Рішення № 140116300, 28.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4933/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000316/2 від 10.12.2025.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000824 від 10.12.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, адже подані документи підтверджують числове значення заявленої митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено розбіжності у поданих позивачем документах та відсутність відомостей, необхідних для підтвердження числових значень окремих складових митної вартості, у зв`язку з чим декларанту запропоновано надати додаткові документи, однак останній повідомив про неможливість їх надання.

Зокрема, відповідач вказав на неналежне документальне підтвердження транспортних та транспортно-експедиторських витрат. Згідно з CMR від 08.12.2025 №486345 фактичним перевізником товару було PE «VASHCHUK», тоді як позивачем надано договір транспортно-експедиторського обслуговування з ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» та видану ним довідку про транспортні витрати. При цьому, за твердженням митниці, документально не підтверджено витрати на перевезення та експедиційну винагороду, а також не надано платіжних документів на підтвердження оплати фрахту.

Відповідач зазначив, що виявлені розбіжності та ненадання додаткових документів унеможливили підтвердження заявленої митної вартості за основним методом. У зв`язку із цим митну вартість визначено за резервним методом на підставі відомостей ЄАІС Держмитслужби щодо митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких було здійснено раніше.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій вказує, зокрема, що наявність у митного органу інформації щодо іншого рівня митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, є лише підставою для поглибленого вивчення документів, поданих декларантом до митного оформлення. Водночас така інформація сама по собі не є самостійною правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Позивачем були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товарів. Натомість відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій вартості товарів.

Також вказує на те, що митний орган повинен (за наявності підстав) витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком статті 53 МК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до п. 1 контракту № 30/04/25-3 від 30.04.2025, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю ПОБУТ ПОСТАЧ (покупець) та фірмою Taizhou Kerong Trade CO.LTD. (постачальник), постачальник зобов`язується поставити у власність покупця товар, а покупець - прийняти у власність та оплатити товар на умовах згідно "Підтвердження товару" (SALESCONFIRMATION).

Пунктом 1.2 вказаного контракту визначено, що товар поставляється партіями. На кожну партію товару покупець надає постачальнику замовлення, що направляється повідомленням факсимільним зв`язком та/або по електронній пошті.

Ціна за товар встановлюється в іноземній валюті - доларах США (US dollar) - та визначається на умовах поставки, зазначених в інвойсах на кожну партію товару, якщо інше не буде передбачено додатковими угодами до цього контракту (п. 2.1 контракту).

Згідно з п. 2.2 загальна сума контракту визначається сумою всіх інвойсів до контракту.

Оплата за цим контрактом здійснюється покупцем згідно з умовами, визначеними в інвойсі (п. 4.1 контракту).

На виконання контракту здійснено поставку товару згідно інвойсу № 2557 від 14.10.2025. Загальна вартість товару склала 12 937,44 доларів США.

Відповідно до умов інвойсу № 2557 від 14.10.2025 оплата за товар здійснюється протягом 180 днів з дати виставлення рахунку, поставка здійснювалась на умовах Інкотермс 2020 - EXW Yantian (Китай).

Доставка товару здійснювалася за рахунок покупця згідно з договором про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025, укладеним з ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ».

10.12.2025 на митний пост «Хмельницький» Хмельницької митниці подано до митного оформлення митну декларацію ІМ40ДЕ №25UA400040028923U6, у якій митну вартість імпортованого товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту). До складових митної вартості включено ціну товару 545 750,38 грн. (12 937,44 доларів США * 42,1838 грн./1 долар США). Також, відповідно до вимог МК України позивачем до митної вартості товару також включено вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 203 997,42 грн.

До митного оформлення разом з митною декларацією декларантом також подано такі документи:

- рахунок-фактура (інвойс) № 2557 від 14.10.2025;

- коносамент № HYSF2025091513 від 18.10.2025;

- автотранспортна накладна № 486345 від 08.12.2025;

- декларація про походження товару № 2557 від 14.10.2025;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № LS-4702279 від 09.12.2025;

- калькуляція транспортних витрат № 486345 від 09.12.2025;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 30/04/25-3 від 30.04.2025;

- договір (контракт) про перевезення № 05/05 від 05.05.2025;

- заява декларанта про незастосування обмежень щодо пропуску та випуску товарів, встановлених Законом України Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори № 3/12-2 від 03.12.2025;

- документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлених технічними регламентами № UA.276.322.03-25 від 18.11.2025;

- документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлених технічними регламентами № UA.D.322.01-25 від 18.11.2025;

- довіреність від 01.05.2025;

- протокол узгодження розбіжностей від 05.05.2025.

