Рішення № 140115048, 25.09.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2981/26

№ 2/688/2101/26

Рішення

Іменем України

25 вересня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Березюка О.Г.,

за участю секретаря судових засідань Антонюк І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шепетівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

встановив:

24 червня 2026 року позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. В обґрунтування позову Товариство вказало, що 19 червня 2020 року між позивачем та відповідачем укладено договір № Z76.22004.006780941. За умовами цього договору ОСОБА_1 отримав кредит в 18500 грн строком на 12 місяців. Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 9,99% річних. ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Позивач вказує, що АТ «Ідея Банк» зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, шляхом видачі відповідної суми кредиту ОСОБА_1 .

Однак, в подальшому відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення наданого йому кредиту.

11 грудня 2025 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №11-12/25, за умовами якого АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № Z76.22004.006780941 від 19 червня 2020 року укладеними із ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, позивач вказує, що ТОВ «Факторинг Партнерс» правомірно набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Оскільки відповідач зобов`язань в частині повної та своєчасної сплати суми кредиту за договорами не виконує, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №Z76.22004.006780941 від 19 червня 2020 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 39819,84 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 18500,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 5998,14 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0,00 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами 0,00 грн; заборгованість за комісіями 15321,70 грн; інфляційні збитки 0,00 грн; нараховані 3% річних 0,00 грн. Проте, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 24498,14 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 18500,00 грн та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 5998,14 грн.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2026 року відкрито провадження в справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження на 16 вересня 2026 року.

Представник позивача Сердійчук Я.Я. подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Його представник за довіреністю ОСОБА_2 подала заяву, в якій просила, стягнути заборгованість за кредитним договором відповідно до вимог закону, до заяви долучила докази по справі.

16 вересня 2026 року сторони в судове засідання не з`явилися. Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст.244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що 19 червня 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z76.22004.006780941, відповідно предметом договору є надання позивачем позичальнику грошових коштів на наступних умовах: сума кредиту 18500 грн строком на 12 місяців. Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 9,99% річних.

Із кредитного договору № Z76.22004.006780941 від 19 червня 2020 рокувбачається, що ОСОБА_1 ознайомився з кредитним договором АТ «Ідея Банк» заповнив анкету-заяву на укладення договору, тарифами банку, строком кредитування. Власноручно підписав договір, а АТ «Ідея Банк» перерахувало суму кредиту відповідно до наявного в матеріалах справи меморіального ордеру від 19 червня 2020 року, тобто АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі.

11 грудня 2025 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №11-12/25, за умовами якого АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № Z76.22004.006780941 від 19 червня 2020 року,укладеним із ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №11-12/25 від 11 грудня 2025 року до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 39819,94 грн. з яких: 185500 грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 5998,14 грн заборгованість за відсотками та 15321,70 грн заборгованість за комісіями.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» правомірно набуло право вимоги за кредитним договором № Z76.22004.006780941 від 19 червня 2020 року.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Вищевказаний кредитний договір № Z76.22004.006780941 від 19 червня 2020 рокупідписаний відповідачем в письмовій формі, а тому, наявність підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №Z76.22004.006780941 від 19 червня 2020 рокувбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 11 грудня 2025 року склала 39819,84 грн , з яких: 18500 грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 5998,14 грн заборгованість за відсотками та 15321,70 грн заборгованість за комісіями. Проте, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 24498,14 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 18500,00 грн та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 5998,14 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення останнім зобов`язання щодо їх повернення, тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 18500 грн, яка складається з тіла кредиту.

Відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває дотепер.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 01 вересня 2016 року, що підтверджується даними довідки (форма 5) від 08 вересня 2026 року, копією військового квитка серії НОМЕР_1 від 17 травня 2004 року.

Таким чином, в період виконання умов кредитного договору та на момент ухвалення судового рішення на відповідача поширюються пільги, передбачені пунктом 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а отже, останній звільнений від сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим позов у цій частині не підлягає задоволенню. Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 травня 2021 року у справі №502/1438/18 та від 18 січня 2023 року у справі №642/548/21.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керувався положеннями статті 141 ЦПК України, відповідно до якого судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 24498,14 грн, а задоволено на суму 18500 грн, тобто на 75,51% (18500:24498,14х100).

За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 2010,38 грн (2662,40:100х75,51%) судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Факторинг Партнерс» 02 липня 2024 року було укладено договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02 липня 2024 року з адвокатським обєднанням «Лігал Ассістанс», відповідно до якого адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту правову інформацію, консультацію і роз`яснення з правових питань, здійснювати правовий супровід захисту інтересів, складати заяви, скарги, заперечення, процесуальні ті інші документи правового характеру, тощо.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: прайс-лист адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №01 травня 2026 року від 01 грудня 2025 року, витяг з Акту №36 про надання юридичної допомоги від 29 травня 2026 року з описом виконаних робіт та їх вартістю.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що затрати часу 5 годин на підготовку та подання даної позовної заяви про стягнення заборгованості та вартість наданих послуг в розмірі 13000 гривень є завищеними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 352 ЦПК України, ст.ст.526, 599, 625, 627, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №Z76.22004.006780941 від 19 червня 2020 рокув розмірі 18500 грн, що складає заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір в розмірі 2010,38 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Нетішинським МВ УМВС України в Хмельницькій області 30 березня 2001 року , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя