Ухвала суду № 140123915, 23.09.2026, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа №705/2159/19

Номер провадження 4-с/710/7/26

УХВАЛА

іменем України

23.09.2026 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Сивоконя С.С.,

за участі секретаря судового засідання - Шпиці О.Е.,

учасники процесу:

скаржник - ОСОБА_1

представника боржника адвоката Моспан В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання

ВСТАНОВИВ:

21.07.2026 скаржник ОСОБА_1 звернулась до Шполяснького районного суду Черкаської області зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання.

Свою скаргу заявник обґрунтовує тим,

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року у цивільній справі №705/2159/19 визнано: незаконним та скасовано наказ від 03.07.2019 № 25 приватного підприємства «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО» про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України , поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта приватного підприємства «ЦЕНТР-МОНТАЖ ЕНЕРГО», стягнуто з приватного підприємства «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2019 року по 17 березня 2025 року в розмірі 346 882,80 грн. (триста сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 80 коп.), з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 05.11.2025 р. рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 , та в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» (код ЄДРПОУ 34571728) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 693 751 (шістсот дев`яносто три тисячі сімсот п`ятдесят одна) грн 08 коп з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті. Стягнуто з Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» (код ЄДРПОУ 34571728) в дохід держави 12 909 (дванадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн 13 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. 26.01.2026 р. ОСОБА_1 (надалі - Стягувачем) до Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подано заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Шполянського районного суду Черкаської області №705/2159/19 від 07.01.2026 року про стягнення з Приватного підприємства «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 34571728) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час вимушено прогулу в розмірі 693 751 (шістсот дев`яносто три тисячі сімсот п`ятдесят одна) грн 08 коп з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті. 26.01.2026 р. постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Паливодою Оленою Петрівною відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з ідентифікатором доступу 443А27064ЕББ, надано Боржнику 5 робочих днів для подання декларації про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2287.4 гривня (UAH). 26.06.2026 року ОСОБА_1 до начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) В.Лаптінова подано скаргу в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 20.07.2026 р. скарга від 26.06.2026 року начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Віталієм Лаптіновим не розглянута та рішень за наслідком її розгляду не прийнято. Згідно статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини. З вищевикладеного вбачається, що начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Віталієм Лаптіновим не виконано вимог законодавства, що необхідно вважати протиправною бездіяльністю. Скаржник просить суд визнати протиправною бездіяльність начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Віталія Лаптінова щодо ненаправлення ОСОБА_1 постанови за результатами розгляду скарги від 26 червня 2026 року, поданої у виконавчому провадженні № НОМЕР_2. 2.Зобов`язати начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Віталія Лаптінова або іншу посадову особу, яка буде виконувати обов`язки начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянути скаргу ОСОБА_1 від 26 червня 2026 року, поданої у виконавчому провадженні НОМЕР_3 в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 28.07.2026 скаргу прийнято до провадження.

11.08.2026 до суду від представника боржника надійшли заперечення на скаргу.

Заперечення обґрунтовані тим, що Приватне підприємство «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО» подає ці заперечення на скаргу Скаржника. Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами та іншими учасниками виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, встановленому законом. Водночас частиною четвертою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено конкретні вимоги до змісту скарги, яка подається у виконавчому провадженні. Зокрема, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 74 зазначеного Закону скарга повинна містити зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону. Отже, законодавець пов`язує можливість розгляду скарги саме в порядку статті 74 Закону з необхідністю чіткого визначення: конкретного рішення, дії або бездіяльності, які оскаржуються; обставин, за яких вони були вчинені або не вчинені; конкретної норми закону, яку, на думку скаржника, порушено; способу, у який відповідне рішення, дія або бездіяльність порушує права чи законні інтереси скаржника. У поданому зверненні таких вимог належним чином дотримано не було. Фактично звернення містило загальну незгоду скаржниці з діями та висновками посадових осіб органу державної виконавчої служби, однак не містило належного обґрунтування конкретного порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» саме начальником Управління. За таких обставин Управлінням правомірно було визначено порядок розгляду звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Такий підхід узгоджується з Правилами ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5, відповідно до яких звернення громадян, крім звернень, що підлягають розгляду в порядку, встановленому спеціальним законом, розглядаються органами державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Щодо відсутності у скарзі належного обґрунтування протиправності бездіяльності Оскарженню відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають конкретні рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, невчиненням або неналежним вчиненням яких порушено права чи законні інтереси учасника виконавчого провадження. Водночас зі змісту скарги не вбачається належного обґрунтування: 1. яка саме норма Закону України «Про виконавче провадження» була порушена начальником Управління; 2. який саме передбачений законом обов`язок не був виконаний; 3. у який строк цей обов`язок мав бути виконаний; 4. якими доказами підтверджується факт невиконання такого обов`язку; 5. яким чином відповідна бездіяльність порушила конкретне право чи законний інтерес скаржниці. Саме по собі посилання на незгоду із результатами розгляду звернення або незгоду з позицією органу державної виконавчої служби не є достатньою правовою підставою для визнання бездіяльності протиправною. Скаржниця повинна довести не лише факт незгоди з рішенням або відповіддю державного органу, а й наявність конкретного обов`язку посадової особи, передбаченого законом, який не був виконаний, а також факт порушення таким невиконанням її прав чи законних інтересів.

