Рішення № 140114611, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року Справа № 520/20938/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши у письмовому провадженні в місті Харкові в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Дрома" до Кегичівського відділу державної виконавчої служби у Берестинському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання постанов такими, що не підлягають виконанню,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить: - визнати постанови головного державного виконавця Кегичівського відділу державної виконавчої служби у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ВП № 79299318) від 08.05.2019 про стягнення виконавчого збору та від 08.10.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження такими, що не підлягають виконанню; - вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у провадженні відповідача перебувало виконавче провадження № 79299318, відкрито на підставі постанови ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області № 6 від 19.05.2025, у межах якого з нього примусово стягнуто штраф 80000,00 грн, виконавчий збір 8000,00 грн та витрати 303,00 грн, що підтверджується платіжними документами та постановою про закінчення провадження від 09.10.2025. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі № 520/18604/25 зазначену постанову визнано протиправною та скасовано, рішення набрало законної сили, після чого позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути виконавчий збір і витрати, однак отримав відмову (лист № 13315 від 23.06.2026) з посиланням на відсутність правових підстав у Законі України «Про виконавче провадження». Позивач вважає, що скасування рішення є безумовним юридичним фактом, який припиняє правову підставу для утримання коштів, і, посилаючись на ч. 7 ст. 27 Закону, правові позиції Верховного Суду та принципи верховенства права, справедливості й пропорційності, просить визнати відповідні постанови такими, що не підлягають виконанню, та стягнути безпідставно отримані кошти.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову в повному обсязі. Зазначив, що 08.10.2025 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 79299318, винесено постанови про стягнення виконавчого збору (8000,00 грн) та про стягнення витрат виконавчого провадження (303,00 грн). 08.10.2025 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти в розмірі 88303,00 грн, які 09.10.2025 були розподілені: 80000,00 грн у рахунок погашення штрафу, 8000,00 грн у рахунок виконавчого збору, 303,00 грн у рахунок витрат виконавчого провадження. 09.10.2025 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням. Відповідач наголосив, що законодавчі норми не передбачають повернення стягнутого виконавчого збору та витрат виконавчого провадження після закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним виконанням.

Ухвалою суду адміністративний позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, які викладені у мотивувальній частині ухвали суду.

Ухвалою суду від 27.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано докази у відповідача.

09.09.2025 на адресу суду відповідачем подано копію матеріалів виконавчого провадження.

Представник позивача та відповідача направили до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.

У судове засідання учасники справи не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце цього засідання.

16.09.2026 ухвалою суду клопотання позивача про поновлення процесуального строку задоволено. Поновлено процесуальний строк звернення до суду із адміністративним позовом у справі № 520/20938/26. Постановлено розглянути адміністративну справу № 520/20938/26 у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів та доказів.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, 08.10.2025 старшим державним виконавцем Кегичівського відділу державної виконавчої служби у Берестейському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сакович Оксаною Валеріївною відкрито виконавче провадження № 79299318 на підставі постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 6 від 19.05.2025 про стягнення з позивача штрафу у розмірі 80000,00 грн.

08.10.2025 старшим державним виконавцем Кегичівського відділу державної виконавчої служби у Берестейському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сакович Оксаною Валеріївною прийнято постанову у ВП № 79299315 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у умі 303,00 грн.

08.10.2025 старшим державним виконавцем Кегичівського відділу державної виконавчої служби у Берестейському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сакович Оксаною Валеріївною прийнято постанову у ВП № 79299315 про стягнення викоанвчого збору у сумі 8000,00 грн.

У межах зазначеного виконавчого провадження з позивача було примусово стягнуто суму штрафу, виконавчий збір у розмірі 8000,00 грн та витрати виконавчого провадження у розмірі 303,00 грн, що підтверджується платіжними документами, які містяться у матеріалах виконавчого провадження.

09.10.2025 старшим державним виконавцем Кегичівського відділу державної виконавчої служби у Берестейському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сакович Оксаною Валеріївною прийнято постанову у ВП № 79299315 про закінчення викового провадження (борг сплачено у повному обсязі).

