Рішення № 140119348, 24.09.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/142/25

провадження 2/287/866/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (надалі позивач, ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , відповідач, позичальник) заборгованість за кредитним договором № 3809179 від 11.08.2021 в розмірі 84165,00 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 11.08.2021 за власного волевиявлення та розуміння умов кредитування в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі ТОВ «Мілоан», позикодавець) ОСОБА_1 подав заявку на отримання кредиту № 3809179. ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (sms) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 3809179 від 11.08.2021. Відповідно до умов кредитного договору, відповідач до укладення договору отримав проєкт кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та правилами, що розміщенні на веб-сайті товариства та є не від`ємною частиною цього договору. Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит № 3809179 від 11.08.2021 з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу було перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 20000,00 грн. 11.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги № 12Т, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3809179 від 11.08.2021. Відповідач свої зобов`язання за даним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 84165,00 грн., з яких 20000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 62625,00 грн. заборгованість за відсотками, 1540,00 грн. заборгованість за комісійними винагородами. Тому враховуючи вищевикладене позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Русину М.Г.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.

На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація із Олевської міської ради Житомирської області стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 17.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Викликано в судове засідання сторони по справі.

01.04.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Хоменка С.О. надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» , викладених у позовній заяві, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі. Також, просить стягнути з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати , які складаються з витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. В обґрунтування зазначає, що сторона відповідача не визнає дійсність кредитного договору, підписаного нібито за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ЕПОІ), оскільки порядок і умови використання такого підпису не відповідають вимогам Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Вимоги позивача про стягнення заборгованості не підтверджені належними та допустимими доказами, адже всі документи , які стосуються договору про споживчий кредит № 3809179 від 11.08.2021 не містять підпису ОСОБА_1 , а тому такий договір не може вважатись укладеним. Також, представник позивача зазначає, що недотримано процедуру ідентифікації особи, надсилання SMS із кодом не забезпечує належної ідентифікації, оскільки не підтверджує, що саме позичальник , а не третя особа, використав цей код, уклав договір. Представник відповідача заперечує щодо стягнення комісії за надання кредиту у зв`язку з тим, що позивач не зазначив у кредитному договорі , паспорті споживчого кредиту та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх банківських послуг, які пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, погодження їх із споживачем, тому положення такого договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними. Наявне платіжне доручення № 53473330 не може вважатись належним доказом надання кредитних коштів ОСОБА_1 , а тому не підтверджує заборгованість за кредитним договором. На думку представника відповідача, позивачем було пропущено строк для подачі позовної заяви до суду з метою стягнення заборгованості по договору, оскільки позивач звернувся з позовною заявою про стягнення заборгованості лише 19.01.2025 із значним пропущенням строку позовної давності, який закінчився 27.08.2024. Окрім цього , зазначає, що позивачем розмір витрат у даній справі в сумі 6000,00 грн. є завищеним, необґрунтованим та непідтвердженим належними та допустимими доказами, тому вказана вимога не підлягає задоволенню. Стосовно витрат відповідача на правову допомогу зазначає, що у зв`язку з розглядом справи відповідач понесене витрати на правничу допомогу адвоката Хоменка С.О. в розмірі 20000,00 грн. та докази зазначених витрат будуть надані в процесі судового розгляду.

Від представника позивача ТОВ «Діджи Фінанс» відповідь на відзив до суду не надійшла .

Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або за власною ініціативою суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить проводити розгляд справи без його участі, на підставі наявних у справі доказів та матеріалів. Щодо проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з`явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що стверджується матеріалами справи. Також, заяву із запереченнями про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження не подали, причини неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно з ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив матеріали справи, вирішив питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом відповідач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» з метою отримання коштів у кредит, внаслідок чого підписав анкету-заяву на кредит № 3809179 у розмірі 20000,00 грн. (а.с. 18-19).

11.08.2021 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 3809179, відповідно до умов якого останньому надано кредит в розмірі 20000,00 грн. (а.с. 47-55).

У відповідності до п. 1.1. Договору, кредитодавець (ТОВ «Мілоан») зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

У відповідності до п. 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 20000,00 грн. у валюті: українські гривні. Кредит надається строком на 15 днів з 11.08.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 26.08.2021 (п. 1.3-1.4 Договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1 Договору).

Відповідно п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом: 2625,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.6 Договору).

Згідно з п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту: 1540,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,70 % від суми кредиту одноразово.

Додатком до договору є графік платежів за кредитним договором про споживчий кредит № 3809179 від 11.08.2021, паспорт споживчого кредиту, у якому сторони кредитного договору погодили основні умови кредитування (а.с. 56-58).

У відповідності до платіжного доручення № 53473330 від 11.08.2021, ТОВ «Мілоан» на рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти у розмірі 20000,00 грн., призначення платежу: кошти згідно договору № 3809179 (а.с. 60).

Первісний кредитодавець ТОВ «Мілоан» належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу в користування кредитні кошти у заявленому розмірі.

Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 84165,00 грн., з яких 20000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 62625,00 грн. заборгованість за відсотками, 1540,00 грн. заборгованість за комісійними винагородами, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 23-24).

В подальшому, 11.11.2021 між первісним кредитодавцем ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 12Т, у відповідності до якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі прав вимоги (а.с. 26-41).

У відповідності до витягу з додатку до договору відступлення прав вимоги № 12Т від 11.11.2021, позивач ТОВ «Діджи Фінанс» набув право вимоги за кредитним договором № 3809179 від 11.08.2021, боржником за яким є відповідач ОСОБА_1 , у розмірі 84165,00 грн., з яких 20000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 62625,00 грн. заборгованість за відсотками, 1540,00 грн. заборгованість за комісією (а.с. 22).

27.09.2024 на адресу відповідача ОСОБА_1 , представником позивача ТОВ «Діджи Фінанс» - адвокатом Міньковською А.В. направлено досудову вимогу, в якій представник позивача повідомив відповідача про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором № 3809179 від 11.08.2021 у загальному розмірі 84165,00 грн. (а.с. 63-64).

Згідно з ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК України встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Відповідно до частини 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та проценти від простроченої суми.

Відповідно до частини 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексудо нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З приводу заперечень представника відповідача суд зазначає наступне. Так, щодо тверджень про недоведеність укладення електронного договору, зокрема, недотримання належної процедури ідентифікації, суд встановлено, що оспорюваний договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що є належним та допустимим доказом підтвердження волевиявлення сторони. Процес укладання правочину супроводжувався ідентифікацією відповідача та верифікацією його персональних даних (РНОКПП, паспортні дані, номер мобільного телефону, адреса електронної пошти), які зазначені у анкеті-заяві, що унеможливлює випадкове або стороннє підписання документа. Без отримання повідомлення на фінансовий номер телефону, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна та пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений, що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов. Крім того, стороною відповідача не надано жодних доказів щодо того, що його персональні дані були скомпроментовані та використані сторонніми особами без його відома.

Стосовно доводів про відсутність правомірного електронного підпису, суд зауважує, що визначальним у даному випадку є фактичне виконання договору з боку фінансової установи, яка перерахувала кредитні кошти за вказаними відповідачем реквізитами. Обставина того, що відповідач протягом всього часу не звертався до суду з позовами про оспорювання цього договору чи визнання його неукладеним, свідчить про його згоду з умовами правочину. Таким чином, виконання договору первісним кредитором підтверджує його реальне волевиявлення (конклюдентні дії), що нівелює формальні претензії до технічних характеристик підписів кредитора та позичальника, оскільки дійсність намірів сторони підтверджена конкретними фінансовими операціями, які відбулися на виконання умов договору.

