Рішення № 140127084, 25.09.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/648/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2026 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Карпінець Г. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Комунального підприємства "Адміністративно - технічне управління"

(площа Міцкевича, буд. 6/7, м. Львів, Львівська область, 79005)

до відповідача: Шутяка Євгенія Михайловича

( АДРЕСА_1 )

про стягнення 117 162, 00 гривень витрат, пов`язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованої малої архітектурної форми (вивіски),

за участі:

від позивача: Хомин Надії Михайлівни (в режимі відеоконференції),

від відповідача: Бойка Романа Богдановича,

В С Т А Н О В И В:

1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань технічними засобами.

2. Рішення у цій справі ухвалено за результатами оцінки поданих доказів.

3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.

І. СУТЬ СПОРУ

4. У травні 2026 року до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Комунальне підприємство "Адміністративно - технічне управління" із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 117 162, 00 гривень витрат, пов`язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованої малої архітектурної форми (вивіски).

ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

5. Ухвалою від 26.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначив на 25.06.2026; зобов`язав сторони подати заяви по суті спору, зокрема: відповідачу встановив 15 - ти денний строк з моменту вручення ухвали суду для подачі відзиву на позов.

6. 10.06.2026 за вх. № 11035/26 через підсистему "Електронний суд" від Шутяка Євгенія Михайловича надійшов відзив на позовну заяву.

7. 15.06.2026 за вх. № 11349/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Комунального підприємства "Адміністративно - технічне управління" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні Іваненко Ольги Володимирівни в режимі відеоконференції по справі № 909/648/26.

8. Ухвалою від 16.06.2026 суд задовольнив клопотання Комунального підприємства "Адміністративно - технічне управління" (вх. № 11349/26 від 15.06.2026) про участь у судовому засіданні Іваненко Ольги Володимирівни по справі № 909/648/26 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів; постановив провести судове засідання, яке призначене на 25.06.2026 об 16:00 год та усі наступні судові засідання по даній справі в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

9. 25.06.2026 за вх. № 5937/26 через підсистему "Електронний суд" від Шутяка Євгенія Михайловича надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

10. 06.07.2026 за вх. № 12858/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Комунального підприємства "Адміністративно - технічне управління" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні Хомин Надії Михайлівни в режимі відеоконференції по справі № 909/648/26.

11. Ухвалою від 07.07.2026 суд задовольнив клопотання Комунального підприємства "Адміністративно - технічне управління" (вх. № 12858/26 від 06.07.2026) про участь у судовому засіданні Хомин Надії Михайлівни по справі № 909/648/26 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів; постановив провести судове засідання, яке призначене на 09.07.2026 об 16:00 год та усі наступні судові засідання по даній справі в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.

12. 08.07.2026 за вх. № 13014/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Комунального підприємства "Адміністративно - технічне управління" надійшла заява про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив.

13. 08.07.2026 за вх. № 13016/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Комунального підприємства "Адміністративно - технічне управління" надійшло клопотання про долучення доказів.

14. 08.07.2026 за вх. № 13017/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Комунального підприємства "Адміністративно - технічне управління" надійшла відповідь на відзив.

15. Присутня в судовому засіданні 09.07.2026 представник позивача заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи. В тому ж судовому засіданні суд задовольнив означене усне клопотання представника позивача та оголосив перерву в судовому засіданні до 17.09.2026.

16. 02.09.2026 за вх. № 16107/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Комунального підприємства "Адміністративно - технічне управління" надійшло клопотання про виправлення технічного статусу відповідача у справі.

17. В судовому засіданні 17.09.2026 суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача (вх. № 16107/26 від 02.09.26) про виправлення технічної неточності щодо статусу відповідача у позовній заяві.

18. При цьому, задовольняючи означене клопотання представника Комунального підприємства "Адміністративно - технічне управління" про виправлення технічного статусу відповідача, суд виходив з наступного.

