Рішення № 140120395, 28.09.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/553/26

Провадження № 2/364/474/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року, Володарський районний суд Київської області у складі:

головуюча суддя Моргун Г.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в селищі Володарка, цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" ( код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 07400, Київська область, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, тел. 044 499 85 90; тел. юристи: 067-174-91-02; 067-539-38-63; е-пошта: info@eadr.com.ua, 35625014eapb@gmail.com, згідно ст.175 ЦПК повідомляємо суд, що у позивача наявний електронний кабінет у підсистемі Електронний суд.

представниця позивача: Кудіна Анастасія Вячеславівна (РНОКПП НОМЕР_1 , 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх № 4, е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 , згідно ст.175 ЦПК повідомляємо суд, що у представника позивача наявний електронний кабінет у підсистемі Електронний суд.

до

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , засоби зв`язку: поштові (інші не відомі), згідно ст.175 ЦПК повідомляємо суд, що у відповідача відсутній електронний кабінет у підсистемі Електронний суд)

про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

01.06.2026 позивач через підсистему ЄСІТС «ЕЛЕКТРОННИЙ Суд» звернувся до Володарського районного суду Київської області.

У позові представник позивача, посилаючись на викладені обставини та на ст. ст. 509, 512, 516, 525, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 639, 641, 642, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 4, 13, 19, 27, 43, 58, 60, 133, 141, 175, 177, 184, 274-279 ЦПК України, просить суд:

-прийняти позовну заяву до розгляду та здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження;

-стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості:

-за кредитним договором № 6095314 в розмірі 18 550,00 грн, з яких: - 4 980,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 0,00 грн - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; - 0,00 грн - сума заборгованості по комісії за надання кредиту; - 6 570,00 грн - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; - 7 000,00 грн - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня);

-за договором позики № 7672915 в розмірі 8 227,50 грн, з яких: - 2 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 7,25 грн - сума заборгованості за відсотками; - 0,00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування; - 5 000,00 грн - сума заборгованості за пенею; - 720,25 грн - сума заборгованості за комісією;

-за кредитним договором № 1790989 в розмірі 16 256,00 грн, з яких: - 4 000,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; - 0,00 грн - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; - 0,00 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту; - 5 256,00 грн - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; - 7 000,00 грн. - сума заборгованості за неустойкою(штраф, пеня).

Усього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі: 43033,50 грн.

-стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» понесені судові витрати.

-в разі розгляду даної позовної заяви в порядку загального позовного провадження, призначений розгляд справи за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 , здійснювати за відсутністю представника позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

05.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату та час розгляду справи без їх виклику в судове засідання, на 06.07.2026 на 10:10.

Одночасно суд зобов`язав позивача надати до канцелярії суду не пізніше ніж за три дні до часу розгляду справи оригінали документів, які містяться у кредитній справі відповідача (паперові та електронні докази, що відповідають вимогам чинного законодавства), а саме: оригінал договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики), графік платежів із зазначенням процентної ставки, строку дії позики; повний (детальний) розрахунок заборгованості з розподілом на тіло кредиту, відсотки, пеню, штрафи та з урахуванням усіх платежів відповідача; оригінал договору факторингу за кредитними зобов`язаннями щодо яких позивач звернувся до суду, реєстр боржників, акт передачі; матеріали щодо поточної роботи з клієнтом; фінансову бухгалтерську звітність позичальників; розрахунки заборгованості по позиці, процентів, комісійних, штрафних санкцій; статистичну та бухгалтерську звітність; розшифровку дебіторської, кредиторської заборгованості; звіт про фінансові результати (первинні документи та виписки з особових рахунків боржника, які підтверджують існування певних банківських операцій, нарахування позичальнику кредитних коштів, боргу по основній сумі кредиту та процентам) тощо. Докази повідомлення боржника про відступлення права вимоги до нього за договором факторингу.

Вказано позивачу на наслідки неподання до суду витребуваних доказів, які передбачені п. 9 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Судовий розгляд справи 06.07.2026 не відбувся та був відкладений на 22.09.2026, у зв`язку з відсутністю доказів про повідомлення відповідача про відкриття провадження та час і місце розгляду справи.

