Рішення № 140120447, 19.06.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/11328/25

Провадження №2/367/2908/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі

судді Карабаза Н.Ф.,

за участю секретаря Зайцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про зобов`язання видати копію розпорядчого акту про звільнення та стягнення середнього заробітку за час затримки його видачі,

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про зобов`язання видати копію розпорядчого акту про звільнення та стягнення середнього заробітку за час затримки його видачі.В позовній заяві зазначив, що 05 серпня 2025 року було прийнято рішення 72-ї сесії Кам`янецької сільської ради VIII скликання №130-072-8/2025 про припинення його повноважень керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської ради на підставі його заяви про звільнення за угодою сторін, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Вказане рішення визначає, що днем звільнення має бути 05 серпня 2025 року. Проте, у день звільнення йому не було видано розпорядчий акт (розпорядження Кам`янецького сільського голови) про звільнення і заповнену трудову книжку, що позбавило його можливості отримати офіційне підтвердження підстав і календарної дати припинення трудових відносин і що є прямим порушенням вимог статті Кодексу законів про працю України. Таким чином, відсутність на руках копії відповідного розпорядчого акту про звільнення є самостійним порушенням статті 47 КЗпП України. Це, у свою чергу тягне застосування наслідків, передбачених частиною п`ятою статті 235 КЗпП України, а саме - обов`язку роботодавця виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня фактичного вручення копії розпорядчого акту та видачі трудової книжки. Починаючи з 06.08.2025 року він тричі особисто усно звертався до відповідача вимогою видати трудову книжку та копію розпорядчого акту (розпорядження Кам`янецького сільського голови) про його звільнення. У кожному випадку отримував відмову з посиланням на аргументи, які не передбачені чинним трудовим законодавством. На сайті Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області розділі «Архів документів» за електронною адресою https://kamyanecka-gromada.gov.ua/docs/ по критерію пошуку «Розпорядження» текст розпорядчого акту (розпорядження Кам`янецького сільського голови) про його звільнення не розміщенний і публічно ознайомитися з таким розпорядчим актом неможливо. Має обґрунтовані сумніви щодо того, чи було взагалі видане належним чином оформлене розпорядження Кам`янецького сільського голови про його звільнення як індивідуальний акт роботодавця. 22 вересня 2025 року письмово звернувся з вимогою до відповідача надати надіславши на зазначену його адресу копію розпорядчого акту (розпорядження Кам`янецького сільського голови) про звільнення та його трудової книжки, також ставив вимогу - сплатити йому середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 5 серпня 2025 року і до дня фактичної видачі трудової книжки і копії відповідного розпорядчого акту (розпорядження Кам`янецького сільського голови) про звільнення, відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України. 25 вересня 2026 року отримав на вказану ним поштову адресу свою трудову книжку, але без копії розпорядчого акту (розпорядження Кам`янецького сільського голови) про його звільнення. Крім того, на дату звільнення відповідач відмовився надати йому довідку про нараховану заробітну плату за 2025 рік, що позбавило можливості отримати офіційний документ про фактичні нарахування та коректно заповнити декларацію про доходи за період перед звільненням. Тривала відсутність трудової книжки та копії розпорядчого акта (розпорядження Кам`янецького сільського голови) про звільнення ускладнила не лише його подальше працевлаштування, але й затримала подання документів на оформлення пенсії за віком щонайменше на два місяці (до моменту отримання трудової книжки), що у майбутньому спричинить суттєві матеріальні втрати, оскільки матиме можливість почати отримувати гарантовані державою виплати щонайменше на два місяці пізніше. Оскільки, розмір мінімальної пенсії у 2025 році становить 2 361 грн (станом на вересень 2025 року), орієнтовний розмір його втрат за два місяці затримки складає щонайменше 4722 грн. Хоча пенсія ще не призначена, ця сума також підлягає стягненню з відповідача як додаткова компенсація за спричинені матеріальні збитки, адже через дії відповідача призначення пенсії відбудеться із затримкою що найменше ніж на два місяці. Орієнтовний попередній розрахунок середнього заробітку, здійснений на підставі щорічних декларацій, становить: за 12 місяців, що передували звільненню, за методом урахування п`яти повних місяців 2024 року та періоду з 1 січня по 5 серпня 2025 року 405321,67 грн, середньомісячний дохід 33 776,81 грн, середньоденний (календарний) близько 1109,62 грн, середньоденний (робочі дні) близько 1608,42 грн. Просить суд зобов`язати Кам`янецьку сільську раду Чернівецького району Чернівецької області видати йому копію відповідного розпорядчого акту (розпорядження Кам`янецького сільського голови) про його звільнення. Стягнути з Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 5 серпня 2025 року і до дня фактичної видачі копії відповідного розпорядчого акту (розпорядження Кам`янецького сільського голови) про звільнення. Стягнути з відповідача додаткову компенсацію у сумі 4722 грн за період затримки оформлення пенсії за віком у зв`язку з невидачею трудової книжки. Визнати дії відповідача щодо невидачі в день звільнення трудової книжки і копії відповідного розпорядчого акту (розпорядження Кам`янецького сільського голови) про його звільнення протиправними.

