Рішення № 140128054, 28.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2026Справа № 910/9337/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація

Електропівденьмонтаж»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія

«Енергоатом»

про стягнення 415.347,25 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

28.07.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 415.347,25 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 2104/2020 від 21.04.2020 (далі - договір), рішенням Господарського суду міста Києва № 910/18659/23 від 21.03.2024 стягнуто з відповідача на користь позивача 1.409.689,38 грн основного боргу, 405.151,44 грн інфляційних втрат, 72.415,55 грн 3% річних та 28.308,85 грн витрат по сплаті судового збору. Відповідач виконав вищезазначене рішення 14.01.2026 у сумі 1.005.500,92 грн та 30.01.2026 у сумі 873.856,53 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 343 та № 1617, тому позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму основного боргу за договором за період з 02.11.2023 по 14.01.2026 та по 30.01.2026. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 415.347,25 грн, з яких 321.158,57 грн інфляційних втрат та 94.188,68 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2026 відкрито провадження у справі № 910/9337/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 04.08.2026 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 07.08.2026 о 18:30 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 24.08.2026 включно.

12.08.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що

01.08.2024 Шевченківським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) були відкриті виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 з примусового виконання наказів у справі № 910/18659/23. 05.08.2024 виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2. 07.08.2024 Шевченківським ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) винесено постанови у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1, № НОМЕР_3 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказів № 910/18659/23. 04.12.2025 боржником перераховано кошти на депозитний рахунок органу ДВС у розмірі 173.923.001,39 грн (платіжна інструкція № 7567 від 04.12.2025) для погашення заборгованості у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2. 14.01.2026 Шевченківським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ в межах зведеного виконавчого провадження розпочато перерахування коштів на рахунки стягувачів, відповідно до черговості в межах 241 виконавчого провадження, які станом на 12.01.2026 входили до складу зведеного виконавчого провадження. За рахунок коштів, що були перераховані 04.12.2025 АТ «НАЕК «Енергоатом» в порядку примусового виконання судового рішення, у межах зведеного виконавчого провадження, органом ДВС погашено заборгованість в розмірі 1.005.500,92 грн у ВП № НОМЕР_1 з виконання рішення № 910/18659/23. 27.01.2026 боржником здійснено повне погашення заборгованості за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_2 та зараховано на депозитний рахунок органу ДВС грошові кошти в розмірі 169.211.251,20 грн (платіжна інструкція № 550 від 27.01.2026). Таким чином, зобов`язання за договором в розмірі 1.409.689,38 грн, заборгованість за яким стягнуто рішенням № 910/18659/23 від 21.03.2024, є фактично виконаним 04.12.2025 та 27.01.2026 (остаточно), коли кошти надійшли з рахунку боржника на відповідний рахунок органу ДВС. 25.02.2026 Шевченківським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) було поновлено вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1, № НОМЕР_3, виконавчі провадження виведені із зведеного виконавчого провадження та закінчені у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду по справі № 910/18659/23. Відповідач вважає, що з моменту зарахування коштів на депозитний рахунок органі ДВС боржник вважається таким, що належним чином виконав своє зобов`язання перед стягувачем. У зв`язку з цим позивач вважає, що позивачем невірно визначено період нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення ухвалено з перевищенням строку встановленого наведеною вище нормою, поте у розумний строк, у зв`язку із перебуванням судді у відпустці.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» (підрядник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») (замовник) укладено договір № 2104/2020 на виконання робіт: «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, вул. Промислова, 133. Енергоблок № 4. Турбінне відділення. Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор-трансформатор № 4 (ГТ-4). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи» (договір).

Згідно умов договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати на свій ризик власними силами в межах вартості робіт, визначеної на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації (далі - ПКД), роботи на об`єкті ВП ЗАЕС по темі: «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 4. Турбінне відділення. Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор-трансформатор №4 (ГТ-4). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи» і передати виконані роботи замовникові у встановлені строки у стані, який відповідає ПКД, будівельним нормам та технічним вимогам (додаток № 3 до цього договору) (п. 1.1 договору).

Вартість робіт за договором складає 38.253.600,00 грн з ПДВ. Розрахунок вартості робіт зазначено в додатку № 1 «Договірна ціна» до цього договору (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 4.3 договору оплата виконаних робіт замовником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, протягом 45 днів з дати підписання довідки замовником.

Підрядник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 10.11 договору, у випадку відсутності реєстрації у ЄРПН підрядником електронної податкової накладної у встановлений Податковим кодексом України строк, замовник має право в односторонньому порядку зменшити розмір оплати виконаних робіт на суму ПДВ, по документах оформлених відповідно до п.4.1 договору.

Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021 (п. 15.1 договору).