Відносно заперечень проти факту отримання коштів, слід зауважити, що відповідач, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, мав би надати докази на спростування тверджень позивача. Обов`язок доказування передбачає не лише обов`язок позивача підтвердити вимоги, але й обов`язок відповідача надати докази своєї позиції - зокрема, банківські виписки, які б свідчили про відсутність зарахування коштів або про те, що зазначена в платіжному дорученні картка йому не належить. Позивач надав докази перерахування 20000,00 грн відповідачу згідно договору № 3809179 через уповноважену юридичну особу ТОВ «ФК Елаєнс», що є стандартною практикою для фінансових установ, які не є банками. Про факт ненадходження на банківську картку відповідача кредитних коштів або про те, що вказана у платіжному дорученні картка йому не належить, представником відповідача у відзиві не вказано. Відсутність чіткої заяви про те, що відповідач не є держателем картки, у поєднанні з наданням ним повних паспортних даних під час реєстрації, підтверджує, що кошти були спрямовані саме за реквізитами, визначеними самим позичальником. Заперечення форми документа без спростування змісту фінансової операції не може бути підставою для відмови у позові.

Щодо оспорювання правильності та обґрунтованості розрахунку заборгованості, встановлено, що він виконаний первісним кредитором у повній відповідності до умов укладеного договору. Нарахована сума включає тіло кредиту, відсотки та комісію, виходячи зі ставок, на які відповідач погодився при підписанні договору. Умови договору на момент його укладення не суперечили нормам Закону України «Про споживче кредитування», а сам розрахунок містить покрокову деталізацію за кожним днем користування коштами. Представник відповідача, заперечуючи проти розрахунку заборгованості, не надав суду власного контррозрахунку на спростування вимог позивача.

Стосовно тверджень представника відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Так, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ч. 1 ст. 261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено, що з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30 березня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тобто строки, передбачені статтею 257 ЦК України (загальна позовна давність) продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З даним позовом ТОВ «Діджи Фінанс » звернулося до суду 19 січня 2025 року.

При цьому, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом.

Законом України № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року виключено п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідно до якого в період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану.

Судв, враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257 ЦК України, внаслідок введення карантину (п. 12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п. 19 Перехідних положень ЦК України) вважає, що загальний строк позовної давності в три роки по вимозі про стягнення заборгованості продовжено та позивачем не пропущено при зверненні до суду із даним позовом.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Відповідачем доводи позивача щодо невиконання ним зобов`язань за кредитним договором № 3809179 від 11.08.2021 належним чином не спростовані, доказів сплати заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20000,00 грн., заборгованості по відсотках в розмірі 62625,00 грн. та заборгованості по комісії в розмірі 1540,00 грн. не надано, таким чином суд приходить до висновку про стягнення з останнього на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості в загальному розмірі 84165,00 грн.

Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилом частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову інші судові витрати, серед яких витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно платіжної інструкції № 3809179 від 10.01.2025 (а.с. 1) позивачем було сплачено 2422,40 грн. судового збору, які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правничої допомоги, позивачем надано акт № 3809179 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 30.11.2024 (а.с. 17), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Стародуб І.В. необхідних для надання правничої (правової) допомоги від 30.09.2024 (а.с. 25), договір № 42649746 про надання правничої допомоги від 01.11.2024 (а.с. 42-46), додаткову угоду № 3809179 до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.11.2024 (а.с. 59). відповідно до якого позивачу надано адвокатським бюро послуги вартістю 6 000,00 грн.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, у даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, також існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 6 000,00 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи заперечення представника відповідача щодо стягнення на користь позивача судових витрат у сумі 6000,00 грн. на правничу допомогу, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення із відповідача на користь позивача понесених у даній справі витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 3000,00 грн.

Стосовно заявленої представником відповідача вимоги щодо стягнення з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн., суд зазначає, що під час судового розгляду справи ні відповідач, ні представник відповідача не надали суду належних доказів, які б підтверджували понесення таких витрат, тому у задоволенні даної вимоги слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 509, 512, 514, 526, 625, 629,1048, 1050,1054 ЦК України, ст.ст. 3,4,12,13,76-81,141,263, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 3809179 від 11.08.2021 в розмірі 84165 (вісімдесят чотири тисячі сто шістдесят п`ять ) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, Київської області.

Представник позивача: Романенко Михайло Едуардович, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, Київської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: Хоменко Сергій Олександрович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса для листування: 10014, м. Житомир, вул. Покровська, буд. 4.

Суддя: Л. В. Винар