На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні скарги.

Представником виконавчої служби подано до суду заперечення. Заперечення обгрунтовані тим, що Управління забезпечення виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ознайомилось зі скаргою про визнання протиправною бездіяльність начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Віталія ЛАПТІНОВА та не погоджується із заявленими фактами, оскільки твердження, які висуваються є недостовірними та не мають свого підтвердження. На адресу Управління забезпечення виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі Управління) надійшла скарга ОСОБА_1 від 26.06.2026, зареєстрована Київським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України 29.06.2026 за вх. № К-3478-26. 28.07.2026 за вихідним номером № 25465/3.2-26/вх.К-3478-26 від 28.07.2026 Управлінням надано повну та ґрунтовну відповідь з питань порушених у скарзі від 26.06.2026, в межах, у спосіб та в строки, встановлені чинним законодавством. Відповідь направлено простою поштовою кореспонденцією на адресу зазначену ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , та на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 Оскільки скарга ОСОБА_1 була подана без дотримання вимог статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), її розгляд здійснено у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян». Звертаємо особливу увагу суду на те, що у відповіді від 28.07.2026 за вих. № 25465/3.2-26/вх.К-3478-26 Управлінням було повідомлено скаржника про підстави розгляду скарги в порядку Закону України «Про звернення громадян», а саме: «Оскільки у скаргах від 29.06.2026 та 06.07.2026 відсутні доводи щодо порушення вимог закону та бездіяльності керівника Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України підстави для їх розгляду в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, відсутня. Тому, виконавче провадження не вилучалось, перевірка не проводилась.» Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби є Конституція України, Закон України «Про виконавче провадження», міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 74 Закону, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги. Відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 №1829/5, звернення громадян (крім звернень, які підлягають розгляду в порядку, встановленому Законом, або які надійшли на телефонну «гарячу лінію» органів державної виконавчої служби) розглядаються органами державної виконавчої служби у порядку, визначеному Законом Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.08.2026 4 України «Про звернення громадян», а діловодство за ними ведеться згідно з Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 348. Перелічені нормативно-правові акти визначають процедуру розгляду звернень громадян, здійснення контролю за дотриманням строків їх розгляду та загальні засади ведення діловодства за зверненнями громадян. Згідно частини 3 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.

У відповідності до положень ст. 450 ЦПК України скарга розглядається за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Крім того, згідно з вимогами пункту 4 частини четвертої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», скарга повинна містити зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону. Оскарженню підлягають конкретні рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, невчиненням або неналежним вчиненням яких, на думку скаржника, порушено права сторони виконавчого провадження. Водночас зі змісту поданої скарги вбачається, що скаржником не наведено конкретної норми Закону України «Про виконавче провадження», яку, на його думку, порушено державним виконавцем при виконанні виконавчого провадження № НОМЕР_2, а фактично наведено посилання на судове рішення та викладено незгоду з висновками державного виконавця. Саме по собі посилання у скарзі на судове рішення не може розцінюватися як належне виконання вимог пункту 4 частини четвертої статті 74 Закону, оскільки не містить зазначення конкретного рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, якими, на думку скаржника, порушено вимоги закону, та не визначає конкретної норми законодавства, порушеної при вчиненні відповідних виконавчих дій. Крім того, у скарзі міститься твердження про те, що: «Неналежне виконання посадових обов`язків державним виконавцем О. Паливодою здійснюється за вказівок начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України О. Гудзовського». Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.08.2026 Вказане твердження має виключно характер припущення скаржника та не підтверджене жодними належними та допустимими доказами. У матеріалах скарги відсутні документи, розпорядження, службове листування, доручення чи інші об`єктивні дані, які б підтверджували надання начальником Відділу будь-яких вказівок державному виконавцю щодо неналежного виконання ним своїх посадових обов`язків. Відповідно, саме лише твердження скаржника про наявність таких вказівок не може бути покладене в основу висновку про неправомірність дій чи рішень державного виконавця та не підтверджує факту порушення прав скаржника. Отже, наведені у скарзі твердження не підтверджують наявності протиправності дій дії чи бездіяльності державного виконавця. Всупереч вказаному, обставини, якими представник стягувача обґрунтовує вимоги скарги, носять загальний, неконкретний характер, а у прохальній частині поданої скарги взагалі не зазначено, яка саме бездіяльність державного виконавця оскаржується, коли вона мала місце та в чому полягає. Разом з тим, у поданій скарзі жодним чином не обґрунтовано, яким чином визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця та зобов`язання його здійснити перевірку законності виконавчого провадження є ефективним та необхідним для відновлення прав стягувача на примусове виконання остаточного судового рішення. Таким чином, стягувач як ініціатор процесу вже на стадії подачі скарги зобов`язаний дотримуватись покладених на нього обов`язків та навести певне коло фактів, що мають процесуальне значення, зокрема, наявності передумов пред`явлення скарги та дотримання процесуального порядку її пред`явлення. Стягувач у будь-якому випадку повинен зазначити те право, захисту якого він вимагає, вважаючи його порушеним, невизнаним чи оспорюваним, та обґрунтувати відповідний йому спосіб захисту. Тому, виконавче провадження не вилучалось, перевірка не проводилась, постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження начальником Управління не виносилась.

На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні скарги.

У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 підтримала подану скаргу та просила її задовольнити.

Представник боржника адвокат Моспан В.В. заперечував проти задоволення поданої скарги.

Начальник управління забезпечення виконання рішень та його представник у судове засіданні не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Явка учасників справи у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою. Учасники

Суд, розглянувши скаргу, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Так, у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року у цивільній справі №705/2159/19 визнано: незаконним та скасовано наказ від 03.07.2019 № 25 приватного підприємства «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО» про припинення трудового договору (контракту) з юрисконсультом ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України , поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта приватного підприємства «ЦЕНТР-МОНТАЖ ЕНЕРГО», стягнуто з приватного підприємства «ЦЕНТР-МОНТАЖ-ЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 липня 2019 року по 17 березня 2025 року в розмірі 346 882,80 грн. (триста сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 80 коп.), з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 05.11.2025 р. рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17 березня 2025 року в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 , та в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 693 751 грн 08 коп з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті. Стягнуто з Приватного підприємства «Центр-Монтаж-Енерго» (код ЄДРПОУ 34571728) в дохід держави 12 909 (дванадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн 13 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 27 травня 2026 року у справі № 705/2159/19 №22-ц/4809/978/26 скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України О.Паливоди від 27.01.2026 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду в постанові від 27.05.2026 вказує, що оскільки відповідно до постанови Кропивницького апеляційного суду від 05.11.2025 у справі № 705/2159/19 з ПП «Центр-Монтаж-Енерго» на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 04.07.2019 - 17.03.2025, то дохід за частину цього періоду з 04.07.2019 по 30.11.2024 оподатковуються за ставкою військового збору що діяла в цей період, тобто 1,5% від оподатковуваного доходу фізичної особи. За таких обставин, дії ПП «Центр-Монтаж-Енерго» щодо нарахування та утримання військового збору у розмірі 5% з присудженої на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за період 04.07.2019 - 30.11.2024 не відповідає п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4015-ІХ та очевидно, що має наслідком зменшення суми фактично сплачених стягувачу коштів і неповне виконання рішення суду.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку частково, а саме рішення суду в частині стягнення з ПП «Центр-Монтаж-Енегро» на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 693 751,08 грн з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті виконане боржником не у повному обсязі через неправильне нарахування та утримання військового збору.

Відповідно до ч. 2 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 7 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

26.06.2026 року скаржник звернулась до начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в порядку ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» зі скаргою на дії державного виконавця та начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області під час проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

Скарга містить виклад обставин, що свідчать про невжиття державним виконавцем дій для забезпечення виконання судового рішення.

Враховуючи зміст постанови Кропивницького апеляційного суду від 27.05.2026, яким скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, у державного виконавця були відсутні об`єктивні підстави для відкладення проведення виконавчих та не вжиття заходів щодо виконання судового рішення.

Відповідно до відомостей матеріалів виконавчого провадження, лише 28.08.2026 відновлено виконавче провадження та 31.08.2026 заступником начальника відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням судового рішення.

Не зважаючи на очевидні факти, що дають можливість дійти висновку щодо неналежного виконання виконавчих дій у виконавчому провадження № НОМЕР_2, подана скарга від 26.06.2026 року не була розглянута Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в порядку ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вище викладеного керуючись, ст. ст.447- 451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 26.06.2026 у виконавчому провадженні НОМЕР_3 в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов`язати начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Віталія Лаптінова або іншу посадову особу, яка буде виконувати обов`язки начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянути скаргу ОСОБА_1 від 26 червня 2026 року, поданої у виконавчому провадженні НОМЕР_3 в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається до Черкаського апеляційного суду.

Суддя Шполянського

районного суду С.С. Сивокінь

(повний текст ухвали складено 28.09.2026)