Позивач та його представниця належним чином повідомлені про відкриття провадження, про час і місце розгляду справи, про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи в електронному кабінеті в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» (а.с. 110-113, 197, 198 ).

Учасникам провадження роз`яснено, що згідно положень визначених ч. 7 ст. 14 ЦПК України, що перегукується з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження, час та місце розгляду справи, шляхом направлення процесуальних документів на адресу його зареєстрованого місця проживання, про що свідчать поштові повідомлення доєднані до матеріалів справи (а.с. 114, 199 ).

Так, Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі №908/3468/13 зробив висновок, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20).

Наведене свідчить, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та про час і місце розгляду.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, ознайомившись із позовною заявою, взявши до уваги позицію позивача, за відсутності відзиву, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

З матеріалів справи судом встановлено, позивач у позові зазначає, що 28.07.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №6095314. Договір укладено в електронній формі та підписано позичальником одноразовим ідентифікатором 701448. За п.1.2 договору загальний розмір кредиту становить 5 000,00 грн; за п.1.3 кредит надано на 360 днів, починаючи з 28.07.2025, а остаточний строк погашення за умови дотримання графіка визначено 23.07.2026 ( а.с. 8-13).

Умовами договору передбачено комісію за надання кредиту 1 350,00 грн, що становить 27 % суми кредиту та нараховується одноразово при видачі кредиту, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості за весь строк кредитування у сумі 16 060,00 грн, яка нараховується за ставкою 14,60 % суми кредиту за відповідні розрахункові періоди. При цьому договір визначає, що комісія за обслуговування включає, серед іншого, цілодобове надання актуальної облікової інформації в особистому кабінеті, відомостей про заборгованість, графік та суми платежів, інформування про зарахування платежів, повідомлення та консультування.

Надання кредиту підтверджується матеріалами кредитної справи та розрахунком первісного кредитора: 28.07.2025 відповідачу надано 5 000,00 грн. Із відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що 28.07.2025 нараховано 1 350,00 грн комісії за надання кредиту, яку сплачено 28.08.2025. Надалі нараховувалася комісія за обслуговування кредиту по 730,00 грн за розрахункові періоди.

За розрахунком первісного кредитора відповідач сплатив комісію за обслуговування: 730,00 грн 12.09.2025, 730,00 грн 27.09.2025, 730,00 грн 15.10.2025 та 730,00 грн 28.10.2025. Крім того, у рахунок тіла кредиту зараховано по 5,00 грн 12.09.2025, 27.09.2025, 15.10.2025 і 28.10.2025, тобто всього 20,00 грн. 15.10.2025 також сплачено 1 000,00 грн штрафу, нарахованого 14.10.2025.

Надалі первісним кредитором продовжувалося нарахування комісій за обслуговування та штрафів. Станом на дату відступлення права вимоги залишок основного боргу становив 4 980,00 грн, несплачена комісія за обслуговування - 6 570,00 грн, неустойка - 7 000,00 грн; заборгованість за процентами та комісією за надання кредиту у позові визначена як 0,00 грн.

24.02.2026 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24022026. За актом приймання-передачі та Реєстром боржників №1 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №6095314 на загальну суму 18 550,00 грн, у тому числі 4 980,00 грн основного боргу, 6 570,00 грн комісії та 7 000,00 грн неустойки ( а.с. 22-30).

08.11.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики №7672915 з фіксованою диференційованою процентною ставкою. За договором сума позики становить 2 500,00 грн, строк - 30 днів, дата повернення - 07.12.2025. У п.2.3 визначено процентну ставку 0,01 % на день протягом строку договору; комісію встановлено у розмірі 28,81 % суми позики, тобто 720,25 грн ( а.с.37-40).

