Рішення № 140119751, 28.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3987/26

Провадження № 2/357/4443/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

28 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Кардаш О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, в якому просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» три відсотки річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 780 дол. США, у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору № 014/10-01/82/8627 від 26.04.2007 та рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2015 року у справі № 357/6258/15-ц.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 квітня 2007 року між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/10-01/82/8627, на підставі якого Позичальнику було надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 16 320 доларів США строком до 26.04.2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в сумі 13.75 % % річних, відповідно до умов договору позичальник зобов`язувався своєчасно сплачувати кредит, проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору і тарифів, виконати інші зобов`язання в порядку і в строки, визначені договором. 25 вересня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення по цивільній справі № 357/6258/15-ц за позовом АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Суд частково задовільнив позовні вимоги, встановивши: Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» заборгованість по кредитному договору від 26.04.2007 р № 014\10-01\82\8627 в сумі 10 676,96 доларів США та 1 786,15 грн судових витрат. В частині вимог щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити. 28 квітня 2023 року між Акціонерним товариством «РАЙФАЙЗЕН БАНК» та Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-60, на підставі якого AT «ОКСІ БАНК» набуло право вимоги за Кредитним договором №014/10-01/82/8627 від 26.04.2007 року, котрий укладено між ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 . 28 квітня 2023 року між Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-60-1, на підставі якого ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло право вимоги за Кредитним договором №014/10- 01/82/8627 від 26.04.2007 року, котрий укладено між ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 . Відтак, на момент подання позовної заяви про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат на підставі ст. 625 ЦК України, у ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» наявні всі підтвердження переходу прав вимоги від Кредитора за кредитним договором №014/10-01/82/8627 від 26.04.2007 року, котрий укладено між ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 . Станом на дату подачі позову рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2015 року по справі № 357/6258/15-ц , Боржником не виконане. Відтак, враховуючи що Боржником своєчасно не виконано грошове зобов`язання за кредитним договором, у них в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити Кредитору поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення, та трьох процентів річних від простроченої суми. Так, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2015 року по справі № 357/6258/15-ц має чітко виражену суму заборгованості за кредитним договором № 014/10-01/82/8627 від 26.04.2007 року у розмірі 10676,96 дол.США. Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою 3% *суму боргу * кількість прострочених днів / 365 (кількість днів у році). Таким чином, загальна заборгованість по сплаті витрат, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, станом на момент подання позову становить 780 дол. США за період з 25.09.2017 до 01.03.2020, у зв`язку з довготривалим невиконанням рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2015 року по справі № 357/6258/15-ц.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026 головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою від 27 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання у справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ЦПК України.

Матеріали справи містять підтвердження про направлення відповідачеві рекомендованого повідомлення про вручення поштою повістки в судові засідання.

При цьому слід зазначити, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. (позиція КГС ВС у справі № 911/3142/19 від 18.03.2021р).

Також, відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, причини неявки суду не повідомив, відзиву, заяв чи клопотань про розгляд справи в його відсутність до суду не надходило та відповідно до положень ст.128,130 ЦПК України вважається, що відповідач повідомлений належно про розгляд справи.

На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд даної справи, про що не заперечував позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 26.04.2007 року між ВАТ « Райффайзен Банк Аваль» (після зміни назви ПАТ « Райффайзен Банк Аваль») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014\10-01\82\8627, на підставі якого позичальнику було надано кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 16 320 доларів США строком до 26.04.2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в сумі 13.75 % % річних. Позичальник зобов`язувався щомісячно до 15 числа поточного місяця повертати кредитні кошти та відсотки згідно графіку погашення кредиту за ануїтетною схемою погашення.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.09.2015 у справі №357/6258/15-ц, провадження №2/357/2390/15, позов ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості по кредитному договору, задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» заборгованість по кредитному договору № 014/10-01/82/8627 від 26.04.2007 в сумі 10 676,96 доларів США та 1 786,15 грн судових витрат. У частині вимог щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_4 відмовлено.

28.04.2023 між АТ «РАЙФАЙЗЕН БАНК» та АТ «ОКСІ БАНК» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-60, відповідно до умов якого первісний кредитор передає новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Права вимоги переходять до нового кредитора у повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотнього відступлення.

Згідно платіжних інструкцій АТ «ОКСІ БАНК» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно договору відступлення права вимоги №114/2-60 від 28.04.2023.

Відповідно до Реєстру боржників від 05.05.2023 до Договору факторингу №114/2-60 від 28.04.2023, вбачається, що до АТ «ОКСІ БАНК» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/10-01/82/8627 від 26.04.2007.

28.04.2023 між АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-60-1, відповідно до умов якого первісний кредитор передає новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Права вимоги переходять до нового кредитора у повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотнього відступлення.

Згідно платіжних інструкцій АТ «ОКСІ БАНК» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно договору відступлення права вимоги №114/2-60-1 від 28.04.2023.

Відповідно до Реєстру боржників від 05.05.2023 до Договору факторингу №114/2-60-1 від 28.04.2023, вбачається, що до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/10-01/82/8627 від 26.04.2007.

Згідно відповіді Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.03.2026 р. за №5817, у Відділі перебувало виконавче провадження №АСВП62581906 з примусового виконання виконавчого листа №357/6258/15-Ц від 23.11.2018 виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» заборгованість по кредитному договору № 014/10-01/82/8627 від 26.04.2007 в сумі 10 676,96 доларів США та 1 786,15 грн судових витрат. 15.07.2015 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття в провадження. 18.10.2022 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Стягнення за даним виконавчим документом на користь стягувача не проводилося.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2026 року замінено стягувача АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» його правонаступником - ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» у виконавчому листі, що виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у справі №357/6258/15-ц, провадження №2/357/2390/15, на виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.09.2015, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» заборгованості по кредитному договору. Видано дублікат виконавчого листа №357/6258/15-ц, провадження №2/357/2390/15, на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.09.2015, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» заборгованості по кредитному договору № 014/10-01/82/8627 від 26.04.2007.

Правовідносини, що склалися між сторонами, підлягають врегулюванню наступними законодавчими нормами.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правового висновку, зробленого Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та правового висновку у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Правовий аналіз статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а тому відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Враховуючи наведене, 3 % річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов`язання, складовою якого є, зокрема, нараховані проценти за користування коштами, строки сплати яких визначено договором.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Як вбачається позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з ОСОБА_1 трьох відсотків річних за невиконання рішення суду за період з 25.09.2017 до 01.03.2022, тобто за період, коли позивач не набув право вимоги за укладеним кредитним договором, оскільки договір про відступлення прав вимоги укладено 28.04.2023.

Крім того, судом враховано, що згідно умов Договорів відступлення прав вимоги № 114/2-60-1 від 28.04.2023 право вимоги це право грошової вимоги Первісного кредитора до Боржників на Дату відступлення прав вимоги щодо погашення заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, штрафних санкцій, визначених Кредитними договорами та інших платежів, що підтверджуються документацією, тобто позивач набув право вимоги за кредитним договором, укладеним відповідачем з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», 28.04.2023 та не є особою, права якої порушені у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

П. 2.1 Договору відступлення права вимоги №114/2-60-1 передбачає, що на умовах встановлених цим Договором та відповідно до ст. 512-519 ЦК України, Первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, Новий кредитор приймає належні Первісному кредитору Права Вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі Боржників (Портфель Заборгованності).

Отже позивачем не доведено належними і допустимими доказами обставини, якими позивач обґрунтовує наявність порушеного права.

Отже, чинним законодавством унормована можливість передачі прав дійсної вимоги, тобто такої, що існує на момент передачі, а також такої, що виникне в майбутньому. Проте, передача права вимоги, яке могло виникнути, але не виникло у минулому законодавством не передбачено.

Попередні кредитори не скористались своїм правом на пред`явлення вимоги до боржника стосовно сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, відтак і не могли передати його за минулий період, коли обов`язку боржника сплатити суму боргу позивачу ще не існувало.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду (включаючи Велику Палату), нарахування інфляційних втрат та 3% річних за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України має виключно компенсаційний, а не штрафний (каральний) характер.

Судом встановлено, що ТОВ «Цикл Фінанс», отримавши право вимоги до відповідача лише 28.04.2023, не зазнав і не міг зазнати жодних збитків від знецінення грошових коштів у період період з 25.09.2017 до 01.03.2020.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина перша, п`ята-шоста статті 81 ЦПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20 засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Враховуючи наведене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу наданого позивачем окремо, а також в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 80, 81, 89, 131, 141, 187,211, 247, 263-265, 273, 274, 280-289 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми боргу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»; адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112; ЄДРПОУ: 43453613.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст заочного рішення складено 28 вересня 2026 року.

Суддя Б. І. Кошель