19. Як убачається з матеріалів справи, у позовній заяві Шутяка Євгенія Михайловича помилково зазначено як фізичну особу-підприємця, тоді як станом на дату звернення до суду останній уже не мав такого статусу. Водночас клопотання позивача не спрямоване на заміну відповідача чи зміну суб`єктного складу учасників справи, а стосується виключно уточнення його правового статусу.

20. З огляду на те, що особа відповідача залишається незмінною, а виправлення зазначеної неточності не змінює предмета та підстав позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та подальшого розгляду справи із зазначенням відповідача як фізичної особи ОСОБА_1 .

21. Разом із тим, в тому ж судовому засіданні 17.09.2026, суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 5937/26 від 25.06.2026) про закриття провадження у справі.

22. Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд взяв до уваги наступне.

23. В обґрунтування клопотання відповідач посилався на те, що сама наявність у Шутяка Є. М. на час виникнення спірних правовідносин статусу фізичної особи-підприємця не свідчить про здійснення ним підприємницької діяльності у межах таких правовідносин, а позивачем не доведено використання демонтованої вивіски саме у його підприємницькій діяльності, у зв`язку із чим, на переконання відповідача, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

24. Вирішуючи означене клопотання, суд враховує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках.

25. Верховний Суд у постанові від 09.02.2023 у справі № 922/1138/22 зазначив, що вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, чи виступає фізична особа у спірних правовідносинах як суб`єкт господарювання та чи є такі правовідносини господарськими. При цьому сама наявність в особи статусу фізичної особи-підприємця не підтверджує, що з моменту державної реєстрації вона виступає у такій якості в усіх правовідносинах.

26. Отже, визначальним для вирішення питання про належність цього спору до господарської юрисдикції є не сам факт наявності у Шутяка Є. М. статусу фізичної особи-підприємця на час виникнення спірних правовідносин, а характер його участі у цих правовідносинах та їх зв`язок зі здійсненням ним господарської діяльності.

27. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) виснувала, що із 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо такі спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

28. У постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її зобов`язання, пов`язані з підприємницькою діяльністю, не припиняються, оскільки така особа не перестає існувати як фізична особа та продовжує відповідати за відповідними зобов`язаннями.

29. З матеріалів цієї справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у 2019 році у зв`язку із розміщенням малої архітектурної форми (вивіски) на фасаді будинку за адресою: м. Львів, проспект Свободи, 41. При цьому у документах, складених у зв`язку з виявленням порушення та демонтажем конструкції, її власником зазначався ФОП Шутяк Євгеній Михайлович.

30. Так, вимогу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 20.02.2019 № 23/Р-11-564 про демонтаж вивіски було направлено на юридичну адресу відповідача. У зв`язку з невиконанням цієї вимоги 05.06.2019 позивачем здійснено примусовий демонтаж конструкції, про що складено акт № 6.

31. Після проведення демонтажу представник відповідача Мельник Р. С. 07.06.2019 звернувся до позивача із заявою-договором про повернення демонтованої вивіски, гарантувавши оплату витрат за її демонтаж, перевезення та зберігання. Відповідні витрати у сумі 7 308, 00 гривень були сплачені.

32. У подальшому за тією ж адресою було виявлено повторне встановлення аналогічної малої архітектурної форми (вивіски), у зв`язку із чим Департамент містобудування Львівської міської ради звернувся до відповідача з вимогою від 26.07.2019 № 23/Р-11-2637 про усунення порушення. У наказі Департаменту містобудування від 13.08.2019 № 85 власником самовільно встановленої вивіски за адресою: м. Львів, проспект Свободи, 41 також зазначено ФОП Шутяка Євгенія Михайловича.

33. Крім того, відповідно до пункту 6.11. Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі повторного самовільного встановлення суб`єктом господарювання вивіски за адресою, де самовільно встановлена вивіска вже була демонтована силами КП "Адміністративно-технічне управління", витрати на демонтаж, транспортування та зберігання такої вивіски відшкодовуються суб`єктом господарювання у п`ятикратному розмірі.

34. Отже, наведені обставини та докази у їх сукупності свідчать не лише про формальну наявність у Шутяка Є. М. на час виникнення спірних правовідносин статусу фізичної особи-підприємця, а й про його участь у правовідносинах щодо спірної вивіски саме як суб`єкта господарювання.

35. За таких обставин припинення Шутяком Є. М. у подальшому підприємницької діяльності не змінює характеру правовідносин, які виникли до такого припинення, та не виключає розгляду спору господарським судом.

36. Враховуючи викладене, суд не встановив передбачених пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України підстав для закриття провадження у справі, у зв`язку із чим у задоволенні клопотання відповідача відмовив.

37. В судовому засіданні 17.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву для проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення до 25.09.2026.

38. У судовому засіданні 25.09.2026 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІIІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

39. Позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовані неодноразовим самовільним встановленням ФОП Шутяком Є. М. конструкції (вивіски) без відповідних дозволів та погоджень, що виявлено позивачем, та відмовою відповідача у добровільному порядку виконати вимоги Департаменту містобудування Львівської міської ради щодо демонтажу самовільно встановлених конструкцій, внаслідок чого Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" понесло витрати, пов`язані з примусовим демонтажем малої архітектурної форми (вивіски), що складається з трьох частин, транспортуванням та зберіганням. Порушення виявлено повторно, у зв`язку із чим позивач понесені витрати нарахував у п`ятикратному розмірі, на підставі п. 6.11. Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 № 1025 (із змінами).

40. Позиція відповідача. Відповідач проти задоволення позову заперечує. Вважає неправомірним нарахування витрат, пов`язаних із демонтажем та зберіганням вивіски, у п`ятикратному розмірі на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.04.2017 № 310 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 № 1025", оскільки орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями встановлювати засади цивільно-правової відповідальності. Також зазначає про недоведеність належності йому демонтованої конструкції, її використання у підприємницькій діяльності, факту повторного встановлення тієї самої конструкції та отримання ним відповідних вимог про її демонтаж.

41. Крім того, відповідач заперечує наявність у Мельника Р. С. повноважень на укладення від його імені заяви-договору від 07.06.2019 та вказує на відсутність доказів подальшого схвалення такого правочину і фактичного повернення демонтованої конструкції. Посилаючись на статтю 1166 Цивільного кодексу України, відповідач вважає недоведеними необхідні елементи складу цивільного правопорушення та просить у задоволенні позову відмовити.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

42. Як вбачається з матеріалів справи, у 2019 році під час проведення моніторингу території м. Львова працівниками Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" виявлено розміщення без відповідного погодження малої архітектурної форми (вивіски), що складалася з трьох частин, на фасаді будівлі за адресою: м. Львів, проспект Свободи, 41. У документах, складених у зв`язку з виявленням та демонтажем зазначеної конструкції, її власником зазначено ФОП Шутяка Євгенія Михайловича.

43. 20.02.2019 Департамент містобудування Львівської міської ради направив на юридичну адресу відповідача вимогу № 23/Р-11-564 про демонтаж вказаної вивіски. У зв`язку з невиконанням цієї вимоги у добровільному порядку, на підставі наказу Департаменту містобудування від 13.03.2019 № 19, 05.06.2019 позивач здійснив її примусовий демонтаж, про що складено акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 6 від 05.06.2019.

44. Після проведення демонтажу Шутяк Є. М. видав письмову довіреність Мельнику Р. С. на отримання демонтованої конструкції. 07.06.2019 Мельник Р. С. звернувся до позивача із заявою-договором про повернення конструкції, зазначивши у графі "підприємство" ФОП Шутяка Є. М. Відповідно до виписки по рахунку КП "Адміністративно-технічне управління" від 25.06.2019 здійснено оплату витрат у сумі 7 308, 00 гривень.

45. У подальшому під час чергової перевірки за адресою: м. Львів, проспект Свободи, 41 виявлено встановлення аналогічної малої архітектурної форми (вивіски), що також складалася з трьох частин.