Розрахунок первісного кредитора підтверджує видачу 2 500,00 грн 08.11.2025 та одночасне нарахування 720,25 грн комісії. За період з 09.11.2025 по 07.12.2025 нараховувалися проценти по 0,25 грн на день. Загальна сума договірних процентів, яка заявлена до стягнення та передана за факторингом, становить 7,25 грн. Відомостей про здійснення відповідачем платежів за цим договором розрахунок не містить.

Після закінчення строку позики первісний кредитор нараховував пеню по 125,00 грн на день; у позові заявлено 5 000,00 грн пені. Проценти за понадстрокове користування у складі позовних вимог визначені у сумі 0,00 грн.

24.03.2026 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24032026/1. Відповідно до Реєстру боржників №1 позивач набув право вимоги до відповідача за договором №7672915 у сумі 8 227,50 грн, з яких 2 500,00 грн - основний борг, 7,25 грн - проценти, 720,25 грн - комісія, 5 000,00 грн - пеня ( а.с.46- 53).

27.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №1790989 в електронній формі. Відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором 281879. За п.1.2 договору сума кредиту становить 4 000,00 грн, за п.1.3 строк кредитування - 360 днів з 27.09.2025, а остаточний строк погашення - 22.09.2026 ( а.с. 59-64).

Договором встановлено комісію за надання кредиту 1 080,00 грн, що становить 27 % суми кредиту, та комісію за обслуговування кредитної заборгованості за весь строк у сумі 12 848,00 грн, яка нараховується за ставкою 14,60 % суми кредиту за розрахункові періоди. Зміст послуги з обслуговування сформульований аналогічно договору №6095314 та включає надання позичальнику облікової інформації про кредит і заборгованість, повідомлення та консультування.

За розрахунком первісного кредитора 27.09.2025 відповідачу надано 4 000,00 грн та нараховано 1 080,00 грн комісії за надання кредиту. 30.10.2025 відповідач сплатив 1 080,00 грн цієї комісії та 1 000,00 грн штрафу. Платежів у рахунок основного боргу розрахунок не містить, тому залишок тіла кредиту становить 4 000,00 грн.

Первісний кредитор нараховував комісію за обслуговування по 584,00 грн за відповідні розрахункові періоди, а також штрафи по 1 000,00 грн. Станом на дату відступлення права вимоги у розрахунку відображено 5 256,00 грн несплаченої комісії за обслуговування та 7 000,00 грн штрафів. Заборгованість за процентами та комісією за надання кредиту, заявлена позивачем, становить 0,00 грн.

26.02.2026 право вимоги за договором №1790989 перейшло від ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу №26022026 та відповідного Реєстру боржників. Розмір переданої вимоги становить 16 256,00 грн, з яких 4 000,00 грн - основний борг, 5 256,00 грн - комісія за обслуговування, 7 000,00 грн - неустойка ( а.с.73-80).

Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У задоволенні вимог про стягнення 6 570,00 грн комісії та 7 000,00 грн неустойки за договором №6095314; 720,25 грн комісії та 5 000,00 грн пені за договором №7672915; 5 256,00 грн комісії та 7 000,00 грн неустойки за договором №1790989 слід відмовити. Загальна сума вимог, у задоволенні яких відмовляється, становить 31 546,25 грн.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доведеними та такими, що підлягають стягненню, є: 4 980,00 грн основного боргу за договором №6095314; 2 500,00 грн основного боргу та 7,25 грн процентів за договором №7672915; 4 000,00 грн основного боргу за договором №1790989. Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню, становить 11 487,25 грн.

Разом з тим заміна кредитора не змінює змісту самого зобов`язання і не створює для боржника обов`язків у більшому обсязі, ніж існували у первісних правовідносинах. Тому факт включення певної суми до реєстру боржників підтверджує обсяг переданої вимоги між первісним та новим кредитором, однак не позбавляє суд обов`язку перевірити правову підставу кожної складової заборгованості у спорі з боржником.

Матеріалами справи підтверджено, що 24.02.2026 за договором факторингу №24022026 та Реєстром боржників №1 ТОВ «МІЛОАН» відступило позивачу право вимоги до ОСОБА_1 за договором №6095314; 24.03.2026 за договором факторингу №24032026/1 та відповідним Реєстром боржників ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги за договором №7672915; 26.02.2026 за договором факторингу №26022026 та відповідним Реєстром боржників до позивача перейшло право вимоги за договором №1790989. Отже, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є належним кредитором у межах тих прав, які належали первісним кредиторам на момент відступлення.

Окремо суд оцінює правонаступництво позивача у спірних зобов`язаннях. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, за договором №1790989 від 27.09.2025 позов підлягає задоволенню в частині 4 000,00 грн основного боргу. У стягненні 5 256,00 грн комісії за обслуговування кредиту та 7 000,00 грн неустойки слід відмовити.

Заявлені 7 000,00 грн неустойки також не підлягають стягненню з огляду на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки йдеться про штрафні санкції, нараховані за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану.

Позивач не довів, що несплачена сума 5 256,00 грн є вартістю конкретних самостійних додаткових послуг, які фактично були надані ОСОБА_1 понад той обсяг інформації та дій, які кредитодавець повинен забезпечувати відповідно до закону та самого механізму виконання кредитного договору. Тому, з урахуванням статей 12, 81 ЦПК України, вимога про стягнення 5 256,00 грн комісії за обслуговування кредиту задоволенню не підлягає.

Щодо 5 256,00 грн комісії за обслуговування кредиту суд застосовує ті самі критерії, що й до аналогічної вимоги за договором №6095314. Зміст платного «обслуговування» за договором №1790989 включає надання позичальнику актуальної інформації про стан кредиту та заборгованості, платежі, повідомлення та консультування. Водночас стаття 11 Закону України «Про споживче кредитування» гарантує споживачу безоплатне отримання визначеної законом інформації про кредитну заборгованість, а Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 звернула увагу на нікчемність умови щодо оплатності інформації, яка за законом має надаватися безоплатно.

Процентів за користування кредитом за договором №1790989 позивач до стягнення не заявив: у структурі заявленої заборгованості їх розмір становить 0,00 грн. Тому суд не виходить за межі заявлених вимог.

Факт отримання відповідачем 4 000,00 грн підтверджений матеріалами кредитної справи, а доказів повернення цієї суми в рахунок основного боргу не надано. За таких обставин вимога про стягнення 4 000,00 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню відповідно до статей 526, 530, 1049, 1054 ЦК України.

30.10.2025 відповідач сплатив 1 080,00 грн комісії за надання кредиту та 1 000,00 грн штрафу. Розрахунок не містить платежів, які кредитор зарахував би у рахунок погашення основного боргу. Суд враховує зазначені фактичні платежі саме так, як вони відображені у первинному обліку кредитора; предметом цього спору не є вимога відповідача про застосування наслідків недійсності вже виконаних умов договору чи про повернення/зарахування сплачених ним сум. Тому суд не здійснює ретроспективного перерозподілу вже проведених платежів на погашення тіла кредиту. Відповідно непогашений залишок основного боргу за наданим розрахунком становить 4 000,00 грн.

Договором передбачено комісію за надання кредиту 1 080,00 грн, що становить 27 % суми кредиту, та комісію за обслуговування кредитної заборгованості, яка за змістом умов договору включає надання позичальнику облікової інформації про кредит і заборгованість, інформації про платежі, повідомлення та консультування. За розрахунком первісного кредитора 27.09.2025 відповідачу надано 4 000,00 грн та нараховано 1 080,00 грн комісії за надання кредиту.

27.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №1790989, підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором 281879. За пунктом 1.2 договору сума кредиту становить 4 000,00 грн, а строк кредитування - 360 днів з 27.09.2025; остаточний строк погашення визначено 22.09.2026.

Щодо договору про споживчий кредит №1790989 від 27.09.2025 суд зазначає таке.

Отже, за договором №7672915 від 08.11.2025 підлягають стягненню 2 500,00 грн основної суми боргу та 7,25 грн процентів, усього 2 507,25 грн. У стягненні 720,25 грн комісії та 5 000,00 грн пені слід відмовити.

