Рішення № 140128057, 02.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2026Справа № 911/656/26

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Самошиній І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у

Дніпропетровській області вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400; код ЄДРПОУ 38101636

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ТЕХНОЛОГІЯ ДЛЯ ЖИТТЯ" вул. Євгена Коновальця, 31, офіс 400/10, м. Київ, 01133;

код ЄДРПОУ 41327438

про визнання недійним пункту договору та стягнення 12 400,00 грн.,

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС ТЕХНОЛОГІЯ ДЛЯ ЖИТТЯ" про визнання недійсним пункту 2.1 Договору про закупівлю товарів №2025/014 від 18.04.2025, укладеного між сторонами, в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 12 400,00 грн, та стягнення 12 400,00 грн безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1761/26, її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

20.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує.

20.04.2026 відповідачем подано клопотання про призначення у справі товарознавчої експертизи.

20.04.2026 відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи №911/656/26 з у загальному позовному провадженні.

24.04.2026 позивачем подано відповідь на відзив із спростуванням аргументів відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 вирішено розгляд справи №911/656/26 здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.05.2026.

29.04.2026 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

30.04.2026 позивачем подано заперечення на клопотання про призначення товарознавчої експертизи.

11.06.2026 відповідачем подано до суду додаткові письмові пояснення щодо призначення у справі експертизи.

Протокольною ухвалою суду від 17.06.2026 судом відмовлено в задоволенні клопотання про призначення експертизи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.07.2026.

Протокольною ухвалою суду від 08.07.2026 розгляд справи по суті відкладено на 02.09.2026.

В судове засідання 02.09.2026 з`явилися представник позивача та відповідача.

У судовому засіданні 02.09.2026 суд заслухав вступні слова представника позивача та відповідача, дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представника позивача та відповідача, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 02.09.2026 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

18.04.2025 р. між 6 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (надалі-6 ДПРЗ) (за договором - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДС ТЕХНОЛОГІЯ ДЛЯ ЖИТТЯ" (за договором - Постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів № 2025/014.

Згідно п.2.1 Договору про закупівлю, ціна договору становить 74000 грн., у тому числі ПДВ 12400 грн. відповідно до специфікації (Додаток1).

На виконання договору про закупівлю товарів № 2025/014 від 18.04.2025 року (надалі - Договір про закупівлю) 22.04.2025 р. (видаткова накладна № 2025/014 від 22.04.2025 р.) було поставлено (передано у власність) 6 ДПРЗ (надалі - Позивач) Товар, а саме 5 систем безпеки персонального оповіщення пожежного-рятувальника Drager Bodyguard 1000 на суму 74400 грн., у тому числі податок на додану вартість 12400 грн.

Згідно платіжної інструкції № 285 від 28.04.2025 р. Позивачем було оплачено вартість отриманого товару в повному обсязі разом із ПДВ.

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі - Постанова № 178), якою установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Згідно п.1.1, п.1.4. Положення про 6 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (надалі - Положення), затвердженого наказом ДСНС 24.05.2013 р. № 301 (у редакції наказу ДСНС 24.06.2025 № 715), 6 ДПРЗ є підрозділом територіального підпорядкування із статусом державної аварійно-рятувальної служби; Загін належить до сфери управління ДСНС та безпосередньо підпорядковується Головному управлінню ДСНС України у Дніпропетровській області.

Згідно пп.1.2,1.3. Положення, Загін є юридичною особою публічного права. За організаційно-правовою формою господарювання, Загін є державною організацією; Загін утворено з метою запобігання, реагування та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж, пожежно-пошуково, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на визначеній території.

