Рішення № 140124518, 28.09.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/2362/26

2/465/3224/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

28.09.2026 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Коліщук З.М., з участю секретаря судового засідання Беднара А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №29.11.2023-100000785 від 29.11.2023 у розмірі 8 910,00 грн, а також понесені судові витрати.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

29.11.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №29.11.2023-100000785 в електронній формі.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 4 500,00 грн строком на 42 дні з дати його надання. Датою повернення кредиту визначено 09.01.2024.

Умовами договору встановлено процентну ставку «Економ» у розмірі 2 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду 14 днів з дня надання кредиту, та процентну ставку «Стандарт» у розмірі 2,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом іншого строку кредитування. Проценти розраховуються шляхом множення залишку кредиту на кількість днів користування кредитом та відповідну процентну ставку.

12.12.2023 за ініціативою позичальника сторонами укладено додатковий договір, яким строк кредитування продовжено до 56 днів з дати надання кредиту, а датою його повернення визначено 23.01.2024.

У подальшому, 26.12.2023, сторонами укладено ще один додатковий договір, відповідно до якого строк кредитування продовжено до 70 днів з дати надання кредиту, а остаточною датою повернення кредиту визначено 06.02.2024. Інші умови договору, які не були змінені додатковим договором, залишилися чинними.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу 29.11.2023 кредитні кошти у розмірі 4 500,00 грн.

Натомість відповідач належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 8 910,00 грн, яка складається з: 4 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 4 410,00 грн заборгованість за процентами.

Проценти, заявлені до стягнення, нараховані за період з 26.12.2023 по 06.02.2024.

Документи, що складають кредитний договір, були укладені в електронній формі. Відповідач прийняв умови договору та підписав їх електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Зокрема, первісний договір підписано одноразовим ідентифікатором, направленим на фінансовий номер відповідача. Додаткові договори також укладені в електронній формі за ініціативою позичальника.

Позиція відповідача.

Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву та доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором суду не подав.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 29.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі позивача та його представника за наявними у справі доказами, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 280 ЦПК України та відсутність заперечень позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 29.11.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №29.11.2023-100000785 шляхом підписання позичальником в електронній формі заявки, акцепту та інших документів, які є складовими кредитного договору.

За умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 4 500,00 грн строком на 42 дні, з датою повернення 09.01.2024.

Процентна ставка «Економ» визначена сторонами у розмірі 2 % за один день користування кредитом протягом первинного 14-денного періоду, а процентна ставка «Стандарт» 2,5 % за один день користування кредитом протягом решти строку кредитування. Комісії договором не встановлено.

12.12.2023 сторони уклали додатковий договір, яким строк кредитування продовжено до 23.01.2024.

26.12.2023 укладено наступний додатковий договір, яким строк кредитування визначено тривалістю 70 днів з моменту надання кредиту, а остаточною датою повернення кредиту 06.02.2024.

Таким чином, унаслідок укладення додаткових договорів сторони за взаємною згодою змінили первісно визначений строк виконання зобов`язання, встановивши остаточний строк повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором процентів до 06.02.2024.

З наданої позивачем довідки-розрахунку вбачається, що станом на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 8 910,00 грн, з яких 4 500,00 грн за основний борг та 4 410,00 грн за проценти. Проценти нараховані за період з 26.12.2023 по 06.02.2024.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному уст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконані робочу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

В силу приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняються виконанням проведеним належним чином.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Мотивована оцінка доказів та висновки суду.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором.

Судом встановлено, що кредитний договір №29.11.2023-100000785 укладений між сторонами в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач акцептував запропоновані кредитодавцем умови шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також у подальшому ініціював укладення додаткових договорів про зміну строку кредитування.

Матеріали справи містять відомості про проведення ідентифікації позичальника через систему BankID НБУ, а зазначені в ній персональні дані відповідають даним позичальника, наведеним у кредитному договорі.

Суд також враховує, що позивач виконав свій обов`язок за договором, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 4 500,00 грн, тоді як доказів повернення відповідачем кредиту у повному обсязі матеріали справи не містять.

При цьому 26.12.2023 сторони погодили остаточний строк кредитування 70 днів з дати надання кредиту та дату його повернення 06.02.2024. Тому проценти в сумі 4 410,00 грн заявлені позивачем до стягнення в межах погодженого сторонами строку кредитування, а не за період після закінчення такого строку.

Їх розмір відповідає погодженим сторонами умовам щодо застосування процентної ставки 2 % та 2,5 % за відповідні періоди користування кредитними коштами. Довідка-розрахунок визначає заборгованість за процентами у розмірі 4 410,00 грн, а загальну заборгованість - 8 910,00 грн.

Відповідачем не подано доказів сплати кредиту чи процентів, іншого розрахунку заборгованості або доказів, які спростовували б факт укладення договору, отримання кредитних коштів чи наведений позивачем розрахунок.

Таким чином, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №29.11.2023-100000785 від 29.11.2023, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 4 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 4 410,00 грн заборгованості за процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що у позовній заяві позивач зазначив їх попередній (орієнтовний) розмір 6 000,00 грн та повідомив про намір подати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Станом на час ухвалення цього рішення питання про їх розподіл судом не вирішується.

Частинами 4, 5 ст.268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки текст рішення складено 28.09.20256 то незважаючи на те, що судове засідання призначено на 24.09.2026, датою ухвалення рішення є саме 28.09.2026.

Керуючись статтями 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 289, 354 ЦПК України,

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №29.11.2023-100000785 від 29.11.2023 у загальному розмірі 8 910 (вісім тисяч дев`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Франківським районним судом м. Львова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 28 вересня 2026 року.

Суддя Коліщук З.М.