Рішення № 140128207, 28.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1775/26

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест-Будекспорт», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія», м. Буча Київської області

про стягнення 431 100,62 грн.,

без виклику представників;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форест-Будекспорт», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі по тексту ТОВ «Форест-Будекспорт») 12.06.2026 через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія», м. Буча Київської області (далі по тексту ТОВ «Будіндустрія»), в якій просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача 431 100,62 грн., в тому числі:

224 266,80 грн. основного боргу за Договором постачання №2110/24 від 21.10.2024,

190 269,78 грн. пені, нарахованої за період з 25.12.2025 по 12.06.2026,

13 070,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з січня по травень 2026 року,

3133,59 грн. 3% річних, нарахованих за період з 25.12.2025 по 12.06.2026.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 5173,21 грн.

Також, позивач заявив клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Позов обґрунтований тим, що між сторонами був укладений договір постачання №2110/24 від 21.10.2024. Позивач поставив відповідачу товар згідно специфікацій №1-11 на загальну суму 4 738 162,76 грн. Відповідач здійснив оплату товару загалом на суму 4513 895,95 грн., у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість, яку позивач просить суд стягнути в судовому порядку. У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання, позивач також нарахував пеню, інфляційні втрати та проценти річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2026 позовну заяву ТОВ «Форест-Будекспорт» залишено без руху, зобов`язано ТОВ «Форест-Будекспорт» усунути недоліки позовної заяви в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

25.06.2026 через систему «Електронний суд» представник ТОВ «Форест-Будекспорт» подала заяву про усунення недоліків, до якої додано виправлену відповідно до вимог ст. 162, 164 ГПК України позовну заяву, яка містить реквізити рахунку позивача в банку, довідку №260624SU11510302 від 24.06.2026, що підтверджує наявність такого рахунку у позивача. Також до виправленої позовної заяви додано первинні документи, які фіксують господарські операції за договором постачання №2110/24 від 21.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.07.2026 відкрито провадження у справі №911/1775/26. Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (без проведення судового засідання) за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу ТОВ «Будіндустрія» строк для подання обґрунтованих заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження п`ятнадцять днів з дня отримання цієї ухвали.

Також суд зобов`язав відповідача ТОВ «Будіндустрія» подати суду у строк п`ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали докази оплати за поставлений товар за Договором постачання №2110/24 від 21.10.2024 (частина 2 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ч.7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Копію ухвали від 01.07.2026 про відкриття провадження у справі було надіслано та доставлено до електронного кабінету відповідача 01.07.2026 о 19:20, про що складено та долучено до матеріалів справи довідку Господарського суду Київської області про доставку електронного листа.

Відповідно до абзацу 2 п.5 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, гарантований статтею 165 ГПК України п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив 17.07.2026.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

При цьому, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на такі критерії: правову та фактичну складність справи; поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінку органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення в справах «Федіна проти України» від 02.09.2010, заява №17185/02, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, заява №36655/02, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, заява №19567/02, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004, заява №62771/00).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 25.09.2026 відповідач відзив на позов та докази на його підтвердження не подав.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши позов ТОВ «Форест-Будекспорт» до ТОВ «Будіндустрія» про стягнення 431 100,62 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

21.10.2024 між ТОВ «Форест-Будекспорт» (постачальник) та ТОВ «Будіндустрія» (покупець) був укладений договір постачання №2110/24 (далі по тексту Договір), за умовами якого:

- постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію, найменування, асортимент, ціна кількість і якість якої вказані у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (п.1.1);

- термін і умови постачання кожної партії продукції вказані в специфікації до цього договору (п.3.1);

- постачання продукції здійснюється відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року;

- розрахунки за продукцію, що поставляється, здійснюються покупцем прямим банківським переказом на поточний рахунок постачальника згідно з рахунками-фактурами, виставленими постачальником, на умовах, викладених в специфікаціях (п.6.1);

- за порушення термінів оплати покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення (п.8.1);

- цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за даною угодою (п.10.4).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору сторони підписали специфікації, які є додатками до договору, в яких визначили погодили найменування товару, кількість, ціну та суму, а саме

№1 від 21.10.2024 на суму 313 000,98 грн.,

№2 від 03.12.2024 на суму 104 299,80 грн.,

№3 від 13.01.2025 на суму 286 006,00 грн.,

№4 від 05.02.2025 на суму 841 947,92 грн.,

№5 від 05.06.2025 на суму 457 389,94 грн.,

№6 від 17.07.2025 на суму 379 999,20 грн.,

№7 від 28.07.2025 на суму 301 260,00 грн.,

№8 від 19.08.2026 на суму 624 501,30 грн.,

№9 від 11.09.2025 на суму 552 080,40 грн.,

№10 від 06.10.2025 на суму 578 410,42 грн.,

№11 від 15.12.2025 на суму 299 266,80 грн.

