Ухвала суду № 140115914, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

28 вересня 2026 року № 200/3411/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву про самовідвід судді в

адміністративній справі за позовом ОСОБА_1

до відповідача Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування і виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку по виплаті індексації грошового забезпечення з 19.04.2022 по 19.01.2023.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №200/3411/26 передано на розгляд судді Харківського окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

Суд зауважує, що головуючий суддя Давиденко Т.В. у період з 21.09.2026 по 25.09.2026 проходив підготовку у Національній школі суддів України.

28.09.2026 суддею Давиденко Т.В. заявлено самовідвід від участі в розгляді даної адміністративної справи, який обґрунтований тим, що між головуючим суддею та представником позивача адвокатом Матвійчук Н.Є. існують задокументовані процесуально-дисциплінарні відносини, які вилилися в ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення, а також у подання нової дисциплінарної скарги, перевірка за якою не завершена.

Зазначені обставини, на думку суду, не свідчать про наявність особистої неприязні чи суб`єктивної упередженості судді, однак створюють для учасників справи та стороннього спостерігача об`єктивно виправдані сумніви щодо безсторонності суду.

Вирішуючи питання про самовідвід судді суд виходить з наступного.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики, що затверджений рішенням XI чергового з`їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, визначено, зокрема, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

За наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід (ч. 1 ст. 39 Кодексу).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини розмежував суб`єктивний та об`єктивний підходи до безсторонності суду та вказав на можливість її перевірки різними способами. Так, у рішенні у справі «П`єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) від 1 жовтня 1982 року, у п. 30 зазначено, що, не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цьому контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу. Суд, суддя є безсторонні, поки зворотне не буде доведено. Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться (справа «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Тобто, у зазначеному сенсі важливою є довіра, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості, та відсутність будь-яких сумнівів в неупередженості або об`єктивності суду у стороннього спостерігача.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (п.п. 1, 3 та 11 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України).

Судом встановлено, що рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04.02.2026 № 143/3дп/15-26 за дисциплінарною скаргою адвоката ОСОБА_2 суддю ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано стягнення у виді попередження. Крім того, 23.03.2026 адвокатом Матвійчук Н.Є. подано нову дисциплінарну скаргу щодо дій судді в інших справах, розгляд якої наразі триває.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пункту 4 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У практиці Європейського суду з прав людини (справи «Веттштайн проти Швейцарії», «Мікаллеф проти Мальти») зазначається, що безсторонність суду повинна оцінюватися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За об`єктивним критерієм слід встановити, чи існують факти, які можна перевірити та які можуть викликати сумніви щодо безсторонності судді. У цьому питанні навіть зовнішні ознаки мають значення («justice must not only be done, it must also be seen to be done» правосуддя повинно не лише чинитися, воно має бути помітним).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини розмежував суб`єктивний та об`єктивний підходи до безсторонності суду та вказав на можливість її перевірки різними способами. Так, рішенням у справі «П`єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) від 1 жовтня 1982 року, п. 30) зазначено, що, не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цьому контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу. Суд, суддя є безсторонні, поки зворотне не буде доведено. Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться (справа «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Тобто, у зазначеному сенсі важливою є довіра, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості, та відсутність будь-яких сумнівів в неупередженості або об`єктивності суду у стороннього спостерігача.

Як зазначалось раніше, що між головуючим суддею та представником позивача адвокатом Матвійчук Н.Є. існують задокументовані процесуально-дисциплінарні відносини, які вилилися в ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення, а також у подання нової дисциплінарної скарги, перевірка за якою не завершена.

Зазначені обставини не свідчать про наявність особистої неприязні чи суб`єктивної упередженості судді, однак створюють для учасників справи та стороннього спостерігача об`єктивно виправдані сумніви щодо безсторонності суду.

З метою забезпечення права сторін на розгляд справи незалежним та неупередженим судом, усунення будь-яких сумнівів щодо об`єктивності правосуддя та запобігання процесуальним ризикам, суд дійшов висновку про обґрунтованість самовідводу, що є підставою для його задоволення.

Задоволення заяви про самовідвід ґрунтується виключно на об`єктивному критерії безсторонності суду і не означає оцінки чи визнання судом обставин, викладених у дисциплінарних скаргах адвоката.

Згідно ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись Кодексом адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Заяву про самовідвід судді Давиденко Т.В. - задовольнити.

Відвести суддю Давиденко Тетяну Вікторівну від розгляду адміністративної справи №200/3411/26.

Передати матеріали адміністративної справи №200/3411/26 до відділу з надання судово-адміністативних послуг Харківського окружного адміністративного суду для проведення повторного автоматизованого розподілу в порядку, встановленому статтею 31 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя Давиденко Т.В.