Рішення № 140118618, 28.09.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/8042/25

Провадження № 2/279/739/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Бобровою В.С., за участю позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи Коновової Т.Ф. розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу №279/8042/25 за позовом ОСОБА_1 до Коростенської об`єднаної територіальної громади в Житомирській області, третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка-12» про визнання права на користування на житлову площу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом про визнання права на користування на житлову площу, вказавши, що в вересні 1999 року вона поселилась в квартиру АДРЕСА_1 , де проживала разом з рідною бабою ОСОБА_2 .

29.07.1999 року на ім`я ОСОБА_3 Виконавчим комітетом Коростенської міської ради народних депутатів було видано ордер на житлове приміщення № 96 серія ДВ про виділення ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 її баба ОСОБА_2 померла.

Вказала, що за життя її баба в зв`язку з тяжкими хворобами не змогла звернутися до відділу приватизації Коростенського міськвиконкому про приватизацію вказаної квартири та видачу свідоцтва про право власності.

Останні роки життя баба тяжко хворіла, вона доглядала її, піклувалася про неї, разом вони вели спільне господарство. Після її смерті вона залишилася проживати в вказаній квартирі як член сім`ї, сплатила всі борги за комунальні послуги, провела ремонт в квартирі, замінила вхідні двері. Як член сім`ї наймача вона користувалась всіма правами наймача.

Тому просила визнати за нею право на користування квартирою АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка-12» щодо позову не заперечила, підтвердила обставини зазначені позивачем.

Відповідач в судове засідання не прибув надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов не визнає.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що він проживає в АДРЕСА_2 та знає ОСОБА_1 багато років. Вона з 1999 року разом зі своєю бабусею ОСОБА_2 проживали разом в одній квартирі по АДРЕСА_3 . Вона постійно проживала там та доглядала за хворою бабусею. Після смерті бабці з вкартири не виїжджала і досі там проживає.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що вона проживає в цьому ж будинку і знає ОСОБА_1 та її бабусю ОСОБА_2 .. Підтвердила факт того, що позивач жила разом зі своєю бабою постійно з 1999 року. Вона за нею доглядала. Після смерті баби вона залишилась проживати у цій квартири по терперішній час.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що вона проживає за адресою АДРЕСА_4 . Зазначила, що їй відомо, що ОСОБА_1 тривалий час проживала зі своєю бабусею в квартирі АДРЕСА_5 . Доглядала її та після її смерті продовжує жити у даній квартирі.

Заслухавши позивача, представника третьої особи та свідків, дослідивши письмові докази та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст. 1 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 47 Конституції України гарантовано, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

В силу ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 19.05.1961 ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_8 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо пітдвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_9 .

Відповідно до свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 17.06.1983 ОСОБА_10 є матір`ю ОСОБА_1 .

Таким чином, судом встановлено родинні відносини між позивачкою та ОСОБА_2 , тобто ОСОБА_1 є внучкою ОСОБА_2

29.07.1998 на підставі ордера № 96, виданого відповідно до рішення виконкому (горисполкома) №210 від 15.07.1998, ОСОБА_2 на сім`ю з одної людини було надано право зайняти жиле приміщення - квартира по АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки № 54 від 13.11.2008 виданої Житлово - експлуатаційною контрою № 2 про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення ОСОБА_2 є наймачем та прописана квартирі за адресою АДРЕСА_3 з 05.08.1998.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 29.03.2010 серія НОМЕР_3 .

З довідки №29/1 від 13.05.2025, виданої керівником ОСН- Спілки голів окружних будинкових, вуличних комітетів вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , але фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 з вересня 1999 року по теперішній час.

Окрім того, позивач зверталась з заявою від 13.11.2025 до виконавчого комітету Коростенської міської ради про визнання її наймачем за рішенням укладеним договором найму укладеним з ОСОБА_2 , де з відповіді на заяву від 12.12.2025 вбачається, що позивач з наймачем (бабою ОСОБА_2 ) не були зареєстровані в АДРЕСА_3 . Для отримання комунального житла, згідно вимог житлового законодавства, їй необхідно перебувати на черзі квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов при виконавчому комiтеті Коростенської міської ради. Згідно ст. 43 Житолового кодексу України житло надається згідно черти, на даний час вона не перебуваете на черзі при виконавчому комітеті Коростенської міської ради. Навіть у разі взяття її на квартирний облік на отримання житла видати ордер на житлове примгщення по АДРЕСА_3 неможливо, так як на квартирному обліку на даний час перебувае 1241 особа. Особа стає наймачем житлового приміщення у разі отримання ордера, реестрації її в даному житлі (за згодою наймача вже зареестрованого на підставі ордера), за рішенням суду. Але у її випадку бабуся вже померла не може надати згоду на її реєстрацію, ордер видати їй підстав немає, залишається рiшення суду. Тобто у разі доведення, що вона проживали разом з померлою (наймачем) ОСОБА_2 як член сім`ї вона будете мати право на користування житловим примiщенням як наймач.

Так частиною першою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

У статті 9 ЖК Української РСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 61 статей 64 та 65 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Частиною першою статті 106 ЖК Української РСР передбачено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Як роз`яснено у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 (з подальшими змінами) «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс-12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК Української РСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК Української РСР).

При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Статтею 107 ЖК Української РСР визначено, що у разі вибуття наймача та членів його сім`ї, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. У зв`язку зі смертю основного наймача, договір найму на квартиру підлягає оформленню на ім`я члена сім`ї, який має право користуватися квартирою.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 8 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод закріплено право людини на повагу до свого житла.

Отже, після смерті ОСОБА_2 позивачка продовжує проживати у спірній квартирі, вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків.

Також суд приходить до висновку, що реєстрації позивача за іншою адресою не спростовую факту тривалого та фактичного проживання позивача у спірній квартирі.

Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач довів своє право на проживання у спірній квартирі, в яку він вселилася за згоди квартиронаймача та проживав у ній, ніс та несе витрати на її утримання.

Тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач Коростенська об`єднана територіальна громада в Житомирській області, адреса місця знаходження: 11501, Коростень, вул. Грушевського, 22 Житомирська область, ЄДРПОУ 04053507.

Третя особа - Об`днання співвласників багатоквартирного будинку "Шевченка-12", адреса місця знаходження: 11509, Житомирська обалсть м. Коростень, вул. Шевченка, 12, ЄДРПОУ 45596383.

Суддя Леся НЕДАШКІВСЬКА

копія згідно з оригіналом