Державна податкова служба України розглянувши звернення Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - Служба) від 23.06.2022 № 04-2517/213 щодо застосування до операцій з постачання запасних частин та комплектуючих до транспортних засобів нульової ставки ПДВ з урахуванням положень Постанови № 178, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України, у індивідуальній податковій консультації від 08.07.2022 повідомила Службу, зокрема, про те, що: - нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та Постанови № 178 застосовується до операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту як безпосередньо Службі, так і її підрозділам (територіальним органам), установам та організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету та належать до сфери управління Служби; - ця нульова ставка податку на додану вартість застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливномастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, акумуляторні батареї для автомобілів, автомобільні шини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами). Подібні загальні роз`яснення викладені Головним управлінням ДПС у Запорізькій області від 19.07.2022 № 1096/ІПК/99-00-21-03-02-05

Предметом Договору про закупівлю є поставка товару, що використовуються з метою забезпечення техніки спеціального призначення для потреб забезпечення захисту безпеки населення та інтересів держави під час дії воєнного стану, та як наслідок спірна умова Договору у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість за ставкою 20% суперечать положенням Податкового кодексу України та Постанови № 178, що є наслідком не включення ПДВ до ціни товару та визнання недійсним п.1.2 вказаного Договору.

Як вказує Позивач, 6 ДПРЗ відноситься до категорії суб`єктів, що визначені постановою № 178, та на Позивача поширюється положення про нульову ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та Постанови № 178.

Також в обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що основним документом, що визначає перелік та номенклатуру обладнання для комплектації пожежних автомобілів ДСНС є Норми забезпечення речовим майном і табельної належності, витрат і термінів пожежнорятувальної та аварійно-рятувальної техніки, експлуатації пожежно-рятувального, технологічного і гаражного обладнання, інструменту, індивідуального оснащення та спорядження, ремонтно-експлуатаційних матеріалів, меблів та інвентарю підрозділів ДСНС України та установ і організацій сфери управління ДСНС, затверджених наказом ДСНС від 29.03.2024 р. (надалі- Норми)

Згідно пункту 85 норми 3 Норм, передбачено табельну належність пожежнотехнічного оснащення, аварійно-рятувального обладнання, інструменту та майна на пожежні автомобілі, а саме індивідуального електронного приладу (нерухомого стану) безпеки пожежників - рятувальників.

Саме система безпеки персонального оповіщення пожежного-рятувальника Drager Bodyguard 1000 є універсальним датчиком нерухомості сумісний з різними дихальними апаратами та використовується у роботі пожежної служби.

За доводами Позивача, придбані за Договором системи безепеки персонального оповіщення пожежного-рятувальника Drager Bodyguard 1000 встановлені на оперативний пожежно-рятувальний автомобіль АЦ-2.8(1831) LS 39 д\н АЕ 086 Е та використовуються за призначенням (до позову долучено Акт встановлення)

Отже, спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що Відповідач набув за рахунок Позивача грошові кошти в сумі податку на додану вартість поза межами належного виконання договірного зобов`язання.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Внаслідок укладення договору купівлі - продажу товарів №2025/014 від 18.04.2025 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктами 1.1., 1.2 Договору визначено, що Постачальник зобов`язується поставити Замовнику товар згідно з Додатком І (Специфікація), що є невід`ємною частиною Договору (далі - Товар), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах Договору. Найменування Товару: Система безпеки персонального оповіщення пожежного- рятувальника Draper Bodyguard 1000. код згідно з ДК 021-2015:31620000-8 - Прилади звукової та візуальної сигналізації, згідно зі специфікацією (Додаток 1).

Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

Отже, за своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 4 Закону України "Про оборону України" встановлено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, що наразі триває.

Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Постанова КМУ № 178) встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Відповідно до норм вищевказаної постанови КМУ № 178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Постанова КМУ № 178 є нормативно-правовим актом, ухваленим на виконання вимог підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України. Виконання нормативно-правових актів КМУ, прийнятих на виконання законів України, за умови їх відповідності законам та прийняття в межах повноважень цього органу, визначена в Конституції України та законах, що регулюють діяльність виконавчої влади, є обов`язковою.

Відповідно до статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України.

Частина перша статті 117 Конституції України передбачає, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Закон України "Про Кабінет Міністрів України" конкретизує дані положення, визначаючи в статті 49, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів видаються на основі, на виконання та з метою реалізації Конституції та законів України, актів Президента України.

Податковий кодекс України містить загальні засади податкового регулювання, зокрема передбачає умови застосування нульової ставки ПДВ до певних операцій.

У свою чергу, Постанова КМУ №178 деталізує механізм реалізації відповідних положень Кодексу, зокрема визначає порядок їх практичного застосування для забезпечення належного правозастосування та досягнення цілей податкового регулювання.

Таким чином, застосування положень Постанови КМУ №178 не суперечить положенням Податкового кодексу України, а навпаки, забезпечує їх ефективну імплементацію в частині особливостей застосування ПДВ у період воєнного стану, що узгоджується із принципом системності правового регулювання та свідчить про взаємозв`язок між нормами різного рівня нормативно-правових актів, які регламентують відповідні правовідносини.

Положення підпунктів "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України вказує на можливі підстави для застосування даної норми: за нульовою ставкою оподатковуються операції 1)для заправки (дозаправки) або 2)забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, 3)або в інших випадках, передбачених законодавством.

Окрім цього, у Постанові КМУ № 178 відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема Державної служби з надзвичайних ситуацій, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

При цьому, норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.

З аналізу положень Постанови КМУ № 178 убачається, що встановлення нульової ставки ПДВ є заходом, спрямованим на створення правових передумов для своєчасного та безперешкодного постачання товарів, необхідних як для забезпечення національної безпеки та оборони України, так одночасно і для захисту населення та інтересів держави в умовах воєнного стану.

Відповідно, правозастосування у цій сфері має базуватися на цільовому призначенні відповідних товарів, що передбачає гнучке використання механізмів пільгового оподаткування з урахуванням функціонального підходу.

Зміст Постанови Кабінету Міністрів України № 178 свідчить про те, що її дія охоплює не лише правовідносини, у яких сторонами таких договір поставки є суб`єкти, прямо зазначені у постанові, а й випадки, коли характер товару та його цільове призначення об`єктивно зумовлюють використання в інтересах оборони та безпеки держави.

В свою чергу, Державна податкова служба України, розглянувши звернення Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - Служба) від 23.06.2022 № 04-2517/213 щодо застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання запасних частин та комплектуючих до транспортних засобів з урахуванням положень постанови № 178, та керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України, в індивідуальній податковій консультації від 08.07.2022 зазначила, зокрема, що нульова ставка ПДВ відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанови № 178 застосовується до операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту як безпосередньо Службі, так і її підрозділам (територіальним органам), установам та організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету та належать до сфери управління Служби.

ДПС зазначила, що нульова ставка ПДВ поширюється не лише на операції з постачання пального, а й на постачання інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, зокрема інших паливно-мастильних матеріалів, запасних частин для ремонту автомобільної техніки, акумуляторних батарей, автомобільних шин, комплектуючих, охолоджуючих рідин, інструментів та додаткового обладнання, визначених відповідними нормативними та технічними документами.

Аналогічні за змістом загальні роз`яснення викладені Головним управлінням ДПС у Запорізькій області в індивідуальній податковій консультації від 19.07.2022 № 1096/ІПК/99-00-21-03-02-05.

Таким чином, Державною податковою службою України зазначено, що нульова ставка ПДВ відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України та положень постанови № 178 застосовується до операцій з постачання відповідних товарів, а не до операцій з їх придбання. У разі придбання установою товарів, які безпосередньо визначені нормативними та технічними документами для використання на транспортних засобах, що застосовуються для потреб забезпечення національної безпеки і оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, операції з постачання таких товарів підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою ПДВ за умови дотримання вимог, установлених постановою № 178.

Водночас ДПС вказала, що у разі придбання установою товарів, які відповідно до нормативних та технічних документів не є складовими частинами транспортних засобів та можуть використовуватися самостійно, нульова ставка ПДВ відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України та постанови № 178 не застосовується.