Однак, 10.12.2025 митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості № UА400000/2025/000316/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2025/000824.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UА400000/2025/000316/2 відповідачем зазначено, що при здійсненні аналізу поданих відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ документів, митним органом було встановлено, що вони містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів. Зокрема:

- заявлений рівень митної вартості окремих товарів (1, 3, 4, 5, 6, 7) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби;

- до митного оформлення не надано "підтвердження товару", замовлення, проформу-інвойс, копію митної декларації країни відправлення, передбачені пунктами 1.1, 1.2, 1.4, 3.2 зовнішньоекономічного контракту;

- особа, яка надає інформацію про вартість перевезення відповідно до договору транспортно-експедиторського обслуговування є експедитором та надає транспортно-експедиторські послуги, що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, яка хоча і передбачена рахунком на перевезення, але не включена до складових митної вартості товарів;

- протоколом розбіжностей до договору про транспортно-експедиторське обслуговування передбачена предоплата за фрахт за 10 днів до прибуття судна до порту, однак банківських платіжних документів, які б підтверджували оплату фрахту до митного оформлення не подано;

- витрати на транспортування до митного кордону України нижчі, ніж витрати на транспортування після ввезення, що ставить під сумнів достовірність включення складових митної вартості товарів таких як транспортування, оскільки відповідно до довідки про транспортні витрати, вартість перевезення вантажу за 1 км до кордону України нижча ніж вартість після кордону (тариф на перевезення до кордону складає 69,44 грн/км, після кордону України - 116,83 грн/км);

- в поданих документах, що підтверджують вартість транспортування, не відображені витрати на транспортування товару з місця відвантаження до порту відправлення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч.5 ст.53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою умовою, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених ст.53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Отже, підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару, серед іншого, може слугувати: заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення митної вартості товарів, невірне проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 МК України; відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

При цьому, у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року у справі № 804/5445/17, від 31 березня 2020 року у справі №809/1858/16, від 15 лютого 2022 року у справі № 826/12901/17.

У митній декларації позивача митну вартість задекларованого товару було визначено декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Суд враховує, що митним органом в оскаржуваному рішенні зазначено: «При здійсненні аналізу поданих відповідно до ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ документів, митним органом було встановлено, що вони містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товару. Зокрема:

- заявлений рівень митної вартості окремих товарів (1, 3, 4, 5, 6, 7) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби;

- до митного оформлення не надано "підтвердження товару", замовлення, проформу-інвойс, копію митної декларації країни відправлення, передбачені пунктами 1.1, 1.2, 1.4, 3.2 зовнішньоекономічного контракту;

- особа, яка надає інформацію про вартість перевезення відповідно до договору транспортно-експедиторського обслуговування є експедитором та надає транспортно-експедиторські послуги, що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, яка хоча і передбачена рахунком на перевезення, але не включена до складових митної вартості товарів;

- протоколом розбіжностей до договору про транспортно-експедиторське обслуговування передбачена предоплата за фрахт за 10 днів до прибуття судна до порту, однак банківських платіжних документів, які б підтверджували оплату фрахту до митного оформлення не подано;

- витрати на транспортування до митного кордону України нижчі, ніж витрати на транспортування після ввезення, що ставить під сумнів достовірність включення складових митної вартості товарів таких як транспортування, оскільки відповідно до довідки про транспортні витрати, вартість перевезення вантажу за 1 км до кордону України нижча ніж вартість після кордону (тариф на перевезення до кордону складає 69,44 грн/км, після кордону України - 116,83 грн/км);

- в поданих документах, що підтверджують вартість транспортування, не відображені витрати на транспортування товару з місця відвантаження до порту відправлення.

Також, подані до митного оформлення документи не містять усіх, визначених частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, належним чином підтвердженої вартості страхування.

Відповідно до ч.3 статті 53 МКУ для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно надати наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації, банківські документи, прас-листи виробника товарів, копії митної декларації країни відправлення».

Згідно з ст. 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Відповідно до ч.4-5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Судом встановлено, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена в інвойсі № 2557 від 14.10.2025. До складових митної вартості включено ціну товару 545 750,38 грн. (12 937,44 доларів США * 42,1838 грн./1 долар США). Крім того, відповідно до вимог МК України позивачем до митної вартості товару також включено вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 203 997,42 грн.

Позивачем було надано відповідачу пакет документів, а саме: контракт купівлі-продажу № 30/04/25-3 від 30.04.2025; інвойс № 2557 від 14.10.2025; декларацію про походження товару № 2557 від 14.10.2025; договір про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025; протокол узгодження розбіжностей від 05.05.2025; довідка про транспортні витрати № 486345 від 09.12.2025; рахунок-фактуру № LS-4702279 від 09.12.2025; міжнародну товаро-транспортну накладну (CMR) № 486345 від 08.12.2025; довіреність від 01.05.2025.

Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи містять розбіжності, зважаючи на таке.

Так, відповідач як обставину прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів визначив те, що рівень вартості окремих товарів за поданою митною декларацією був нижчий рівня митної вартості подібних товарів походженням з Китаю за такими ж кодами згідно з УКТ ЗЕД, митне оформлення яких здійснювалось іншими митницями.

Сам по собі факт відмінності ціни, яка наводиться декларантом від ціни наявної у базах митного органу, а саме наявної інформації щодо раніше визнаних митними органами митних декларацій на аналогічні товари, не може беззастережно свідчити про її невірне визначення декларантом, так як ціна товару є результатом домовленості продавця і покупця та залежить від багатьох факторів і в господарських правовідносинах звичайною практикою є встановлення різної ціни на один і той самий товар.

При розгляді адміністративної справи № 826/12037/17 Верховним Судом в постанові від 27 листопада 2018 року висловлена правова позиція про те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу даних про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Аналогічна позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду - Касаційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17.

Також суд звертає увагу на те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Щодо висновку відповідача, що до митного оформлення не надано "підтвердження товару", замовлення, проформу-інвойс, копію митної декларації країни відправлення, передбачені пунктами 1.1, 1.2, 1.4, 3.2 зовнішньоекономічного контракту, суд зазначає таке.

Частина 2 ст. 53 МК України містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товару.

Частиною 3 ст. 53 МК України, визначено перелік додаткових документів, які надаються у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Перелічені документи: «підтвердження товару», замовлення, проформа-інвойс, копія митної декларації країни відправлення не є основними документами, що підтверджують митну вартість товарів.

Згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь - які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

При цьому, проформа-інвойс - за своєю правовою природою це попередній рахунок, що виписується або як пропозиція (оферта), або як рахунок на передоплату в рамках зовнішньоторговельної операцій, що передбачає попередні платежі.

Відмінність проформи інвойсу від інвойсу тільки в тому, що деякі дані можуть змінюватися в процесі узгодження замовлення.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, зокрема, рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Тобто, законодавцем альтернативно визначено документи, які мають бути подані декларантом до митного оформлення в залежності від умов проведення оплати.

Суд зазначає, що відмінності у назві «проформа-інвойс» та «інвойс» не змінюють суті документа. До того ж, така відмінність жодним чином не впливає на числові значення митної вартості, перевіряти які уповноважений митний орган.

Митна декларація країни відправлення у відповідності з п. 7 ч. 3 ст. 53 МКУ є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, у випадку якщо в документах визначених ч. 2 ст. 53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Що стосується посилання у рішенні на митну декларацію країни відправлення, слід звернути увагу на те, що відповідач не обґрунтував яким чином це впливає на рівень митної вартості та метод заявлення митної вартості. Митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість і обраний метод її визначення.

Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення надані всі основні документи визначені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, вказані документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про митну вартість товарів, й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Щодо доводів відповідача про те, що особа, яка надає інформацію про вартість перевезення відповідно до договору транспортно-експедиторського обслуговування є експедитором та надає транспортно-експедиторські послуги, що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, яка хоча і передбачена рахунком на перевезення, але не включена до складових митної вартості товарів, то суд враховує наступне.

Відповідно до п.п. 2.1.1 договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 05/05 від 05.05.2025, укладеного ТОВ «ПОБУТ ПОСТАЧ» (клієнт) з ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» (експедитор), експедитор зобов`язаний за рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надати інші послуги клієнтові за погодженням сторін, в тому числі, митне оформлення вантажу, оплаті провізної плати (залізничного тарифу) за завантаженні та порожні рейси рухомого складу (РС) та інші послуги/роботи надані залізницею, перевізником. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за цим договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна.

ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» надало позивачу всі необхідні документи щодо організації перевезення, і товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» включило до митної вартості витрати по транспортуванню товарів до митного кордону України, а також надало докази здійснення цих витрат митному органу, в тому числі щодо і експедиційної винагороди.

Щодо доводів відповідача на те, що протоколом розбіжностей до договору про транспортно-експедиторське обслуговування передбачена предоплата за фрахт за 10 днів до прибуття судна до порту, однак банківських платіжних документів, які б підтверджували оплату фрахту до митного оформлення не подано, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4.1 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 05.05.2025 № 05/05 оплата за договором здійснюється клієнтом на підставі та відповідно до рахунку експедитора шляхом 100% передоплати до моменту надання послуг, але не пізніше банківського дня, у якому рахунок виставлено до сплати.

Відповідно до протоколу розбіжностей від 05.05.2025 до вказаного договору сторони погодили пункт 4.1 договору в такій редакції: оплата за договором здійснюється клієнтом на підставі та відповідно до рахунку експедитора, а саме: оплата за фрахт - шляхом передоплати за 10 днів до прибуття судна до порту; в усіх інших випадках оплата по факту розвантаження.

