Рішення № 140116947, 28.09.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/6213/26

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунків з 89% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити з 01.11.2025 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з 89% від відповідних сум грошового забезпечення;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо застосування при перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 порядку виплати, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві перераховувати та виплачувати пенсію без застосування порядку виплати, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 при перерахунках пенсії з 01.11.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити з 01.11.2025 та в подальшому, в разі проведення перерахунків пенсії у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, встановленням нових підвищень, проведенням індексації пенсії, тощо виплату пенсії без обмеження максимального розміру.

Позов мотивовано тим, що відповідач після проведення перерахунків пенсії обмежив виплату пенсії максимальним розміром та зменшив відсотковий розмір пенсії з 89% до 70% грошового забезпечення, вважає, що такі дії відповідача є протиправними, суперечать нормам законодавства та порушують його права та законні інтереси. Також зазначає про протиправність застосування відповідачем постанови КМУ №821 при перерахунку пенсії на виконання рішення суду.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк на подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Вказана ухвала суду надіслана відповідачу через систему «Електронний суд» та доставлена до його електронного кабінету 16.06.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа. Також представником відповідача копія позовної заяви з додатками отримана 23.06.2026 (а.с. 23, 30). Правом для подання відзиву у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк відповідач не скористався.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб''.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2020 у справі №640/6253/19, яке набуло чинності 04.09.2020, зокрема визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року з 89 % до 70 % від відповідних сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років 89 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89011981).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №640/17655/21, яке набуло чинності 23.05.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 відповідно до довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 18.08.2020 №21/3/2-9/878-680 з врахуванням раніше виплачених сум (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126813045).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 у справі №640/9465/25, яке набуло чинності 02.12.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.05.2024 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Служби безпеки України від 15.04.2025 № 21/3/2-9/878-286, станом на 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131476585).

Відповідно до розрахунків пенсії станом на 01.03.2023, на 01.07.2025 основний розмір пенсії позивача 89% грошового забезпечення (а.с. 10, 11).

Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунків пенсії позивача станом на 01.11.2025 підсумок пенсії (з надбавками) становить 36968,76 грн, з урахуванням максимального розміру до виплати 23610,00 грн; станом на липень 2026 року підсумок пенсії (з надбавками) становить 39563,76 грн, з урахуванням максимального розміру до виплати 25950,00 грн, основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (а.с. 37, 38).

На заяву позивача про перерахунок позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром виходячи з 89% грошового забезпечення відповідач листом від 28.04.2026 № 27589-33325/Г-02/8-2600/26 повідомив, що позивачу проведені перерахунки пенсії на виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2020 у справі №640/6253/19, Донецького окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі №640/17655/21, Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 у справі №640/9465/25. При цьому рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 у справі №620/9465/25, не покладено зобов`язань щодо проведення перерахунку пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром, в розмірі 89% сум грошового забезпечення, розмір пенсії на виконання вказаного рішення суду обчислено на підставі довідки Служби безпеки України від 15.04.2025 №21/3/2-9/878-286 в розмірі 70% сум грошового забезпечення, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чинного на дату здійснення перерахунку, відповідно до чинної редакції статті 43 Закону. Кошти, нараховані на виконання рішень суду, підлягають виплаті в межах затверджених бюджетних призначень, згідно з Порядком здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених або перерахованих на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821. Виплата перерахованої пенсії та нарахованої доплати до пенсії в подальшому буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з урахуванням Порядку №821. Пенсія перерахована і виплачується відповідно до норм законодавства (а.с. 89).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з абзацом першим преамбули Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(далі - Закон №2262-ХІІ) цим Законом визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Абзацом третім преамбули Закону №2262-ХІІ установлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Щодо обмеження пенсійної виплати максимальним розміром суд зазначає наступне.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію вказаного Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами зазначеного Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію вказаного Закону.

Усі призначені за вказаним Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за вказаним Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

08.07.2011 прийнято Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що вказані норми запроваджують обмеження, щодо розміру призначених після 01.10.2011 та перерахованих пенсій, зокрема, відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно із пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, зокрема, положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з 20.12.2016 відсутня частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Поряд з цим, відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону набрав чинності з 01.01.2017, у частині 7 статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри «у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня дія частини 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII та положення частини 1 статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

Водночас положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.

Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших.

Матеріалами справи підтверджується, що виплата пенсії позивача з 01.11.2025 проводиться в межах максимального розміру.

Суд не погоджується з такими діями відповідача, оскільки Конституційний Суд України у рішенні №7-рп/2016 від 20.12.2016 встановив неправомірність обмеження розміру пенсії 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Суд зауважує, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві доказів на підтвердження правомірності своїх дій до суду не надало.

Тому обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.

Водночас суд зауважує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Вимога про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром в подальшому при проведенні перерахунків, стосується правовідносин, які можуть мати місце у майбутньому. Тому така вимога є передчасною і задоволенню не підлягає.

Щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії суд зазначає таке.

Верховний Суд у рішенні від 04.02.2019 у справі № 240/5401/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019, дійшов висновку, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2022 у справі №200/7786/19-а, Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі №1.380.2019.000354 також зазначили про те, що при перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на основі постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» немає підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії за нормами статті 13 цього Закону, яка застосовується саме при першому призначенні пенсії. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке було визначене при її призначенні, є незмінним.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Право позивача на одержання пенсії у розмірі 89% від відповідних сум грошового забезпечення підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2020 у справі №640/6253/19. Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи розрахунків пенсії позивача станом на 01.03.2023 а на 01.07.2025 основний розмір пенсії 89% грошового забезпечення.

Щодо вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо застосування при перерахунку та виплаті пенсії порядку виплати, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» та зобов`язання перераховувати та виплачувати пенсію без застосування порядку виплати, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025.

Суд розцінює вказану вимогу в контексті встановлення порядку виконання судового рішення згідно із частиною 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі - Порядок №821), яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування) (пункт 1 Порядку №821).

Суд звертає увагу, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25 визнано протиправною та нечинною постанову КМУ від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 дане рішення залишено без змін.

Таким чином, 08.06.2026 року рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/51895/25 набрало законної сили, а тому постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 є нечинною.

За встановлених обставин суд не вбачає підстав для покладення на відповідача обов`язку здійснювати нарахування та виплату пенсії без урахування зазначеної постанови, у зв`язку з чим у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також зважає на принцип ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Крім того, ухвалюючи таке рішення, суд враховує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Також, у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зважаючи на викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення з 01.11.2025 ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 89% до 70% сум грошового забезпечення при її перерахунку; визнання протиправними дій відповідача щодо проведення з 01.11.2025 нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням максимальним розміром; зобов`язання відповідача здійснити з 01.11.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2025 без обмеження максимальним розміром з розрахунку 89% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

За приписами частини 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених в ході розгляду фактичних обставини справи та зважаючи на наведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 3993,60 грн (а.с. 17).

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь позивача належить стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 2662,40 грн відповідно до частини задоволених вимог.

Керуючись статтями 139, 241246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення з 01.11.2025 ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 89% до 70% сум грошового забезпечення при її перерахунку.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо проведення з 01.11.2025 нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01.11.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2025 без обмеження максимальним розміром з розрахунку 89% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) відповідно до частини задоволених вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).

Повний текст рішення суду складено 28 вересня 2026 року.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО