Ухвала суду № 140126927, 25.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

про зняття арешту та обмеження

"25" вересня 2026 р. Справа № 907/1407/25

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши заяву боржника ОСОБА_1 від 03.09.2026 про скасування арештів майна боржника у справі

за заявою ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

про неплатоспроможність,

Секретар судового засідання - Повідайчик Т.В.

в с т а н о в и в:

Ухвалою суду від 17.02.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної ОСОБА_1 , уведено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією у справі №907/1407/25 арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича.

Оприлюднення повідомлення про відкриття справи №907/1407/25 про неплатоспроможність здійснено на сайті Судової влади - номер публікації: 78502, Дата публікації на сайті: 18.02.2026.

Ухвалою суду від 17.02.2026 затверджено визнані вимоги кредиторів, що підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів боржника фізичної особи ОСОБА_1 , та визначають право голосу кредиторів, а також визначено черговість погашення вимог; приписано керуючому реструктуризацією арбітражному керуючому відповідно до сформованого реєстру кредиторів провести збори кредиторів відповідно до приписів КУзПБ та за їх результатами подати до суду відповідні матеріали та заяви; призначено підсумкове засідання у справі.

Ухвалою у справі від 05.08.2026 судом затверджено План реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 у справі №907/1407/25 про неплатоспроможність, припинено повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича, приписано Боржнику - ОСОБА_1 , не пізніше п`яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів, надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів. До звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника додати докази задоволення вимог кредитора згідно з планом.

В Плані реструктуризації боргів боржника передбачено таке.

Сума визнаних господарським судом вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, складає 130 355,84 гривень, яка підлягає реструктуризації відповідно до цього Плану.

ОСОБА_1 зобов`язалася сплатити суму загальної заборгованості, визнаної судом шляхом її розстрочення рівними частинами строком на 33 місяців з дня затвердження Плану судом стосовно чотирьох кредиторів, вимоги яких заявлені та визнані судом: кредитори ТОВ «Факторинг Партнерс», ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Юніт Капітал»; ТОВ ФК Укрглобал-Фінанс».

План не передбачає списання (прощення) боргу.

Ухвалою суду від 19.08.2026 заяву про скасування (зняття) арешту задоволено повністю. Знято арешт з майна (коштів) та інші заходи примусового виконання зобов`язань ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстарції: АДРЕСА_1 , що накладені у межах виконавчого провадження № 80586968.

До суду надійшла заява боржника ОСОБА_1 про скасування арештів боржника у справі (вх. №02.3.1-02/8569/26 від 03.09.2026 року), в якій вона просить суд скасувати арешти з її майна (коштів); в межах виконавчих проваджень №80765179 та №80758556 скасувати будь - які арешти з майна (коштів) боржниці, скасувати будь - які інші вжиті під час примусового виконання заходи в межах виконавчих проваджень №80765179 та №80758556; зобов`язати ОСОБА_2 зняти арешти, накладені на майно (кошти) боржниці, скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішень.

Розглянувши заяву боржника, суд зазначає наступне.

За ч. 1 та ч. 2 ст. 127 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов`язковим для боржника та кредиторів. З дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника.

Ураховуючи зазначене, з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника виникають певні правові наслідки, зокрема: задоволення вимог кредиторів до боржника може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому КУзПБ; арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність; вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених п. 10, 15 ч. 1 ст. 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Зняття арешту з майна передбачено ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, ч. 5 вказаного закону визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Погашення вимог кредиторів має здійснюватися саме згідно із затвердженим судом планом реструктуризації у цій справі, а наявність накладеного арешту перешкоджає виконанню плану реструктуризації, а тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 120 КУзПБ він може бути знятий на підставі ухвали господарського суду.

Ухвалою суду від 17.09.2026 заява боржника призначена до розгляду у судове засідання у справі для розгляду заяви боржника ОСОБА_1 про скасування арештів боржника у справі (вх. №02.3.1-02/8569/26 від 03.09.2026) на25.09.2026 року, запропоновано приватному виконавцю Луканець Тетяні Ігорівні надати суду відзив на заяву боржника до дня судового засідання стосовно зняття арештів у виконавчих провадженнях №80765179 та №80758556.

Розгляд заяви про скасування (зняття) арешту.

В судовому засіданні 25.09.2026 боржник ОСОБА_1 підтримала подану заяву про скасування арештів, просить її задоволити, пояснивши, що через арешти вона не може користуватися коштами, які зберігаються та надходять на її банківські рахунки як для власних потреб, так і не може виконувати свої зобов`язання за Планом реструктуризації боргів, що затверджено судом.

Відповідно до заяви боржника, заявник повідомляє суду, що 16.07.2026 приватним виконавцем було відкрито два виконавчих проваджень № 80765179 та № 80758556 і накладено арешт на банківські рахунки боржника.

У відповідності до Постанови про арешт коштів боржника від 15.04.2026 р. за № 80758556 приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Луканець Тетяною Ігорівною накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 27 691,18 гривня (UAH).

