Ухвала суду № 140123614, 21.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9762/26

Номер провадження 1-кс/711/3063/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1

за участю:

секретаря судових засідань - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

слідчого - ОСОБА_4

підозрюваної - ОСОБА_5

захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень за участю дітей СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12026250000000248 від 19.06.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 129 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Слов`янськ Краматорського району Донецької області, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, яка не є особою з інвалідністю, внутрішньо переміщеної особи, неодруженої, студентки другого курсу Черкаського фахового коледжу харчових технологій та бізнесу, раніше несудимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 129 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий відділу розслідування кримінальних проваджень за участю дітей СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , поданим в рамках кримінального провадження №12026250000000248 від 19.06.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 129 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 129 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 12026250000000248 від 19.06.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 129 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що 15.06.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, спільно з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи у приміщенні гаража № НОМЕР_1 , що розташований на території гаражного кооперативу «Тясмин» за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 19, в м. Сміла, Черкаського району Черкаської області, умисно та незаконно позбавили волі потерпілого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Так, ОСОБА_11 діючи спільно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , у період часу з 15 години 30 хвилин по 21 годину 15.06.2026 перебуваючи у гаражі № НОМЕР_1 , усупереч волі ОСОБА_10 , незаконно утримували останнього у вказаному приміщенні, позбавивши його можливості вільно залишити вказане місце, що виразилось у зв`язуванні рук, ніг та рота клейкою стрічкою (скотчем), та заподіянні фізичних страждань, а саме нанесенні потерпілому чисельних ударів руками, ногами та гумовим шлангом по різних частинах тіла, та періодичному здійсненні удушення шиї руками та гумовим шлангом.

Унаслідок застосованого до ОСОБА_10 фізичного насильства останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу нижньої повіки лівого ока, крововиливу лівої щоки, крововиливу в білкову оболонку лівого ока, крововиливів лівого та правого плеча, крововиливів грудної клітки, садна лівого передпліччя, крововиливів живота, крововиливів правого та лівого стегон, саден та крововиливів обох колінних суглобів, саден обох стоп, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 13.07.2026 № 02-01/468 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Вона ж, 15.06.2026 в проміжок часу з 15 години 30 хвилин по 21 годину будучи в стані алкогольного сп`яніння, діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи у приміщенні гаража № НОМЕР_1 , що розташований на території гаражного кооперативу «Тясмин» за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 19, в м. Сміла, Черкаського району Черкаської області, незаконно утримували неповнолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , при цьому усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті покарати потерпілого ОСОБА_10 за те, що останній, негативно висловлювався в бік ОСОБА_5 та розповсюджував про неї неправдиві чутки стосовно її особистого життя, прямо пов`язуючи застосоване до потерпілого насильство з необхідністю покарати за вказані дії, піддали останнього катуванню, примушуючи його до виконання своїх вимог шляхом вчинення дії, що суперечать його волі, а саме змусили останнього оголитися, супроводжуючи свої дії нанесенням чисельних ударів руками, ногами та гумовим шлангом по різних частинах тіла потерпілого, періодичному здійсненні удушення шиї руками та гумовим шлангом, ставили останнього на коліна на сіль, наказували цілувати взуття та змусили останнього вставити рукоятку від напилка виготовлену з дерева (рашпіль), в свій анальний отвір, тим самим заподіяли йому сильний фізичний біль та моральні страждання, при цьому не реагуючи на прохання потерпілого припинити наносити удари та відпустити його додому, залякували останнього щодо неповідомлення про вчинені відносно нього протиправні дії.

Так, відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 13.07.2026 № 02-01/468 ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та висновку судово-психологічної експертизи від 12.08.2026 № 498 потерпілий зазнав істотних психологічних (моральних) страждань.