Після закінчення строку договору первісний кредитор нараховував пеню, у тому числі по 125,00 грн за день, та сформував вимогу про стягнення 5 000,00 грн пені. Оскільки така пеня є неустойкою за прострочення грошового зобов`язання за договором позики, укладеним і виконуваним у період дії воєнного стану, до цієї вимоги безпосередньо застосовується пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Відтак 5 000,00 грн пені стягненню не підлягають.

У договорі №7672915 комісія 720,25 грн нарахована одночасно з видачею позики та визначена як плата, пов`язана з наданням позики. Водночас із поданих матеріалів неможливо встановити, яка конкретна самостійна додаткова чи супутня послуга, відмінна від дій кредитодавця, необхідних для укладення договору, перевірки та перерахування самої позики, була фактично надана відповідачу за цю плату. Окремих доказів замовлення, фактичного отримання відповідачем такої послуги та визначення її вартості позивачем не подано. З урахуванням статей 12, 81 ЦПК України суд не може ґрунтувати висновок про існування грошового обов`язку лише на назві платежу без доведення фактичної підстави його виникнення. Тому вимога про стягнення 720,25 грн комісії задоволенню не підлягає.

Щодо комісії у сумі 720,25 грн суд виходить із того, що Закон України «Про споживче кредитування» включає комісії до можливих загальних витрат за споживчим кредитом у випадку, коли вони є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника чи третіх осіб. Отже, сам факт зазначення комісії у договорі не звільняє кредитодавця, який звернувся до суду, від обов`язку довести правову та фактичну підставу її стягнення.

За період з 09.11.2025 по 07.12.2025 первісним кредитором нараховувалися проценти по 0,25 грн за день. Загальна сума процентів, заявлена до стягнення, становить 7,25 грн. Зазначені проценти нараховані в межах погодженого сторонами 30-денного строку користування позикою, за визначеною договором ставкою 0,01 % на день. Розмір вимоги узгоджується з наданим розрахунком, доказів її погашення відповідачем не подано. Тому 7,25 грн договірних процентів підлягають стягненню на підставі статей 1048, 1049 ЦК України.

Розрахунок первісного кредитора підтверджує надання відповідачу 2 500,00 грн 08.11.2025. Відомостей про платежі відповідача за цим договором розрахунок не містить. Отже, доказів повернення основної суми позики у розмірі 2 500,00 грн суду не надано, а тому ця сума підлягає стягненню відповідно до статей 526, 530, 1046, 1049 ЦК України.

08.11.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики №7672915. Сума позики становить 2 500,00 грн, строк користування - 30 днів, кінцева дата повернення - 07.12.2025. Пунктом 2.3 договору передбачено фіксовану диференційовану процентну ставку 0,01 % на день у межах строку договору. Одночасно договором установлено комісію у розмірі 28,81 % суми позики, тобто 720,25 грн.

Щодо договору позики №7672915 від 08.11.2025 суд зазначає таке.

Отже, за договором №6095314 від 28.07.2025 суд вважає доведеною вимогу лише в частині 4 980,00 грн основного боргу. У стягненні 6 570,00 грн комісії за обслуговування кредиту та 7 000,00 грн неустойки слід відмовити.

Щодо 7 000,00 грн неустойки суд виходить із пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Цією нормою передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором кредиту (позики) звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; неустойка та інші платежі, нараховані з 24.02.2022 за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем. Оскільки договір №6095314 укладено 28.07.2025, а заявлена неустойка нарахована за прострочення в період дії зазначеного законодавчого обмеження, вимога про стягнення 7 000,00 грн неустойки задоволенню не підлягає.

