Рішення № 140128050, 28.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2026Справа № 910/7872/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ККС Імпорт»

до Концерну «Військторгосервіс»

про стягнення 35.100,00 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

26.06.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ККС Імпорт» до Концерну «Військторгосервіс» про стягнення 35.100,00 грн попередньої оплати за неналежне виконання договору про надання послуг № 03-03/13Д/2023 від 29.11.2023.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.11.2023 позивачем підписано заяву про акцепт публічного договору про надання послуг № 03-03/13Д/2023, зокрема надання послуг за адресою: м. Київ, вул. Володимира Сікевича (Молодогвардійська), 28-А, будівля складського приміщення літ. 2С» загальною площею 300 квадратних метрів зі строком дії з 01.01.2024 до 31.12.2024. Додатковими угодами 11.12.2024 та від 07.01.2025 термін дії договору продовжено до 28.02.2025. На виконання умов договору та на підставі рахунку на оплату № 2598 від 05.01.2025 позивач перерахував в якості попередньої оплати грошові кошти у сумі 35.100,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 5.850,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 860 від 15.01.2025. Разом з тим, 31.01.2025 відповідач змусив позивача звільнити приміщення, що підтверджується підписаним актом приймання-передачі нерухомого майна. У зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, позивачем були надіслані листи № 07/03 від 07.03.2025 та № 29/05 від 29.05.2025 з вимогою про повернення коштів за лютий 2025 року, оскільки послуги надані не були. Враховуючи викладене та те, що відповідачем гроші так і не були повернуті, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення попередньо сплачених коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7872/26 від 03.07.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

13.07.2026 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 відкрито провадження у справі № 910/7872/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 20.07.2026 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 27.07.2026 о 14:13 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 11.08.2026 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 20.07.2026 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення ухвалено з перевищенням строку, встановленого наведеною вище нормою, проте у розумний строк, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ККС Імпорт» (замовник, позивач) та Концерном «Військторгосервіс» (виконавець, відповідач) укладено заяву про акцепт публічного договору про надання послуг № 03-03/13Д/2023, зокрема: надання послуг за адресою: м. Київ, вул. Володимира Сікевича (Молодогвардійська), 28-А, будівля складського приміщення літ «С» загальною площею 300 кв. м (далі - договір).

Договір укладено на умовах, викладених в публічній пропозиції відповідно до публічного договору про надання послуг, що розміщений на веб-сторінці виконавця https://vts.org.ua/., зокерма в редакції затвердженій наказом Концерну «Вівйськторгсервіс» № 35-АГ від 10.08.2022.

Дані заяви про акцепт публічного договору про надання послуг та протокол узгодження ціни є невід`ємною частиною договору про надання послуг, та визначають основні умови надання послуг.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не надав обумовлені договором послуги, у зв`язку з чим відповідач має повернути позивачу сплачену попередню оплату (аванс) в розмірі 35.100,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд дослідивши умови договору про надання послуг № 03-03/13Д/2023 від 29.11.2023 приходить до висновку, що він є договором оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Сторонами у заяві визначено, що договір про надання послуг діє з 01.01.2024 до 31.12.2024, або до моменту його дострокового розірвання, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

11.12.2024 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору, якою подовжили термін дії договору до 31.01.2025, або до моменту його дострокового розірвання, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

07.01.2025 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 4 до договору, якою подовжили термін дії договору до 28.02.2025, або до моменту його дострокового розірвання, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У п. 1.1 заяви зазначено, що замовник приймає позицію виконавця щодо здійснення попередньої оплати послуг сприяння господарській діяльності у день укладення договору про надання послуг на підставі наданого виконавцем рахунку. У подальшому оплата послуг здійснюється у період з 20 по 25 число поточного місяця за наступний місяць надання послуг на підставі виставлених рахунків виконавця.