46. 26.07.2019 Департамент містобудування Львівської міської ради звернувся до відповідача з вимогою № 23/Р-11-2637, якою запропонував добровільно усунути порушення у строк до 10.08.2019 та попередив, що у разі невиконання вимоги демонтаж буде здійснено КП "Адміністративно-технічне управління" з покладенням обов`язку компенсації витрат, пов`язаних із демонтажем та зберіганням конструкції.

47. У зв`язку з невиконанням зазначеної вимоги Департамент містобудування Львівської міської ради 13.08.2019 видав наказ № 85 "Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)", яким, зокрема, доручено демонтувати конструкції, розміщені за адресою: м. Львів, проспект Свободи, 41, власником яких у наказі зазначено ФОП Шутяка Євгенія Михайловича.

48. На виконання вказаного наказу 20.08.2019 КП "Адміністративно-технічне управління" із залученням підрядної організації здійснило демонтаж конструкції, що складалася з трьох частин, про що складено акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 11 від 20.08.2019. Факт та місце проведення демонтажу також зафіксовано фотоматеріалами.

49. Демонтаж та транспортування самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок), що складалися з трьох частин, здійснював підрядник ФОП Алексєєва М. М. згідно з Договором про надання послуг № 02/04/2019 від 02.04.2019.

50. Згідно із Додатком № 1 до договору про надання послуг від 02.04.2019 № 02/04/2019, вартість демонтажу вивісок розміром від 0, 21 до 0, 5 кв. м. становить 562, 00 гривень, а конструкції розміром від 1, 01 до 2, 0 кв. м. 350, 00 гривень.

51. Загальна вартість робіт з демонтажу та транспортування самовільно встановленої вивіски склала 912, 00 гривень, з яких: 562, 00 гривень - демонтаж вивісок та 350, 00 гривень - демонтаж конструкції. Вказана сума сплачена позивачем підряднику ФОП Алексєєвій М. М., що підтверджується випискою по рахунку за 09.09.2019.

52. Зберігання демонтованої малої архітектурної форми (вивіски) здійснювалося на складі позивача, що підтверджується накладною від 20.08.2019 № 93. За розрахунком позивача вартість її зберігання становить 18 615, 00 гривень.

53. Нараховуючи витрати за зберігання малої архітектурної форми (вивіски), позивач керувався пунктом 13.4.2. Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 № 376, відповідно до якого за зберігання спеціальної конструкції її власник сплачує витрати у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.

54. За розрахунком позивача загальна сума витрат, пов`язаних із демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивіски), становить 23 432, 40 гривень, з яких: 912, 00 гривень - демонтаж та транспортування конструкцій; 18 615, 00 гривень - зберігання конструкцій (365 днів х 17, 00 гривень х 3 конструкції); 3 905, 40 гривень - ПДВ 20 %.

55. Посилаючись на пункт 6.11. Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, у редакції зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.04.2017 № 310, позивач здійснив нарахування зазначених витрат у п`ятикратному розмірі - 117 162, 00 гривень (23 432, 40 гривень х 5).

56. З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від 04.10.2019 № 2410-10-5964, у якому вимагав відшкодувати витрати, понесені КП "Адміністративно-технічне управління" у зв`язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми.

57. Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав та заявлені до відшкодування витрати не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

58. Відповідно до підпункту 7 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів.

59. Згідно із частинами 1, 2, 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту. Рішення органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

60. Відносини, які виникають у зв`язку із встановленням малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, процедуру їх встановлення, а також правовідносини між органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами у цій сфері на час виникнення спірних правовідносин регулював Порядок розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, затверджений рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 № 1025, зі змінами та доповненнями (далі - Порядок).

61. Відповідно до пункту 1.4. Порядку, його вимоги є обов`язковими для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та відомчої належності, а також фізичними особами-підприємцями, які встановлюють малі архітектурні форми (вивіски) у м. Львові.

62. Пунктом 1.7 Порядку передбачено, що підставою для встановлення малої архітектурної форми (вивіски) є проектна документація - паспорт малої архітектурної форми (вивіски). Самовільно встановленою малою архітектурною формою (вивіскою) визначено елемент декоративного оздоблення фасаду будинку, який розміщується з порушенням вимог цього Порядку.

63. За пунктами 5.1, 5.2. Порядку, моніторинг розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові здійснює КП "Адміністративно-технічне управління", а контроль за дотриманням Порядку здійснює уповноважений орган на базі моніторингової системи цього підприємства.

64. Пунктом 6.2. Порядку передбачено скерування власникам самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) вимог уповноваженого органу про усунення допущеного порушення.

65. Відповідно до пункту 49 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, вивіски чи таблички, розміщені з порушенням установлених цими Правилами вимог, підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців, якими вони були встановлені. Вказане положення було включене до Типових правил до виникнення спірних правовідносин.

66. За змістом пункту 6.6. Порядку, примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) організовує КП "Адміністративно-технічне управління" за наказом уповноваженого виконавчого органу Львівської міської ради.

67. Пунктом 13.4. Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 № 376 встановлено, що витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники: за демонтаж та транспортування спеціальної конструкції - у розмірі фактичних витрат; за зберігання спеціальної конструкції - у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.

68. Відповідно до пункту 6.11. Порядку, компенсація витрат КП "Адміністративно-технічне управління", пов`язаних із примусовим демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивіски), покладається на власника (користувача) демонтованої малої архітектурної форми (вивіски).

69. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.04.2017 № 310 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 11.11.2016 № 1025" пункт 6.11. Порядку доповнено положенням, відповідно до якого у разі повторного самовільного встановлення суб`єктом господарювання вивіски за адресою, де самовільно встановлена вивіска уже була демонтована силами КП "Адміністративно-технічне управління", витрати на демонтаж, транспортування та зберігання такої вивіски відшкодовуються суб`єктом господарювання у п`ятикратному розмірі. На час виникнення спірних правовідносин зазначена редакція пункту 6.11. Порядку діяла.

70. Отже, Порядок передбачав загальне правило щодо компенсації власником (користувачем) витрат, пов`язаних із примусовим демонтажем, транспортуванням та зберіганням вивіски, а для випадку повторного самовільного встановлення суб`єктом господарювання вивіски за адресою, де самовільно встановлена вивіска вже була демонтована силами позивача, - відшкодування таких витрат у п`ятикратному розмірі.

71. Надаючи оцінку доводам відповідача про неправомірність застосування наведеного положення, суд враховує приписи статті 144 Конституції України, відповідно до якої органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

72. Частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" також встановлено, що акти ради, виконавчого комітету ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

73. Матеріали справи не містять відомостей про визнання рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.04.2017 № 310 або відповідного положення пункту 6.11. Порядку протиправним та нечинним на час виникнення спірних правовідносин.

74. Водночас сама по собі чинність відповідного акта органу місцевого самоврядування не усуває обов`язку суду надати оцінку доводам відповідача про його невідповідність актам вищої юридичної сили.

75. Так, відповідач посилається на пункт 22 частини 1 статті 92 Конституції України, за яким виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, та стверджує, що орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями встановлювати цивільно-правову відповідальність у вигляді п`ятикратного розміру витрат.

76. Надаючи оцінку цим доводам, суд враховує характер спірних правовідносин та зміст нормативного регулювання, на якому ґрунтуються позовні вимоги.

77. Положеннями пункту 49 Типових правил розміщення зовнішньої реклами та пункту 13.4. Правил благоустрою передбачено покладення на особу, якою встановлена конструкція, або її власника витрат, пов`язаних з демонтажем, транспортуванням та зберіганням самовільно встановленої конструкції. Пункт 6.11. Порядку конкретизує порядок компенсації таких витрат КП "Адміністративно-технічне управління", а для випадку повторного самовільного встановлення вивіски суб`єктом господарювання за тією самою адресою визначає їх п`ятикратний розмір.

78. Суд при цьому враховує, що у самому пункті 6.11. Порядку відповідна сума визначена саме як відшкодування витрат на демонтаж, транспортування та зберігання вивіски. Вказане положення не визначає таку суму як штраф чи пеню.

79. Разом із тим, правова оцінка спірного обов`язку не може ґрунтуватися виключно на назві відповідного платежу у локальному нормативному акті. Тому суд оцінює положення пункту 6.11. Порядку у взаємозв`язку з установленими законом повноваженнями органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою, обов`язковістю прийнятих у межах таких повноважень рішень та конкретними обставинами спірних правовідносин.

80. Суд також враховує, що застосування п`ятикратного розміру у спірних правовідносинах пов`язане не лише з положеннями пункту 6.11. Порядку, але й з обставинами попереднього демонтажу конструкції за тією самою адресою та змістом документів, оформлених у зв`язку зі зверненням щодо отримання цієї конструкції.

81. Так, після попереднього демонтажу конструкції за адресою: м. Львів, проспект Свободи, 41, Шутяк Є. М. видав Мельнику Р. С. письмову довіреність на отримання демонтованої конструкції, після чого 07.06.2019 Мельник Р. С. звернувся до КП "Адміністративно-технічне управління" із заявою-договором щодо її повернення.

82. У заяві-договорі від 07.06.2019 письмово зафіксовано умову щодо недопущення встановлення конструкцій без належного дозволу, а також щодо сплати витрат у п`ятикратному розмірі у разі повторного самовільного встановлення цієї (цих) або іншої конструкції за тією ж адресою, де вони вже були демонтовані силами КП "Адміністративно-технічне управління".

83. Водночас суд не розглядає заяву-договір від 07.06.2019 як самостійну та єдину правову підставу виникнення у відповідача обов`язку зі сплати витрат у п`ятикратному розмірі, а оцінює її у сукупності з іншими доказами у справі як документ, що фіксує обставини звернення щодо отримання раніше демонтованої конструкції та зміст повідомлених при цьому умов щодо наслідків повторного самовільного встановлення конструкцій за цією ж адресою.

84. Як встановлено судом, 05.06.2019 за адресою: м. Львів, проспект Свободи, 41 КП "Адміністративно - технічне управління" здійснило примусовий демонтаж малої архітектурної форми (вивіски), щодо якої у складених документах власником зазначено ФОП Шутяка Є. М.

85. Зв`язок попередньо демонтованої конструкції з відповідачем підтверджується не лише зазначенням його як власника у документах щодо її виявлення та демонтажу, але й подальшими діями: видачею Шутяком Є. М. довіреності Мельнику Р. С. на отримання демонтованої конструкції, зверненням останнього із заявою-договором від 07.06.2019, у якій зазначено ФОП Шутяка Є. М., та оплатою витрат, пов`язаних із попереднім демонтажем.

86. У подальшому за цією ж адресою було виявлено аналогічну за своїми характеристиками вивіску, яка складалася з трьох частин.

87. 26.07.2019 Департаментом містобудування Львівської міської ради складено вимогу № 23/Р-11-2637 щодо добровільного демонтажу вказаних конструкцій у строк до 10.08.2019, у якій власником зазначено ФОП Шутяка Є. М.

88. Оскільки у визначений строк конструкції демонтовані не були, наказом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 13.08.2019 № 85 їх включено до переліку самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок), які підлягали примусовому демонтажу. У цьому наказі щодо відповідних конструкцій також зазначено ФОП Шутяка Є. М.

89. 20.08.2019 КП "Адміністративно-технічне управління" із залученням підрядника здійснило демонтаж трьох частин конструкції за адресою: м. Львів, проспект Свободи, 41, про що складено акт примусового демонтажу № 11. Обставини розміщення та демонтажу конструкцій також зафіксовано фотоматеріалами.

90. Окрім того, суд враховує, що абзац другий пункту 6.11. Порядку пов`язує застосування п`ятикратного розміру не з доведенням фізичної тотожності повторно встановленої конструкції тій, яка була демонтована раніше, а з повторним самовільним встановленням суб`єктом господарювання вивіски за адресою, де самовільно встановлена вивіска вже була демонтована силами КП "Адміністративно - технічне управління".