Від відповідача Кам`янецького сільського голови до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Кам`янецька сільська рада не погоджується з позовними вимогами. Звільнення позивача відбулося на підставі рішення сесії ради -належного акту роботодавця. 05 серпня 2025 рішенням 72-ї сесії Кам`янецької сільської ради VIII скликання № 130-072-8/2025 було припинено повноваження позивача як керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету ради на підставі його власної заяви про звільнення за угодою сторін відповідно до пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України. Сільський голова не зобов`язаний видавати окремого розпорядження у випадках, коли припинення повноважень посадової особи ухвалюється рішенням ради. Тому відсутність окремого «розпорядження голови» не є порушенням вимог трудового законодавства. Зазначене рішення № 130-072-8/2025 є оприлюдненим на офіційному вебсайті Кам`янецької сільської ради в розділі «Архів документів», що підтверджує відкритість і наявність акту у публічному доступі. Позивач на момент звільнення перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Позивачу, після рішення сесії на наступний робочий день у телефонному режимі повідомлено, що у нього є переплата по заробітній платі, яка виникла при оформленні відпустки без збереження заробітної плати, яку він сплатив 14.08.2025 року. Позивач усно звернувся до Кам`янецької сільської ради лише 18 вересня 2025 року. Після прийняття рішення сесії ради від 05.08.2025 позивач жодних письмових чи усних звернень до ради не подавав до 18 вересня 2025 року, коли вперше усно звернувся із проханням видати йому трудову книжку при здачі нотаріально посвідчених документів. Роботодавець зобов`язаний видати трудову книжку не пізніше наступного дня після отримання такої заяви (ст. 116 КЗпП). У відповідь на це звернення Кам`янецька сільська рада 22 вересня 2025 року надіслала на адресу позивача трудову книжку поштовим відправленням. Таким чином, вимоги статті 47 КЗпП України щодо видачі трудової книжки було виконано. Позивач має сформовану електронну трудову книжку. Відповідно до статті 48 КЗпП України, дані про трудову діяльність працівника ведуться в електронній формі у Державному реєстрі застрахованих осіб. На момент звільнення позивача всі дані про його трудову діяльність, включно з датою та підставою звільнення, внесені до електронної трудової книжки. Отже, позивач мав і має офіційне підтвердження факту припинення трудових відносин, а тому відсутність паперової копії розпорядження не порушує його права на працю чи соціальний захист. Підстави для стягнення середнього заробітку відсутні. Частина 5 статті 235 КЗпП України передбачає виплату середнього заробітку лише у випадку затримки видачі наказу або розпорядження про звільнення, якщо така затримка спричинила вимушений прогул. Позивач не довів: що він був позбавлений можливості працевлаштуватися через відсутність копії розпорядження; що мав місце вимушений прогул або фактична втрата доходу; що зазнав матеріальних збитків. Більше того, рішення ради про звільнення оприлюднене публічно, і позивач міг скористуватися ним як підтвердженням факту припинення трудових відносин. Також, у доданих документах позивача є виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватне підприємство «Рос» де 19.08.2025 року зазначається ОСОБА_1 -керівником даного підприємства, даний факт підтверджується що він працевлаштувався. Доводи про затримку призначення пенсії не підтверджені доказами. Посилання позивача на нібито «затримку призначення пенсії та виплатою компенсації у сумі 4722 грн. є припущеннями і не підтверджені жодними офіційними документами з Пенсійного фонду України. Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стаж підтверджується даними електронного реєстру, а не паперовою трудовою книжкою. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки: трудові відносини припинено на підставі рішення ради, яке є належним актом (в трудовій книжці) ОСОБА_1 зазначено саме рішення ради про прийняття та звільнення); позивач отримав трудову книжку 25.09.2025; має електронну трудову книжку; в порушення статей 47, 235 КЗпП України не встановлено; доказів матеріальної шкоди чи вимушеного прогулу не надано. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

В судове засідання позивач не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, щодо причин неявки суд не повідомив. В матеріалах справи міститься заява в якій просить суд слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не забезпечив явку свого представника. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі сторони, в якій зазначено, що заперечень проти розгляду справи за наявними в матеріалах справи доказами не мають.