В подальшому між сторонами підписувалися додаткові угоди до цього договору, якими, зокрема, продовжено строк дії договору до 31.12.2025, а строк виконання робіт до 15.12.2025.

На виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв без зауважень та заперечень роботи на загальну суму 32.768.439,65 грн, що підтверджується актами виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3), а саме: за вересень місяць 2020 року на суму 3.703.010,23 грн., які були прийняті за актами КБ-2в №1 - № 7 та довідкою КБ-3 від 20.09.2020 № 1; за жовтень місяць 2020 року на суму 11.073.979,07 грн, які були прийняті за актом КБ-2в № 8 - № 24 та довідкою КБ-3 від 30.10.2020 № 2; за грудень місяць 2020 року на суму 10.801.906,61 грн, які були прийняті за актом КБ-2в № 25 та довідкою КБ-3 від 15.12.2020 № 3; за грудень місяць 2020 року на суму 7.189.543,74 грн., які були прийняті за актами КБ-2в № 26 - № 42 та довідкою КБ-3 від 15.12.2021 №4; за грудень місяць 2021 року на суму 1.409.689,38 грн, які були прийняті за актами КБ-2в № 43 - № 59 та довідкою КБ-3 від 15.12.2021 №5, які були оплачені відповідачем частково.

Роботи за грудень місяць 2021 року на суму 1.409.689,38 грн, які були прийняті відповідачем за актами КБ-2в № 43 - № 59 та довідкою КБ-3 від 15.12.2021 № 5, відповідачем не оплачені.

Позивач звертався до відповідача з претензіями про оплату заборгованості за договором № 348 від 05.09.2022 та № 595/1 від 21.08.2023.

У відповідях на вказані претензії № 28-23/12663 від 28.09.2022 та № 21-5416/28 від 08.09.2023 відповідач повідомив, що заборгованість у розмірі 1.409.689,38 грн виникла через негативний фінансовий стан відповідача.

Факт невиконання відповідачем зобов`язань щодо не своєчасної оплати виконаних позивачем робіт у визначений договором строк, встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі № 910/18659/23, яке не було оскаржено сторонами та набрало законної сили.

Спір виник у зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язання за договором щодо своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт у визначений договором строк, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі № 910/18659/23, яке набрало законної сили, тому позивачем заявлено до стягнення з відповідача 415.347,25 грн, з яких 321.158,57 грн інфляційних втрат, які нараховані за період з 02.11.2023 по 14.01.2026 та по 30.01.2026 та 94.188,68 грн 3% річних, які нараховані за період з 02.11.2023 по 14.01.2026 та по 30.01.2026, тобто за періоди прострочення, що не охоплюються попереднім рішенням суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правові відносини між сторонами виникли за договором на виконання робіт № 2104/2020 від 21.04.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі № 910/18659/23 (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва № 910/18659/23 від 18.04.2024 про виправлення помилки) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору на виконання робіт № 2104/2020 від 21.04.2020 задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» заборгованість у розмірі 1.409.689,38 грн, 405.151,44 грн інфляційних втрат, 3% річних на суму 36.207,78 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 28.308,85 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі № 910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі № 917/1345/17.

Отже, оскільки на момент розгляду даної справи набрало законної сили судове рішення у справі № 910/18659/23, яким встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати за договором № 2104/2020 від 21.04.2020, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 1.409.689,38 грн, а тому дані обставини не підлягають доказуванню в межах даної справи.

Також рішенням у справі № 910/18659/23 встановлено, що інфляційні втрати в сумі 405.151,44 грн та 3% річних в сумі 36.207,78 грн були стягнуті за період з 15.02.2022 по 01.11.2023 включно.

При цьому суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 902/330/17).

Схожий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20, в якій зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення щодо нього чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність актів правосуддя про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язань сторін. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не є підставою заміни зобов`язання за договором - новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, яким надано захист судовим рішенням. Таке судове рішення не змінює обсягу прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання цивільного зобов`язання у процедурах виконавчого провадження

Отже, наявність судового рішення не свідчить про припинення зобов`язання, а тому наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2024 Шевченківським ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу у справі № 910/18659/23 про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» заборгованість у розмірі 1.409.689,38 грн, 405.151,44 грн інфляційних втрат, 3% річних на суму 36.207,78 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 28.308,85 грн (загалом на суму 1.879.357,45 грн).

05.08.2024 Шевченківським ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ухвалено постанову про приєднання виконавчого провадження № НОМЕР_1 до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 про стягнення коштів з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

04.12.2025 боржником перераховано кошти на депозитний рахунок Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у розмірі 173.923.001,39 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7567 від 04.12.2025 в призначенні платежу якого зазначено «погашення заборгованості згідно зі зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_2».

