Рішення № 140127825, 28.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10170/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Волочиська багатопрофільна лікарня" Волочиської міської ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання протиправним, скасування рішеннята зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КП «Волочиська багатопрофільна лікарня» Волочиської міської ради №88/26/556/Р від 19.03.2026р.

2. Зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи КП «Волочиська багатопрофільна лікарня» Волочиської міської ради повторно розглянути питання про встановлення позивачу інвалідності та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона хворіє на цукровий діабет І типу з 2006 року (з 17-річного віку) та щорічно, починаючи з 2007 року, визнавалася особою з інвалідністю ІІІ групи. Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №88/25/532/Р від 20.03.2025 їй було встановлено ІІІ групу інвалідності строком на один рік. У зв`язку із закінченням цього строку її було направлено на повторне оцінювання, за результатами якого оскаржуваним рішенням №88/26/556/Р від 19.03.2026 групу інвалідності не підтверджено, попри те, що діагноз позивача за цей час погіршився (цукровий діабет І типу перейшов з середньої важкості у важку форму, з`явилися нові ускладнення). Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, частково задоволено клопотання позивачки про витребування доказів, а саме витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію протоколу розгляду справи оцінювання повсякденного функціонування Войналович Л.В. від 19.03.2026 та всі інші медичні матеріали, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Станом на час ухвалення рішення відзив на позовну заяву, а також витребувані судом докази від відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи, до суду не надійшли.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , хворіє на цукровий діабет І типу з 17-річного віку (з 2006 року), що підтверджується виписками з медичних карт стаціонарного хворого №IX-250203/2632 (лікування з 03.02.2025 по 11.02.2025) та №IX-260102/38 (лікування з 02.01.2026 по 09.01.2026).

Рішенням №1 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (витяг №88/25/532/В від 20.03.2025) позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності строком на один рік, з датою повторного оцінювання - 20.03.2026. Підставою для такого рішення слугував діагноз: основний - Е10.42 (цукровий діабет типу 1 з діабетичною полінейропатією), ускладнення - Е10.51 (периферична ангіопатія без гангрени), Е10.39 (офтальмологічні ускладнення). Згідно з обґрунтуванням цього рішення, здатність позивача до пересування та до трудової діяльності оцінено як обмежену помірним ступенем (1 ступінь).

У зв`язку із закінченням встановленого строку інвалідності лікуючим лікарем 12.03.2026 сформовано направлення на повторне оцінювання. Згідно з пунктом 19 цього направлення, основний діагноз позивача на час направлення визначено як Е10.69 (цукровий діабет типу 1 з іншими уточненими ускладненнями), ускладнення основного діагнозу - Е10.21 (початкова діабетична нефропатія), Е10.51 (периферична ангіопатія), Е10.39 (офтальмологічні ускладнення), Е10.42 (діабетична полінейропатія), супутній діагноз - G63.3 (поліневропатія при ендокринних хворобах). Згідно з пунктом 25 цього ж направлення, стан позивача на час направлення на оцінювання за критеріями життєдіяльності визначено так: здатність до самообслуговування - нормальна (відсутність обмеження), здатність до пересування - легкий ступінь обмеження, здатність до орієнтації - нормальна здатність, здатність до спілкування - нормальна здатність, здатність до контролю за своєю поведінкою - нормальна здатність, здатність до навчання - легкий ступінь обмеження, здатність до трудової діяльності - помірний ступінь обмеження.

19.03.2026 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП "Волочиська багатопрофільна лікарня" прийнято рішення №88/26/556/Р (витяг №88/26/556/В), яким вирішено, що група інвалідності не підтверджується. Обґрунтування цього рішення викладено так: "Враховуючи об`єктивні дані, дані захворювання, легкого прогресування хвороби, та відсутність супутніх патологій, ознайомившись з медичною документацією згідно критеріїв оцінювання функціонування особи, згідно постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. №1338 група інвалідності не підтверджується". Рішення прийнято за тим самим діагнозом, що й зазначений у направленні на оцінювання (основний - Е10.69; ускладнення - Е10.21, Е10.51, Е10.39, Е10.42; супутній - G63.3).

02.04.2026 позивач оскаржила рішення №88/26/556/Р в адміністративному порядку до Центру оцінювання функціонального стану особи. Рішенням №1808/26/4135 від 27.05.2026 (витяг №1808/26/4135/ВП) в задоволенні скарги відмовлено, рішення експертної команди підтверджено. Обґрунтування цього рішення викладено так: "Згідно з наданою медичною документацією, у хворої наявний цукровий діабет 1 типу, важка форма, в ст. субкомпенсації (HbA1c 7,8% від січня 2026 р.), з наступними ускладненнями: ангіоретинопатія обох очей, дистальна сенсомоторна полінейропатія в/к та н/к, ангіопатія н/к, ХХН І ст., ХНН 0 ст. Дані порушення обмежують життєдіяльність хворої в легкому ступені та не відповідають критеріям для встановлення групи інвалідності".

23.03.2026 позивач звернулася до відповідача із запитом про надання інформації щодо лікарів, які входили до експертної команди, яка прийняла рішення №88/26/556/Р, а також копії протоколу розгляду справи, на що листом №414 від 30.03.2026 відповідач повідомив про наявність відповідної інформації на власному офіційному сайті, витребуваних документів не надав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Вказаний спір виник у зв`язку із оскарженням рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної на базі комунального некомерційного підприємства, яке за таких обставин виконує окремі публічно-владні управлінські функції, делеговані державою, а саме здійснення оцінювання повсякденного функціонування особи та встановлення інвалідності, а тому є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), і спір є публічно-правовим та підвідомчим адміністративному суду.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина друга статті 6 КАС України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 № 2961-IV, інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова №1338) затверджено, зокрема, Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Положення), Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Порядок), критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності (далі - Критерії).

Відповідно до пункту 3 Критеріїв, встановлення інвалідності відбувається під час проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Пунктом 5 Критеріїв визначено, що ступінь обмеження життєдіяльності визначається як величина відхилення від нормальної функціональності особи, що впливає на її здатність здійснювати основні життєві активності. Таке визначення базується на об`єктивних критеріях, що включають функціональні, соціальні та психологічні аспекти. Виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності: легкий ступінь обмеження - особа має незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги; помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування; виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя; значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа має серйозні порушення функцій органів і систем, що призводять до неможливості або істотного зниження здатності виконувати основні життєві функції, що супроводжується потребою в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування.

Пунктом 6 Критеріїв встановлено, що до критеріїв життєдіяльності людини належать: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності. Щодо здатності до трудової діяльності цим же пунктом визначено, що існують такі ступені обмеження здатності до трудової діяльності: нормальна здатність до трудової діяльності - особа здатна виконувати всі види трудової діяльності без жодних обмежень, вона має можливість працювати на рівні, що відповідає її професійній підготовці та кваліфікації; легкий ступінь обмеження - особа має знижену здатність виконувати деякі види діяльності, проте особа здатна виконувати основні обов`язки за допомогою незначних адаптацій або підтримки; помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має частково втрачену можливість для повноцінної трудової діяльності, що може включати: втрату професії або значне обмеження кваліфікації, зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значні труднощі в набутті професії або працевлаштуванні, особливо для осіб, що раніше не працювали; виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа може бути не здатна до провадження окремих видів трудової діяльності або до трудової діяльності взагалі, або здатна провадити різні види трудової діяльності шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням допоміжними засобами реабілітації та додатковим облаштуванням робочого місця, здійснення реабілітаційних заходів; серйозний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа не здатна до трудової діяльності взагалі або здатна провадити окремі види трудової діяльності за умови їх забезпечення допоміжними засобами реабілітації та додатковим облаштуванням робочого місця, здійснення реабілітаційних заходів, зокрема вдома.

Пунктом 7 Критеріїв визначено, що порушення функцій організму є стійким за умови, що хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування.

Відповідно до пункту 8 Критеріїв, підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов: стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування; обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності; необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

Пунктом 10 Критеріїв визначено, що особі, яка визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з груп інвалідності, зокрема третя (III).

Пунктом 11 Критеріїв встановлено, що третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

Відповідно до пункту 2 критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, у разі направлення на оцінювання в медичній документації повинно бути зафіксоване стійке обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, спілкування, навчання, провадження трудової діяльності.

Пунктом 27 Порядку визначено, що підставами для повернення адміністратором документів на доопрацювання є, зокрема, невідповідність критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим Постановою №1338.