Заяв, клопотань, щодо відкладення розгляду справи до суду не подано.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області 72 сесія VIII скликання від 05 серпня 2025 року № 130-072-8/2025 «Про дострокове припинення повноважень керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету ОСОБА_1 за угодою сторін» керуючись ст. 26, 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.59 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, статті 3 Закону України «Про відпустки», заяви ОСОБА_1 від 28.07.2025 року та враховуючи рекомендації спільного засідання, комісії з питань регламенту, депутатської діяльності, правопорядку, гуманітарних, соціально-культурних та кадрових питань, з фінансово-економічних питань, бюджету, житлово-комунального господарства, підприємницької діяльності та комунальної власності, з питань земельних відносин, екології та раціонального природокористування, архітектури та містобудування, з питань молоді та спорту Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, Кам`янецька сільська рада вирішила: 1.Припинити достроково повноваження з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Кам`янецької сільської ради ОСОБА_1 та звільнити його з посади 05 серпня 2025 року останнім днем відпустки на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін. Вивести ОСОБА_1 зі складу виконавчого комітету Кам`янецької сільської ради. 3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію з питань регламенту, депутатської діяльності, правопорядку, гуманітарних, соціально-культурних та кадрових питань Д.Чапля. (подана копія рішення містить підпис секретаря сільської ради Крецу Надії та печатку Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.

З копії заяви ОСОБА_1 від 28.07.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 просить надати відпустку за сімейними обставинами без збереження заробітної плати з 28 липня 2025 року по 05 серпня 2025 року.

Згідно розпорядження голови Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області Загарюка В. від 28 липня 2025 року № 110/В «Про надання відпустки ОСОБА_1 » вбачається, що ОСОБА_1 керуючому справами (секретарю) виконавчого комітету Кам`янецької сільської ради надано відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами в кількості 9 календарних днів з 28 липня 2025 року по 05 серпня 2025 року.

З копії заяви від 28 липня 2025 року ОСОБА_1 вбачається, що відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 36 КЗпП України просить звільнити з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету с/р за угодою сторін з 05.08.2025 року останнім днем відпустки. Просить внести питання про звільнення на розгляд найближчої сесії с/р у зв`язку з необхідністю завершення трудових відносин у визначений ним строк. Заява містить відмітку реєстрації Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області за № 620 ід 28.07.2025р.

Згідно поданої копії акту приймання -передачі нотаріально посвідчених документів Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (заповіти, довіреності, заяви) за період 2022-2025 років від 18 вересня 2025 року підписаного ОСОБА_1 та уповноваженим представником Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області керуючий справами (секретаря) виконавчого комітету Кам`янецької сільської ради Телегуз Василь Васильович, вбачається, що ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняв наступні Папки з нотаріально посвідченими документами (акт містить таблицю назвами відповідних папок). Також акт у графі підписи сторін ОСОБА_1 містить запис «не підписав». Також містить текст, в якому зазначено «Присутня: начальник відділу організаційно-кадрової роботи, юридичного супроводу та зв`язків з громадкістю ОСОБА_3 та її підпис. Причина: ОСОБА_1 не підписав акт передачі справ , покинувши кабінет та не повернувся. В телефонному режимі повідомив, що не повернеться та запропонував вислати трудову книжку поштою» під записом містяться підписи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно листа управління інформаційних систем та електронних реєстрів Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 11.11.2025 № 2400-2106-8/40699 «Про ЕТК ОСОБА_1 », вбачається, що 27.02.2023 Кам`янецькою сільською радою через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України було подано скановану копію трудової книжки гр. ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ). Пенсійним фондом України записи зі скан-копії трудової книжки . ОСОБА_1 переведені в електронну форму та всі періоди трудової діяльності зараховані до стажу. Гр. ОСОБА_1 може ознайомитись зі своєю електронною трудовою книжкою в розділі Електронна трудова книжка особистого кабінету застрахованої особи на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, яка містить три закладки: Записи трудової книжки (за СПОВ); Відцифрована ЕТК; Скан-копії трудової книжки. В закладці Записи трудової книжки (за СПОВ) електронна трудова книжка сформована на основі звітів, які подавались страхувальниками до системи персоніфікованого обліку з моменту запровадження даної звітності (1998 рік). Закладки Скан-копії трудової книжки, Відцифрована ЕТК містять, відповідно, скановані копії поданих документів про стаж та результат їх оцифрування працівниками Пенсійного фонду України. Ознайомитись з електронною трудовою книжкою також можна сформувавши в розділі "Запит на отримання електронних документів запит на отримання довідки Витяг з ЕТК". Сформовану довідку можна переглянути в розділі Мої звернення.