З метою підтвердження транспортних витрат в тому числі вартості міжнародного морського перевезення (фрахту) позивачем до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати № 486345 від 09.12.2025 та рахунок-фактуру № LS-4702279 від 09.12.2025, видані експедитором - ТОВ «Ламан Шипінг».

Відповідно до вказаних документів вартість міжнародного морського перевезення (фрахту) становить: 122 825,00 грн.

Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 у справі №804/16533/14, від 07.07.2023 у справі №803/718/17 наголосив, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, отже, подані позивачем на підтвердження транспортних витрат довідка та рахунок є належним доказом їх понесення.

Суд звертає увагу, що умови оплати мають суто договірний характер та жодним чином не впливають на числове значення транспортних витрат, що включаються до митної вартості товару, оскільки не змінюють вказаних числових показників вартості перевезення зазначених у калькуляційних документах.

Також суд не приймає доводи відповідача, що різниця у вартості перевезення товару на ділянках до митного кордону України та після нього є достатньою підставою для визнання митної вартості недостовірною, враховуючи наступне.

За змістом п.2 ч.11 ст.58 МК України витрати на транспортування після ввезення не включаються до митної вартості лише за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

З метою підтвердження вартості транспортування до митного оформлення позивачем надано довідку про транспортні витрати від 09.12.2025 № 486345 та рахунок на оплату № LS-4702279 від 09.12.2025.

У зазначених документах чітко розмежовано витрати на перевезення до митного кордону України (50 000,00 грн.) та після нього (44 627,58 грн.).

Посилання відповідача на відмінність вартості за кілометр (69,44 грн/км до кордону та 116,83 грн/км після кордону) саме по собі не свідчить про недостовірність митної вартості. Вартість перевезення залежить від багатьох чинників, зокрема типу дороги, вартості пального, тарифів перевізників, організаційних витрат, складності маршруту, обмежень дорожнього руху та інших логістичних факторів.

Суд вважає заявлені доводи Хмельницької митниці з цього приводу припущеннями, що унеможливлює їх використання як підстави для коригування заявленої митної вартості.

Щодо твердження відповідача про те, що в поданих документах, що підтверджують вартість транспортування, не відображені витрати на транспортування товару з місця відвантаження до порту відправлення, суд зазначає наступне.

Як установлено судом, на підтвердження витрат на транспортування товару до митного кордону України позивачем подано довідку про транспортні витрати від 09.12.2025 №486345 та рахунок на оплату від 09.12.2025 №LS-4702279.

Відповідно до зазначеної довідки загальна сума транспортних витрат становить 203 997,42 грн та складається з вартості міжнародного морського перевезення за маршрутом Yantian (Китай) - Gdansk (Польща) у сумі 122 825,00 грн, транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України до п/п Ягодин у сумі 31 172,42 грн та міжнародного автоперевезення за межами державного кордону України до п/п Ягодин у сумі 50 000,00 грн.

У довідці також зазначено, що у вартість транспортування входять вантажно-розвантажувальні роботи, а страхування вантажу не проводилось.

Таким чином, подані позивачем документи містять відомості про витрати на транспортування товару протягом усього маршруту його переміщення до митного кордону України. При цьому відповідачем не зазначено, яка саме частина витрат на транспортування товару від місця відвантаження до порту відправлення не охоплюється зазначеними у довідці сумами та яким чином це вплинуло на правильність визначення заявленої митної вартості.

З огляду на викладене суд вважає, що подані позивачем документи містять достатні відомості щодо заявлених витрат на транспортування товару до митного кордону України, а тому відповідні доводи відповідача не свідчать про непідтвердження цієї складової митної вартості.

Позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, у відповідача, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Коригування митної вартості товару на підставі інформації, наявної в базі даних про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж встановлено позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року по справі №826/16046/16.

Окрім цього, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувались митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 по справі №825/648/17 (№К/9901/16592/18).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

З урахуванням наведеного, оскаржувані рішення необхідно визнати протиправними та скасувати.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 5324,80 грн., тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За змістом статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, умовою відшкодування стороні понесених витрат на правничу допомогу адвоката відповідно до приписів ст.134 та ст.139 КАС України є встановлення їх розміру згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак позивачем не надано будь-яких документальних підтверджень оплати витрат на професійну правничу допомогу (платіжних доручень, актів виконаних робіт/наданих послуг).

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів, що підтверджують здійснення оплати витрат на професійну правничу допомогу, підстави для розподілу таких витрат відсутні.

Водночас, у разі дотримання вимог, визначених статтями 134 та 139 КАС України, позивач не позбавлений права звернутись до суду із клопотанням про присудження на його користь витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400000/2025/000316/2 від 10.12.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці № UA400040/2025/000824 від 10.12.2025.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» 5324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 80 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28 вересня 2026 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» (вул. Костя Степанкова, 3/1, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29025 , код ЄДРПОУ - 45790610) Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)

Головуючий суддя Д.А. Божук