Щодо правомірності застосування до спірної операції ставки податку на додану вартість суд зазначає, що погодження сторонами у Договорі вартості товару з урахуванням ПДВ за ставкою 20 відсотків саме по собі не може бути підставою для застосування такої ставки всупереч імперативним вимогам податкового законодавства. Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а згідно зі статтею 1 цього Кодексу постанови Кабінету Міністрів України належать до актів цивільного законодавства. Відтак умови Договору щодо оподаткування відповідної операції підлягають застосуванню з урахуванням установленого законом порядку оподаткування та не можуть змінювати визначену законодавством ставку податку.

При цьому посилання Відповідача на те, що редакція постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178, чинна на момент укладення Договору, діяла з 01.08.2024, а Позивачем не було визначено іншого призначення системи Drдger Bodyguard 1000, саме по собі не спростовує необхідності встановлення відповідності спірного товару умовам, за яких застосовується нульова ставка ПДВ. Так само умови оподаткування не залежать від волевиявлення сторін щодо визначення ставки ПДВ у договорі.

Оцінюючи доводи сторін щодо призначення системи Drдger Bodyguard 1000, суд враховує, що відповідно до Норм забезпечення речовим майном і табельної належності, витрат і термінів пожежно-рятувальної та аварійно-рятувальної техніки, затверджених наказом ДСНС від 29.03.2024, перелік обладнання пожежних автомобілів включає, зокрема, індивідуальний електронний прилад безпеки пожежників-рятувальників для контролю нерухомого стану. Зазначене відповідає функціональному призначенню системи Drдger Bodyguard 1000, а наявний у матеріалах справи акт її встановлення на спеціальний транспортний засіб підтверджує фактичне використання придбаного обладнання у складі оснащення пожежно-рятувального автомобіля.

При цьому для цілей застосування постанови № 178 визначальним є не те, чи є відповідне обладнання конструктивною частиною транспортного засобу, а його призначення для забезпечення такого транспортного засобу та відповідність встановленим нормативним і технічним документам. Отже, обставина, що система Drдger Bodyguard 1000 може використовуватися пожежником-рятувальником як індивідуальний засіб безпеки, сама по собі не виключає її належності до додаткового обладнання спеціалізованого транспортного засобу.

Посилання Відповідача на код ДК 021:2015, за яким здійснювалася закупівля товару, також не спростовує наведеного висновку, оскільки код класифікатора, визначений для цілей проведення публічної закупівлі, сам по собі не встановлює правової природи товару та не визначає порядок його оподаткування. Вирішальне значення для застосування нульової ставки має фактичне та нормативно визначене призначення товару, а також його використання для забезпечення спеціального транспортного засобу відповідного підрозділу ДСНС.

Таким чином, суд відхиляє доводи Відповідача про те, що визначення Позивачем поставленого товару за кодом ДК 021:2015: 31620000-8 «Прилади звукової та візуальної сигналізації», а не за кодом, що відповідає частинам чи обладнанню транспортних засобів, свідчить про відсутність підстав для застосування до спірної операції нульової ставки податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 нульова ставка податку на додану вартість застосовується до операцій з постачання товарів для забезпечення транспорту визначених постановою суб`єктів, зокрема Державної служби України з надзвичайних ситуацій та її підрозділів, установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, за умови використання таких товарів для потреб забезпечення захисту безпеки населення та інтересів держави.

При цьому наведеними нормами не встановлено вимоги щодо обов`язкової належності товару до конструктивних частин транспортного засобу, його стаціонарного встановлення на транспортному засобі або присвоєння йому певного коду за Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015. Відтак визначальним є не код класифікації товару як такий, а його функціональне призначення та фактичне використання для забезпечення відповідного транспорту.

Такий підхід узгоджується і з індивідуальною податковою консультацією Державної податкової служби України від 08.07.2022, наданою за зверненням Державної служби України з надзвичайних ситуацій, відповідно до якої нульова ставка ПДВ застосовується, зокрема, до операцій з постачання запасних частин, комплектуючих, інструментів та додаткового обладнання, визначених відповідними нормативними та технічними документами. При цьому сама Державна податкова служба України не ставила застосування нульової ставки у залежність від присвоєння таким товарам конкретного коду ДК 021:2015.