Відповідно до Розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_2 про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» від 13.01.2026, затвердженого Шевченківським ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), останнім визначено (позиція 144) суму до виплати за наказом № 910/18659/23 від 30.07.2024 ТОВ «Корпорація «Електропівденьмонтаж» в розмірі 1.005.500,92 грн.

27.01.2026 боржником перераховано кошти на депозитний рахунок Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у розмірі 169.211.251,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 550 від 27.01.2026 в призначенні платежу якого зазначено «погашення заборгованості за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_2 у т.ч. виконавчий збір 10%».

З платіжної інструкції № 343 від 14.01.2026 вбачається, що органом ДВС на рахунок позивача було перераховано кошти в сумі 1.005.500,92 грн в призначенні платежу якої зазначено «ВД № 910/18659/23; 30.07.2024; АКЦIОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «НАЦIОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕ; ВП № НОМЕР_1; Кошти за ВД, стягнутi на користь стягувача».

В подальшому відповідно до платіжної інструкції № 1617 від 30.01.2026 органом ДВС на рахунок позивача перераховано кошти в розмірі 873.856.53 грн в призначенні платежу якої зазначено «ВД № 910/18659/23; 30.07.2024; АКЦIОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «НАЦIОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕ; ВП № НОМЕР_1; Кошти за ВД, стягнутi на користь стягувача».

25.02.2026 Шевченківським ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ухвалено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій № НОМЕР_1, постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 та постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з тим, що борг в повному обсязі стягнуто на рахунок ДВС та перераховано стягувачу.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати виконаних позивачем робіт позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 321.158,57 грн інфляційних втрат (нараховані на суму 1.409.689,38 грн за період листопад 2023 року - грудень 2025 року та на суму 873.856,53 грн за січень 2026 року) та 94.188,68 грн 3% річних (нараховані на суму 1.409.689,38 грн за період з 02.11.2023 по 13.01.2026 та на суму 873.856,53 грн за період з 14.01.2026 по 29.01.2026).

Судом встановлено, що кошти в розмірі 873.856,53 грн, які позивач визначив як нову базу після платежу 14.01.2026, фактично складаються не лише із залишку основного боргу, а містять також раніше присуджені 405.151,44 грн інфляційних втрат, 36.207,78 грн 3% річних та 28.308,85 грн судового збору.

У постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 905/1753/18 викладений правовий висновок, відповідно до якого, враховуючи, що грошове зобов`язання відповідача виникло до ухвалення судового рішення по суті спору у справі № 905/1524/15 та не припинилося в наслідок набрання ним законної сили, нарахування 3% річних, інфляційних втрат згідно зі статтею 625 ЦК України необхідно здійснювати на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням до її повної сплати боржником, без урахування стягнутих цим рішенням сум відсотків річних, інфляційних втрат.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові № 922/4754/24 від 05.02.2026 прямо зазначив, що обов`язок зі сплати раніше присуджених 3% та інфляційних не змінює своєї правової природи як міри відповідальності, а тому на раніше присуджені 3% не можна повторно нараховувати 3% чи інфляційні; так само 3% не нараховуються на раніше присуджені інфляційні. Водночас Верховний Суд допустив нарахування інфляційних на раніше присуджену інфляційну складову, а також 3% та інфляційних на судовий збір як на невиконане грошове зобов`язання.

За розрахунками суду розмір інфляційних втрат становить 320.905,11 грн та 3% - 93.608,26 грн та позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачем 3% річних нараховані на суму заборгованості включивши до бази розрахунку також раніше присуджені інфляційні втрати та 3% річних, інфляційні втрати нараховані на раніше присуджені 3% річних.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідач помилково ототожнює момент списання грошових коштів з його рахунку та їх зарахування на депозитний рахунок органу ДВС з моментом виконання грошового зобов`язання перед позивачем. Сам факт надходження коштів на депозитний рахунок органу ДВС свідчить лише про вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення, але не припиняє грошового зобов`язання перед стягувачем.

Кошти фактично надійшли на рахунок позивача 14.01.2026 та 30.01.2026. Отже, саме ці дати є моментами фактичного виконання відповідних частин грошового зобов`язання, а до їх настання відповідач залишається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2026 у справі № 910/22374/14, де суд прямо розмежував надходження коштів на депозит ДВС та їх отримання стягувачем.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» (03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 19-А; код ЄДРПОУ 39440289) 320.905 (триста двадцять тисяч дев`ятсот п`ять) грн 11 коп. інфляційних витрат, 93.608 (дев`яносто три тисячі шістсот вісім) грн 26 коп. 3% річних та 6.217 (шість тисяч двісті сімнадзцять) грн 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова