Ухвала суду № 140126509, 23.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

23 вересня 2026 р. Справа № 902/231/26

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

за участю :

від ТОВ "Кредити Готівкою" : Ассаул Б.В. (в режимі відеоконференцзв`язку)

арбітражний керуючий Белінська Н.О. (в режимі відеоконференцзв`язку)

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/231/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 29.04.2026 року відкрито провадження у справі № 902/231/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 у справі № 902/231/26. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, з 29.04.2026 року. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/231/26 арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну. Призначено попереднє засідання у справі № 902/231/26 на 24.08.2026 року.

При цьому, 30.04.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

09.06.2026 до суду від ТОВ "Кредити Готівкою" надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд") № 09/06-26 від 09.06.2026 (вх. № 01-32/843/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 14 111,25 грн у справі № 902/231/26.

Ухвалою суду від 12.06.2026 року призначено заяву ТОВ "Кредити Готівкою" № 09/06-26 від 09.06.2026 (вх. № 01-32/843/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/231/26 - до розгляду в судовому засіданні на 23.09.2026 року о 10:00 год..

Також, ухвалою суду від 10.09.2026 року ухвалено забезпечити участь представника ТОВ "Кредити Готівкою" Ассаула Б.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/231/26, яке призначено на 23.09.2026 року о 10:00 год. та у всіх наступних судових засіданнях, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

На визначену дату - 23.09.2026 р. в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явились арбітражний керуючий Белінська Н.О. та представник ТОВ "Кредити Готівкою".

При цьому, судом встановлено, що 24.08.2026 року до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення №02-1190/9113 від 21.08.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ "Кредити Готівкою" по справі № 902/231/26.

В судовому засіданні, представник Заявника просив суд визнати заявлені вимоги та включити їх до реєстру кредиторів.

Керуюча реструктуризацією повідомила, що визнає заявлені вимоги частково та вказала, що штраф, нарахований за договором про надання фінансового кредиту №36421652 - підлягає написанню.

Суд, розглянувши подану кредиторську заяву, заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви ТОВ "Кредити Готівкою" № 09/06-26 від 09.06.2026 року, 02.05.2024 між ТОВ «СОС Кредит» та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання фінансового кредиту № 36421652 (далі - договір кредиту), за умовами якого Позичальнику надавався кредит у розмірі 3 550,00 грн, з наступним його поверненням до 05.07.2024, а також сплатою відсотків за його користування.

Зазначений договір кредиту підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, наданого ТОВ «ПРОФІТГІД», за номером транзакції 41463-04740-12133, ТОВ «ПРОФІТГІД» в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-8 від 12.11.2020 на підставі платіжної інструкції (замовлення) ТОВ «СОС КРЕДИТ» від 02.05.2024 № 20240502091433324399427919979 було здійснено успішний переказ грошових коштів у сумі 3 550,00 грн за реквізитами платіжної картки отримувача - ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимог до Договору відступлення (додається до цієї заяви) саме за цим номером транзакції було здійснено переказ грошових коштів ОСОБА_1 .

Розрахунок процентів за договором кредиту наведено у п. 3.1.1. цього договору та Графіку платежів, який є Додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту №36421652 від 02.05.2024 року.

Так, за період з 02.05.2024 (дата видачі кредиту) до 05.07.2024 (дата повернення кредиту) Кредитодавцем нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 3 088,59 грн за акційною процентною ставкою у розмірі 1,3384% згідно із п. 3.1. та 3.1.1. договору кредиту.

В подальшому, зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним Позичальником виконані не були, і відповідно до п. 3.1. договору кредиту Кредитодавцем сума процентів була перерахована з Акційної процентної ставки на Базову, розмір якої становив 1,5%. У зв`язку із чим, у Позичальника перед ТОВ «СОС Кредит» утворилась заборгованість, яка складалась із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3550,00 грн, заборгованості зі сплати процентів за користування ним у розмірі 3 461,25 грн, та штрафу у розмірі 7 100,00 грн, а всього заборгованість по договору про надання фінансового кредиту № 36421652 становила 14 111,25 грн.

При цьому, нарахування процентів поза межами строку кредитування Кредитором не здійснювалось.

Також, нарахування штрафу здійснювалось відповідно до п. 3.2. договору № 36421652, за яким у разі прострочення строку повернення Кредиту, невиконанням та/або неналежним виконанням Кредиту, передбаченого Договором, з 05.07.2024 Клієнт зобов`язується сплатити штрафні санкції, у вигляді нарахування штрафу (далі - штрафні санкції) в розмірі 50 % від Тіла Кредиту але не більше ніж половини суми, одержаної Клієнтом за договором (для договорів загальний розмір кредиту за яким перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати на дату укладення Договору) або в розмірі 200% від Тіла Кредиту але не більше подвійної суми, одержаної Клієнтом за Договором (для договорів загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати). Таким чином, сума штрафу складатиме 3 550,00 * 200% = 7 100,00 грн.

Разом з тим, 25.11.25 ТОВ «Кредити Готівкою» на підставі договору відступлення права вимоги № 25/11-2025 укладеного з ТОВ «СОС Кредит» (далі - договір відступлення) набуло право вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). За укладеним Договором відступлення право вимоги перейшло до нового кредитора (ТОВ «Кредити Готівкою») у повному обсязі прав, що належали первісному кредитору (ТОВ «СОС Кредит») на момент укладання договору відступлення (пункт 1.3. договору відступлення).

Перелік прав вимоги до боржників було визначено сторонами у реєстрі прав вимоги, який підписали сторони на виконання умов договору відступлення. Також, ТОВ «Кредити Готівкою», відповідно до укладеного договору відступлення, отримало документи, які підтверджують право вимоги до ОСОБА_1 а саме: договір про надання фінансового кредиту № 36421652 від 02.05.2024; підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів тощо.

Для підтвердження отримання права вимоги до Боржника, за договором відступлення, Кредитором надано Витяг з реєстру прав вимог до договору відступлення права вимоги від 25.11.2025 № 25/11-2025, оскільки, надання всього реєстру прав вимоги до Договору відступлення з персональними даними близько 3 тисяч осіб, суб`єктів персональних даних, буде порушенням ТОВ «Кредити Готівкою» ст. 14, 24 Закону України «Про захист персональних даних».

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредити Готівкою» складає 14 111,25 грн, з яких : 3 550,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 3461,25 грн - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом, а також сума штрафу 7 100,00 грн.

Станом на дату подання заяви з грошовими вимогами до боржника, заборгованість перед Кредитором не погашена.

На підставі викладеного, Заявник просить суд : визнати грошові вимоги ТОВ «Кредити Готівкою» до ОСОБА_1 у розмірі 3 550,00 грн - суми заборгованості по тілу кредиту, 3 461,25 грн - суми заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 7100,00 грн - штрафу, а також 5 324,80 грн суми судового збору за подачу заяви про грошові вимоги до Боржника, а всього 14 111,25 грн; грошові вимоги ТОВ «Кредити Готівкою» у розмірі 14 111,25 грн включити до реєстру вимог кредиторів.

Згідно повідомлення арбітражного керуючого Белінської Н.О. № 02-1190/9113 від 21.08.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ "Кредити Готівкою" по справі №902/231/26, за договором про надання фінансового кредиту № 36421652 від 02.05.2024 року (25.11.25 ТОВ «Кредити Готівкою» на підставі договору відступлення права вимоги №25/11-2025 укладеного з ТОВ «СОС Кредит» набуло право вимоги) в сумі 14 111,25 грн, а саме: 3 550,00 грн - заборгованість за тілом кредиту (2 черга задоволення вимог); 3 461,25 грн - заборгованість за відсотками (2 черга задоволення вимог); 7 100,00 грн - заборгованість за штрафом (3 черга задоволення вимог).

Водночас, штраф, нарахований за договором про надання фінансового кредиту №36421652 від 02.05.2024 року у сумі 7 100,00 грн - підлягає списанню на підставі п. 18 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України.

Отже, керуюча реструктуризацією (арбітражний керуючий) фізичної особи ОСОБА_1 , Белінська Наталія Олександрівна, частково визнаю вимоги ТОВ «Кредити Готівкою» в розмірі 7 011,25 грн, а саме: 3 550,00 грн - заборгованість за тілом кредиту (2 черга задоволення вимог); 3 461,25 грн - заборгованість за відсотками (2 черга задоволення вимог); та не визнає вимоги ТОВ «Кредити Готівкою» в розмірі 7 100,00 грн - заборгованість за штрафом.

Також, у цьому повідомленні вказано, що заява з грошовими вимогами від ТОВ «Кредити Готівкою» була створена в системі «Електронний Суд» 09.06.2026 року, в зв`язку з чим, 30-денний строк пропущено.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 30.04.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Кредити Готівкою" № 09/06-26 від 09.06.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/231/26, надійшла до суду 09.06.2026 року за вх. № 01-32/843/26 (сформована в системі "Електронний суд" - 09.06.2026), тобто поза межами визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 02.05.2024 року між ТОВ «СОС Кредит» («Товариство/Кредитодавець») та ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено договір про надання фінансового кредиту № 36421652 на описаних вище умовах, зокрема, щодо надання кредиту в сумі 3 550,00 грн (п. 3.1. договору, копія наявна у справі), який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 4g919k7z.

Разом з цим, Заявником долучені до кредиторської заяви, зокрема, копії таких документів:

- Заява-приєднання до Договору (оферти) про надання фінансового кредиту №36421652 від 02.05.2024 року (підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 4g919k7z);

- Додаток № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 36421652 від 02.05.2024 року (Графік погашення боргу, підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 4g919k7z).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд звертає увагу на те, що матеріали цієї справи не містять заперечень Боржника щодо укладення та підписання згаданого вище договору про надання фінансового кредиту № 36421652 від 02.05.2024 із ТОВ "СОС Кредит".

Також, підписання Боржником - ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором договору про надання фінансового кредиту № 36421652 від 02.05.2024 (п.13.2.), узгоджується із умовами зазначеного пункту цього договору та нормами Закону України "Про електронну комерцію".

Отже, зважаючи на викладене, суд, надавши оцінку описаному вище договору про надання фінансового кредиту № 36421652 від 02.05.2024 року, дійшов висновку, що останній за свою правовою природою та викладеними у ньому умовами є кредитним договором, який укладено у відповідності, зокрема, до Закону України "Про електронну комерцію".

При цьому, судом встановлено, що ТОВ «ПрофітГід» повідомило Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів (копія наявна у справі) ТОВ "СОС Кредит" про здійснення наступного успішного переказу грошових коштів на рахунок отримувача, а саме : Номер платіжної інструкції 20240502091433324399427919979; Надавач платіжних послуг - ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023 року; Платник - ТОВ СОС КРЕДИТ, код ЄДРПОУ 39487128; Номер транзакції 41463-04740-12133; Дата / час здійснення переказу 02.05.2024 09:14; Сума переказу, грн 3 550,00; Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_2 ; Емітент платіжної картки отримувача MONOBANK (UNIVERSAL BANK); Код авторизації 851206; Код RRN 412309504163; Призначення переказу Credit #36421652.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що згадана вище у цьому Підтвердженні платіжна картка отримувача НОМЕР_2 , вказана у Розділі 14 "Адреси, реквізити та підписи Сторін" договору про надання фінансового кредиту № 36421652 від 02.05.2024 року, як платіжна картка Клієнта (у неповному вигляді): НОМЕР_2 .

Слід зазначити, що матеріали цієї справи не містять заперечень Боржника щодо отримання кредитних коштів від ТОВ "СОС Кредит" по договору про надання фінансового кредиту № 36421652 від 02.05.2024 року.

Відповідно до п. 53, п. 94 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Фінансова установа, що має право на надання платіжних послуг, - небанківська фінансова установа, що не має статусу платіжної установи або установи електронних грошей та має право надавати окремі фінансові платіжні послуги, перелік яких визначений законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Згідно ч. 3 ст. 31 Закону України "Про платіжні послуги", якщо платіжна операція ініціюється через надавача послуги з ініціювання платіжної операції, надавач послуги з ініціювання платіжної операції негайно після ініціювання платіжної операції зобов`язаний надати платнику та отримувачу (за потреби) таку інформацію: 1) підтвердження про успішне ініціювання платіжної інструкції надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку платника; 2) відомості (посилання на них), які дають змогу платнику та отримувачу ідентифікувати платіжну операцію, а також отримувачу - ідентифікувати платника, та будь-які відомості, що супроводжують платіжну інструкцію; 3) суму платіжної операції; 4) суму всіх комісійних винагород надавача послуг з ініціювання платіжної операції, які будуть стягнуті з користувача під час виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо).

Надавач послуги з ініціювання платіжної операції також зобов`язаний забезпечити надання відомостей (посилання на них) про платіжну операцію надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника.

Відповідно до підпунктів 8, 11 п. 3 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 (далі - Положення), документ за операцією з використанням платіжних інструментів (квитанція) - документ, що підтверджує результат ініціювання операції з використанням платіжного інструменту.

Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

За змістом пунктів 153, 157, 158, 159 Положення, документи за операціями з використанням платіжних інструментів можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів: 1) складаються та друкуються державною мовою; 2) можуть бути складені іншою мовою за домовленістю сторін відповідно до законодавства України або якщо платіжний пристрій дає користувачу технічну можливість здійснити вибір мови.

Паперова квитанція може не оформлятися в разі дотримання однієї з таких умов: 1) розрахунки за товари (послуги) здійснюються держателем на суму до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) держатель відмовився від її отримання; 3) таке право передбачене правилами відповідної платіжної системи (для платіжних інструментів, що використовуються для здійснення операцій у платіжній системі); 4) суб`єктом господарювання надано держателю встановлений законодавством України розрахунковий документ, який містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 5) іншим надавачем платіжних послуг надано держателю документ, який підтверджує ініціювання платіжної операції через цього надавача та містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 6) емітент не надав дозволу на проведення операції з використанням платіжного інструменту.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Згідно п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.11.2021 № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХХХ******ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Суд, надавши оцінку, згаданому вище Підтвердженню «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, дійшов висновку, що останнє містить відомості, передбачені описаними вище нормами законодавства, які вказують про перерахування на платіжну картку Боржника, № НОМЕР_2 грошових коштів в сумі 3 550,00 грн згідно договору про надання фінансового кредиту № 36421652 від 02.05.2024 року.

Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи у їх сукупності, підтверджується укладення між ТОВ «СОС Кредит» («Товариство/Кредитодавець») та ОСОБА_1 (Клієнт) договору про надання фінансового кредиту № 36421652 від 02.05.2024 року та надання Товариством кредиту згідно цього договору Клієнту у сумі 3 550,00 грн.

Водночас, судом встановлено, що 25.11.2025 року між ТОВ «СОС Кредит» (Первісний кредитор) та ТОВ «Кредити Готівкою» (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 25/11-2025, зокрема, на таких умовах :

В порядку та на умовах, визначених цим Договором Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор приймає (набуває) належні Первісному кредитору права вимоги до позичальників, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору (надалі за текстом - «Боржники»), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати їх обов`язки, за договорами про надання фінансового кредиту, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору (надалі за текстом - «Основні договори») (надалі за текстом - «Права вимоги») (п.1.1.).

Права вимоги Первісного кредитора вважаються відступленими (переданими) Новому кредитору з моменту укладання цього Договору (п. 2.1.).

Датою набуття Новим кредитором Права вимоги є дата (день) підписання Сторонами реєстру Прав вимоги за Основними договорами (Додаток №1 до Договору) (п. 2.2.).

В строк до 26 грудня 2025 року Первісний кредитор зобов`язується передати Новому кредитору документи та інформацію, які засвідчують Права вимоги, що відступаються (передаються) за Основними договорами. Перелік документів, що надається за цим пунктом, може деталізуватися Сторонами в Акті приймання-передачі документів (п. 2.3.).

Передача, зазначених у п. 2.3 цього Договору документів здійснюється за Актом прийманняпередачі документів, що є невід`ємною частиною цього Договору. Акт приймання-передачі документів підписується повноважними представниками Сторін та скріплюється печатками Сторін, у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін (п.2.4.).

Цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п.6.1.).

Також, 11.12.2025 р. між ТОВ «СОС Кредит» та ТОВ «Кредити Готівкою» обопільно підписано електронними підписами та скріплено електронними печатками через сервіс "Вчасно" Акт приймання-передачі документів до Договору відступлення права вимоги від 25 листопада 2025 року № 25/11-2025 (копія наявна у справі).

Разом з цим, відповідно до Витягу з реєстру прав вимог до договору відступлення права вимоги від 25.11.25 № 25/11-2025 (копія наявна у справі), за порядковим № 1384 вказано Боржника - ОСОБА_1 (кредитний договір № 36421652 від 02.05.2024 р., заборгованість за тілом кредиту - 3 550,00 грн; сума заборгованості за відсотками за користування кредитом - 3 461,25 грн; 7 100,00 грн - неустойка). Загальна сума заборгованості 14 111,25 грн.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що матеріали цієї справи не містять доказів щодо оспорювання чи недійсності зазначеного вище договору відступлення права вимоги №25/11-2025 від 25.11.2025 року.