Пунктом 31 Порядку встановлено, що під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

Абзацом другим пункту 29 Порядку визначено, що у разі проведення повторного оцінювання експертна команда може зробити запит на отримання справи медико-соціальної експертизи або отримати доступ до результатів попередніх оцінювань, що містяться в електронній системі.

Пунктом 16 Положення визначено, що адміністратори закладів охорони здоров`я, на базі яких функціонують експертні команди, та члени експертних команд діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів команди, вільного обговорення і вирішення питань, об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій. Тим же пунктом визначено, що адміністратори та члени експертних команд мають діяти неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-якого громадянина, незалежно від своїх політичних, ідеологічних, релігійних та інших особистих поглядів або переконань, зокрема: ніколи не вдаватися до несправедливої дискримінації, виявляючи особливу прихильність або віддаючи перевагу будь-кому; однаково ставитися до усіх громадян, не допускати, щоб особиста упередженість або тиск з боку могли позначитися на об`єктивності зроблених оцінок і прийнятих рішень.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною шостою статті 77 КАС України встановлено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд звертає увагу, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, покладений на нього ухвалою суду від 10.06.2026 обов`язок надати відзив на позовну заяву та витребувані документи (протокол розгляду справи оцінювання позивача, медичні матеріали, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення) не виконав, жодних доказів на підтвердження правомірності, обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваного рішення суду не надав, заперечень проти позову не висловив.

За таких обставин, з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення, а суд, керуючись частиною шостою статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем.

Оцінюючи наявні у справі докази за правилами статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за наслідками чого суд встановив таке.

Станом на час направлення позивача на оцінювання 12.03.2026 у медичній документації, а саме в самому направленні, складеному лікуючим лікарем відповідача, було зафіксовано ступінь обмеження життєдіяльності позивача за окремими критеріями: здатність до самообслуговування - нормальна, здатність до пересування - легкий ступінь обмеження, здатність до орієнтації, спілкування, контролю за своєю поведінкою - нормальна здатність, здатність до навчання - легкий ступінь обмеження, здатність до трудової діяльності - помірний ступінь обмеження (1 ступінь) (пункт 25 направлення). Наведене відповідає вимозі пункту 2 критеріїв направлення на проведення оцінювання, згідно з якою у медичній документації, з якою особу направляють на оцінювання, повинно бути зафіксоване стійке обмеження життєдіяльності одним із трьох ступенів, включаючи помірний (1 ступінь), а відповідно до пункту 11 Критеріїв встановлення інвалідності, саме такий, помірний, ступінь обмеження хоча б одного критерію життєдіяльності є підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності.

Суд наголошує, що встановлення діагнозу, оцінка тяжкості захворювання та професійна медична кваліфікація клінічних показників позивача не належать до компетенції адміністративного суду та не є предметом судової перевірки в цій справі. Питання про те, чи правильно експертна команда визначила клінічну картину захворювання позивача, потребує спеціальних медичних знань, якими суд не володіє, а тому не вправі підміняти собою експертну команду в оцінці медичних фактів. Аналогічний підхід послідовно застосовується Верховним Судом у спорах про оскарження рішень колегіальних медичних (медико-експертних) органів. У постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 Верховний Суд зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів комісії при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті нормативного акта, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Водночас межі судового контролю не обмежуються виключно перевіркою дотримання процедури ухвалення рішення (складу комісії, строків, форми розгляду тощо). Таких порушень у цій справі не встановлено і позивачем не заявлялося. Предметом судової перевірки є самостійний юридичний критерій, а саме: обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 3 частини другої статті 2 КАС України, тобто чи прийняте рішення з урахуванням усіх обставин, що вже об`єктивно наявні в матеріалах самого відповідача. Ця перевірка полягає не в тому, щоб дати власну медичну оцінку стану здоров`я позивача, а в тому, щоб встановити, чи оцінив і чи спростував відповідач ті дані, які він сам вніс до власних документів.

Дослідивши матеріали справи за правилами статті 90 КАС України, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд констатує таке.

Так, в оскаржуваному рішенні від 19.03.2026 не наведено жодної оцінки зафіксованого у власному направленні відповідача помірного ступеня обмеження здатності позивача до трудової діяльності: рішення не містить висновку про те, чи погоджується експертна команда з цим записом, чи заперечує його, і на яких підставах.

В матеріалах, які самостійно надав відповідач (направлення на оцінювання, виписка з медичної карти стаціонарного хворого №IX-260102/38), зафіксовано, що діагноз позивача станом на дату оскаржуваного рішення не покращився порівняно з діагнозом станом на 20.03.2025 (коли їй було встановлено ІІІ групу інвалідності), а навпаки ускладнився. До наявних ускладнень (Е10.39, Е10.51) додалося нове Е10.21. Це об`єктивна зміна в медичній документації самого відповідача. Проте оскаржуване рішення характеризує стан позивача формулюванням легкого прогресування хвороби без жодного співвіднесення цього висновку з наявними в тих же матеріалах відомостями про появу нового ускладнення.

Так, рішення від 20.03.2025, яким позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності та оскаржуване рішення від 19.03.2026 ухвалені за участю того самого головуючого лікаря-ендокринолога. Абзацом другим пункту 29 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи експертній команді прямо надано право отримати доступ до результатів попередніх оцінювань. Однак оскаржуване рішення не містить жодного пояснення того, чому висновок 2026 року є протилежним висновку 2025 року, ухваленому тим самим лікарем за тотожних або гірших клінічних показників. Суд не оцінює, який із цих двох висновків є медично правильним, він лише констатує відсутність у тексті оскаржуваного рішення будь-якого пояснення цієї розбіжності, що є порушенням обов`язку обґрунтування, а не питанням медичної кваліфікації.

Суд зазначає, що рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 27.05.2026, ухвалене за наслідками перегляду тієї самої справи, визначає ступінь обмеження життєдіяльності позивача як легкий, тоді як зафіксований у направленні на оцінювання ступінь обмеження здатності до трудової діяльності помірний. Суд звертає увагу, що рішення Центру не містить жодного мотивування цієї розбіжності з даними, зафіксованими в направленні, а це є самостійним недоліком, встановленим без виходу за межі юридичної оцінки.

Крім того, потреба позивача у щоденному застосуванні інсуліну в побутових умовах підтверджується виписками з медичних карт стаціонарного хворого №IX-250203/2632 та №IX-260102/38, документами, які самостійно долучені до матеріалів справи і відповідачем не спростовані.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Частиною шостою статті 77 КАС України встановлено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, не подав відзиву на позовну заяву, не надав витребуваних ухвалою суду від 10.06.2026 протоколу розгляду справи та медичних матеріалів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, а відтак не спростував наведених вище обставин і не довів обґрунтованості свого рішення.

Відповідно до частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Аналогічний за змістом критерій обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень закріплено й у пункті 3 частини другої статті 2 КАС України, згідно з яким адміністративний суд перевіряє, чи прийняте рішення суб`єкта владних повноважень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Європейський суд з прав людини у справі "Suominen v. Finland" (заява № 37801/97, пункт 36) зазначив, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, щоб рішення було прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

З огляду на встановлені вище обставини суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №88/26/556/Р від 19.03.2026 не відповідає критерію обґрунтованості, встановленому пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Встановлення групи інвалідності передбачає колегіальну медичну оцінку стану здоров`я особи експертною командою, а тому є питанням, вирішення якого потребує спеціальних медичних знань і дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень, які суд не вправі підміняти. З огляду на вищевказане, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача забезпечити повторний розгляд експертною командою питання про встановлення позивачу інвалідності з урахуванням правової оцінки обставин справи, наданої судом у цьому рішенні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що подані позивачем докази в сукупності підтверджують заявлені позовні вимоги. Відповідач обставин, на яких ґрунтується позов, не спростував та не довів правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства "Волочиська багатопрофільна лікарня" Волочиської міської ради №88/26/556/Р від 19.03.2026.

Зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства "Волочиська багатопрофільна лікарня" Волочиської міської ради повторно розглянути питання про встановлення ОСОБА_1 інвалідності та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Комунального некомерційного підприємства "Волочиська багатопрофільна лікарня" Волочиської міської ради Хмельницького району Хмельницької області судовий збір у розмірі 2129,92 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Комунальне некомерційне підприємство "Волочиська багатопрофільна лікарня" Волочиської міської ради Хмельницького району Хмельницької області (вул. Незалежності, 68,м. Волочиськ,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,31200 , код ЄДРПОУ - 02004195)

Головуючий суддя В.К. Блонський