У даному випадку значна частина дій, які договором №6095314 віднесено до платного «обслуговування кредитної заборгованості», за своїм змістом полягає саме у наданні позичальнику інформації про стан кредиту та заборгованості, платежі й графік виконання зобов`язання. Позивач не надав доказів, які б дозволяли відокремити від цієї інформаційної функції конкретні самостійні додаткові чи супутні послуги, фактично надані відповідачу за несплачену суму 6 570,00 грн, та встановити вартість саме таких послуг. З огляду на положення статей 12, 81 ЦПК України тягар доведення обставин, на які позивач посилається як на підставу вимоги, покладається на позивача. Тому підстав для стягнення 6 570,00 грн несплаченої комісії за обслуговування кредиту суд не встановив.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) дійшла висновку, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яка відповідно до закону повинна надаватися споживачу безоплатно, є нікчемною. Разом з тим саме по собі використання в договорі терміна «комісія» не означає автоматичної недійсності відповідної умови: оцінці підлягає зміст послуги, за яку встановлено плату, та докази її фактичного надання.

Щодо вимоги про стягнення 6 570,00 грн комісії за обслуговування кредиту суд враховує спеціальне регулювання Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до частини першої статті 11 цього Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір повернутої суми кредиту, платежі, які сплачені та які належить сплатити, дати та умови їх сплати, а також іншу передбачену законом інформацію. Частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює нікчемність умов договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом.

Процентів за користування кредитом за договором №6095314 позивач до стягнення не заявив: у структурі переданої та заявленої заборгованості заборгованість за процентами визначена у розмірі 0,00 грн. Відтак суд, діючи в межах позовних вимог відповідно до статті 13 ЦПК України, питання про стягнення процентів за цим договором не вирішує.

Таким чином, із первісно отриманих 5 000,00 грн основного боргу кредитором враховано погашення 20,00 грн, а непогашений залишок тіла кредиту становить 4 980,00 грн. Позивач саме цю суму заявив до стягнення. Доказів повернення відповідачем решти основної суми кредиту матеріали справи не містять, тому вимога про стягнення 4 980,00 грн основного боргу є доведеною та підлягає задоволенню.

Із розрахунку первісного кредитора вбачається, що 28.07.2025 було нараховано 1 350,00 грн комісії за надання кредиту, яку відповідач сплатив 28.08.2025. У подальшому кредитор нараховував комісію за обслуговування по 730,00 грн за відповідні розрахункові періоди. Відповідач сплатив по 730,00 грн такої комісії 12.09.2025, 27.09.2025, 15.10.2025 та 28.10.2025. Крім того, у рахунок погашення основного боргу зараховано по 5,00 грн у кожну із зазначених дат, тобто загалом 20,00 грн. 15.10.2025 кредитором також зараховано 1 000,00 грн у рахунок раніше нарахованого штрафу.

Договором передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 1 350,00 грн, що становить 27 % суми кредиту та нараховується одноразово, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості. За умовами договору така комісія за обслуговування охоплює, серед іншого, цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації через особистий кабінет, інформації про розмір та склад заборгованості, здійснені і майбутні платежі, графік платежів, інформування про зарахування коштів, направлення повідомлень і консультування щодо виконання договору.

Із дослідженого договору вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у сумі 5 000,00 грн. Строк кредитування визначено у 360 днів, починаючи з 28.07.2025, із кінцевою датою повернення 23.07.2026 за умови дотримання погодженого графіка. Договір укладено в електронній формі та підписано позичальником одноразовим ідентифікатором 701448. Факт надання 5 000,00 грн підтверджується матеріалами кредитної справи та відомістю первісного кредитора.

Щодо договору про споживчий кредит №6095314 від 28.07.2025 суд зазначає таке.

За статтями 1046, 1048, 1049 ЦК України за договором позики позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму коштів; позикодавець має право на одержання процентів, якщо інше не встановлено договором або законом, а їх розмір і порядок одержання встановлюються договором. За статтею 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку. Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. За статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Порушенням зобов`язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Надані позивачем електронні договори містять ідентифікаційні дані ОСОБА_1 , істотні умови кредитування, відомості про спосіб укладення договорів та одноразові ідентифікатори, якими підтверджено волевиявлення позичальника. Матеріали кредитних справ містять також відомості про перерахування кредитних коштів і подальший облік виконання зобов`язань. У сукупності ці докази підтверджують факт укладення відповідних договорів та отримання відповідачем кредитних коштів.

