Рішення № 140118528, 31.07.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/6657/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши цивільну справу в загальному провадженні за позовом першого заступника керівника Житомирської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та ОСОБА_1 про припинення права володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернувся прокурор в інтересах держави до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та ОСОБА_1 про припинення права володінням комплексом гідротехнічних споруд та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Станишівської сільської ради Житомирського району №817 від 31.08.2023 «Про приватизацію орендованого майна, що належить до комунальної власності Станишівської територіальної громади у с. Туровець шляхом викупу» вирішено приватизувати об`єкти малої приватизації, зокрема, комплекс гідротехнічних споруд №2, що належить до комунальної власності Станишівської територіальної громади, який розташований за межами населеного пункту с. Туровець, загальною площею 16,8 кв.м., шляхом викупу орендарем ОСОБА_1 із зарахуванням вартості невід`ємних поліпшень під час остаточного розрахунку за об`єкт приватизації.

У подальшому, 31.01.2024 року між Станишівської сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, згідно якого Станишівська сільська рада передала у власність ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна - дамбу (комплекс гідротехнічних споруд).

Указаний договір посвідчено приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Доброльожею В.В.

Згідно паспорта водного об`єкту, ставкове господарство площею 4,2882 га, розташоване за межами с. Туровець Житомирського району Житомирської області на р. Рівець, ліва притока р. Ів`янка, басейн річки Тетерів. Тип водного об`єкту русловий, експлуатується в каскаді.

З викладеного слідує, що гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною) водойми та слідує за головною річкою.

Водночас, незважаючи на неможливість існування гідротехнічних споруд, які є приналежною річчю, як окремих об`єктів на підставі рішення за наслідками проведеного аукціону ОСОБА_1 приватизовано комплекс гідротехнічних споруд № НОМЕР_1 , що розташовані за межами населеного пункту с. Туровець, незважаючи на те, що вони є конструктивними елементами водного об`єкту.

Набуття відповідачем - 2 речового права на вказаний комплекс гідротехнічних споруд (дамбу) № НОМЕР_1 , на думку прокурора, є незаконним, здійснене з метою, що суперечить інтересам територіальної громади Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

У зв`язку із чим позивач змушений звернутись до суду із позовом про припинення права володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Ухвалою суду від 09.02.2026 відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 40).

Від представника відповідача - Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач заперечує у повному обсязі проти задоволення позовних вимог. Зазначено, що спірний об`єкт був включений до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, а його відчуження відбулося на підставі чинного рішення органу місцевого самоврядування та договору купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 набув право власності на майно з повною оплатою його вартості та подальшою державною реєстрацією права власності. Відповідач - 1 заперечував доводи прокурора щодо неможливості перебування гідротехнічної споруди у приватній власності, посилаючись на положення земельного та цивільного законодавства, які допускають перебування земель водного фонду у державній, комунальній та приватній власності, а також зазначав, що гідротехнічна споруда є самостійним об`єктом нерухомого майна, який має власні технічні характеристики, інвентарний номер та окремо зареєстроване право власності. Крім того, вважав неналежним обраний прокурором спосіб захисту права, оскільки скасування рішення про державну реєстрацію права власності та припинення права володіння спірним майном, на його думку, не призведе до поновлення порушених прав держави та не є ефективним способом захисту. Також представник сільської ради посилався на те, що відповідач - 2 є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки набув його на підставі чинного рішення органу місцевого самоврядування, за договором купівлі-продажу, після повної оплати його вартості та державної реєстрації права власності. Вказував на недоведеність обізнаності відповідача про будь-які порушення під час набуття майна та посилався на необхідність дотримання принципів правової визначеності, пропорційності та захисту права мирного володіння майном. З огляду на викладене вважав позовні вимоги прокурора необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 46-56).

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області адвокат Кирильчук І.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки правовий статус підтверджується попереднім власником у 2007 році та встановлено окремий статус.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився; про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, рекомендовані повідомлення повернулись на адресу суду із відміткою «Адресат відсутній» (а.с. 58-60, 72, 75-76).

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, вислухавши пояснення сторін приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до рішення Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №817 від 30.09.2022 року затверджено перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації згідно з додатком (а.с. 16).

Згідно з рішенням Станишівської сільської ради №763 від 05.07.2022 року надано згоду, у тому числі, і ОСОБА_1 на здійснення невід`ємних поліпшень об`єктів комунальної власності, переданих йому в оренду з метою подальшої приватизації зазначеного об`єкта шляхом викупу (а.с. 17).

Відповідно до рішення Станишівської сільської ради Житомирського району №817 від 31.08.2023 «Про приватизацію орендованого майна, що належить до комунальної власності Станишівської територіальної громади у с. Туровець шляхом викупу» вирішено приватизувати об`єкти малої приватизації, зокрема, комплекс гідротехнічних споруд №2, що належить до комунальної власності Станишівської територіальної громади, який розташований за межами населеного пункту с. Туровець, загальною площею 16,8 кв.м., шляхом викупу орендарем ОСОБА_1 із зарахуванням вартості невід`ємних поліпшень під час остаточного розрахунку за об`єкт приватизації (а.с. 18-19).

Згідно паспорта водного об`єкта, ставкове господарство площею 4,2882 га, розташоване за межами с. Туровець Житомирського району Житомирської області на р. Рівець, ліва притока р. Ів`янка, басейн річки Тетерів, тип водного об`єкту русловий, експлуатується в каскаді. Характеристика греблі: глуха земляна гребля, відсипана із суглинку, ширина по гребеню 6 м, довжина 100 м, максимальна висота греблі 3 м. Гребля проїзджа, ширина проїджої частини 4 м, гребінь греблі закріплений посівом трав, на гребені розташовано ґрунтована дорога (а.с. 26-35).

Із договору купівлі-продажу вбачається, що 31.01.2024 року між Станишівської сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, згідно якого Станишівська сільська рада передала у власність ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна, а саме дамбу (комплекс гідротехнічних споруд), що розташований за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Станишівська сільська рада (до утворення ТГ-Туровецька), комплекс гідротехнічних споруд №2 буд. 2 (а.с. 20-21).

До матеріалів справи долучений технічний паспорт № 455 на виробничий будинок водоскидку споруду, що входить до складу комплексу гідротехнічних споруд, у якому зазначено технічні характеристики та складові частини відповідного об`єкта нерухомого майна (а.с. 22-23).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 17.10.2025, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на дамбу, комплекс гідротехнічних споруд, площею 16,8 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2024. Ціна об`єкта за договором становить 51 220 грн. Відомості про іпотеку та заборону відчуження відсутні (а.с. 24).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 18.11.2025, земельна ділянка площею 4,2882 га, кадастровий номер 1822087900:02:000:0748, перебуває у власності Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та передана в оренду ОСОБА_1 строком до 31.12.2031 (а.с. 25).

Вирішуючи позовні вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності та права володіння на об`єкт нерухомого майна, суд застосовує такі норми права.

Стаття 15 ЦК України гарантує кожній особі право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту порушених прав є визнання правочину недійсним, а також у інший спосіб визначений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не можу суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, виключно власник вправі володіти, користуватися та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. (ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водний об`єкт це природний або штучно створений елемент довкілля, у якому зосереджуються води (зокрема ставок, водосховище). Згідно зі ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами.

Відповідно до пп. «ґ» ч. 4 ст. 83 та пп. «д» ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду належать до земель комунальної та державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків, прямо передбачених законом (ч.2 ст.59 ЗК лише замкнені природні водойми загальною площею до 3 га).

Статтею 186 ЦК України встановлено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю та слідує за головною річчю. За змістом статей 186, 190, 316 ЦК України право власності виникає на окрему, самостійну річ; приналежність не може бути самостійним об`єктом права власності (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/8903/16).

Відповідно до ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права окремо на споруди, що є приналежністю головної речі або складовою частиною речі.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2024 у справі № 401/2975/20 (провадження № 61-6435св23) підтвердив, що приналежність до головної речі самостійно не реєструється як окремий об`єкт нерухомого майна; у такому випадку державний реєстратор зобов`язаний відмовити в державній реєстрації права власності на відповідний об`єкт.

Будь-яка гідротехнічна споруда, незалежно від її цільового призначення, є інженерним об`єктом, розташованим на водному об`єкті та призначеним для управління ним, а також для запобігання шкідливій дії вод. Використання гідротехнічної споруди з іншою метою, аніж обслуговування водного об`єкта, без втрати її правового статусу є неможливим; відтак вона є приналежністю водного об`єкта. Власником гідротехнічної споруди може виступати лише особа, яка є власником земельної ділянки, на якій розташований водний об`єкт із такою спорудою (постанови Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 903/906/16; від 05.06.2024 у справі № 125/1227/22; від 05.03.2025 у справі № 291/255/23).

Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 125/1227/22 (КЦС ВС) прямо констатував: гідротехнічна споруда нерозривно пов`язана з водним об`єктом, не може бути відокремлена від нього без втрати цільового призначення, а відтак не може перебувати у власності фізичних осіб, крім випадків, визначених законом (п. 73). Аналогічний висновок міститься у постанові від 05.03.2025 у справі № 291/255/23 (КЦС ВС): гідротехнічні споруди не підлягають передачі у власність як окремий об`єкт нерухомого майна (п. 58).

Судом встановлено, що спірна гідроспоруда є конструктивним елементом ставка, водного фонду за адресою: Станишівської сільської ради за межами села Туровець Житомирського району Житомирської області, на р Рівець, басейн р. Тетерів, нерозривно пов`язана з відповідними водними об`єктами та не може існувати як самостійний об`єкт права, розташована на землях водного фонду державної власності, що унеможливлює виникнення приватної власності на неї у будь-якої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ст. 18 Закону за результатами розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, вносить до Державного реєстру відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та видає інформацію з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником.

За ч. 4 ст. 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із статтею 13 Закону, у Державному реєстрі прав на кожен об`єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Таким чином, державна реєстрація прав за відповідачем була здійснена всупереч вимогам ст. ст. 2, 3, 18, 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

Визначений законом правовий статус гідротехнічної споруди як невід`ємної частини штучної водойми (ставка) виключає можливість її набуття у приватну власність.

В силу вказаного правового статусу, особливого розташування та характеристик штучних водних об`єктів (ставків), заволодіння ними громадянами та юридичними особами є неможливим. Тому набуття речових прав на такі об`єкти потрібно розглядати як порушення права власності держави не пов`язане з позбавленням володіння. У такому разі позовну вимогу усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні землями водного фонду слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав їх законного володільця. Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного суду (п.п. 45, 46 постанови від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц).

Тобто, реєстрація прав власності на такий вид гідротехнічної споруди окремо від водного об`єкта, до якого вона відноситься не передбачена вимогами законодавства.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у справі № 911/30/22 та в постанові від 17.08.2023 виснував, що гідроспоруда є приналежністю водного об`єкта (ставка), право власності на яких належить сільській раді, а тому, враховуючи правовий режим земель, на яких вони розміщені, правильним способом захисту порушених інтересів держави є пред`явлення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності на нього, з огляду на наступні норми законодавства. При цьому Верховний Суд зазначив про необхідність врахування особливості використання гідротехнічних споруд з огляду на правовий режим земель, на яких вони розміщені.

Відповідно до вимог ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті у тому числі гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами. Аналогічні норми містяться у ст. 58 Земельного кодексу України.

За вимогами ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України передача земель водного фонду у приватну власність заборонена, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За змістом ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень якого прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. У ст. 391 Цивільного кодексу України також передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Суд встановив, що прокурором обрано належний і ефективний спосіб захисту. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала: застосований судом спосіб захисту має призводити до відновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду (постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18; від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19; від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 125/1227/22 (п. 104) підтвердив, що вимоги про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням права власності є достатніми для захисту прав та інтересів держави. У постанові від 05.03.2025 у справі № 291/255/23 (п. 64) прямо вказано, що висновки судів про наявність підстав для скасування рішення державного реєстратора є обґрунтованими і спрямованими на відновлення порушених прав та інтересів держави.

У цій справі прокурором заявлено вимогу про припинення «права володіння» (а не «права власності») ОСОБА_1 комплексом гідротехнічних споруд №2 та скасування рішення приватного нотаріуса. Такий спосіб захисту є адекватним правовідносинам, що склалися, оскільки право власності на гідроспоруду не могло виникнути взагалі, а відповідач фактично здійснює незаконне «володіння» незареєстровуваним об`єктом; ефективним одночасне скасування рішення реєстратора забезпечує закриття відповідного розділу Державного реєстру речових прав і унеможливлює подальше незаконне використання об`єкта; таким, що відповідає принципу процесуальної економії, повністю відновлює права держави без необхідності подання додаткових позовів.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Житомирської окружної прокуратури Житомирської області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір на користь Житомирської обласної прокуратури Житомирської області у сумі 3028,00 грн з кожного.

На підставі ст.ст. 316, 319, 321, 331, 375, 376, 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 13, 76, 77, 81, 82 ч. 4, 258-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву першого заступника керівника Житомирської окружної прокуратури Житомирської області, в інтересах держави до Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та ОСОБА_1 про припинення права володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності - задовольнити.

Припинити право володіння ОСОБА_1 комплексом гідротехнічних споруд №2 за адресою: Житомирський район, Житомирська область, територія Станишівської територіальної громади, за межами населених пунктів, комплекс гідротехнічних № 2 (колишня Туровецька сільська рада), буд. 2.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Доброльожи В.В. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 комплексом гідротехнічних споруд № 2, за адресою: Житомирський район, Житомирська область, територія Станишівської територіальної громади, за межами населених пунктів, комплекс гідротехнічних № 2 (колишня Туровецька сільська рада), буд. 2, від 31.01.2024 року, індексний номер рішення 71372326.

Стягнути на користь Житомирської обласної прокуратури Житомирської області пропорційно з ОСОБА_1 та Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області судовий збір по 3028,00 грн з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 28.09.2026.

Відомості про учасників:

Позивач: Перший заступник керівника Житомирської окружної прокуратури Житомирської області, адреса місцезнаходження: м. Житомир, вул. Леха Качинського, буд. 2, ЄДРПОУ: 02909950.

Відповідачі:

Станишівська сільська рада Житомирського району Житомирської області, адреса місцезнаходження: Житомирський район, Житомирська область, с. Станишівка, вул. Кооперативна, буд. 3, ЄДРПОУ: 04348444.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя О. М. Дубовік