Рішення № 140118708, 17.09.2026, Лугинський районний суд Житомирської області

ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. М. Грушевського, 2 а, селище Лугини, Коростенський район, Житомирська область, 11301,

тел. (04161)9-14-72, e-mail: inbox@lg.zt.court.gov.ua, web: http://lg.zt.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 02896124

____________________

Справа № 761/2466/26

Провадження по справі 2/281/290/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року селище Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Свинченко Г.Д.,

за участю:

секретаря судових засідань Островської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Лугини цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Лугинського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 24.05.2025-100001450 від 24.05.2025 року у розмірі 28900,00 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 року та понесені витрати на професійну правничу допомогу, мотивуючи свої вимоги тим, що зазначена у позові заборгованість утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем боргових зобов`язань за вказаним кредитнимдоговором.

13.01.2026 року позивач ТОВ "Споживчий центр" звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з вказаним позовом.

29.01.2026 року постановлено ухвалу про передачу справи за підсудністю до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.

23.03.2026 року постановлено ухвалу про передачу справи за підсудністю до Лугинського районного суду Житомирської області.

13.04.2026 року в результаті автоматизованого розподілу справа була передана до провадження судді Свинченко Г.Д.

16.04.2026 року винесено ухвалу про прийняття справи до провадження, відкриття спрощеного позовного провадження та призначення справи до судового розгляду.

09.07.2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1800,00 грн., зменшити розмір неустойки, витребувати у позивача детальний розрахунок процентів за кредитним договором та розрахунок черговості зарахування часткового платежу у розмірі 4290,00 грн. від 25.06.2025 року. Також просить розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами та доказами. Судові витрати покласти на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

09.07.2026 року від ТОВ "Споживчий центр" надійшла відповідь на відзив, просить позовні вимоги задовольнити, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

10.07.2026 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач просить зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, відмовити у стягненні комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1800,00 грн. як такої, що грунтується на нікчемній умові договору, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та цьому запереченні.

14.07.2026 року від ТОВ "Споживчий центр" надійшло клопотання про долучення доказів. Просить долучити до матеріалів справи розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов`язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.05.2025 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 24.05.2025-100001450, згідно якого товариство надало відповідачу кредит в розмірі 9000,00 грн. шляхом переказу на картковий рахунок НОМЕР_1 , строком на 217 днів, дата повернення кредиту 26.12.2025 року. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 2526,92%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 25380,00 грн. Розмір плати за користування кредитом у вигляді процентної ставки за кожен день користування кредитом в межах строку кредитування складає 1%. Договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором «А566».

Також 25.05.2026 року між сторонами був укладений додатковий договір до кредитного договору, за умовами якого сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 10000,00 грн. В зв`язку зі збільшенням суми кредиту змінюється розмір денної процентної ставки та її розрахунок, які з дати укладення даного додаткового договору становлять 0,84 %. Реальна річна процентна ставка за кредитом становить 2613,5%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 28190,00 грн.

Грошові кошти за вказаним договором в загальному розмірі 10000,00 грн. 24.05.2026 року та 25.05.2025 року були перераховані на банківську картку НОМЕР_1 , що підтверджується листами № 1-0601 від 0601.2026 року та № 1-0601 від 06.01.2026 року та не заперечується відповідачем.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № 24.05.2025-100001450 від 24.05.2025 року, ОСОБА_1 за період з 24.05.2025 року по 26.12.2025 року має заборгованість перед ТОВ "Споживчий центр" в сумі 28900,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором 24.05.2025-100001450 від 24.05.2025 року станом на 06.01.2026 року загальна заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Споживчий центр" становить 28900,00 грн., в тому числі: основний борг - 10000,00 грн., залишок відсотків - 12400,00 грн., залишок комісій - 1800,00 грн., залишок штрафів - 4700,00 грн. 25.06.2025 року ОСОБА_1 сплатила ТОВ "Споживчий центр" грошові кошти в сумі 4290,00 грн.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що статтею 204 ЦК України регламентована презумпція правомірності правочину. Відповідно до наведеної норми права, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час розгляду справи кредитний договір недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний.

Суд погоджується з тим, що відповідач ОСОБА_1 не дотрималася своїх зобов`язань щодо погашення кредиту у визначені строки і на даний час продовжує ухилятись від виконання зобов`язань, внаслідок чого за нею рахується заборгованість в сумі 28900,00 грн.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у справі. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом частин 1, 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів.

Щодо стягнення заборгованості за неустойкою (пеня, штраф) суд зазначає, наступне, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідним договором, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Оскільки кредитний договір був укладений сторонами у травні 2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем заборгованість за неустойкою (пеня, штраф) в розмірі 4700,00 гривень, не може бути стягнута із ОСОБА_1 , так як відповідач нормою закону звільнена від обов`язку такої сплати. Нарахована неустойка (пеня, штраф) підлягає списанню позивачем.

Стягнення із відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості/надання кредиту, а саме за дії, які банк (фінансова установа) здійснює на власну користь (електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо), або за дії, які позичальник здійснює на користь банку, чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин, суперечить ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Зазначене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 363/1834/17 та не суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 496/3134/19, на яку посилаються сторони. Зокрема, у справі № 496/3134/19 суд касаційної інстанції констатував, що "умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (п. 31.33).

Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в сумі 1800,00 грн. є безпідставною.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 10000,00 грн. за основним зобов`язанням та 12400,00 грн. залишку відсотків.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом задоволено частково, що становить 77,50 %, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2063,36 грн.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; код ЄДРПОУ 37356833; МФО: 305299; р/р: НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № 24.05.2025-100001450 від 24.05.2025 року у розмірі 22400 (двадцять дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; код ЄДРПОУ 37356833; МФО: 305299; р/р: НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2063 грн. 36 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Галина Свинченко