Вона ж, 15.06.2026 в проміжок часу з 15 години 30 хвилин по 21 годину будучи в стані алкогольного сп`яніння, діючи спільно та разом з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у приміщенні гаража № НОМЕР_1 , що розташований на території гаражного кооперативу «Тясмин» за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 19, в м. Сміла, Черкаського району Черкаської області, незаконно утримували неповнолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та діючи умисно, протиправно, на ґрунті неприязних відносин, з метою залякування потерпілого та маючи умисел викликати у нього побоювання за своє життя, висловили погрозу вбивством останнього та з метою демонстрації реальності своїх погроз, ОСОБА_8 дістав з кишені складний ніж, а ОСОБА_5 взяла в гаражі сокиру, які за своїми властивостями можуть бути використані для заподіяння смертельних ушкоджень, направили їх в бік потерпілого ОСОБА_10 , супроводжуючи своїм дії висловлюванням, що вб`ють останнього або почнуть різати йому рани, що в сукупності з обстановкою конфлікту викликали у нього реальні підстави побоюватися здійснення висловленої ОСОБА_5 та ОСОБА_8 погрози вбивством.

Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 146 КК України, тобто незаконному позбавленні волі потерпілого, що супроводжувалось заподіянням йому фізичних страждань, вчинене групою осіб та ч. 2 ст. 127 КК України, катування, тобто будь-яке умисне діяння, спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю чи морального страждання, вчинене з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі, з метою покарати та залякати за дії, скоєні нею, вчинене за попередньою змовою групою осіб, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 129 КК України, тобто погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

З урахуванням зібраних у ході досудового розслідування доказів 18.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 129 КК України.

Причетність ОСОБА_5 до вчиненого кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:

- протоколом огляду місця події від 18.06.2026, який проведено в приміщенні гаража № НОМЕР_1 в ГК «Тясмин», що за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Богдана Хмельницького, 19;

- протоколом огляду місця події від 19.06.2026, який проведено в приміщенні гаража № НОМЕР_1 в ГК «Тясмин», що за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Богдана Хмельницького, 19;

- висновком судово-медичної експертизи від 13.07.2026 №02-01/468 щодо наявності та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень у неповнолітнього ОСОБА_10 ;

- показаннями свідка ОСОБА_12 від 19.06.2026;

- показаннями свідка ОСОБА_13 від 19.06.2026;

- показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_14 від 19.06.2026;

- показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 від 25.06.2026;

- показаннями свідка ОСОБА_15 від 29.06.2026;

- показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_16 від 29.06.2026;

- протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_12 від 24.07.2026;

- протоколом проведення слідчого експерименту з неповнолітнім свідком ОСОБА_16 від 24.07.2026;

- протоколом проведення слідчого експерименту з неповнолітнім потерпілим ОСОБА_10 від 24.07.2026;

- висновком судово-медичної експертизи від 12.08.2026 № 02-01/655;

- висновком судово-медичної експертизи від 12.08.2026 № 02-01/654;

- висновком судово-медичної експертизи від 12.08.2026 № 02-01/656;

- висновком судово-психологічної експертизи від 12.08.2026 № 498;

- протоколу проведення огляду від 01.09.2026, а саме інформації, яка була вилучена в ході проведення комп`ютерно-технічної експертизи від 26.08.2026 № СЕ-19/124-26/9974, предметом дослідження якої був мобільний телефон марки «Poco», який належить та яким користувався ОСОБА_8 ;

- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Таким чином, з моменту повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 129 КК України, останній набув статусу підозрюваної та на неї покладено ряд обов`язків, передбачених ст. 42 та іншими положеннями КПК України.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною зазначених дій. Водночас Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрювана обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, органом досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик можливого переховування від органів досудового розслідування та/або суду з підстав тяжкості покарання, що загрожує, що також узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 129 КК України, зокрема санкції статей вказаних злочинів передбачають покарання у виді обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк, позбавленням волі на строк від 5 до 10 років та пробаційним наглядом на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк, у зв`язку з чим, усвідомлення тягаря кримінальної відповідальності, зважаючи на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та невідворотність покарання, можуть спонукати ОСОБА_5 до зміни місця проживання.

- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, обґрунтовується, тим, що їх показання мають суттєве значення для повного, всебічного з`ясування обставин скоєних ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим, вона є особою зацікавленою у зміні показань потерпілого або свідків, та матиме реальну можливість шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати дачу від останніх неправдивих показань або зміну уже наданих під час досудового розслідування показань на її користь, з метою уникнення або пом`якшення відповідальності за вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень, що перешкоджатиме об`єктивному з`ясуванню обставин кримінального провадження.

При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого, органом досудового розслідування враховано встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Тобто ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілого та дослідження їх судом.

У даному кримінальному провадженні показання потерпілого та свідків мають визначальне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення.

При цьому підозрюваній достеменно відоме коло осіб, які були очевидцями події, знає місця їх проживання, коло спілкування, та те, що з останніми ОСОБА_5 проживає в одному населеному пункті, а тому ризик неформального впливу через особисті контакти, спільних знайомих, друзів або родичів є значно вищим, ніж у випадку відсутності між ними соціальних зв`язків.

Крім того, перебуваючи на волі, підозрювані можуть узгодити між собою позицію захисту, домовитися про єдину версію подій, схилити свідків до зміни раніше наданих показань, відмови від показань або надання відомостей, вигідних стороні захисту.

- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України зважаючи на те, що на даний час дослідження обставин кримінального провадження триває (здійснюється досудове розслідування), має місце ризик перешкоджання підозрюваною ОСОБА_5 у кримінальному провадженню іншим чином, шляхом зловживання процесуальними правами, що може виражатись у неявці за викликами до слідчого та прокурора з метою затягування досудового розслідування.

- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України про ризик вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення свідчить категорія та обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона обґрунтовано підозрюється, а саме умисний характер злочину, скоєного за обтяжуючих обставин, а саме у стані алкогольного сп`яніння, та полягає у посяганні на здоров`я неповнолітнього, його волю, честь та гідність.

Також при обранні запобіжного заходу ОСОБА_5 , ініціатор клопотання вважає за необхідне врахувати наявні обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме:

- вагомість наявних доказів про причетність підозрюваної до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень;

- вчинення кримінальних правопорушень в стані алкогольного сп`яніння та групою осіб;

- одне з кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 127 КК України вчинене останньою являється тяжким та тягне за собою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років; кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 146 КК України відноситься до нетяжких за яке передбачене покарання у виді обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк;

- являється особою молодого віку, та в ході досудового розслідування не здобуто будь-які дані, які вказували б на наявність у нього хвороби, яка б унеможливлювала застосування відповідного запобіжного заходу.

Натомість органом досудового розслідування встановлено неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобіганню зазначених в клопотанні ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваною, таких як: 1) особисте зобов`язання - оскільки він є найбільш м`яким запобіжним заходом та не передбачає будь-яких обмежень, у зв`язку з чим взагалі не забезпечить запобіганню вказаних у клопотанні ризиків; 2) особиста порука - також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків, крім того до органу досудового розслідування не надходили клопотанням або письмові зобов`язання від осіб, які заслуговують на довіру, про поруку щодо виконання підозрюваною ОСОБА_5 покладених на неї обов`язків; 3) застава також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків, а також відсутні відомості про те чи наявний у підозрюваної майновий стан, який дасть їй можливість внести за себе заставу; 4) домашній арешт - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних у даному клопотанні ризиків та лише створить умови до залишення місця проживання та реєстрації з метою уникнення покарання.

Зважаючи на характер та обставини кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_5 , які обґрунтовано свідчать про те, що жоден інший більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки останньої. Характер вчинення кримінальних правопорушень та наслідки, які виражені у отриманні тілесних ушкоджень, морального та психологічного страждання потерпілому свідчить про високий ступінь суспільної небезпеки підозрюваної.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. У справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість призначеного покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

У відповідності до положень ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ, з урахуванням наявних ризиків, а отже й законних підстав в розрізі вимог Глави 18 КПК України, з метою запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у вказаному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, обрання щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є надмірним чи таким, що принижує її гідність в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Хоча запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і є винятковим запобіжним заходом, однак беручи до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 129 КК України, вона може уникати кримінального покарання, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому обрання відносно неї будь якого іншого більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить її належної процесуальної поведінки та не зможе запобігти ризикам, що визначені ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, на переконання органу досудового розслідування, у зв`язку з тим що розгляд клопотання пов`язаний з триманням під вартою, необхідності у покладенні на ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не має.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень із застосуванням насильства та погрозою його застосування, вважаю за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України та не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Системний аналіз законодавства свідчить, що рішенням про застосування запобіжного заходу суд повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, в тому числі, охорони життя та здоров`я особи, у даному випадку здоров`я та життя неповнолітньої дитини. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На підставі вищевикладеного, слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з даним клопотанням та просить застосувати запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, без визначення застави.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 27 КПК України, судовий розгляд даного клопотання здійснюється в закритому судовому засіданні.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в ньому та додані до нього докази. Додатково прокурор зазначила, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 129 КК України, що підтверджується здобутими досудовим розслідуванням доказами. Також, підставою для обрання підозрюваній запобіжного заходу у виді тримання під вартою є існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема просила суд врахувати те, що підозрювана, після повідомлення їй про підозру, усвідомлюючи невідворотність та тяжкість покарання, яка їй загрожує в разі визнання її винною у вчинені вказаних кримінальних правопорушень, може переховуватись від слідства та суду. Також, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а саме на ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , з якими особисто знайома та перебуває у дружніх стосунках, а також на потерпілого ОСОБА_10 , тому враховуючи, що зі свідками та потерпілим підозрювана проживає в одному населеному пункті, ризик вчинення тиску на останніх з метою зміни показів задля уникнення кримінальної відповідальності, є досить реальним. Також, існує ризик впливу на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, а саме на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Крім того, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема умисно не з`являючись або невчасно з`являючись без поважних причин у судові засідання, для проведення процесуальних дій, з метою затягування судового розгляду. Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може продовжити вчинення кримінальних правопорушень, у яких вона підозрюється. Сторона обвинувачення вважає, що саме тримання під вартою зможе запобігти вказаним ризикам. Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень із застосуванням насильства та погрозою його застосування, сторона обвинувачення просила не застосовувати щодо останньої альтернативний запобіжний захід.

Захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання з підстав викладених у письмових запереченнях та додаткових запереченнях. Крім того вказував на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, зазначених у клопотанні. Зокрема зазначив, що органом досудового розслідування не надано доказів, які б вказували на вину його підзахисної, оскільки всі дії вчинялись іншими підозрюваними. ОСОБА_5 інкримінують в провину дії, яких вона не вчиняла. Органом досудового розслідування не надано належних доказів того, що його підзахисна буде переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки з червня 2026 їй було достеменно відомо про здійснення досудового розслідування, вона не переховувалась та не уникали від явки до слідчого, знаючи про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою без права внесення застави двом іншим підозрюваним, його підзахисна з`явилась до суду для розгляду даного клопотання про застосування відносно неї запобіжного заходу, що свідчить про відсутність ризику переховуватись від слідства та суду. Прокурором не надано доказів, що за три місяці досудового розслідування, ОСОБА_5 безпосередньо чи через третіх осіб намагалась вплинути на свідків чи потерпілого у даному кримінальному провадженні. На переконання захисника, ризики перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення інших кримінальних правопорушень надумані стороною обвинувачення та виступають формальними доводами, оскільки ОСОБА_5 за весь час не вчиняла дій, які могли б зашкодити кримінальному провадженні, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, інших злочинів не вчиняла. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого в застосуванні відносно ОСОБА_5 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до останньої запобіжний захід у виді домашнього арешту, що передбачає заборону залишати житло цілодобово, з покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав доводи свого колеги та заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, вказуючи на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, зазначених у клопотанні. Зокрема зазначив, що органом досудового розслідування не надано доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_5 дій, які їй інкримінуються в провину. Ризики, про які зазначає прокурор, надумані та не підтвердженні належними доказами, з огляду на те, що його підзахисна знала про дане кримінальне провадження і за весь час не вчиняла жодних дій направлених на переховування від слідства та суду, не впливала на свідків та потерпілого, не перешкоджала кримінальному провадженню іншим чином, до кримінальної відповідальності не притягувалась, інших кримінально-протиправних дій не вчиняла. Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який не можна застосовувати ґрунтуючись тільки на обґрунтованості підозри. На переконання захисника, прокурор не довів, що інший запобіжний захід не може бути застосований до ОСОБА_5 . Його підзахисна має постійне місце проживання, навчається в коледжі, тому він вважає, що до неї можна застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням процесуальних обов`язків, що відповідатиме завданням кримінального провадження, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваний та забезпечить уникнення ризиків, про які вказує сторона обвинувачення. Вважає, що ОСОБА_5 своєю процесуальною поведінкою довела, що буде належно дотримуватись покладених на неї судом обов`язків. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого в застосуванні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до останньої запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Підозрювана ОСОБА_5 підтримала доводи її захисників та просила не застосовувати до неї запобіжний захід у виді тримання під вартою. Додатково пояснила, що того дня вона була вдома, до неї зателефонувала подруга ОСОБА_17 та покликала гуляти на вулицю. Вони гуляли в гаражі та на вулиці десь півтори години. Потім вона почула крик і побачила, як ОСОБА_18 сварився з потерпілим. ОСОБА_18 назвав ОСОБА_10 ультраправим, останній це підтвердив і ОСОБА_19 його вдарив. Ми з ОСОБА_20 на це просто дивились. Потім всі заспокоїлись і пішли в гараж, там трохи випили. Потім знову хлопці почали сваритись. Всі протиправні дії відносно ОСОБА_10 вчиняли ОСОБА_18 та ОСОБА_21 , ОСОБА_17 це знімала на телефон, а також кілька разів нанесла удари потерпілому. Вона нічого не робила, а її сміх за кадром був реакцією на стрес. Весь цей час її трусило та нудило від страху, бо їй сказали, що якщо вона піде, то її закопають. ОСОБА_22 телефонував ОСОБА_23 , щоб той прийшов. До приходу останнього вони з ОСОБА_19 продовжували бити ОСОБА_24 . Коли прийшов ОСОБА_23 , йому розповіли що відбувається і всі сіли знову пити, в цей час ОСОБА_25 сидів зв`язаний із заклеєним скотчем ротом. Потім хлопці продовжили його бити, душили та вчиняти інші протиправні дії. ОСОБА_26 це знімала на телефон. Пізніше приїхав ОСОБА_27 , кращий друг ОСОБА_28 , який сказав все закінчувати та одягнути ОСОБА_29 . Вона не була ініціатором всього цього, не давала ніяких вказівок та нічого не організовувала, її оговорюють як свідки, так і потерпілий.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, та документи, надані стороною захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також, п.4 ч.2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років..

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному № 12026250000000248 від 19.06.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 129 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 129 КК України.

Так, 18.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України, тобто у незаконному позбавленні волі потерпілого, що супроводжувалось заподіянням йому фізичних страждань, вчинене групою осіб;

- ч. 2 ст. 127 КК України, катування, тобто будь-яке умисне діяння, спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю чи морального страждання, вчинене з метою примусити її вчинити дії, що суперечать її волі, з метою покарати та залякати за дії, скоєні нею, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 129 КК України, тобто погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 129 КК України, є проступком, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді пробаційного нагляду на строк до двох років або обмеження волі на той самий строк; кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146 КК України, є нетяжким злочином, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк; кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 127 КК України, є тяжким злочином, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 129 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 18.06.2026, який проведено в приміщенні гаража № НОМЕР_1 в ГК «Тясмин», що за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Богдана Хмельницького, 19; протоколом огляду місця події від 19.06.2026, який проведено в приміщенні гаража № НОМЕР_1 в ГК «Тясмин», що за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Богдана Хмельницького, 19; висновком судово-медичної експертизи від 13.07.2026 №02-01/468 щодо наявності та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень у неповнолітнього ОСОБА_10 ; показаннями свідка ОСОБА_12 від 19.06.2026; показаннями свідка ОСОБА_13 від 19.06.2026; показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_14 від 19.06.2026; показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 від 25.06.2026; показаннями свідка ОСОБА_15 від 29.06.2026; показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_16 від 29.06.2026; протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_12 від 24.07.2026; протоколом проведення слідчого експерименту з неповнолітнім свідком ОСОБА_16 від 24.07.2026; протоколом проведення слідчого експерименту з неповнолітнім потерпілим ОСОБА_10 від 24.07.2026; висновком судово-медичної експертизи від 12.08.2026 № 02-01/655; висновком судово-медичної експертизи від 12.08.2026 № 02-01/654; висновком судово-медичної експертизи від 12.08.2026 № 02-01/656; висновком судово-психологічної експертизи від 12.08.2026 № 498; протоколу проведення огляду від 01.09.2026, а саме інформації, яка була вилучена в ході проведення комп`ютерно-технічної експертизи від 26.08.2026 № СЕ-19/124-26/9974, предметом дослідження якої був мобільний телефон марки «Poco», який належить та яким користувався ОСОБА_8 ; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 129 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Таким чином, слідчий суддя вважає, що висновок органу досудового розслідування з приводу причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень не є очевидно необґрунтованим.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні інкримінованих їй органом досудового розслідування злочинів.

Стосовно позиції сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, то фактично сторона захисту дає оцінку доказам, зібраним стороною обвинувачення на даному етапі розслідування, що є на цей час передчасним.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення у клопотанні, та позицію захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає наступне.

В обґрунтування необхідності застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою сторона обвинувачення в судовому засіданні посилалася на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за інкриміновані в провину ОСОБА_5 кримінальні правопорушення, а саме передбачене ч. 2 ст. 127 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставами для підозрюваного переховуватися від органів слідства та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності вказаного ризику зважаючи на належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_5 , яка полягає в тому, що останній було відомо про здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вона надавала покази та з`являлась на виклики слідчого, а також в тому, що ОСОБА_5 обізнана про обрання двом іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу, однак з`явилась до суду на розгляд даного клопотання усвідомлюючи можливе застосування до неї найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому слідчий суддя враховує, що лише 18.09.2026 ОСОБА_5 було оголошено підозру, а тому усвідомлення невідворотного покарання за інкриміновані їй в провину кримінальні правопорушення може спонукати її до переховування від слідства та суду з метою уникнення кримінального покарання, що свідчить про обґрунтованість даного ризику.

Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваної, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, є студенткою другого курсу Черкаського фахового коледжу харчових технологій та бізнесу, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність вказаних вище обставин наведених стороною захисту, не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.

Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування ОСОБА_5 від слідства та суду.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, а саме на ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , з якими вона особисто знайома, слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.

Крім того, на переконання слідчого судді на даний час існує ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на потерпілого ОСОБА_10 , який є знайомим підозрюваної та остання обізнана щодо місця його проживання, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності, що їй загрожує, особисто чи через третіх осіб остання може здійснювати вплив на потерпілого з метою відмови від дачі показів.

Також слідчий суддя вважає, що існує ризик впливу підозрюваної на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, а саме на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з якими вона особисто знайома. Отже, наведене свідчить про те, що підозрювана може впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, з метою зміни ними своїх показань та уникнення від кримінальної відповідальності.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику, незаконно впливати на свідків, а саме на ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , потерпілого ОСОБА_10 та інших підозрюваних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженні.

В той же час, слідчий суддя вважає, що ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зазначений в клопотанні є неконкретизованим, будь-які обґрунтування існування вказаних обставин відсутні, що на думку слідчого судді носить лише формальний характер. При цьому слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_5 понад три місяці була обізнана щодо здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження, в той же час прокурором не надано жодних доказів про намагання вчинення останньою дій, які б могли перешкодити кримінальному провадженню.

Крім того, посилання прокурора, як на підставу для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою на можливість вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає надуманим, оскільки прокурором не надано належного обґрунтування існування такого ризику, а відтак слідством не доведено, що підозрювана може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною зазначений дій.

Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, спосіб та обставини вчинення кримінальних правопорушень, особу підозрюваної, яка не є особою з інвалідністю, на даний час підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до обставин викладених в підозрі у даній редакції було вчиненні із застосуванням насилля чи погрозою його застосування, тому вважає, що у даному кримінальному провадженні наявний конкретний суспільний інтерес який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, а тому застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.

В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваної таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання, порука чи домашній арешт.

Так, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваної, особливості події кримінальних правопорушень, вбачається, що особисте зобов`язання, не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваної, оскільки її поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваної, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити її до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної та уникнення вищезазначеним ризикам, а саме переховування від органу досудового розслідування та суду, вплив на свідків, потерпілого та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваної ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваної, але вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов`язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя не вбачає.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 202 рік" на 1 січня поточного року, тобто - 3328 грн.

За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваної, а також встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_5 визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн., яку підозрювана має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільненою з-під варти та на неї можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваної на хід досудового розслідування, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останньою покладених на неї обов`язків, передбачених п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді; не відлучатися за межі Черкаського району Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та навчання; утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет тощо) зі свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , а також потерпілим ОСОБА_10 , підозрюваними ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_5 у присутності слідчого чи прокурора; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув`язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 197 КПК України, в межах строку досудового розслідування, слідчий суддя враховує, що підозрювана ОСОБА_5 не затримана, підозру останній повідомлено 18.09.2026, в той же час іншим двом підозрюваним у даному кримінальному провадженню - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , повідомлено про підозру 17.09.2026, таким чином строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні закінчується 17.11.2026. За таких обставин, строк застосування запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_5 слід визначити в межах строку досудового розслідування, тобто до 17.11.2026 включно.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 369-372, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень за участю дітей СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12026250000000248 від 19.06.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 129 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 129 КК України задоволити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, тобто до 17.11.2026 включно.

Взяти підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту у залі суду негайно.

Строк тримання під вартою обраховувати з моменту взяття під варту 21 вересня 2026 року.

Визначити підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_5 , з-під варти.

Роз`яснити підозрюваній, що вона або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: Рахунок отримувача - UA968201720355249001500003652; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092; Банк отримувача - ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) - 820172, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №12026250000000248, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.06.2026.

Після внесення застави підозрювана звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому вона перебуває, відсутнє інше рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цієї підозрюваної під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення підозрюваною або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді;

- не відлучатися за межі Черкаського району Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та навчання;

- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет тощо) зі свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , а також потерпілим ОСОБА_10 , підозрюваними ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_5 у присутності слідчого чи прокурора;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрювану в межах строку досудового розслідування, тобто до 17.11.2026 включно. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрювану були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, будучи належним чином повідомленою, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Строк дії ухвали визначити до 17 листопада 2026 року включно.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваній, захисникам, слідчому, прокурору, та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваною, яка тримається під вартою - з моменту вручення її копії.

Слідчий суддя: ОСОБА_1