Рішення № 140119390, 25.09.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/563/24

провадження 2/287/134/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі позивач, ТОВ «ФК«Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за договором позики № 78715357 в розмірі 20600,00 грн. та понесених судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що 25 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 78715357. 14.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК«Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК«Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК«Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 9 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20600,00 грн., з яких: 5500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15100,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею. Враховуючи вищенаведене, позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та понесені судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Русину М.Г.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.

На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 02.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

01.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить долучити даний відзив до матеріалів справи № 287/563/24, врахувати викладені у ньому заперечення проти позову під час вирішення справи та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також, просить судові витрати залишити за позивачем. В обгрунтування зазначає, що по-перше позивач стверджує про наявність електронного договору, проте не надає належних доказів його підписання саме відповідачем, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відсутні будь-які докази, що відповідач проходив належну ідентифікацію та верифікацію особи (заповнення анкети, копії паспорту, підтвердження номеру телефону). Крім того, будь-який формуляр заяви на отримання кредиту, який би мав бути складеним і підписаним електронним підписом відповідача, електронна ідентифікація (автонтифікація) якої здійснена з дотриманням вимог Закону та який би був підтверджений і сумнів у суду не викликав, в матеріалах справи відсутній. По-друге, у матеріалах справи відсутні належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів, саме відповідачу відповідно до вимог ст.ст. 526, 1054, 1088 ЦК України. По-третє, позивач заявляє до стягнення суму, що перевищує тіло кредиту (кредит 5500 грн.). Це є прямим порушенням ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів за кредитом, що не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати подвійної суми, одержаної позивачем. Застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов`язання за договором про споживчий кредит заборонено. По-четверте, просить суд звернути увагу, що додані до позовної заяви копії документів мають жахливу якість, їх неможливо прочитати, що не дозволяє суду та відповідачу належним чином їх дослідити. Вважає, що такі докази позивача неналежними та недопустимими, просить їх не приймати та вилучити з матеріалів справи. На думку відповідача, з огляду на вказані факти та аргументи, вважає всі вимоги позивача безпідставні, необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

13.05.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій просить прийняти відповідь на відзив, позовні вимоги задоволити в повному обсязі, розгляд справи проводити за відсутності представника ТОВ «ФК«Європейська агенція з повернення боргів». Також, представника позивача просить суд витребувати необхідні докази та пояснення у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», що стосуються наявності у ОСОБА_1 карткових рахунків та надходження грошових коштів.

Ухвалою суду від 01.07.2026 відкладено судове засідання у справі та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

30.07.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів, від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» надійшла запитувана судом інформація.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або за власною ініціативою суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив просить розглянути цивільну справу за відсутності представника позивача та позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання на розгляд справи не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання відповідача, у кому він просить розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги позивач не підтримує в повному обсязі, просить врахувати його заперечення, викладені у його відзиві та повністю відмовити у задоволенні позову.

Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив матеріали справи, вирішив питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин та дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 78715357 (а.с. 4-6).

Також 13 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору позики № 78715357 від 25.02.2023 (а.с. 7-8).

Відповідач підписав договір позики № 78715357 від 25.02.2023 та додаткову угоду до договору позики № 78715357 від 25.02.2023 електронними підписами, створеними за допомогою одноразових персональних ідентифікаторів.

Відтак, судом встановлено, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З наданої інформації Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 30.07.2026 вбачається, що на рахунок № НОМЕР_1 , який належить відповідачу зараховано грошові кошти в загальній сумі 5500,00 грн., а саме: 25.02.2023 в сумі 2000,00 грн. та 13.03.2023 в сумі 3500,00 грн.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вище вказаними та встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договору позики № 78715357 від 25.02.2023.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК«Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21 (а.с. 9-10).

Згідно з п. 1.1 укладеного Договору Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників , підстави виникнення Права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах Боржників, які формуються згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Відтак, договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 встановлено, що предметом відступлення за ним є в вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав, при цьому перелік боржників наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах боржників. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Слід зазначити, що наявна в матеріалах справи копія договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 не містить всіх сторінок договору, а лише 1,2,4,8 сторінки, тому у суду, зокрема, відсутня можливість перевірити строк дії договору та інші суттєві умови договору.

28.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК«Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду № 2 до Договору факторингу № 14/06/21, відповідно до якої сторони погодили внести зміни у п. 1.3 Договору та викласти його в наступній редакції: «1.3 . Клієнт зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики Фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства». При цьому решта умов договору залишились без змін. (а.с. 11).

23.08.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК«Європейська агенція з повернення боргів» укладено додаткову угоду № 10 до Договору факторингу № 14/06/21, відповідно до якої сторони домовились стосовно загальної суми прав вимог та ціни продажу. Також, всі інші умови договору залишились без змін. Слід зазначати, що загальну суму прав вимог та ціну продажу у додатковій угоді не вказано (а.с. 12).

Згідно з актом прийому-передачі Реєстру боржників № 9 від 23 серпня 2023 року за Договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників № 9 кількістю 5827, після чого у урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. При цьому, загальну суму заборгованостей не вказано (а.с. 13).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 9 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, сформованого 06.02.2024 представником ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 20600,00 грн., з яких: 5500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15100,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею (а.с. 14).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 78715357 від 25.02.2023, складеному представником ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», станом на 31.01.2024 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» нарахувало відповідачу заборгованість за зазначеним договором у розмірі 20600,00 грн. (а.с. 15).

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша ст.519 ЦК України).

Із системного аналізу можливо дійти висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Частиною першою ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року №352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року в справі №906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року в справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

У правовому висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року в справі №910/12525/20 зазначено, що «відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається».

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя ст.656 ЦК України); (б) дарування (частина друга ст.718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя ст.512 ЦК України).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року в справі №910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилося на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі №752/8842/14-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року в справі №909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року в справі №910/11177/20).

Матеріалами справи встановлено, що договір позики № 78715357 був укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 25 лютого 2023 року, натомість договір факторингу № 14/06/21, за яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги ТОВ «ФК«Європейська агенція з повернення боргів» був укладений 14 червня 2021 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати позивачу на підставі договору факторингу 14 червня 2021 року.

Окрім цього, з наявної копії договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 неможливо перевірити строк дії договору, інші суттєві умови договору, оскільки представником позивача надано до суду неповну копію договору факторингу, яка не містить усіх сторінок договору.

Додані до позову копії додаткових угод № 2 та № 10 до Договору факторингу № 14/06/21 також не містять даних про продовження строку дії зазначеного договору факторингу.

З наведеного вище слідує, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК«Європейська агенція з повернення боргів», тобто не доведено переходу права вимоги на відповідному етапі такої передачі, що є його процесуальним обов`язком.

Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у цьому випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, проте це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Також, Верховний Суд неодноразово вказував, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року в справі №334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року в справі №911/3185/20).

За таких обставин справи відсутні підстави вважати, що ТОВ «ФК«Європейська агенція з повернення боргів» за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики, укладеним з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

При цьому суд вважає, що посилання представника позивача на продовження строку дії договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 додатковими угодами не спростовує необхідності чіткого визначення предмета договору на момент його укладення, адже правочин є чинним лише за умови визначеності його істотних умов, а предмет договору факторингу має бути конкретно визначений.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №916/2040/20).

За таких обставин, представником позивача не доведено та судом не встановлено факту порушення відповідачем прав позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вказана судова практика є сталою та подібна правова позиція відображена також у постановах Житомирського апеляційного суду у справах: №289/2479/24, №285/3178/24, №279/977/25, №935/2615/24; №281/468/24; №285/4230/24.

Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Так, згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 56952 від 06.02.2024 (а.с. 30) позивачем було сплачено 3028,00 грн. судового збору, які не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у задоволені позову відмовлено.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 512, 514, 526, 1049, 1054, 1077 ЦК України та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 141, 259, 263-265-268, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Представник позивача: Москаленко Маргарита Станіславівна, РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх № 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. В. Винар