91. Відтак посилання відповідача на відсутність індивідуальних ознак, які б дозволяли ототожнити конструкцію, демонтовану 20.08.2019, із конструкцією, демонтованою 05.06.2019, не спростовує повторності у розумінні пункту 6.11. Порядку. Зміст наведеної норми не ставить її застосування у залежність від фізичної тотожності обох конструкцій. Крім того, у заяві-договорі від 07.06.2019 прямо передбачено відповідні наслідки у разі повторного самовільного встановлення за тією ж адресою не лише раніше демонтованої, а й іншої конструкції.

92. Відповідно до частин 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

93. Згідно із частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. За частиною першою статті 77 цього Кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

94. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

95. За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

96. При цьому суд враховує послідовність наведених обставин, однакове місце розміщення конструкцій, зазначення відповідача як їх власника у документах щодо обох випадків демонтажу, видачу відповідачем Мельнику Р. С. довіреності на отримання конструкції після першого демонтажу, звернення останнього із заявою-договором від 07.06.2019, а також відсутність у матеріалах справи доказів, які б пов`язували повторно виявлену за цією ж адресою вивіску з іншою особою.

97. Оцінивши документи щодо першого демонтажу, довіреність Шутяка Є. М., заяву-договір від 07.06.2019, докази оплати витрат після першого демонтажу, документи щодо повторного виявлення конструкцій, вимогу від 26.07.2019 № 23/Р-11-2637, наказ від 13.08.2019 № 85, акт примусового демонтажу від 20.08.2019 № 11 та матеріали фотофіксації у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази на підтвердження повторного самовільного встановлення відповідачем як суб`єктом господарювання вивіски за адресою: м. Львів, проспект Свободи, 41, де вивіска раніше вже була примусово демонтована силами позивача, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на спростування цієї обставини.

98. Подальше припинення Шутяком Є. М. підприємницької діяльності не змінює характеру правовідносин, які виникли у 2019 році, та не припиняє зобов`язань фізичної особи, що виникли у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності до припинення відповідної державної реєстрації.

99. Факт здійснення витрат на демонтаж та транспортування конструкцій позивач обґрунтовує договором про надання послуг від 02.04.2019 № 02/04/2019, додатком № 1 до нього, актом та рахунком від 20.08.2019 № 66, а також банківською випискою від 09.09.2019.

100. Відповідно до Додатку № 1 до договору вартість демонтажу конструкцій розміром від 0, 21 до 0, 5 кв. м. становила 562, 00 гривень, а конструкції розміром від 1, 01 до 2, 0 кв. м. - 350, 00 гривень. Загальна вартість робіт з демонтажу та транспортування спірних конструкцій становила 912, 00 гривень.

101. Передання демонтованих 20.08.2019 конструкцій на зберігання на склад КП "Адміністративно - технічне управління" позивач підтверджує накладною від 20.08.2019 № 93.

102. Пунктом 13.4. Правил благоустрою визначено розмір витрат за зберігання демонтованої конструкції - один неоподатковуваний мінімум доходів громадян за кожну добу зберігання.

103. У поданому розрахунку позивач визначив витрати на зберігання трьох конструкцій починаючи з 21.08.2019 за 365 днів у сумі 18 615, 00 гривень (365 днів х 17, 00 гривень х 3 конструкції). Саме такий період та розмір покладено позивачем в основу заявленої до стягнення суми.

104. Таким чином, визначена позивачем вартість демонтажу, транспортування та зберігання конструкцій без урахування податку на додану вартість становить 19 527, 00 гривень, з яких 912, 00 гривень - демонтаж та транспортування, 18 615, 00 гривень - зберігання.

105. До зазначеної суми позивач включив податок на додану вартість за ставкою 20 відсотків у сумі 3 905, 40 гривень, визначивши загальну суму 23 432, 40 гривень.

106. Надаючи оцінку включенню ПДВ, суд враховує, що КП "Адміністративно - технічне управління" зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується наданим позивачем свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ.

