Рішення № 140119938, 28.09.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/12419/24

Провадження № 2/359/115/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Брова Д.С.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи : ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради про визначення місця проживання, -

встановив :

18 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із вказаним позовом, яким просить : визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з її батьком ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Вимоги обґрунтовано тим, що позивач у період з 13 листопада 2019 року по 18 липня 2024 року перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилась донька ОСОБА_3 26 червня 2024 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 . З листопада 2022 року дитина проживає з позивачем, який її утримує, виховує та доглядає. Відповідач участі у вихованні, утриманні доньки не приймає, проживає за кордоном. Позивач стверджує, що в нього з відповідачем виникла суперечки з приводу місця проживання дитини, тому позивач вимушений звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 05 грудня 2024 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

Ухвалою суду від 23 квітня 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 про виклик та допит свідків.

12 березня 2026 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

23 квітня 2025 року ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті з викликом і повідомленням сторін.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість представник позивача подав до суду заяву, якою розгляд справи просив здійснити у його та позивача відсутність.

Відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання до суду не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи ОСОБА_5 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, а також надала суду висновок про визначення місця проживання дитини, який просила врахувати при вирішенні справи по суті.

Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно вимог ст. 223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.

Допитаний під час розгляду справи свідок ОСОБА_6 повідомив суду, що позивач є її сином, ОСОБА_7 онука та відповідач ОСОБА_2 невістка. В шлюбі ОСОБА_8 та ОСОБА_2 постійно сварились, погано жили. Позивач йшов на роботу, а невістка йшла гуляти і могла бути відсутня декілька днів. Дитина з народження жила з нею по АДРЕСА_1 , так як відповідач постійно приносила її, оскільки не знала що з нею робити. Проживали в одному будинку, який розділений на дві частини. Дитина проживає разом з батьком, який її гарно виховує, водить її до садочку та на дошкільні заняття. Мати дитини за кордоном, життям дитини не цікавиться. Виїхала відповідач з дитиною на початку війни, оскільки сказала що на дитину будуть гроші платити. Для відповідача дитина була потрібна лише для отримання виплат. Відповідач взагалі не вміла доглядати за дитиною. Потім вона забрала дитину у Польщі. Дитина була хвора, мала з температуру 39,5, була одягнена в обідраних речах, замість взуття на ногах були пакети. Дитина у 3 роки нічого не говорила. Приблизно 20-21.09.2024 року відповідач прийшла до дитини з пакетом. В пакеті принесла «питу подарунки», там були поломані, перебрані іграшки, нічого нового. Була з дитиною та сином приблизно 2 години, сказала що задоволена умовами проживання дитини. Відповідач приходила до дитини пізно, інколи на підпитку. Відповідач хотіла викрасти дитину. Після того як вона їй пояснила, що дитина «не виїзна», відповідач дитиною не цікавилася. Перестала їй дзвонити та цікавитись нею. Відповідач в соціальних мережах висвітлила інформацію що вона хвора, і має діагноз. Під час проживання дитини з відповідачем, вона постійно тягла грошів з всіх, питу на дитину. Дитина їй потрібна була лише для виплат. Проживає відповідач чи в Німеччині чи в Італії. Відповідач не вітає дитина навіть з днем народження, вона їй не цікава. Відповідач безвідповідальна мата та хвора психічно людина. Син любить дитину та доглядає її, коли він на роботі дитина знаходиться з нею.

Свідок ОСОБА_9 дала в судовому засіданні наступні покази. ОСОБА_7 онука її чоловіка, ОСОБА_1 його син. Це не її діти. Відповідач на початку війни разом з дитиною виїхала за кордон. Потім вона передала бабусі дитину у Польщі. Дитина була занедбана, не вміла говорити. Останні 3 роки дитина живе з батьками і бабусею. Останнім часом вони частіше спілкуються, буває у них вдома. Надія в серпні 2024 року приїздила раз, спілкувалась з дитиною і потім знов поїхала. Відповідач не спілкується з дитиною. Про те, що у сторін є спір про місце проживання дитини не чула. Відповідач сама віддала дитину, оскільки вважала що їй з батьком буде краще. Дитина має свою кімнату у будинку, для неї створені гарні умови. Батько її гарно доглядає, дитина гарно розвинена, любить папа, бабу і нас.

Допитаний як свідок ОСОБА_10 повідомив суду, що ОСОБА_1 з ним працювала, він був її підлеглим. Відповідача ОСОБА_2 взагалі не знає, знає про неї зі слів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Про їх ситуацію знає зі слів ОСОБА_1 . ОСОБА_11 пару разів в парку з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , з нею завжди батько. Також, були на день народження у ОСОБА_7 в будинку. Дитина має свою кімнату, доглянута, побут створений, сучасний ремонт зроблений в будинку. ОСОБА_1 виховує доньку ОСОБА_7 , також у вихованні допомагає бабуся. Відповідача ніколи не бачила, тільки знаю що вона проживає за кордоном. Свідком суперечок або спорів щодо місця проживання дитини не була. Дитина проживає з батьком.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складан-ня повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, допитавши свідків та надавши доказам належну правову оцінку суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. Так, враховуються висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року (серія А, №303А, п.2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що з 13 листопада 2019 року по 18 липня 2024 рік позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданим Бориспільським міськрайонним відділом державної ресторації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області; копією рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2024 року (справа 359/5375/24) (а.с. 18-19).

Сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наведене підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданим 13 листопада 2010 року Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (а.с. 17).

На підставі судового наказу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2024 року, із ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткового мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 червня 2024 року та до повноліття дитини (а.с. 21).

Встановлено, що малолітня ОСОБА_3 проживає з позивачем, що підтверджується Актом обстеження житлово-побутових умов складеним депутатом Бориспільської міської ради 04 червня 2024 року та Актом обстеження житлово-побутових умов громадянина ОСОБА_1 та його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від 04 червня 2025 року; копію Витягу з реєстру територіальної громади №2024/013733872 від 13 листопада 2024 року (а.с. 26, 28).

Відповідно до довідки виданої Бориспільським закладом дошкільної освіти «Сонечко» №11 від 23 травня 2024 року встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідувала Бориспільський заклад дошкільної освіти «Сонечко» з лютого 2024 року. До закладу дівчинка приходила охайна. Дитину виховує батько ОСОБА_1 , бабуся ОСОБА_6 та дідусь ОСОБА_1 . Мати дівчинки до закладу дошкільної освіти не приходила (а.с. 29).

Згідно інформації наданої ТОВ «Аптека.194» від 18 вересня 2024 року встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під час відвідування свого сімейного лікаря, завжди знаходиться у супроводі свого батька ОСОБА_1 , та бабусі. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до сімейного лікаря з приводу стану здоров`я своєї дитини ОСОБА_3 в останнє зверталась 21 січня 2022 року (а.с. 33).

Згідно висновку щодо розв`язання спору про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , за №1020 від 08 грудня 2025 року, який погоджено рішенням виконавчого комітету міської ради, орган опіки та піклування вважає, що позивач ОСОБА_1 не надав жодних документів, а орган опіки та піклування не встановив факти, що свідчили б про наявність спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) вказано, що положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Подібні висновки наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі за №753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі за № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

У відповідності до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона, згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, яка розглядається, предметом спору є визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюва-тися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

У СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

Суд встановив, що у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_3 .

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, а також підтверджується показами допитаних свідків, що малолітня ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , за відсутності судового рішення про встановлення місця проживання дитини та рішення органу опіки про визначення місця проживання дитини, оскільки так добровільно вирішено і погоджено батьками дитини.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що мати та батько (сторони у справі), які проживають окремо один від одного, дійшли добровільної згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки позивач не довів, що його права порушені, невизнані або оспорюються відповідачкою.

Схожих висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10 липня 2024 року у справі за № 127/16211/23 (провадження № 61-1964св24), від 10 грудня 2024 року у справі за №299/8679/23 (провадження № 61-14033св24), від 15 січня 2025 року у справі за № 755/15383/23 (провадження № 61-14116св24).

Частиною 1 та п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно ч. 1 та п. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови у задоволені позовних вимог судові витрати лишаються за позивачем.

У зв`язку з цим суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.3,6,19,112-114,141,160,161 Сімейного Кодексу України, ст.2,4,12,13,76 - 81,263-265,354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи : ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради про визначення місця проживання відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду виготовлено 28 вересня 2026 року.

Суддя Л.В. Яковлєва