Отже, наявними у справі доказами у їх сукупності, підтверджується набуття ТОВ «Кредити Готівкою» права вимоги до боржника - ОСОБА_1 по зазначеному вище договору про надання фінансового кредиту № 36421652 від 02.05.2024 року, який укладено останнім із ТОВ «СОС Кредит».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 року, на підтвердження набуття своїх прав за правочином, новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір, зокрема, відповідні кредитні та забезпечувальні договори, також платіжні документи (подібна правова позиція наводилася Касаційним господарським судом, зокрема, у постановах від 19.09.2023 у справі № 910/14130/16, від 30.11.2023 у справі №916/3711/20).

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.12.2021 року у справі № 911/3185/20, Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012.

Отже, враховуючи викладене, суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що Заявник - ТОВ «Кредити Готівкою» на підставі описаного вище договору відступлення права вимоги набуло від ТОВ «СОС Кредит» права вимоги до Боржника - ОСОБА_1 щодо заборгованості, яка виникла на підставі договору надання фінансового кредиту № 36421652 від 02.05.2024 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 2, ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема : доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються : порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Як вказано вище, згідно Витягу з реєстру прав вимог до договору відступлення права вимоги від 25.11.25 № 25/11-2025, заборгованість Боржника за кредитним договором №36421652 від 02.05.2024 р., складає в загальній сумі 14 111,25 грн, з яких : заборгованість за тілом кредиту - 3 550,00 грн; сума заборгованості за відсотками за користування кредитом - 3 461,25 грн; 7 100,00 грн - неустойка).

При цьому, судом встановлено, що згідно викладеного у пункті 3.1.1. договору про надання фінансового кредиту № 36421652 від 02.05.2024 року Графіку нарахування та визначення Акційних та Базових процентів за кожен день Періодів за користування Кредитом: проценти за період з 02.05.2024 (дата видачі кредиту) до 05.07.2024 (кінцевий строк повернення кредиту) складають 3 461,25 грн, які розраховані за базовою процентною ставкою (1,5 %) згідно п. 3.1.2. цього договору.

Отже, заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 3 461,25 грн, нарахована до відкриття провадження у справі № 902/231/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ухвала суду від 29.04.2026 року у цій справі).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що визначена у Витязі з реєстру прав вимог до договору відступлення права вимоги від 25.11.25 № 25/11-2025 заборгованість за тілом кредиту в сумі 3 550,00 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 3 461,25 грн, та які відповідно заявлені Заявником до визнання, відповідають умовам вказаного договору про надання фінансового кредиту № 36421652 від 02.05.2024 року, наявним у справі доказам та описаним вище нормам законодавства, а тому підлягають визнанню.

Також, суд звертає увагу на заявлені Заявником до визнання 7 100,00 грн - заборгованість за штрафом.

Так, судом встановлено, що відповідно до п. 3.2. договору надання фінансового кредиту № 36421652 від 02.05.2024 року, у разі прострочення строку повернення Кредиту, невиконанням та/або неналежним виконанням Кредиту, передбаченого цим Договором, з 05.07.2024 дня, що визначений в пункті 4.2 Договору Кредит визнається таким, що вийшов в прострочку, Клієнт зобов`язується сплатити штрафні санкції, у вигляді нарахування штрафу (далі - Штрафні санкції) в розмірі 50 % від Тіла Кредиту але не більше ніж половини суми, одержаної Клієнтом за договором (для договорів загальний розмір кредиту за яким перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати на дату укладення Договору) або в розмірі 200% від Тіла Кредиту але не більше подвійної суми, одержаної Клієнтом за Договором (для договорів загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати). Нарахування штрафних санкцій відбувається згідно чинного законодавства України в перший день виходу в прострочення. Також Клієнт погоджується , що у разі нарахування штрафних санкцій за Договором дані санкції є штрафом в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а не пенею.

Водночас, як вказано вище, керуюча реструктуризацією у своєму повідомленні №02-1190/9113 від 21.08.2026 року, заперечила щодо нарахування штрафу в сумі 7 100,00 грн за договором про надання фінансового кредиту № 36421652 від 02.05.2024 року, з огляду на положення п. 18 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України.

Суд зважає на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Судом встановлено, що договір надання фінансового кредиту № 36421652 укладено 02.05.2024 року та сума штрафу (неустойки) у сумі 7 100,00 грн згідно цього договору, визначена у Витязі з реєстру прав вимог до договору відступлення права вимоги від 25.11.25 № 25/11-2025, тобто у період дії воєнного стану в Україні.

Суд, зважає на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Отже, Цивільний кодекс має вищу юридичну силу та є базовим законом, який регулює кредитні правовідносини загалом, тоді як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним нормативно-правовим актом, що уточнює деталі для окремих видів кредитів. Перевага ЦК України полягає в тому, що він визначає фундаментальні принципи (зобов`язання, договори, наслідки прострочення), а спеціальні закони застосовуються в частині, що не суперечить ЦК України.

Тобто, основним регулятором договірних відносин є саме ЦК України, що також вбачається згідно аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц.

Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Наразі наведена норма Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинною.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв`язку із невиконанням боржником грошових зобов`язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки, ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі №5-рп/2012).

Також, згідно постанови Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 751/3052/23, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Крім того, Боржник - ОСОБА_1 , який отримав кредитні кошти за договором про надання фінансового кредиту № 36421652 від 02.05.2024 року, є позичальником у правовідносинах з ТОВ "СОС Кредит" (права вимоги останнього до Боржника по вказаному договору відповідно набуто ТОВ «Кредити Готівкою»), а тому до правовідносин сторін за цим договором підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо звільнення ОСОБА_1 , як позичальника (вказана норма не містить обмеження кола осіб, на яких вона розповсюджується) від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язань за вказаним договором, згідно якого Позичальнику був наданий кредит ТОВ "ФК "СОС Кредит".

За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та статті 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладений Боржником із ТОВ "СОС Кредит" згаданий вище договір про надання фінансового кредиту, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак Позичальник - ОСОБА_1 , звільняється від обов`язку сплати на користь ТОВ «Кредити Готівкою» 7 100,00 грн штрафу.

Принагідно, суд зважає на те, що у кредиторській заяві, Заявник в обґрунтування нарахування штрафу посилається, зокрема, на пункт 6 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування".

Так, згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Розділу IV Закону України "Про споживче кредитування" (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Слід зазначити, що датою набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-IX є 24.12.2023 року.

Отже, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23.01.2024 (24.12.2023 + 30 днів).

Судом встановлено, договір про надання фінансового кредиту № 36421652 між ТОВ "СОС Кредит" та ОСОБА_1 укладено від 02.05.2024 року.

Отже, оскільки, зазначений договір укладено після 23.01.2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", суд дійшов висновку, що до ОСОБА_1 не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит.

При цьому, з системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, слідує, що відповідні положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23.01.2024 взагалі не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування штрафу у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування штрафу у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні з 24.01.2024 регулюються виключно ЦК України, а тому щодо штрафу, нахованого згідно умов вказаного вище кредитного договору, застосуванню підлягає п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що нарахований та заявлений до визнання ТОВ «Кредити Готівкою» 7 100,00 грн - штрафу, підлягає списанню, а тому визнанню не підлягає.

Отже, беручи до уваги описане вище та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що визнанню підлягають заявлені грошові вимоги ТОВ «Кредити Готівкою» до Боржника у цій справі в загальному розмірі 7 011,25 грн (3 550,00 грн + 3 461,25 грн).

Поряд з цим, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ТОВ «Кредити Готівкою» в загальній сумі 7 011,25 грн не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Кредити Готівкою" № 09/06-26 від 09.06.2026 (вх. № 01-32/843/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/231/26, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 7 011,25 грн, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ТОВ "Кредити Готівкою" № 09/06-26 від 09.06.2026 (вх. № 01-32/843/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/231/26, частково.

2. Визнати грошові вимоги ТОВ "Кредити Готівкою" (провулок Киянівський, буд. 3-7, офіс 110, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 42971405) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 7 011,25 грн (друга черга задоволення вимог кредиторів); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/231/26.

3. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Кредити Готівкою" № 09/06-26 від 09.06.2026 (вх. № 01-32/843/26) в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 7100,00 грн - штрафу у справі № 902/231/26.

4. Арбітражному керуючому (керуючій реструктуризацією) Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/231/26.

5. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ТОВ "Кредити Готівкою" - info@kredyty.org.ua, представнику ТОВ "Кредити Готівкою" Ассаулу Б.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:1 - до справи.