Ухвала суду № 140127027, 28.09.2026, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.09.2026 Справа № 908/2287/26

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої Олени Сергіївни, розглянувши заяву, що надійшла через систему «Електронний суд» (вх. № 2606/08-07/26 від 18.09.2026) від

заявника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», код ЄДРПОУ 42093239

до боржника: Фізичної особи-підприємця Євсєєвої Валентини Іванівни, РНОКПП НОМЕР_1

про видачу судового наказу про стягнення грошової заборгованості у розмірі 14854,24 грн,

Без повідомлення (виклику) заявника і боржника,

УСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 18.09.2026 здійснено розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/2287/26 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 2 ст. 12 ГПК України).

За змістом статті 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника (ч.1 ст. 154 ГПК України).

Зі змісту заяви та доданих до неї документів слідує, що вимоги виникли на підставі Договору про постачання електричної енергії споживачу № 201 від 01.01.2019, укладеного шляхом підписання заяви-приєднання Додатку 1 до Договору на умовах комерційної пропозиції «Універсальна» - Додаток 3 до Договору, укладеного ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» та Фізичною особою-підприємцем Євсєєвою Валентиною Іванівною. Заявник просить видати судовий наказ про стягнення з боржника Фізичної особи-підприємця Євсєєвої Валентини Іванівни на користь ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» суми 14056,00 грн заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2026 по 31.01.2026, суми 195,24 грн 3% річних, суми 603,00 грн інфляційних втрат та суми 266,24 грн витрат зі сплати судового збору.

Згідно з ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Розглянувши заяву, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

З положень статті 148 ГПК України слідує, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.

В пункті 6 ч. 1 ст. 175 ГПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб`єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За приписами ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на час звернення ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» до суду із заявою про видачу судового наказу, Євсєєва Валентина Іванівна не перебуває у статусі фізичної особи-підприємця (припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням; запис №20900060002000578 від 09.07.2009).

Відомості щодо здійснення в подальшому повторної державної реєстрації Євсєєвої Валентини Іванівни як суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця в Єдиному державному реєстрі відсутні.

Отже заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з боржника, який, як на час розгляду заяви про видачу судового наказу, так і на дату підписання заяви-приєднання до договору № 201 про постачання електричної енергії споживачу, не має/не мав статусу фізичної особи-підприємця.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 зазначено: якщо правовідносини заявника та боржника виникли з господарського договору, то зобов`язання за таким договором у боржника з втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.

З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Разом з тим, суд зауважує, що така правова позиція стосується спорів, які розглядаються господарськими судами в порядку позовного, а не наказного провадження.

Так, частиною 2 ст. 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв`язку із втратою нею статусу підприємця.

Звертаючись із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, визначаючи в якості боржника ФОП Євсєєву Валентину Іванівну, яка втратила статус фізичної особи-підприємця у 2009 році, тобто ще до підписання нею заяви-приєднання до договору № 201 про постачання електричної енергії споживачу, і немає такого статусу й на сьогодні, заявником не прийнято до уваги, що процедура наказного провадження застосовується виключно по відношенню до суб`єктів господарювання та що наказне провадження має чіткі, формальні межі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. 147, п. 4 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» у видачі судового наказу.

Ухвала складена та підписана 28.09.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення в порядку, встановленому ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Боєва