Рішення № 140121219, 24.09.2026, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/848/26

Провадження № 2/535/575/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області

у складі головуючого судді Гуляєвої Г.М.,

за участі секретаря судових засідань Васильченко В.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача -адвоката Павлюк І.О.

в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з власних технічних засобів

представника відповідача Сенько В.В.

в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з власних технічних засобів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в с-щі Котельва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), представник позивача: адвокат ПАВЛЮК ІГОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ (юридична адреса: АДРЕСА_3 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (місцезнаходження: 36023, м.Полтава, вул. Ігоря Дорошенка (Ціолковського), буд. 47, ЄДРПОУ: 02770127) про відшкодування моральної шкоди ,-

УСТАНОВИВ:

11.08.2026 до Котелевського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, у якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 є пенсінером учасником бойових дій. Перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області. Пенсія позивачу призначена відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне і пенсійне страхування».

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2022 року у справі №440/3646/22 позов ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено.

Вказаним рішенням суд визнав протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Також вказаним рішенням, зобов`язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2022 року у справі №440/3646/22 набрало законної сили 03.06.2022 року.

На підставі зазначеного рішення було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.

Незважаючи на те, що з дня набрання рішенням суду законної сили минуло понад чотири роки, до цього часу в частині виплати присуджених позивачу коштів не виконане.

Тривале невиконання судового рішення не обмежилось лише невиплатою належних йому грошових коштів. Протягом майже чотирьох років позивач неодноразово змушений був звертатися до державної виконавчої служби, до суду, із заявами про встановлення судового контролю та про зміну способу і порядку виконання рішення, витрачати час, сили та кошти виключно для того, щоб домогтися виконання судового рішення, яке відповідно до Конституції України є обов`язковими до виконання.

Незважаючи на наявність остаточного судового рішення, держава в собі уповноважених органів протягом тривалого часу фактично не забезпечила його виконання, що створило для позивача стан постійної правової невизначеності, відчуття беззахистості перед органами державної влади та обгрунтовані переживання щодо реальності поновлення порушеного права.

Позивач є пенсіонером та учасником бойових дій, виконував свій конституційний обов`язок із захисту незалежності та територіальної цілісності України, тоді як держава протягом тривалого часу не забезпечила виконання судового рішення, ухваленого на його користь. Невиконання рішення суду щодо виплати передбаченої законом грошової допомоги, право на яку вже підтверджене судом, позбавило його можливості своєчасно використати належні йому кошти для забезпечення власних повсякденних потреб та суттєво вплинуло на його психологічне сприйняття гарантованого державою права на судовий захист, тому він був змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 12.08.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, та призначено судовий розгляд у справі (а.с.35).

27.08.2026 від представника відповідача Гречаник Л.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю, оскільки оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом. Наразі немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Тому будь-яка компенсація моральної шкоди може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді. Вважає, що розмір моральної шкоди оцінений ОСОБА_1 у сумі 50 000 грн. значно завищений та є набагато більшим ніж розмір допомоги 7 354 грн., яка підлягає виплаті, а отже є необ`єктивним та не адекватним, оскільки такий не в повній мірі відповідає характеру та обсягу моральних страждань, яких міг би зазнати позивач, суті спірних правовідносин та засадам розумності, виваженості та справедливості (а.с.52-55).

04.09.2026 від представника позивача-адвоката Павлюк І.О. надійшла відповідь на відзив, в якій він просив задовольнити позовні вимоги оскільки доводи відповідача щодо відсутності доказів заподіяння моральної шкоди є необґрунтованими та не спростовують обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог (а.с.72-76).

У судове засідання позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили задовольнити його з підстав викладених у позові.

Представник відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з мотивів викладених у відзиві, та заперечувала проти їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з ч.6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до положень ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 зазначено, що згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч.5 ст.268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсінером учасником бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 (а.с.30).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2022 року у справі №440/3646/22 позов ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено (а.с.7-8).

Вказаним рішенням суд визнав протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Також зобов`язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2022 року у справі №440/3646/22 набрало законної сили 03.06.2022 року.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Частиною 2 ст.16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої-другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Разом з тим згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 (в редакції від 24.10.2003) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язок та є вина зазначеної особи. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає доведеними факт спричинення позивачу моральних страждань внаслідок неправомірних дій відповідача при нарахуванні виплат, оскільки внаслідок цього позивачу у період з травня 2021 року не в повній мірі виплачено разову допомогу, що об`єктивно негативно вплинуло на психологічний стан позивача та його соціальне функціонування.

Оскільки позивач був обмежений у можливості розпорядитись належною щорічною разовою допомогою у повному обсязі, дана ситуація мала психотравмуючий характер, у зв`язку із чим позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних втратах і стражданнях внаслідок обмеження його соціальних прав, чим були порушені нормальні життєві зв`язку, оскільки для поновлення своїх прав позивач змушений був звертатись до суду.

Враховуючи викладене, вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наявності підстав для відшкодування позивачу завданої моральної шкоди.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 50 000 грн. є завищеним та не в повній мірі відповідає характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, суті спірних правовідносин та засадам розумності, виваженості та справедливості.

Суд виходить з того, що встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для даної людини способу життя.

При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необґрунтованого збагачення.

Зідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Тому з урахуванням фактичних обставин справи, беручи до уваги, що позивач мав законні сподівання на отримання грошової виплати у передбаченому законом розмірі, не отримання якої об`єктивно призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків, суд з урахуванням принципу розумності та справедливості, а також принципу пропорційності вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн.

Позивачем при подачу позову не оплачувався судовий збір у зв`язку зі звільненням від його сплати у відповідності до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню в дохід держави з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (місцезнаходження: 36023, м.Полтава, вул. Ігоря Дорошенка (Ціолковського), буд. 47, ЄДРПОУ: 02770127) на користь ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.

Стягнути з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (місцезнаходження: 36023, м.Полтава, вул. Ігоря Дорошенка (Ціолковського), буд. 47, ЄДРПОУ: 02770127) на користь держави судовий збір в розмірі 199,68 грн. (сто дев`яносто дев`ять гривень 68 копійок).

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_5 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), представник позивача: адвокат ПАВЛЮК ІГОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ (юридична адреса: АДРЕСА_3 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

відповідач: Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (місцезнаходження: 36023, м.Полтава, вул. Ігоря Дорошенка (Ціолковського), буд. 47, ЄДРПОУ: 02770127).

Повне рішення суду складено та проголошено 28.09.2026 року.

Суддя: Г.М. Гуляєва