З копії платіжної інструкції 2.261037165.1 від 14.08.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 перерахував Кам`янецькій сільській ради Чернівецького району Чернівецької області 4221,11грн., призначення платежу: повернення надміру сплачених коштів.

На вимогу суду відповідачем було подано суду належним чином засвідчену 10.06.2026 року копію розпорядження секретаря сільської ради Крецу Надії від 05 серпня 2025 року № 67/ОС про звільнення ОСОБА_1 , що містить підпис виконавця та печатку Кам`янецькіої сільській ради Чернівецького району Чернівецької області в якому зазначено, керуючись ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування», рішення сесії «Про дострокове припинення повноважень керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету ОСОБА_1 за угодою сторін» від 05 серпня 2025 року № 130-072-8/2025 ст. п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП та заяви ОСОБА_1 від 28.07.2025 року звільнити ОСОБА_1 з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Кам`янецької сільської ради 05 серпня 2025 року останнім днем відпустки на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін. Відділу бухгалтерського обліку та звітності Кам`янецької сільської ради здійснити повний розрахунок та виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки за період роботи з 24.06.2025 рік по 23.06.2026 рік в кількості 2 календарних днів.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У трудових відносинах обидві сторони мають діяти добросовісно щодо своїх прав та обов`язків, тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Здійснення механізму звільнення посадових осіб органів місцевого самоврядування зі служби в органах місцевого самоврядування та дотримання при цьому гарантій їх соціального захисту визначається Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР), "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14 ), "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" ( 14/98-ВР ), "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів" (3949-12), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ), Кодексом законів про працю України ( 322-08) та іншими законами України.

Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07 червня 2001 року № 2493-II, зі змінами (далі Закон № 2493-II ) встановлено правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначення загальних засад діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Згідно статті 2 Закону № 2493-ІІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно вимог статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Сільська, селищна, міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.

Згідно вимог ст. 10 Закону № 2493-II прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою.

Статтею 20 Закону № 2493-II встановлені підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування, які можуть бути як загальними, що передбачені Кодексом законів про працю України, так і спеціальними, що визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 Закону). Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.

Вимогами ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад. Законодавець чітко визначив перелік питань, що вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Так, аналізуючи вимоги законодавства про місцеве самоврядування, призначення та затвердження на посаду керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської ради, як і припинення повноважень, належить до виключної компетенції ради (стаття 26, стаття 51 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Статтею 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Статтею 21 КЗпП України встановлено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Однією із підстав припинення трудового договору є угода сторін (пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України).

Так судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 відбулося на підставі рішення сесії ради, а саме: рішення Кам`янецької сільської ради № 130-072-8/2025 від 05 серпня 2025 року.

28.07.2025 року ОСОБА_1 Кам`янецькій сільській раді Чернівецького району Чернівецької області було подано заяву щодо його звільнення відповідно до п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Також встановлено, що у період з 28 липня 2025 року по 05 серпня 2025 року позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати.

05 серпня 2025 року відбулася 72 -а сесія VIII скликання Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області на якій було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 28.07.2025 року про його дострокове звільнення з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської ради з 05.08.2025 року за угодою сторін відповідно п. 1 частини 1 статті 36 КЗпП України та прийнято рішення № 130-072-8/2025 від 05 серпня 2025 року «Про дострокове припинення повноважень керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету ОСОБА_1 , за угодою сторін.

Таким чином, відповідач приймаючи рішення № 130-072-8/2025, діяв в межах чинного законодавства враховуючи інтереси позивача.