Суд також враховує, що Нормами забезпечення речовим майном і табельної належності, витрат і термінів пожежно-рятувальної та аварійно-рятувальної техніки, експлуатації пожежно-рятувального, технологічного і гаражного обладнання, інструменту, індивідуального оснащення та спорядження, ремонтно-експлуатаційних матеріалів, меблів та інвентарю підрозділів ДСНС України та установ і організацій сфери управління ДСНС, затвердженими наказом ДСНС від 29.03.2024, передбачено табельну належність до пожежних автомобілів індивідуального електронного приладу безпеки пожежників-рятувальників, призначеного для контролю нерухомого стану.

Як встановлено судом, відповідними нормативними документами ДСНС прямо передбачено використання такого виду обладнання у складі оснащення пожежних автомобілів.

З наданих Позивачем доказів убачається, що придбані за спірним Договором системи безпеки персонального оповіщення пожежного-рятувальника Drдger Bodyguard 1000 встановлено на оперативний пожежно-рятувальний автомобіль АЦ-2.8(1831) LS 39, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується відповідним актом встановлення.

Таким чином, у спірних правовідносинах наявні як нормативно визначене призначення відповідного виду обладнання для оснащення пожежних автомобілів, так і підтверджений доказами факт його фактичного встановлення та використання на такому транспортному засобі. За таких обставин посилання Відповідача виключно на код ДК 021:2015: 31620000-8 не спростовує належності поставленого товару до обладнання, що використовується для забезпечення спеціального транспорту, та не є достатньою підставою для висновку про незастосування до спірної операції нульової ставки ПДВ.

При цьому відсутність у законодавстві спеціального визначення або вичерпного переліку товарів, які вважаються «додатковим обладнанням», не може тлумачитися як заборона віднесення конкретного товару до такого обладнання. Належність товару до обладнання, що використовується для забезпечення транспорту, у кожному конкретному випадку може встановлюватися з урахуванням його функціонального призначення, відповідних нормативних і технічних документів та фактичного способу використання. У цій справі такі обставини підтверджені сукупністю наданих Позивачем доказів.

Також суд критично оцінює висновок судового експерта в частині відповідей на питання 2- 7, оскільки наведені в ньому висновки самі по собі не спростовують можливості віднесення системи Drдger Bodyguard 1000 до додаткового обладнання спеціалізованого транспортного засобу для цілей застосування постанови Кабінету Міністрів України № 178.

Зокрема, встановлення експертом того, що система призначена для забезпечення безпеки пожежника-рятувальника, може використовуватися автономно та не забезпечує функціонування агрегатів чи систем транспортного засобу, не свідчить про те, що така система не є обладнанням, призначеним для забезпечення спеціального транспортного засобу. Постанова № 178 не ставить застосування нульової ставки ПДВ у залежність від того, чи є товар конструктивною частиною транспортного засобу, забезпечує роботу його агрегатів або не може використовуватися поза транспортним засобом.

Висновок експерта про можливість використання Drдger Bodyguard 1000 як самостійного елемента екіпірування пожежника також не виключає його одночасного використання у складі оснащення пожежно-рятувального автомобіля. Можливість автономного використання товару та його функціональне призначення для забезпечення безпеки особового складу не є взаємовиключними з його належністю до обладнання, яким відповідно до нормативів комплектується спеціалізований транспортний засіб.

При цьому експерт фактично ототожнив поняття «обладнання транспортного засобу» з обладнанням, яке конструктивно або функціонально інтегроване у транспортний засіб. Такий підхід не випливає з постанови № 178, яка визначає предметом відповідного оподаткування товари, призначені для забезпечення транспорту, а не виключно його конструктивні чи функціональні складові.