У відповідності до Постанови про арешт коштів боржника від 16.04.2026 р. за № 80765179 приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Луканець Тетяною Ігорівною накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 23 337,52 гривня (UAH).

Оскільки судом затверджено план реструктуризації боржника ОСОБА_1 , який передбачає погашення вимог кредиторів, існує необхідність у скасуванні арештів та інших обмежень стосовно рахунків боржника для належного виконання боржником умов плану реструктуризації, адже боржнику необхідний доступ до банківських рахунків для виконання перед кредитором плану реструктуризації.

Заявник зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 39 КУзПБ арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; А відповідно до ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження».

З огляду на це, заявник просить: скасувати арешти з майна (коштів) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); скасувати будь-які арешти з майна (коштів) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); скасувати будь-які інші вжиті під час примусового виконання заходи в межах виконавчих проваджень; зобов`язати ОСОБА_2 зняти арешти, накладені на майно (кошти) боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення.

Розглянувши клопотання боржника суд дійшов висновку, що заяву належить задовольнити з таких післтав.

Ухвалою суду від 17.02.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної ОСОБА_1 , уведено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією у справі №907/1407/25 арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича.

Оприлюднення повідомлення про відкриття справи №907/1407/25 про неплатоспроможність здійснено на сайті Судової влади - номер публікації: 78502, Дата публікації на сайті: 18.02.2026 року.

Судом встановлено, що після відкриття господарським судом 17.02.2026 справи про неплатоспроможність боржника 15.04.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Луканець Тетяною Ігорівною накладено арешт на кошти боржника в межах виконавчого провадження № 80758556 на суму 27 691,18грн (UAH).

Відповідно до Постанови про арешт коштів боржника від 16.04.2026 за № 80765179 виконавцем постановлено накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 23 337,52 грн (UAH).

Суд зазначає, що за нормами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Конституційний Суд України в Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(ІІ)/2019 наголосив, що забезпечення виконання державою судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Отже, виконавче провадження є стадією судового процесу - відокремленою системою процесуальних дій, що вкладаються в алгоритм процесуальної діяльності суду та учасників справи і спрямовані на досягнення відповідної процесуальної мети.

Судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом в юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення (див. Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18рп/2012).

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Закон України "Про виконавче провадження" виокремлює порядок: виконання рішень немайнового характеру; виконання рішень шляхом звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Закон України "Про виконавче провадження" та КУзПБ містять прогалини і колізії в частині унормування дій виконавців у разі, якщо щодо боржника відкривається процедура неплатоспроможності, що вносить елементи правової невизначеності у питаннях провадження у справах про неплатоспроможність.

Так, у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, постає питання співвідношення цих двох процедур задоволення вимог кредиторів, оскільки метою виконавчого провадження є виконання рішення про стягнення з боржника на користь окремого кредитора без урахування зобов`язань чи вимог інших кредиторів (стягувачів), а метою справи про банкрутство - справедливе (згідно із черговістю та пропорційно) задоволення усієї сукупності кредиторів, які звернулися у справі про банкрутство (неплатоспроможність) з вимогами до боржника.

Також, у разі відкриття справи про неплатоспроможність Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає відповідних заборон на відкриття виконавчого провадження за заявою кредитора, який не виконав свого обов`язку (права) звернутися до господарського суду із заявою конкурсного кредитора.

Відповідно до ст. 26 Закону "Про виконавче провадження" визначено дії виконавця при отримані виконавчого документа. Так, згідно ч. 5, 7 ст. 26 цього Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника. Також негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону: шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Така постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

В той же час, нормами КУзПБ передбачається інший механізм і правила виконання судових рішень з вимогами кредиторів до боржника.

Для подолання розбіжностей у правовому регулюванні питань виконання судових рішень у виконавчому провадженні та виконання судових рішень у справі про неплатоспроможність (банкрутство) суд звертається до норм спеціального законодавства, яким передбачено зокрема:

- виключну підсудність справ у майнових спорах, стороною яких є боржник, або щодо його майна, інших спорів з вимогами до боржника (п. 8 ч. 1 ст. 20, ч. 13 ст. 30 ГПК, ч. 2 ст. 7 КУзПБ);

- зупинення вчинення виконавчих дій (п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження"); у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

- мораторій на задоволення вимог кредиторів (ч. 3 ст. 41 КУзПБ);

- особливий порядок звернення стягнення на майно боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та застосування обмежень щодо розпорядження таким майном (ч. 14 ст. 39, ч. 5 ст. 41 КУзПБ).

Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" за загальним правилом виконавець зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

За змістом ч. 1, 2 ст. 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Приписами ч. 3 цієї статті передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється, зокрема, стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (абз. 1 ч. 5 ст. 41 КУзПБ).

Тож на час здійснення провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) примусове виконання певної категорії рішень державним/приватним виконавцем не зупиняється та може здійснюватися, зокрема, шляхом звернення стягнення на кошти/інше майно боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, а отже, відповідні виконавчі дії впливатимуть на обсяг, склад чи ліквідність майнових активів боржника.

