Ухвала суду № 140114579, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

28 вересня 2026 року Справа № 520/21590/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі №520/21590/26,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 нараховано за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 73 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

28.07.2026 ухвалою судді адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків, які викладені у мотивувальній частині цієї ухвали.

Ухвалою суду від 06.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у заяві про поновлення строку подання адміністративного позову наводить аргументи про те, що оскільки зі змісту наказу неможливо було встановити, чи враховувалась додаткова грошова винагорода при розрахунку компенсації за невикористані відпустки, представник позивача направив низку адвокатських запитів до відповідача (06.01.2026, 29.04.2026, 25.06.2026), отримавши часткові відповіді та довідки про грошове забезпечення, з яких вбачається, що ОСОБА_1 отримував додаткову винагороду під час служби, однак остаточно 26.06.2026 було повідомлено, що вона не враховується при розрахунку компенсації; саме з цієї дати позивачу стало відомо про порушення його права, а тому тримісячний строк звернення до суду спливав 26.09.2026, при цьому позов було подано 20.07.2026, що підтверджує своєчасність звернення та обґрунтовує вимогу про поновлення строку й визнання бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 протиправною.

У відзиві на позов відповідачем не заявлено перед судом питання щодо необхідності застосування процесуального строку звернення до суду із цим позовом.

Суд вирішує заявлене питання у порядку письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України. Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 520/6976/24, від 07.04.2026 у справі № 240/16469/24.

Суд установив, позивач з 14.09.2024 виключений із списків особового складу частини та усіх видів забезпеченню.

Відповідачем подано до суду грошовий атестат, який не містить відомостей про ознайомлення із ним позивача.

Відповідно до листа відповідача від 21.03.2026 та довідки відповідача від цієї ж дати установлено, що позивачу виплачувалась перед звільненням додатково винагорода передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, попри те така не було врахована при нарахування та виплату вищевказаної компенсації оскільки є одноразовою додатковою грошовою винагородою.

Надалі представник позивача неодноразово звертався із адвокатськими запитами до відповідача про надання інформації про складові грошового забезпечення при обчисленні позивача компенсаційних виплат при звільненні.

26.06.2026 відповідач повідомив представника позивача про те, що додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, при обрахунку грошової компенсації за не використану щорічну основну та додаткову відпустку за 2022-2024 рік, не було враховано.

Отже сторона позивача 26.06.2025 дізналась про порушення права позивача щодо нарахування та виплати компенсації невикористаної щорічної відпустки без урахування додаткової винагороди передбаченої постановою КМУ № 168.

Адміністративний позов подано до суду 21.07.2026.

Будь-яких інших даних, які б підтверджували ознайомлення позивача про нараховані та виплачені суми на день виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення не надано та із поданих доказів таких даних не установлено.

З огляду на викладене приходжу до переконання про те, що причини, які наведені позивачем, підтверджені відповідними доказами, а відтак такі визнаються судом поважними, а тому строк звернення до суду із адміністративним позовом слід поновити, а клопотання позивача задовольнити.

Відповідно до ч. 6 ст. 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Керуючись статтями 121, 123, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання позивача про поновлення процесуального строку задовольнити.

Поновити процесуальний строк звернення до суду із адміністративним позовом у справі № 520/21590/26.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 28.09.2026.

Суддя М. І. Садова