107. Відповідно до підпункту 14.1.185. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування постачанням послуг є, зокрема, постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку. Статтею 193 Податкового кодексу України для відповідних оподатковуваних операцій встановлено основну ставку податку у розмірі 20 відсотків.

108. Враховуючи характер витрат, які підлягають компенсації позивачу, його статус платника ПДВ та наведене податкове регулювання, суд не встановив підстав для виключення нарахованих позивачем 3 905, 40 гривень ПДВ із базової суми витрат, визначеної для цілей пункту 6.11. Порядку.

109. Таким чином, базова сума витрат, визначена позивачем відповідно до документально підтверджених витрат на демонтаж і транспортування та передбаченого Правилами благоустрою розміру витрат на зберігання, з урахуванням ПДВ становить 23 432, 40 гривень.

110. Оскільки судом встановлено обставини повторного самовільного встановлення відповідачем як суб`єктом господарювання вивіски за адресою, де самовільно встановлена вивіска раніше вже була демонтована силами КП "Адміністративно - технічне управління", позивач при визначенні заявленої до стягнення суми застосував передбачений абзацом другим пункту 6.11. Порядку п`ятикратний розмір, унаслідок чого сума заявленого відшкодування становить 117 162, 00 гривень (23 432, 40 гривень х 5).

111. Щодо посилання відповідача на статтю 1166 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що заявлені вимоги пов`язані з компенсацією витрат, понесених унаслідок примусового демонтажу, транспортування та зберігання самовільно встановленої вивіски, обов`язок щодо відшкодування яких передбачений наведеними вище нормативними актами у сфері благоустрою.

112. Водночас матеріалами справи підтверджено обставини самовільного розміщення конструкцій, їх примусового демонтажу, виконання та оплати робіт з демонтажу і транспортування, передання конструкцій на зберігання та причинний зв`язок між необхідністю здійснення зазначених заходів і невиконанням вимог щодо належного розміщення вивіски. Тому посилання відповідача на недоведеність самих витрат та причин їх виникнення суд відхиляє.

113. За наведених обставин, оцінивши надані сторонами докази окремо та в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем доведено обставини повторного самовільного встановлення відповідачем як суб`єктом господарювання вивіски за адресою: м. Львів, проспект Свободи, 41, її примусового демонтажу, транспортування та зберігання, а також розмір базових витрат, з якого позивачем відповідно до пункту 6.11. Порядку визначено заявлену до стягнення суму.

114. Доводи відповідача про відсутність правових підстав для застосування пункту 6.11. Порядку, недоведеність повторності встановлення вивіски та її зв`язку з відповідачем, а також недоведеність понесених позивачем витрат наведених висновків суду не спростовують.

115. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні у справі "Серявін та інші проти України", відповідно до яких принцип належного здійснення правосуддя передбачає, що у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, водночас пункт 1 статті 6 Конвенції не може тлумачитися як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент сторони.

Висновок суду.

116. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог КП "Адміністративно - технічне управління" та наявність підстав для стягнення з Шутяка Євгенія Михайловича 117 162, 00 гривень витрат, пов`язаних із примусовим демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивіски), визначених з урахуванням пункту 6.11. Порядку.

Судові витрати.

117. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на результат вирішення спору, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662, 40 гривень покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Комунального підприємства "Адміністративно - технічне управління" до Шутяка Євгенія Михайловича про стягнення 117 162, 00 гривень витрат, пов`язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованої малої архітектурної форми (вивіски) задовольнити.

2. Стягнути з Шутяка Євгенія Михайловича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Адміністративно - технічне управління" (площа Міцкевича, буд. 6/7, м. Львів, Львівська область, 79005; ідентифікаційний код: 13804591) 117 162, 00 гривень (сто сімнадцять тисяч сто шістдесят дві гривні) витрат, пов`язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованої малої архітектурної форми (вивіски), а також 2 662, 40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Повний текст рішення складено - 28.09.2026.

Суддя В. В. Михайлишин