У виконавчому провадженні звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до усталених правових позицій і висновків Верховного Суду, з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство (неплатоспроможність) боржник перебуває в особливому правовому режимі, в якому норми КУзПБ мають пріоритет у правовідносинах за участю боржника, стосовно зобов`язань якого та правил звернення стягнення на його майно встановлено спеціальні правила.

Зокрема, за приписами ч. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч. 5 ст. 41 КУзПБ).

Згідно приписів ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до норм-дефініцій ст. 1 КУзПБ Боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав. В свою чергу, грошовим зобов`язанням (боргом) вважається - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Аналіз наведених дефініцій дає можливість дійти висновку, що «відкриття справи про неплатоспроможність боржника» є особливим способом захисту цивільних прав та інтересів боржника перед кредиторами та, так само способом захисту інтересів кредиторів. Провадження у справі про неплатоспроможність, за своєю правовою конструкцією, є універсальним виконавчим провадженням, метою якого є задоволення вимог множинного числі кредиторів шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Очевидно, що цей порядок виконання судових рішень щодо заборгованості боржника є відмінним від того, що визначений нормами Закону «Про виконавче провадження», який після відкриття справи про неплатоспроможність (банкрутство) є незастосовним.

Такий спосіб захисту інтересів кредиторів як звернення конкурсного кредитора із заявою до господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа про неплатоспроможність, застосовується згідно ст. 16 ЦК України як додатковий (інший) спосіб захисту цивільного права або інтересу, що встановлений законом. У даному випадку Кодексом України з процедур банкрутства.

За такого правового регулювання, як вказує з цього приводу Верховний Суд, правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20), Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15, Верховного Суду від 10.06.2022 у справі № 918/984/21, від 26.01.2023 у справі № 910/21981/16).

Здійснюючи системне тлумачення приписів чинного законодавства, слід виходити з того, що процедура банкрутства - це спеціальна правова процедура, норми КУзПБ є спеціальними і, під час їх застосування, вони повинні мати процесуальний пріоритет.

За приписами КУзПБ зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства полягає у тому, що рішення чи дії боржника та третіх осіб, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Згідно зі ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Як установлено судом, після відкриття господарським судом 17.02.2026 справи про неплатоспроможність боржника приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Луканець Тетяною Ігорівною 23.03.2026 накладено арешт на кошти боржника в межах виконавчого провадження № 80586968 було відкрито виконавче провадження ВП № 78908133 та винесена постанова про арешт коштів боржника за заявою стягувача.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 124 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника. Задоволення вимог кредиторів здійснюється згідно з планом реструктуризації боргів боржника за рахунок коштів, отриманих від виконання плану реструктуризації боргів боржника, боржником або арбітражним керуючим, якщо планом реструктуризації боргів боржника передбачена його подальша участь у виконанні такого плану, у черговості, визначеній ст. 133 цього Кодексу. У разі реалізації в процедурі реструктуризації боргів майна боржника, яке є предметом забезпечення, план реструктуризації боргів має передбачати позачергове задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує. Кошти, що залишилися після реалізації майна боржника, яке є предметом забезпечення, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів згідно із затвердженим господарським судом планом реструктуризації боргів у черговості, визначеній цим Кодексом.

За ч. 1 та ч. 2 ст. 127 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов`язковим для боржника та кредиторів. З дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника.

Ураховуючи зазначене, з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника виникають певні правові наслідки, зокрема: задоволення вимог кредиторів до боржника може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому КУзПБ; арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність; вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених п. 10, 15 ч. 1 ст. 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Зняття арешту з майна передбачено ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, ч. 5 вказаного закону визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Погашення вимог кредиторів має здійснюватися саме згідно із затвердженим судом планом реструктуризації у цій справі, а наявність накладеного арешту перешкоджає виконанню плану реструктуризації, а тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 120 КУзПБ він може бути знятий на підставі ухвали господарського суду.

Отже, оскільки накладені арешти на кошти боржника є обмеженням, яке перешкоджає виконанню плану реструктуризації боргів, останні підлягають зняттю.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання та наявність правових підстав для зняття арештів, накладених на грошові кошти (рахунки) та майно боржника в межах виконавчих проваджень.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження).

Керуючись ст.1, 113, 120, 124, 127 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 59 Закону України Про виконавче провадження, ст. 234, 235 ГПК України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Заяву про скасування (зняття) арешту задовольнити повністю.

2. Зняти арешт з майна (коштів) та інші заходи примусового виконання зобов`язань ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстарції: АДРЕСА_1 , що накладені у межах виконавчих проваджень №80765179 та №80758556, що вжиті під час примусового виконання заходів в межах виконавчих проваджень №80765179 та №80758556.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, визначеному ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвалу надіслати боржнику ОСОБА_1 , приватному виконавцеві Луканець Тетяні Ігорівні для виконання.

Суддя П.Д. Пригуза