Харківський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 26.01.2026 у справі № 520/18604/25 відмовив у позові Приватного сільськогосподарського підприємства "Дрома" до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 520/18604/25 визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 6 від 19.05.2025. Рішення суду набрало законної сили 27 квітня 2026 року.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення стягнутого виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, однак відповідач листом № 13315 від 23.06.2026 відмовив у поверненні, посилаючись на те, що норми пунктів 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають повернення стягнутого виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Позивач вважаючи вищевказані постанови протиправними та такими, що підтягають скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції, чинній на момент винесення спірних постанов) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

За приписами статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 25 Закону №1404-VIII визначає, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Суд повторно відмічає, що на примусовому виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження № 79299318 з примусового виконання постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 6 від 19.05.2025 про стягнення з позивача штрафу у розмірі 80 000,00 грн. Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, постанову про закриття виконавчого провадження у зв`язку із погашенням боргу.

Відповідно до статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За приписами статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Пунктом 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, визначено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження:

виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);

пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Розмір мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження визначається відповідно до видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1300/29430.

Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-18, 19-1-21 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Суд зазначає, що винесення в межах виконавчого провадження постанов про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження є по суті наслідком винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто їх правовий статус є взаємопов`язаним.

Під час розгляду цієї справи суд дійшов висновку про правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження № 79299318. Зазначена постанова на момент її винесення та виконання ґрунтувалася на чинному виконавчому документі - постанові Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області № 6 від 19.05.2025, яка на той час не була скасована.

Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження були стягнуті у зв`язку з відкриттям та фактичним виконанням виконавчого провадження на підставі чинного на той момент виконавчого документа. Виконавче провадження було закінчено 09.10.2025 у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення (пункт 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»), а не у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню.

Частина сьома статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» регулює випадки закінчення виконавчого провадження саме у зв`язку із скасуванням рішення або визнанням виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. У цій справі виконавче провадження було закінчено з іншої підстави - повного фактичного виконання, що відбулося до скасування постанови про накладення штрафу.

Оскільки судом не встановлено неправомірності винесення постанови від 08.10.2025 про відкриття виконавчого провадження та цього не заперечує сторона позивача, а відтак суд дійшов переконання про те, що постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору є правомірними, а тому скасуванню не підлягають.

Посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.03.2026 у справі № 500/2556/23, а також на необхідність застосування аналогії закону, суд вважає необґрунтованими у контексті конкретних обставин цієї справи, виконавче провадження було закінчено у зв`язку з повним виконанням рішення, а відтак підстав для застосування ч. 7 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню) до спірних правовідносин не установлено, а відтак спірні правовідносини у справі №500/2556/23 не є релевантними до правовідносин у цій справі.

Інших доводів та відповідних доказів порушення державним виконавцем процедури, передбаченої цим Законом, під час прийняття спірної постанови про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду позивачем не наведено. Судом таких обставин не встановлено.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Так, згідно з ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

У відповідності до ст. 139 КАС України судові витрати понесені позивачем покласти на останнього.

Керуючись статтями 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

У адміністративному позові приватного сільськогосподарського підприємства "Дрома" до Кегичівського відділу державної виконавчої служби у Берестинському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання постанов такими, що не підлягають виконанню відмовити.

Судові витрати понесені приватним сільськогосподарським підприємством "Дрома" покласти на останнього.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 272 КАС України.

Учасники справи:

позивач приватне сільськогосподарське підприємство "Дрома", місцезнаходження - Харківська область, Берестинський район, село Нова Парафіївка, код ЄДРПОУ 00707975;

відповідач Кегичівський відділ державної виконавчої служби у Берестинському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України місцезнаходження Харківська область, Берестинський район, сел. Кегичівка, вулиця Волошина, будинок № 29, код ЄДРПОУ 41430568.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 28.09.2026.

Суддя М. І. Садова