Відповідно до п. 3.1 договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з метою сприяння останньому в тимчасовому розміщенні товарно-матеріальних цінностей та/ або іншого майна замовника або майна третіх осіб, визначеного на розсуд замовника (далі - майно), а саме:

- тимчасове розміщення та складування на відкритому майданчику та у приміщеннях виконавця майна замовника під час здійснення їх приймання від постачальників, а також з метою їх сортування, комплектування партій товарів та їх подальшого відправлення автомобільним транспортом, та іншої законної господарської діяльності;

- можливість використання адреси, зазначеної у п. 3.2. даного договору, для зазначення в якості поштової адреси замовника та допуск на територію виконавця постачальників та перевізників, що здійснюють доставки замовнику, а також покупців та перевізників, що приймають майно від замовника;

- доступ працівників замовника до джерела електричної енергії з напругою 230 В +/- 6% і частотою току 50 гц з виходом, обладнаним євро-розеткою в робочий час виконавця (з 8:30 до 17:30, обідня перерва з 13:00 до 13:45; вихідні дні - субота та неділя, святкові та неробочі дні згідно з чинним законодавством), або в будь-який інший час за попередньою домовленістю сторін з метою тимчасового підключення комп`ютерної та іншої офісної техніки замовника;

- доступ працівників замовника в робочий час замовника або в будь-який інший час за попередньою домовленістю сторін до сантехнічного вузла виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до протоколу узгодження ціни (наведений у заяві) вартість послуг в місяць складає 35.100,00 грн.

Пунктом 5.1 договору визначено порядок розрахунків, а саме, надання замовлених замовником послуг здійснюється за попередньою оплатою.

Відповідно до п. 4.2.3 договору виконавець зобов`язується щомісяця складати та надавати замовнику акти приймання-передачі наданих послуг, а також виставляти рахунки на оплату послуг та інших платежів за даним договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 05.01.2025 було виставлено позивачу рахунок на оплату по замовленню № 2598 від 05.01.2025 на здійснення оплати за договором про надання послуг за адресою: м. Київ, вул. Володимира Сікевича, 28-А за лютий 2025 року у сумі 35.100,00 грн.

15.01.2025 позивач на виконання умов договору та на підставі рахунку на оплату замовлення № 2598 від 05.01.2025 перерахував на рахунок відповідача в якості попередньої оплати грошові кошти у сумі 35.100,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 5.850,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 860 від 15.01.2025.

Відповідно до п. 7.5 договору визначено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку, із обов`язковим повідомленням іншої сторони не менше, ніж за 10 (десять) календарних днів до моменту розірвання договору. Вказаний строк обраховується з дати направлення електронною поштою письмового повідомлення стороною іншій Стороні.

31.01.2025 між сторонами було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого орендар передає, а орендодавець приймає із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме: нежитлове приміщення в будівлі складського приміщення літ. «С» загальною площею 300 кв. м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Володимира Сікевича (Молодогвардійська), 28-A (надалі - майно) згідно заяви про акцепт публічного договору про надання послуг № 03-03/13Д/2023 від 29.11.2023. Підписанням цього акта орендодавець підтверджує, що не має будь-яких претензій з приводу виконання попереднього договору оренди та приймання-передачі майна.

Отже, за згодою сторін укладений між ними договір оренди № 03-03/13Д/2023 від 29.11.2023 розірвано, у зв`язку з чим договірні правовідносини сторін за цим договором припинилися, а відтак після його розірвання відсутні підстави для нарахування передбачених договором платежів за період, що виник після припинення договірних правовідносин.

У зв`язку із звільненням приміщення 31.01.2025 позивач звернувся до відповідача з листами № 07/03 від 07.03.2025 та № 29/05 від 29.05.2025 з вимогою про повернення коштів за лютий 2025 року, оскільки послуги надані не були.

Відповіді на вищевказані листи позивачу відповідач не надав, кошти не повернув.

Позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені ним як попередню оплату, посилаючись на положення статті 693 Цивільного кодексу України та вважаючи за можливе застосувати зазначену норму за аналогією закону.

Суд не погоджується з наведеною позивачем правовою кваліфікацією спірних правовідносин.

За змістом статті 693 Цивільного кодексу України зазначена норма регулює правові наслідки здійснення попередньої оплати саме за договором купівлі-продажу, зокрема випадки, коли продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк.

Натомість між сторонами у цій справі виникли правовідносини з договору оренди, предметом якого є передання майна у користування за плату на певний строк. Отже, передбачені статтею 693 Цивільного кодексу України правові наслідки безпосередньо до спірних правовідносин не застосовуються.

Разом з тим неправильне визначення позивачем норми матеріального права, яка регулює спірні правовідносини, не є підставою для відмови у задоволенні відповідної вимоги.