Відповідно до умов підписаних специфікацій поставка здійснюється у відповідності з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «INCOTERMS» 2010 року FCA (склад постачальника м. Кривий Ріг). Оплата здійснюється шляхом 100% передоплати згідно виставленого рахунку (пункти 1-2).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач визнає факт належного виконання зобов`язань між сторонами за специфікаціями №1-10, на підтвердження чого до матеріалів справи долучає відповідні видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, виставлені рахунки на оплату та докази оплати цих поставок.

Суд дослідив вказані документи та погоджується із доводами позивача про належне виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за специфікаціями №1-10.

Щодо виконання зобов`язань за специфікацією №11 від 15.12.2025, яка є спірною, суд встановив таке.

Відповідно до пункту 3 Специфікації поставка здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту отримання 100% передоплати.

Для здійснення передоплати за вказаною специфікацію позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №452 від 15.12.2025 на суму 299 266,80 грн.

Відповідач частково оплатив вказаний рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією №4736 від 24.12.2025 на суму 75 000,00 грн.

Незважаючи на здійснення відповідачем лише часткової передоплати, позивач виконав свої зобов`язання щодо поставки товару в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №7 від 16.01.2026 на суму 299 266,80 грн. підписаною обома сторонами. Перевезення вантажу також підтверджується ТТН №452 від 16.01.2025.

Не оплачений залишок вартості поставленого товару становить 224 266,80 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Приписами статті 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч.1 ст.253 ЦК України).

Однак, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.4 ст. 254 ЦК України).

Поставка позивачем товару за видатковою накладною №7 від 16.01.2026 у повному обсязі до здійснення відповідачем 100% передоплати такого товару є зустрічним виконанням зобов`язання, а тому, враховуючи, що ні умови договору, ні умови специфікації не встановлювали відповідачу строку внесення передоплати, обов`язок виконання відповідачем свого зобов`язання із внесення передоплати настав 19.01.2026 (тобто наступний робочий день після поставки товару), а з 20.01.2026 настало прострочення.

Доводи позивача про те, що строк виконання зобов`язання відповідача настав 25.12.2025 відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України є необґрунтованими.

Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

ТОВ «Будіндустрія» доказів оплати товару, отриманого за видатковою накладною №7 від 16.01.2026 у розмірі більшому, ніж визнає та доводить суду позивач, суду не подав, у тому числі на вимогу п.4 ухвали від 01.07.2026 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 224 266,80 грн. є документально підтверджена, законна та така, яку слід задовольнити повністю.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання з оплати поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 190 269,78 грн. пені, нарахованої за період з 25.12.2025 по 12.06.2026.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що за порушення термінів оплати покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з преамбулою вказаного Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена від суми простроченого платежу на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №910/4629/21, від 20.01.2022 у справі №910/20734/20, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14.

Суд встановив, що передбачений пунктом 8.1 Договору розмір пені 0,5 % перевищує подвійний розмір облікової ставки Національного банку України, що діяла у спірний період, а тому застосуванню підлягає встановлений законом граничний розмір пені.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, застосувавши граничний встановлений законом її розмір, встановивши вірний період прострочення, не виходячи за межі періоду, заявленого позивачем (20.01.2026 - 12.06.2026), встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 26 604,80 грн., у зв`язку з чим вказану вимогу слід задовольнити частково.

Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 3133,59 грн. 3% річних, нарахованих за період з 25.12.2025 по 12.06.2026 та 13 070,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з січня по травень 2026 року,

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, здійснивши власний розрахунок процентів річних, встановивши вірний період нарахування, не виходячи за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних становить 2654,34 грн., у зв`язку з чим вказану вимогу слід задовольнити частково.

Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, встановивши вірний період нарахування, не виходячи за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 11 420,64 грн., у зв`язку з чим вказану вимогу слід задовольнити частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Форест-Будекспорт» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Будіндустрія» 224 266,80 грн. основного боргу, 26 604,80 пені, 2654,34 грн. процентів річних та 11 420,64 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку частковим задоволенням позову суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 3179,36 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест-Будекспорт» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» (08292, Київська область, м. Буча, вул. Енергетиків 2, прим. 82, ідентифікаційний код 31996862)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест-Будекспорт» (50055, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, буд. 55, ідентифікаційний код 36876283, рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «ПриватБанк»)

224 266,80 грн. (двісті двадцять чотири тисячі двісті шістдесят шість гривень вісімдесят копійок) основного боргу,

26 604,80 грн. (двадцять шість тисяч шістсот чотири гривні вісімдесят копійок) пені,

2654,34 грн. (дві тисячі шістсот п`ятдесят чотири гривні тридцять чотири копійки) процентів річних,

11 420,64 грн. (одинадцять тисяч чотириста двадцять гривень шістдесят чотири копійки) інфляційних втрат,

3179,36 грн. (три тисячі сто сімдесят дев`ять гривень тридцять шість копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх