Рішення № 140128125, 16.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2026Справа № 910/5399/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/5399/26

за позовом Керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва (Україна, 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9; ідентифікаційний код: 02910019) в інтересах держави в особі

1) Київської міської ради (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141)

2) Київської міської державної адміністрації (Україна, 03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корп. 2; ідентифікаційний код: 00022527)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-Україна" (Україна, 02094, м. Київ, вул. Гніздовського Якова, буд. 1, літ. І, оф. 2/3; ідентифікаційний код: 21620706)

2) Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (Україна, 03115, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 97; ідентифікаційний код: 39408088)

про визнання недійсними пунктів договору та додаткової угоди, стягнення 302 673,79 грн

Представники учасників справи:

прокурор: Фоменко Ю.С.;

від позивача-1: Пожар В.М., самопредставництво;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача-1: Мельникова Л.В., ордер АА №1704857;

від відповідача-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач-1), Київської міської державної адміністрації (далі - позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-Україна" (далі - відповідач-1) та Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач-2), в якій просить суд:

- визнати недійсним пункт 4.1 Договору про здійснення закупівлі за державні кошти від 04.11.2025 № 24 на виконання будівельних робіт із капітального ремонту (відновлювальних робіт) багатоквартирного житлового будинку по бул. Академіка Вернадського, 10 у Святошинському районі міста Києва, пошкодженого внаслідок воєнних дій російської федерації, що укладений між Управлінням будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубін-Україна", в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у сумі 302 673,79 грн;

- визнати недійсним пункт 1 додаткової угоди № 1 від 17.12.2025 до Договору про здійснення закупівлі за державні кошти від 04.11.2025 № 24, укладеної між Управлінням будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубін-Україна", в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у сумі 302 673,79 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-Україна" на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти податку на додану вартість у сумі 302673,79 грн, що сплачені за Договором про здійснення закупівлі за державні кошти від 04.11.2025 № 24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

20.05.2026 прокурором сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 18.05.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5399/26, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.06.2026.

15.06.2026 представником відповідача-1 сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 15.06.2026 зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

19.06.2026 прокурором сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яка 19.06.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

22.06.2026 представником позивача-1 сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яка 23.06.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 24.06.2026 з`явились прокурор, представники позивача-1 та відповідача-1, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 24.06.2026 було прийнято до розгляду відзив відповідача-1 на позовну заяву та відповіді на відзив, оголошено перерву до 29.07.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2026, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача-2 та відповідача-2 було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/5399/26 призначено на 29.07.2026.

30.06.2026 представником відповідача-1 сформовано в системі "Електронний суд" заперечення щодо відповіді на відзив, яка 01.07.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

22.07.2026 представником відповідача-1 сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про долучення доказів, яке 23.07.2026 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 29.07.2026 з`явились прокурор, представники позивача-1 та відповідача-1, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 29.07.2026 судом було прийнято до розгляду заперечення щодо відповіді на відзив, а також долучено до матеріалів справи докази відповідача-1, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2026, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача-2 та відповідача-2 було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/5399/26 призначено на 16.09.2026.

07.09.2026 представником відповідача-1 сформовано в системі "Електронний суд" заяву про долучення судової практики, яка 08.09.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

15.09.2026 представником позивача-1 сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 16.09.2026 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У судове засідання 16.09.2026 з`явились прокурор, представники позивача-1 та відповідача-1, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

Прокурор надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала.

Представник позивача-1 надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача-1 надала суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечувала.

У судовому засіданні 16.09.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Управлінням будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації було проведено відкриті торги UA 2025-10-07-002711-a з предметом закупівлі: капітальний ремонт (відновлювальні роботи) в багатоквартирному житловому будинку на бульварі Академіка Вернадського, 10 у Святошинському районі міста Києва, пошкодженого внаслідок воєнних дій російської федерації.

За наслідками проведених торгів 04.11.2025 між Управлінням будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубін-Україна" (далі - підрядник) було укладено Договір № 24 про здійснення закупівлі за державні кошти (далі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору підрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик виконати роботи з закупівлі - "Капітальний ремонт (відновлювальні роботи) багатоквартирного житлового будинку по бульв. Академіка Вернадського, 10 у Святошинському районі міста Києва, пошкодженого внаслідок дій військової агресії російської федерації", а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість згідно з умовами даного договору.

Згідно з п. 4.1 Договору його ціна на момент підписання визначається Договірною ціною (Додаток №1) та становить 1 816 042,76 грн, у тому числі ПДВ - 302 673,79 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору оплата робіт здійснюється згідно плану фінансування зазначеного в Додатку №3, який є невід`ємною частиною договору.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються з підрядником в національній валюті України на підставі п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України за фактом виконання після підписання актів виконаних робіт (п. 7.1 Договору).

Відповідно до п. 16.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2025, а у випадку невиконання сторонами зобов`язань, передбачених договором, - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатковою угодою від 17.12.2025 №1 до Договору визначено ціну Договору в розмірі 1816042,76 грн, у тому числі ПДВ - 302673,79 грн, та погоджено нові редакції додатків №№ 1, 4 до Договору (дефектний акт, кошторисна документація, договірна ціна, підсумкова відомість ресурсів).

Замовником було сплачено на рахунок підрядника грошові кошти в сумі 1816042,76 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №14 від 22.12.2025.

З огляду на звільнення робіт за Договором від оподаткування податком на додану вартість та відсутність у підрядника підстав для збереження відповідних грошових коштів, прокурор звернувся до суду з цим позовом та просить визнати недійсним пункт 4.1 Договору та пункт 1 Додаткової угоди № 1 від 17.12.2025 до Договору, в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість - 302 673,79 грн, а також стягнути з відповідача-1 безпідставно набуті кошти в зазначеній сумі.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження прокурором підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Прокурор, у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", листом від 31.03.2026 №44-1885ВИХ-26 повідомив позивачів про наявність порушеного відповідачами права та просив повідомити чи вживалися та чи планують вживатися ними будь-які заходи щодо усунення порушень інтересів держави та повернення безпідставно включених до ціни Договору коштів ПДВ.

Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією, за результатами розгляду запиту прокурора від 31.03.2026 № 44 1885вих-26, повідомлено Святошинську окружну прокуратуру міста Києва про те, що райдержадміністрація звернулась до Державної податкової служби України про надання індивідуальної податкової консультації щодо укладання договорів на виконання робіт з капітального ремонту по відновленню житлових будинків.

Окрім того, Управлінням будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-Україна" 27.04.2026 направлено лист №107-42-186 про необхідність повернення коштів у сумі 302 673,79 грн.

Підставою для звернення до суду з даним позовом прокурор зазначив те, що позивачі, знаючи про порушення інтересів держави (територіальної громади), та маючи відповідні повноваження, не вчинили належних дій для їх захисту.

Суд вважає, що прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з цим позовом, підстав для залишення позовної заяви без розгляду, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, після відкриття провадження у справі судом не встановлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частинами 1, 3 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до п. 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Режим звільнення від оподаткування ПДВ за приписами вказаної норми застосовується до операцій, а не до суб`єктів.

Умовами Договору визначено, що замовником будівництва є Управління будівництва, архітектури та землекористування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, підрядником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубін-Україна"; предметом Договору є Капітальний ремонт (відновлювальні роботи) багатоквартирного житлового будинку по бульв. Академіка Вернадського, 10 у Святошинському районі міста Києва, пошкодженого внаслідок дій військової агресії російської федерації; фінансування робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Поняття "будівництво житла за державні кошти" у п. 197.15. ст. 197 Податкового кодексу України слід розуміти як будівництво за грошові кошти, що належать державі.

Поняттю "державні кошти" відповідає інше поняття, яке застосовується у чинному законодавстві "публічні кошти". Так, п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відкритість використання публічних коштів" визначено, що публічні кошти - це кошти державного бюджету, місцевих бюджетів, кошти суб`єктів господарювання державної і комунальної власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності тощо.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), юридичні особи, які є установами, організаціями, які забезпечують потреби держави та є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.

Отже, грошові кошти, що отримані відповідачем-1 як підрядником і надавачем (постачальником) будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, є державними коштами, отриманими з державного бюджету, що відповідає умовам Договору.

Водночас, норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування звільнення від оподаткування ПДВ, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку або звільнення від його застосування є обов`язком, а не правом платника податку.

Порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Прокурор обґрунтовує недійсність пунктів Договору та Додаткової угоди №1 в частині умови про включення до ціни Договору суми ПДВ тим, що це суперечить чинному законодавству, а саме п. 197.15 статті 197 Податкового кодексу України щодо формування вартості робіт з урахуванням податку на додану вартість, який не підлягав нарахуванню, оскільки відповідна операція не підлягає оподаткуванню.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Отже предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом положень глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав; під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2025 у справі № 902/16/24).

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі №910/12764/20).

Визначення операцій як таких, які підлягають/не підлягають оподаткуванню ПДВ, належить до сфери публічно-правових, а не приватно-правових відносин.

Відтак, обов`язок (або його відсутність) щодо сплати ПДВ не може ставитися в залежність від волевиявлення сторін правочину, з огляду на публічно-правовий порядок правовідносин щодо справляння податків, оскільки знаходиться поза межами регулювання цивільного законодавства та контролюється державою в особі органів доходів та зборів.

Податковий кодекс України не є актом цивільного законодавства, а імперативно регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з частиною першою статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи приписи підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, ПДВ є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з ПДВ, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань, та суми податкового боргу з податку.

Згідно з пунктом 200-1.6 статті 200-1 Податкового кодексу України за підсумками звітного податкового періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації результатів платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 19 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 (далі - Порядок № 569), за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податкових деклараціях з податку результатів діяльності, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку, платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України.

У разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань платник податку у строки, встановлені Податковим кодексом України для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з поточного рахунка (пункт 22 Порядку № 569).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетна система України - це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Згідно з пунктами 1, 11, 23 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетні кошти (кошти бюджету) - це належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Доходи бюджету - це податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).

Таким чином, податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

Податок на додану вартість складає кошти бюджету у вигляді податкових надходжень.

Отже, виконання відповідачем-1 у цій справі власного зобов`язання зі справляння до Державного бюджету України спірної суми ПДВ є відповідальністю останнього.

При цьому, прокурором та позивачами не надано доказів порушення відповідачем-1 вимог податкового законодавства за спірними господарськими операціями.

За наведених обставин, в цьому випадку відсутні підстави стверджувати про порушення інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 302 673,79 грн, оскільки такі кошти підлягають сплаті відповідачем-1 у вигляді податку в дохід Державного бюджету України, незалежно від волі останнього, а контроль за виконанням такого обов`язку законом покладено на органи доходів і зборів.

Відтак, у розумінні положень статті 1212 Цивільного кодексу України відповідач-1 не є кінцевим набувачем спірних грошових коштів.

Аналогічні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13.08.2026 у справі № 911/1553/25.

Таким чином, на час звернення прокурора до суду з цим позовом фактичний володілець грошових коштів в сумі 302 673,79 грн не змінився, оскільки набувачем спірного майна (грошових коштів у вигляді ПДВ) є саме Держава Україна.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Судові витрати прокурора по сплаті судового збору в розмірі 8 956,88 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокурора, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.09.2026.

Суддя О.В. Нечай