Верховний Суд неодноразово наголошував на застосуванні у господарському судочинстві принципу jura novit curia («суд знає закони»), відповідно до якого неправильна юридична кваліфікація спірних правовідносин сторонами не звільняє суд від обов`язку застосувати належні приписи права. Суд, виходячи з установлених фактичних обставин, самостійно визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин. При цьому така зміна судом правової кваліфікації не означає зміни предмета позову або виходу суду за межі заявлених позовних вимог. Такий висновок, зокрема, викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22.

Отже, визначення позивачем правової підстави своїх вимог із посиланням на статтю 693 Цивільного кодексу України не позбавляє суд можливості та обов`язку надати встановленим фактичним обставинам належну юридичну оцінку та застосувати норми матеріального права, які регулюють фактично спірні правовідносини.

Як встановлено судом, між сторонами було укладено договір оренди, відповідно до якого позивач здійснив попередню оплату орендної плати. Умовами договору не передбачено спеціального порядку повернення попередньо сплаченої орендної плати у разі дострокового припинення договору.

Разом з тим встановлено, що договір оренди припинено 31.01.2025, що підтверджується актом повернення орендованого майна, складеним сторонами. Отже, з 01.02.2025 відповідач більше не надавав позивачу майно у користування на умовах договору оренди, а позивач, відповідно, не мав обов`язку сплачувати орендну плату за користування майном у період після припинення договору.

За таких обставин необхідно розмежовувати правову підставу отримання відповідачем коштів на момент їх первісної сплати та правову підставу їх подальшого утримання.

На момент здійснення попередньої оплати договір оренди був чинним, а тому така оплата мала належну правову підставу. Проте після припинення договору 31.01.2025 та повернення орендованого майна правова підстава для утримання відповідачем тієї частини попередньої оплати, яка припадає на період після припинення договору, відпала.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. При цьому особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною третьою статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що у разі припинення договірних правовідносин отримана на виконання договору попередня оплата може втратити статус авансу, якщо відпала правова підстава для її утримання, та підлягати поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України. Зокрема, такий підхід застосовано Верховним Судом у справах, у яких після припинення договору правова підстава для утримання невикористаної частини авансу відпала (постанови Верховного Суду від 04.05.2019 у справі № 927/468/17, від 16.03.2021 у справі 910/10233/20).

При цьому суд враховує, що сама по собі відсутність у договорі умови про повернення попередньої оплати не свідчить про право відповідача безстроково утримувати відповідні кошти. Договір є правовою підставою отримання орендної плати лише в межах існування відповідного орендного зобов`язання. Після припинення договору та повернення майна така підстава зберігається лише щодо платежів, які відповідають фактично існуючому зобов`язанню сторін.

Інше тлумачення призвело б до фактичного отримання орендодавцем плати за період, у якому він уже не надавав орендарю об`єкт оренди у користування, що суперечило б правовій природі орендної плати як плати за користування майном.

Таким чином, кошти, сплачені позивачем наперед за період після 31.01.2025, не мають після припинення договору належної правової підстави для подальшого утримання відповідачем.

Обов`язок повернення відповідних коштів у цьому випадку виникає не з умови договору, а безпосередньо із закону - частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України - як наслідок відпадіння правової підстави їх утримання.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини та керуючись принципом jura novit curia, суд вважає, що заявлена позивачем вимога про повернення попередньої оплати підлягає вирішенню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, а не статті 693 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що договір оренди припинено 31.01.2025 шляхом повернення орендованого майна, а доказів наявності у відповідача іншої правової підстави для утримання попередньо сплачених коштів за період після припинення договору суду не надано, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати в частині, що припадає на період з 01.02.2025 та не була забезпечена зустрічним виконанням з боку відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в сумі 35.100,00 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ККС Імпорт» підлягають задоволенню повністю.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Концерну «Військторгосервіс» (03151, м. Київ, вул. Сікевича Володимира, 28-А; код ЄДРПОУ 33689922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ККС Імпорт» (03061, м. Київ, вул. Патріотів, 103; код ЄДРПОУ 45080715) безпідставно збережені кошти в сумі 35.100 (тридцять п`ять тисяч сто) грн 00 коп., 3.328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова