Рішення № 140116208, 28.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4410/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позивач звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якому просить:

1. Визнати протиправними дії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» №2262-XII.

2. Зобов`язати Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» №2262-XII.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в 2017 звільнений з військової служби. Вислуга років складала 19 років 10 місяців 07 дні у календарному обчисленні та 23 років 01 місяць 00 днів у пільговому обчисленні. На звернення до відповідача із заявою про підготовку та направлення документів до пенсійного органу для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років, відповідач листом відмовив у заяві позивача, покликаючись на те, що у останнього не достатньо календарної вислуги років. Просить позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечує, зазначає, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки ЗМУ МЮ раніше уже направляло такі документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області і такі документи були повернуті у зв`язку з відсутністю у позивача необхідної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії. Просить відмовити у задоволенні позову.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 23.03.2026 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що Наказом №94/ОС-17 від 07.09.2017 звільнено ОСОБА_1 зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Згідно витягу з наказу вислуга років позивача на день звільнення становить: в календарному обчисленні -19 років 10 місяців 07 днів; у пільговому обчисленні - 23 роки 01 місяць 00 днів

Позивач звернувся до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з заявою від 11.07.2024 щодо формування подання для призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

29.07.2024 листом №5к/вих./4.2./7530 ЗМУ МЮ направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області матеріали для призначення пенсії звільненому працівнику Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_1 .

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглянуто документи про призначення пенсії позивачу та листом №1900-0308-5/39683 від 12.08.2024 повернуто до ЗМУ МЮ без виконання у зв`язку з відсутністю у позивача необхідної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії.

Позивач 13.02.2026 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з заявою щодо формування подання для призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Розглянувши заяву та документи Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції листом від 16.02.2026 повідомило про неможливість подання для призначення пенсії, оскільки 21.08.2024 на адресу Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції надійшов лист з Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області за №1900-0308-5/39683 від 12.08.2024, яким було повернуто матеріали без виконання по причині відсутності необхідної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права шляхом вчинення відповідних дій.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).

Статтею 1 Закону №2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з пунктом "б" статті 1-2 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Стаття 2 Закону №2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Суд звертає увагу, що в межах цієї справи, виходячи із заявлених позовних вимог, суд не розглядає питання набуття права позивача на пенсію, а розглядає правомірність дій відповідача щодо розгляду заяви позивача щодо формування подання для призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (надалі - Закон №2713-IV).

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону №2713-IV держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Частиною 3 статті 23 Закону №2713-IV визначено, що пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону №2262-XII. При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 №203/98-ВР.

Відповідно до статті 1-2 Закону України №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, зокрема, мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

При цьому згідно зі статтею 49 зазначеного Закону пенсії відповідно до цього Закону призначають органи Пенсійного фонду України.

Водночас законодавством встановлено спеціальний порядок реалізації права таких осіб на пенсійне забезпечення. Так, пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-XII, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, передбачено, що заяви про призначення пенсії особам, звільненим зі служби, подаються до відповідного органу Пенсійного фонду України через уповноважені структурні підрозділи відповідних міністерств та інших державних органів. При цьому саме на уповноважені структурні підрозділи покладаються функції щодо підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України необхідних для призначення пенсії документів.

Пунктом 12 Порядку №3-1 встановлено, що уповноважений структурний підрозділ у десятиденний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи та подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформляється пенсія, і направляє зазначені документи до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання особи.

Отже, правове регулювання розмежовує повноваження двох суб`єктів: уповноваженого структурного підрозділу органу, з якого особа звільнилася зі служби, та органу Пенсійного фонду України. Перший здійснює оформлення і подання необхідних документів, у тому числі формує подання про призначення пенсії, тоді як другий безпосередньо розглядає подані документи та приймає рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії.

З огляду на те, що міжрегіональні територіальні органи є територіальними органами Міністерства юстиції у сфері виконання кримінальних покарань, конкретне міжрегіональне управління здійснює зазначені повноваження в межах визначеної за ним компетенції щодо осіб, які проходили службу у відповідному територіальному органі та підпорядкованих йому органах і установах ДКВС.

Таким чином, міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань не здійснює призначення пенсії, оскільки таке рішення належить виключно до компетенції органу Пенсійного фонду України.

Натомість до його повноважень належить оформлення, підготовка та подання до відповідного органу Пенсійного фонду України документів, необхідних для призначення пенсії особі, звільненій зі служби в ДКВС, у порядку, визначеному Порядком № 3-1.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

З огляду на викладене суд дійшов переконання про те, що відповідачем допущено протиправні дії, які оформлені відмовою №5к/вих./4.2./1881 від 16.02.2026, щодо непідготовки та ненаправлення документів стосовно позивача до пенсійного органу про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 закону №2262-ХІІ, а відтак такі суд визнає протиправними.

Щодо обрання способу захисту порушеного права, суд виходить з такого.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проєктом нормативно-правового акта.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав, позивач звернувся до суду із вимогами щодо визнання протиправним дії відповідача та зобов`язання вчинити певні дії щодо підготовки та направлення документів відносно позивача до пенсійного органу стосовно призначення пенсії на пільгових умовах.

З огляду на неналежне виконання відповідачем повноважень щодо розгляду заяви позивача від 13.02.2026, що потягло за собою порушення прав позивача, ураховуючи повноваження відповідача щодо прийняття рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.02.2026 про підготовку та направлення документів стосовно позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області для вирішення питання про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

У відповідності до статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача на користь позивача стягнути судовий збір у сумі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, відповідно до п."а" ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» №2262-XII.

Зобов`язати Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву позивача від 13.02.2026 про підготовку та направлення документів стосовно позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області для вирішення питання про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28 вересня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (вул. Архипенка, 1,м. Львів,Львівський р-н, Львівська обл.,79005 , код ЄДРПОУ - 40867243)

Головуючий суддя В.В. Матущак