припинення договору оренди та до часу повернення орендарем майна, орендодавець має право здійснити нарахування неустойки відповідно до положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної плати за найм речі, тобто орендної плати. При цьому розмір такої неустойки має розраховуватися виходячи із розміру орендної плати станом на день припинення договору оренди майна.

Крім того, у пункті 4.9 постанови Верховний Суд звернув увагу, що "суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про стягнення неустойки відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, не звернули уваги на те, що позивачем розрахунок неустойки зроблено із застосуванням індексу інфляції, який нараховується, у свою чергу, на орендну плату", у зв`язку з чим визнав їхній висновок про стягнення неустойки передчасним та скерував справі на новий розгляд до місцевого суду.

Отже, із наведеної правової позиції випливає, що базою для розрахунку неустойки за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є орендна плата станом на день припинення договору, а не орендна плата, збільшена на індекси інфляції за період після припинення договору.

Враховуючи вищезазначене, судом здійснено перерахунок неустойки за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, виходячи з такого.

Як встановлено судом, умовами договору №Ш-12235-20(АП) від 04.12.2020 передбачено, що місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 9320,42 грн без податку на додану вартість.

При цьому договором встановлено, що розмір орендної плати кожного наступного року визначається шляхом її річної, а не щомісячної індексації.

Так, згідно з пунктом 3.2. договору якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-ґрудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

З огляду на вказане, розмір місячної орендної плати з січня по грудень 2021 року становив 9786,44 грн без ПДВ (9320,42 грн х 105,00%), з січня по грудень 2022 року 10765,09 грн без ПДВ (9786,44 грн х 110,00%), з січня по грудень 2023 року 13628,60 грн без ПДВ (10765,09 грн х 126,60%), з січня по грудень 2024 року 14323,66 грн без ПДВ (13628,60 грн х 105,10%).

Отже в даному випадку розмір неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України за період з 01.06.2024 по 20.02.2026 потрібно нараховувати наступним чином:

14323,66 грн х 2 = 28647,32 грн (неустойка за 1 місяць);

28647,32 грн х 20 = 572946,40 грн (неустойка за 20 повних місяців за період з 01.06.2024 по 31.01.2026);

28647,32 грн / 28 = 1023,12 грн (неустойка за 1 день у лютому 2026 року);

1023,12 грн х 20 = 20462,40 грн (неустойка за 20 днів у лютому 2026 року за період з 01.02.2026 по 20.02.2026).

Таким чином, в даному випадку розмір нарахованої відповідно до частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойки за період з 01.06.2024 по 20.02.2026 становить 593408,80 грн, а тому враховуючи часткові оплати на суму 85250,00 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка у розмірі 508158,80 грн.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача неустойку в розмірі 508158,80 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

При зверненні до суду із позовною заявою Управлінням було сплачено судовий збір в розмірі 8785,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №50 від 17.03.2026. Необхідно зазначити, що враховуючи ціну позову (732016,93 грн), позивачу потрібно було сплатити не 8785,00 грн, а 8784,20 грн судового збору (732016,93 грн х 1,5% х 0,8 = 8784,20 грн).

Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 6097,06 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ксена" (79068, місто Львів, вулиця Гетьмана Мазепи, будинок 11, ідентифікаційний код 19163578) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, місто Львів, площа Галицька, будинок 15, ідентифікаційний код 25558625) 508158,80 грн неустойки та 6097,06 грн витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 28.09.2026.

Суддя Петрашко М.М.