За змістом статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі, а правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, та підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений і підписаний у встановленому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та вирішуючи спір у межах заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.

Щодо стягнення з відповідачки штрафних санкцій у виді пені, суд зазначає наступне.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року) був запроваджений воєнний стан, який триває і по теперішній час.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Враховуючи вказані положення ЦК України, суд відмовляє у стягнені штрафних санкцій, нарахування яких не відповідає вимогам чинного законодавства (п.18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України).

Щодо стягнення комісії.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», Правління НБУ постановою № 49 від 08.06.2017 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» № 168 від 10.05.2007.

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, що передбачено п.8 Правил про споживчий кредит.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості або надання кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п.31.29 постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

За обставинами цієї справи, сплата позичальником комісії за надання кредиту передбачена умовами договору. Однак, у договорі не зазначено які саме послуги, пов`язані з обслуговуванням чи наданням кредиту, виконує позивач за сплачену позичальником комісію. Іншими словами, незрозуміло, за що саме позичальник має сплатити комісію за надання йому кредитних коштів, адже відповідних дій на користь позичальника кредитор, отримавши комісію, вчиняти не зобов`язаний.

Так, у даному випадку, сторонами встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування». При цьому, інших дій, окрім надання безоплатної, за вимогами законодавства, інформації по кредиту на користь позичальника кредитор за сплачену комісію вчиняти не повинен.

За договором про споживчий кредит №6095314 від 28.07.2025 позивач просив стягнути 18 550,00 грн, з яких: 4 980,00 грн - заборгованість за основним боргом, 6 570,00 грн - комісія за обслуговування кредиту та 7 000,00 грн - неустойка. Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 4 980,00 грн основного боргу, а в частині стягнення 6 570,00 грн комісії та 7 000,00 грн неустойки, разом 13 570,00 грн, - відмовляє.

За договором позики №7672915 від 08.11.2025 позивач просив стягнути 8 227,50 грн, з яких: 2 500,00 грн - основна сума боргу, 7,25 грн - проценти, 720,25 грн - комісія та 5 000,00 грн - пеня. Із заявленої за цим договором суми суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню, 2 500,00 грн основного боргу та 7,25 грн процентів, усього 2 507,25 грн. У задоволенні вимог про стягнення 720,25 грн комісії та 5 000,00 грн пені, разом 5 720,25 грн, - відмовляє.

За договором про споживчий кредит №1790989 від 27.09.2025 позивач просив стягнути 16 256,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - основний борг, 5 256,00 грн - комісія за обслуговування кредиту та 7 000,00 грн - неустойка. Суд дійшов висновку про стягнення 4 000,00 грн основного боргу, а в частині стягнення 5 256,00 грн комісії та 7 000,00 грн неустойки, разом 12 256,00 грн, - відмовляє.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суду встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів з боку відповідача на спростування зазначених вище висновків, як і доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, загальна сума заявлених позовних вимог за трьома договорами становить 43 033,50 грн, із зазначеної суми суд визнає такими, що підлягають стягненню 11 487,25 грн, у задоволенні решти позовних вимог належить відмовити, що становить 26,6937 % від загальної ціни позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольняє позов частково, відтак сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 710,69 грн (11487,25 грн (розмір задоволених позовних вимог) становить 26,69 відсотків від 43033,50 грн (розмір заявлених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611, 625-631,1046,1049,1054 ЦК України, ст.ст.12,13,141, 258-259, 263, 264, 265, 272, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ з ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014:

за кредитним договором №6095314 від 28.07.2025 заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 4 980 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок;

за договором позики №7672915 від 08.11.2025 заборгованість у розмірі 2 507 (дві тисячі п`ятсот сім) гривень 25 копійок, з яких: 2 500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7,25 грн - заборгованість за процентами;

за кредитним договором №1790989 від 27.09.2025 заборгованість за основним зобов`язанням у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Усього стягнути у загальному розмірі 11 487 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 25 копійок.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 710 (сімсот десять) гривень 69 копійок.

Повний текст судового рішення складено 28.09.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя Г. Л. Моргун