Крім того, посилання експерта на класифікацію Drдger Bodyguard 1000 як PASS та Personal Protective Equipment характеризує функціональне призначення товару за класифікацією виробника, однак не вирішує питання його віднесення до обладнання, яким нормативно забезпечується спеціальний транспортний засіб ДСНС. Визначальним у цій справі є не лише загальна класифікація товару виробником, а його призначення, нормативне віднесення до табельної належності пожежних автомобілів та фактичне використання у складі їх оснащення.

Отже, висновок експерта підтверджує призначення Drдger Bodyguard 1000 як засобу забезпечення безпеки пожежника-рятувальника, проте не спростовує обставин, які мають правове значення для вирішення цього спору, а саме нормативного віднесення відповідного обладнання до табельної належності пожежних автомобілів ДСНС та його фактичного встановлення на спеціалізований транспортний засіб. Питання щодо того, чи охоплюється такий товар поняттям товарів для забезпечення транспорту в розумінні постанови № 178, є питанням правової оцінки суду, а не спеціальних знань експерта.

Зважаючи на викладене, а також те, що 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області є суб`єктом, який наведений у Постанові КМУ № 178, положення вказаної Постанови підлягають застосуванню до операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, якою є Система безпеки персонального оповіщення пожежного- рятувальника Draper Bodyguard 1000.

Умови договору повинні відповідати вимогам частини першої статті 6 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що сторони мають право врегулювати свої відносини за договором на власний розсуд, якщо вони не суперечать законодавству.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судом встановлено, що пункт 2.1 договору суперечить нормам постанови КМУ № 178 від 02.03.2022 та підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, якими визначено нульову ставку податку на додану вартість для операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту.

Частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що пункт 2.1. договору купівлі - продажу № 2025/014 від 18.04.2025 в частині визначення суми ПДВ є нікчемними в силу положень підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

У частині 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно частини 5 зазначеної статті вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Визначені статтею 216 Цивільного кодексу України правові наслідки недійсності правочину є загальними як для нікчемних, так і для оспорюваних правочинів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16 зазначила, що нікчемний правочин не породжує правових наслідків, притаманних правочинам даного виду, і сторони не досягнуть бажаного результату внаслідок вчинення нікчемного правочину. Нікчемний правочин породжує лише наслідки, пов`язані з його недійсністю. Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України такими наслідками будуть поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція) та відшкодування збитків або моральної шкоди, завданих другій стороні або третій особі внаслідок його вчинення.

Положення договору, щодо включення ПДВ до ціни товару не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.

Відтак, враховуючи положення постанови КМУ № 178 від 02.03.2022 та підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, якими визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту чи іншого спеціального контингенту, враховуючи, що замовником товару за договором виступає підрозділ Державної служби з надзвичайних ситуацій та фінансується за рахунок державного бюджету, тому включення до ціни договору ПДВ не за нульовою ставкою, суперечить положенням даних нормативних актів та є підставою для визнання недійсним пункту договору та специфікації у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми сплаченого ПДВ на підставі статі 1212 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, що викладений у пункті 37 постанови від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, якщо сторона зобов`язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1-2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 статті 1212 Цивільного кодексу України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова ч. 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та враховуючи отримання відповідачем грошових коштів у вигляді ПДВ від позивача, незважаючи на відсутність підстав для оподаткування товару, а також визнання нікчемними окремих положень договору № № 2025/014 від 18.04.2025, суд дійшов висновку про безпідставність отримання коштів в розмірі 12 400,00 грн., а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним пункт 2.1 Договору про закупівлю товарів № 2025/014 від 18.04.2025 року, укладеного між 6 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДС ТЕХНОЛОГІЯ ДЛЯ ЖИТТЯ" у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків.

3. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДС ТЕХНОЛОГІЯ ДЛЯ ЖИТТЯ" (01133, Україна, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 31, офіс 400/10, ЄДРПОУ 41327438) на користь 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (51400, Україна, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Героїв Рятувальників, 6, ЄДРПОУ 38101636) 12 400,00 грн. боргу та 5 324,80 грн. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 28.09.2026

Суддя М.О. Лиськов