Рішення № 140127936, 28.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2026Справа № 910/9024/26Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Ліком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер інвест-ріелт"

про стягнення 77 762,21 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ліком» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер інвест-ріелт» про стягнення 77 762,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про поставки № 128 від 16.04.2024, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.07.2026 була направлена судом до електронного кабінету відповідача та отримана відповідачем, з урахуванням приписів ст. 242 ГПК України, 27.07.2026, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2024 року між Приватним підприємством «Ліком» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер інвест-ріелт» (далі - відповідач, покупець) укладено Договір поставки № 128 (далі - Договір), за умовами якого, постачальник зобов`язується поставляти покупцю товари народного споживання (далі - товари) на умовах DDP, або EXW, або FCA (в редакції міжнародних правил «Інкотермс» 2010 року) в залежності від узгодженого сторонами замовлення (письмового або усного), а покупець зобов`язується приймати їх та оплачувати на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору покупець у письмовому замовленні вказує наступні обов`язкові відомості: порядковий номер замовлення; дата оформлення та надіслання замовлення; посада, прізвище, ім`я, по-батькові та номер телефону особи, яка підготувала замовлення; зазначення, що замовлення подається на підставі цього Договору; асортимент товарів; кількість одиниць кожного виду асортимент товарів; ціна за одиницю товару та загальна вартість товарів (зазначається відповідно до прайс-листів, наданих постачальником); тара та упаковка; спосіб поставки товарів та строк поставки товарів. В замовленні можуть бути включені також й інші відомості. Замовлення підписується особою, яка її склала, а підпис такої особи скріплюється печаткою покупця. Замовлення передається по факсу, поштою або надається на руки представнику постачальника.

Асортимент та кількість товарів визначаються сторонами та узгоджуються в замовленні з урахуванням потреб покупця в товарах та можливостей постачальника у порядку, передбаченому п. 1.1 та п. 1.2 Договору, і дублюються у видаткових накладних (рахунках) на поставку. Замовлення та накладні (рахунки) є невід`ємними частинами цього Договору. У разі відсутності письмового замовлення відомості, передбачені п. 1.1 та 1.2 цього Договору, зазначаються у видаткових накладних (рахунках) на поставку (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 1.4 Договору якість товарів повинна відповідати вимогам стандартів, технічних умов, іншої документації, яке встановлює вимоги до якості товарів, та підтверджуватись відповідними документами (посвідчення якості, сертифікати відповідності, тощо), що надаються постачальником.

Пунктом 2.1 Договору узгоджено, що товари поставляються по накладним на підставі замовлень покупця на поставку.

У відповідності до п. 2.2 Договору товари поставляються в строки, попередньо погоджені сторонами у замовленнях на поставку, при умові повного виконання покупцем умов п. 3.2 цього Договору. У разі недоплати за товари покупцем в строк, вказаний в п. 3.2 цього Договору, подальша його поставка покупцю з умовою відстрочки платежу може бути припинена.

Згідно з п. 2.3 Договору момент виконання постачальником зобов`язання по поставці, та передача права власності на товар вважається:

- момент здачі товарів органу транспорту при самовивозі (FCA);

- момент підписання видаткової накладної, акту прийому-передачі або розписки про отримання товарів - при здачі на складі покупця (DDP) або постачальника (EXW);

- інший момент, погоджений сторонами цього Договору у замовленні.

З цього моменту до покупця переходить ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товарів, відповідно до ст. 323 ЦК України, а також відповідальність за його збереження.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціни на товар та загальна сума кожної поставки вказується в видаткових накладних (рахунках) по яким вони поставляються.

За умовами п. 3.2 Договору за поставлені товари покупець зобов`язаний сплатити постачальнику грошові кошти протягом чотирнадцяти днів з дня поставки (п. 2.3 Договору) у розмірі, що зазначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється товар.

У пункті 4.3 Договору узгоджено, що за прострочення оплати поставлених товарів (п. 3.2 Договору), покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу. Сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановили, що за порушення грошового зобов`язання покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити 40% річних.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2026. В разі відсутності письмової заяви будь-якої із сторін на протязі 1 місяця до закінчення строку дії Договору про припинення або зміну Договору, строк дії Договору продовжується на умовах, передбачених цим Договором (п. 8.1 Договору).

На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткової накладної № НК-135873 від 15.09.2025 на суму 54 000,00 грн.

Як зазначає позивач, ТОВ «Лідер інвест-ріелт» в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого товару у повному обсязі здійснило, в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 47 351,24 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 11 639,32 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 463,58 грн та 40% річних у розмірі 15 308,07 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар за Договором згідно видаткової накладної № НК-135873 від 15.09.2025 на суму 54 000,00 грн, яка підписана сторонами без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 3.2 Договору за поставлені товари покупець зобов`язаний сплатити постачальнику грошові кошти протягом чотирнадцяти днів з дня поставки (п. 2.3 Договору) у розмірі, що зазначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється товар.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов`язку зі сплати вартості отриманого товару у повному обсязі відповідачем виконано не було, що відповідачем не спростовано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого товару не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем на момент звернення позивача з позовом до суду обліковувалась заборгованість за поставлений товар в розмірі 47 351,24 грн.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості в розмірі 47 351,24 грн за товар, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 47 351,24 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 11 639,32 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 463,58 грн та 40% річних у розмірі 15 308,07 грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

У пункті 4.3 Договору узгоджено, що за прострочення оплати поставлених товарів (п. 3.2 Договору), покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу. Сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановили, що за порушення грошового зобов`язання покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити 40% річних.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 11 639,32 грн.

В свою чергу, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, як вбачається з умов п. 4.3 Договору, сторонами в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України узгоджено інший розмір відсотків, а саме 40% річних.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, враховуючи узгоджений у п. 4.3 Договору розмір відсотків річних, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 40% річних у розмірі 15 308,07 грн та інфляційні втрати в розмірі 3 463,58 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на положення Закону України «Про судовий збір», оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.

Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер інвест-ріелт» (0222, м. Київ, вул. Драйзера Теодора, буд. 24; ідентифікаційний код: 34544542) на користь Приватного підприємства «Ліком» (03124, м. Київ, провулок Юрія Матущака, буд. 3; ідентифікаційний код: 30638249) заборгованість у розмірі 47 351 (сорок сім тисяч триста п`ятдесят одна) грн 24 коп., пеню в розмірі 11 639 (одинадцять тисяч шістсот тридцять дев`ять) грн 32 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 463 (три тисячі чотириста шістдесят три) грн 58 коп., 40% річних у розмірі 15 308 (п`ятнадцять тисяч триста вісім) грн 07 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 28.09.2026

Суддя О.А. Грєхова