Рішення № 140120274, 28.09.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/3894/26

провадження № 2/362/4689/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поповича О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кострубіцької Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Калинівської селищної ради про визнання права власності на нежитлову будівлю в порядку спадкування за законом.

Суд установив:

Предмет і підстави позову

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом, в якому просять визнати за ними право власності на 1/2 частки кожному нежитлової будівлі (магазин № 59 А), що розташована за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначають, що вони є спадкоємцями нерухомого майна після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 17 березня 2026 року позивачі звернулися до приватного нотаріуса Дергільової О.Г. із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на оренду земельної ділянки по 1/2 частки кожному розміром 0,0059 га кадастровий номер 3221455800:01:031:0004 за адресою АДРЕСА_1 . Нотаріусом видано два свідоцтва про право на спадщину за законом. Крім того, позивачі просили нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за законом по 1/2 частки кожному на нежитлову будівлю магазин № 59 А, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 17 березня 2026 року приватним нотаріусом Дергільовою О.Г винесена Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 41/02-31 у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на майно. За життя спадкодавець не встигла здійснити державну реєстрацію права власності на зазначену нежитлову будівлю та виготовити на власне ім`я документи, що посвідчують право власності на нежитлову будівлю, у зв`язку з чим позивачі позбавлені у позасудовому порядку оформити право власності на нежитлову будівлю.

Процедура

Ухвалою від 11 травня 2026 року суд залишив позовну заяву без руху. Позивачі усунули недоліки позовної заяви в установлений судом строк.

Ухвалою від 22 травня 2026 року суд відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 27 липня 2026 року суд витребував у приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Дергільової Олени Григорівни матеріали спадкової справи № 59/2025 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 16 вересня 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 23 вересня 2026 року, сторони не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Від представника позивачів надійшла заява, в якій остання просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Встановлені судом фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30 травня 2025 року.

07 листопада 2025 року приватним нотаріусом заведена спадкова справа №59/2025 до майна померлої ОСОБА_3 .

Спадкоємцями померлої є її діти (позивачі по справі), які звернулися із відповідними заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом.

Нотаріусом було видано два свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 березня 2026 року № 674,675 кожному із спадкоємців на 1/2 частку у спадщині, яка у свою чергу складається із права на оренду земельної ділянки розміром 0,0059 га кадастровий номер 3221455800:01:031:0004 за адресою АДРЕСА_1 .

Позивачі також просили нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за законом по 1/2 частки кожному на нежитлову будівлю магазин № 59 А, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою № 41/02-31 від 17 березня 2026 року приватний нотаріус відмовив у вчиненні зазначеної нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на майно.

Так, зі змісту Сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам № 0000133 від 05 березня 2010 року, що виданий Інспекцією ДАБК у Київській області вбачається, що ОСОБА_3 була замовником об`єкта будівництва магазину по АДРЕСА_2 загальною площею 59,00 кв.м.

Крім того, відповідно до архівної довідки № 152 від 13 березня 2026 року, що видана КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації», нежитлова будівля магазин по АДРЕСА_1 заінвентаризовано на ім`я ОСОБА_3 (інвентаризаційна справа №246).

Як зазначили позивачі у поданій заяві, за життя спадкодавець не встигла здійснити державну реєстрацію права власності на зазначену нежитлову будівлю та виготовити на власне ім`я документи, що посвідчують право власності на нежитлову будівлю, у зв`язку з чим вони позбавлені у позасудовому порядку оформити право власності на нежитлову будівлю.

Наведені обставини зумовили зверненні позивачів до суду із даною позовною заявою з метою захистити їх право на спадщину за законом шляхом визнання за ними права власності по 1/2 частки кожному на нежитлову будівлю магазин № 59 А, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Нормативно-правове регулювання та мотиви, з яких виходить суд

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті висновується, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 за життя була замовником будівництва магазину загальною площею 59,00 кв.м. Це підтверджується сертифікатом відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам № 0000133 від 05 березня 2010 року, виданим Інспекцією ДАБК у Київській області.

Крім того, згідно з архівною довідкою КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» № 152 від 13 березня 2026 року, нежитлова будівля (магазин № НОМЕР_2 А) заінвентаризована саме на ім`я ОСОБА_3 (інвентаризаційна справа №246). Отже, спірним об`єктом спадкодавець володіла як особа, що його збудувала і на чиє ім`я його обліковано.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відсутність державної реєстрації права власності за життя спадкодавця сама по собі не означає, що цього права вона не набула. Тому спірна будівля входила до складу спадщини на момент її відкриття, тобто на день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не припинилася внаслідок смерті (стаття 1218 ЦК України).

Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на будівлю.

Заперечень щодо родинних зв`язків, прийняття спадщини чи складу спадкоємців матеріали справи не містять.

Матеріалами спадкової справи підтверджується, що позивачі у встановленому порядку звернулися із заявами про прийняття спадщини, а відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину зумовлена відсутністю державної реєстрації права власності спадкодавця на нежитлову будівлю (магазин № 59 А).

Із матеріалів спадкової справи не вбачається, що інші особи, які мають право на спадкування за законом чи за заповітом, приймали спадщину або претендували на неї. Заповіту, спору щодо спадкового майна чи заяв інших осіб про належність будівлі їм суду не надано. Відповідач, Калинівська селищна рада, права позивачів не оспорює.

За таких обставин єдиним можливим способом захисту права позивачів на спадщину є визнання за ними права власності на спірну будівлю в судовому порядку (стаття 392 ЦК України). З урахуванням викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з частиною першою статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є її діти.

Відповідно до статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, а тому частки позивачів у праві власності на спірну нежитлову будівлю (магазин № 59 А) становлять 1/2.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними положеннями діючого цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

1. Задовольнити позов.

2. Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 частки кожному нежитлової будівлі (магазин № НОМЕР_2 А), що розташована за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення: 28 вересня 2026 року.

Суддя О.В. Попович