Сама суть звільнення за угодою сторін передбачає взаємне волевиявлення обох сторін, в тому числі і домовленості про конкретну дату звільнення.

Позивачем не оскаржується прийняте рішення про припинення його повноважень, жодних порушень в процедурі його звільнення також не зазначає, проте зазначає, що саме тому що йому не було видано в день звільнення розпорядчого акту (розпорядження Кам`янецького сільського голови) про його звільнення та заповнену трудову книжку, було порушено його право на отримати офіційне підтвердження підстав і календарної дати припинення трудових відносин.

Згідно вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» не передбачено обов`язку сільського голови видачі окремого розпорядження у випадках, коли припинення повноважень посадової особи ухвалюється рішенням ради.

Тому відсутність окремого розпорядження голови Кам`янецького сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про припинення повноважень ОСОБА_1 не є порушенням вимог трудового законодавства.

Суд критично відноситься, до тверджень позивача, щодо того, що йому не було відомо дати припинення трудових відносин з відповідачем, так як позивач особисто вказував дату свого звільнення в своїй заяві про звільнення від 28 липня 2025 року.

Твердження відповідача про те, що зазначене вище рішення № 130-072-8/2025 від 05 серпня 2025 року є оприлюдненим на офіційному вебсайті Кам`янецької сільської ради в розділі «Архів документів», що підтверджує відкритість і наявність акту у публічному доступі, належними доказами не спростовано позивачем.

Проте, суд звертає увагу на те, що оприлюднення розпорядження на офіційному вебсайті сільської ради не замінює обов`язку роботодавця ознайомити працівника з цим рішенням під розписку та видати йому копію або трудову книжку в день звільнення.

Однак зі сторони позивача суду не було надано належних доказі того, що ОСОБА_1 не знав про дату його звільнення та був позбавлений відповідачем в день звільнення (05серпня 2025 року) можливості отримати рішення № 130-072-8/2025 від 05 серпня 2025 року.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач стверджує про те, що йому не було надано відповідачем розпорядчого акту (розпорядження Кам`янецького сільського голови ) про неотримання прийнятого рішення Кам`янецької сільської ради № 130-072-8/2025 від 05 серпня 2025 року позивач не вказує ні в позовній заяві, ні в подальших своїх поясненнях.

Відповідно до частини п`ятої статті 235 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача) у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 569/6979/20 вказано, що за змістом частини п`ятої статті 235 КЗпП України середній заробіток у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримана призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню. Отже, для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов як затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

У зазначеній постанові Верховний Суд виходив із того, що оскільки у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором, то виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених указаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Проте, в ході розгляду справи позивач не довів: що він був позбавлений можливості працевлаштуватися через відсутність копії розпорядження; що мав місце вимушений прогул або фактична втрата доходу; що зазнав матеріальних збитків.

Крім того, позивач не спростував жодним належним доказом, твердження відповідача, про те, що ОСОБА_1 з 19.08.2025 року є керівником Приватного підприємства «Рос», даний факт підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та спростовує твердження позивача про те, що через відсутність копії розпорядження щодо його звільнення стало перешкодою для його працевлаштування.

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Згідно з частиною п`ятою статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Аналіз вищевказаного положення закону свідчить про те, що для його застосування необхідна наявність таких складових: затримка у видачі трудової книжки, вина власника або уповноваженого ним органу у цій затримці.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов`язується не лише з обов`язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов`язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі.

Згідно правовою позицією Верховного суду, що висловлена у його постанові від 29 травня 2023 року у справі № 754/8852/20 (провадження № 61-3300св23), право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов`язується не лише з обов`язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов`язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив усі умови для її видачі.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, обов`язок доведення розподіляється між сторонами таким чином: позивач повинен довести факти, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, відповідач факти, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у мотивування своїх вимог посилалася на те, що на усні його звернення видати йому трудову книжку отримував відмову. На своє письмове звернення від 22.09.2025 року щодо видачі трудової книжки, у якій вказав направити документ на адресу а.с.385, вул. Поштова, 6, Чернівці, 58002, 25 вересня 2025 року отримав трудову книжку.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не отримав трудову книжку в день звільнення 05 серпня 2025 року та до 22 вересня 2025 року жодного разу не прибув до Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області з метою її отримання.

В підтвердження зазначеного факту позивач подав копію письмової вимоги від 22 вересня 2025 року про видачу трудової книжки і копії відповідного розпорядчого акта (розпорядження Кам`янецького сільського голови) про звільнення та нарахування заробітної плати, копію опису Ф.107 «Укрпошта» вкладення адресату Кам`янецька сільська рада Чернівецького району Чернівецької області та копію фіскального чеку відправки поштової кореспонденції від 22.09.2025 року.

Також додано копію рекомендованого повідомлення «Укрпошта» 0601194774641 від КАМ (60427, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, Кам`янка, Синюка, 8, адресовано ОСОБА_1 та копію накладної № 0601194774641 від 25.09.2025, на якій міститься підпис отримувача ОСОБА_1 .

Твердження відповідача, про те, що трудова книжка ОСОБА_1 була видана одразу на його письмову заяву, а саме 22.09.2025 року направлена поштою на вказану позивачем адресу ( даний факт підтверджено копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0601194774641), позивач не заперечує та не спростовує.

Твердження відповідача про те, що видати трудову книжку в день звільнення ОСОБА_1 , а саме: 05.08.2025 року, відповідач не зміг так як ОСОБА_1 , особисто не з`явився для отримання трудової книжки, а в телефонному режимі запропонував вислати трудову книжку поштою, позивачем жодним чином не спростовані.

Зі сторони позивача в ході розгляду справи не було надано жодних належних доказів того що відповідачем не було створено усіх умов для видачі трудової книжки в день його звільнення, так як і не надано доказів щодо порушення відповідачем права позивача в отриманні трудової книжки, а саме, що він був позбавлений можливості отримати трудову книжку в день звільнення.

Отже, не реалізація працівником свого права на отримання трудової книжки у день звільнення, відсутність доказів вини роботодавця у невиконанні обов`язку по видачі трудової книжки працівнику унеможливлює покладення на останнього відповідальності у вигляді сплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не довів, що затримка видачі трудової книжки сталася саме з вини відповідача, а отже, при звільненні позивача було дотримано вимоги чинного трудового законодавства та відсутні підстави для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки.

Щодо вимоги стягнення з відповідача додаткової компенсації у сумі 4722 грн. за період затримки оформлення пенсії за віком у зв`язку з невидачею трудової книжки.

Пенсія як майно відповідно до практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та Верховного Суду, право на соціальні виплати (включаючи пенсію) підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини ("захист власності"). Тому неотримані гроші це прямі майнові збитки особи.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У абзаці 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Чинне законодавство України не передбачає такого виду виплат, як компенсація за затримку оформлення пенсії через дії роботодавця. Проте Кодекс законів про працю (КЗпП) України чітко визначає інші механізми захисту прав працівника та матеріальної відповідальності компанії.

Згідно судової практики Верховного Суду України збитки у вигляді неодержаної пенсії через вину роботодавця підлягають стягненню як шкода, заподіяна майну особи.

Суд звертає увагу, що твердження позивача на затримку призначення пенсії та виплатою компенсації у сумі 4722 грн. не підтверджені жодними офіційними документами з Пенсійного фонду України (офіційної відмову Пенсійного фонду у призначенні (або перерахунку) пенсії із зазначенням причини (саме через відсутність трудової книжки чи розпорядження про звільнення), а є припущеннями позивача, сума компенсації має чітко дорівнювати розміру пенсії, яку він недоотримав за цей період.

При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи викладене, оскільки, порушення вимог передбачених статтями 47, 235 КЗпП України не встановлено, доказів матеріальної шкоди ОСОБА_1 в наслідок неправомірних дій відповідача не надано, позовні вимоги про стягнення з відповідача додаткової компенсації у сумі 4722 грн. за період затримки оформлення пенсії за віком у зв`язку з невидачею трудової книжки, є необґрунтованими та не доведеними.

У відповідності до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено в ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно положень частини 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до положень частини 7 статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. ( Висновок ВС викладений у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, надавши належну правову оцінку яким, суд мав би можливість дійти обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Позивач скористався своїм правом на судовий захист, однак його позиція не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог та про відсутність підстав для їх задоволення.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. 2,10,20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" ст. 10,26, 51, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 21, 36, 47, 48, 94, 116, 117, 235 Кодексу законів про працю України, ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 247, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про зобов`язання видати копію розпорядчого акту про звільнення та стягнення середнього заробітку за час затримки його видачі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Н.Ф. Карабаза