Рішення № 140114576, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 вересня 2026 року №520/28361/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у здійсненні страхових виплат №1160533624/1160533624-2026-1 від 01.07.2026р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , нарахування та виплату щомісячних страхових виплат за період з 01.08.2022р. по 30.06.2026р. включно та виплатити заборгованість зі страхових виплат за вказаний період.

Ухвалою суду від 11 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/28361/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Цією ж ухвалою клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково та у відповідача витребувано, зокрема, постанову про відмову у здійсненні страхових виплат від 01.07.2026 № 1160533624/1160533624-2026-1 з матеріалами, на підставі яких її прийнято, відомості про підстави припинення з 01.08.2022 нарахування та виплати позивачу щомісячних страхових виплат, відомості про поновлення виплат з 01.07.2026, довідку про розміри нарахованих та виплачених страхових виплат помісячно та відомості про суму заборгованості за період з 01.08.2022 по 30.06.2026.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є особою з інвалідністю третьої групи внаслідок професійного захворювання, внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку у відповідача як одержувач щомісячних страхових виплат відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». З 01.08.2022 виплату йому припинено без зазначення причини. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 у справі № 520/31185/25 відповідача зобов`язано повторно розглянути його заяву про поновлення страхових виплат з 01.08.2022, однак за результатами повторного розгляду відповідач прийняв постанову від 01.07.2026 про відмову у здійсненні страхових виплат з підстави відсутності інформації, що підтверджує право на страхову виплату. Указав також, що третю групу інвалідності йому встановлено безстроково, підстав для припинення виплат, визначених статтею 46 Закону № 1105-XIV, немає, а поточні виплати поновлено лише з 01.07.2026 за його окремою заявою, тоді як за період з 01.08.2022 по 30.06.2026 страхові виплати не нараховано і не виплачено.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 22.09.2026 № 2000-1005-8/165724, в якому заперечував проти позовних вимог і просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивач значиться в ІКІС ПФУ як отримувач щомісячних страхових виплат внаслідок нещасного випадку на виробництві, однак справа про страхові виплати позивача від управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області не передавалась, а згідно з переданим реєстром осіб, яким припинено або затримано виплати, щомісячну страхову виплату позивачу припинено з 01.08.2022. Указав також, що на виконання рішення суду у справі № 520/31185/25 заяву позивача від 22.09.2025 повторно розглянуто і прийнято постанову від 01.07.2026 про відмову, а за заявою позивача від 19.07.2026 щомісячні страхові виплати поновлено з урахуванням пункту 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 299, тобто за минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення, у зв`язку з чим позивачу нараховано щомісячну страхову виплату з 19.07.2023. Зазначив, що виплатити заборгованість за період з 19.07.2023 по 30.06.2026 у сумі 629798,12 грн можливо лише після внесення змін до Порядку № 299 щодо механізму виплати страхових виплат за минулий період, а тому виплата здійснюється з 01.07.2026, і що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , взятий на облік як внутрішньо переміщена особа згідно з довідкою від 26.11.2014 № 6337266843, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії МСЕ № 127823 позивачу за результатами повторного огляду 06.02.2004 встановлено третю групу інвалідності безстроково, причина інвалідності - професійне захворювання.

Позивач є отримувачем щомісячної страхової виплати за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. З 01.08.2022 виплату щомісячної страхової виплати позивачу припинено. Рішення, постанова чи інший документ, на підставі якого припинено виплату, в матеріалах справи відсутній; згідно з відзивом справа про страхові виплати позивача до відповідача не передавалась, а відомості про припинення виплати з 01.08.2022 містяться лише в реєстрі осіб, яким було припинено або затримано виплати, переданому управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 у справі № 520/31185/25, яке набрало законної сили 25.06.2026, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо прийняття рішення про продовження або поновлення страхової виплати за заявою ОСОБА_1 від 22.09.2025 (вх. № 34551/8 від 26.09.2025) та зобов`язано відповідача повторно розглянути зазначену заяву про продовження або поновлення виплати щомісячних страхових виплат з 01.08.2022 з урахуванням висновків суду. Решту позовних вимог у тій справі залишено без задоволення.

Постановою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.07.2026 № 1160533624/1160533624-2026-1 з посиланням на статтю 39 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачу відмовлено у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг з підстави «в інших випадках, передбачених законом: Відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи)». Інших підстав відмови, а також переліку документів, яких, на думку відповідача, бракує, постанова не містить. Відповідно до листа відповідача, підписаного 03.07.2026, цю постанову прийнято за результатами повторного розгляду заяви позивача від 22.09.2025 на виконання рішення суду у справі № 520/31185/25.

19 липня 2026 року позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України подав заяву про поновлення щомісячної страхової виплати.

Постановою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.07.2026 № 1160533624/1160533624-2026-2 позивачу продовжено щомісячну страхову виплату в розмірі 15851,75 грн з 19.07.2023 по 31.12.2054. У цій постанові зазначено страховий випадок від 01.12.1981 (акт № 216 від 04.12.1981, страхувальник - Шахта імені А.І. Гаєвого) та висновок МСЕК МСЕ127823 від 06.02.2004 про стійку втрату професійної працездатності 60 відсотків на період з 19.07.2023 по 31.12.2054.

Згідно з довідкою відповідача про розмір нарахованої та фактично виплаченої страхової виплати від 16.09.2026 за період з 19.07.2023 по 31.08.2026 позивачу нараховано 671529,70 грн, з яких виплачено 41731,58 грн - страхові виплати за липень та серпень 2026 року по 20865,79 грн. За період з 19.07.2023 по 30.06.2026 нараховано 629798,12 грн (за липень 2023 року з 19.07.2023 - 6647,51 грн; за серпень 2023 року - лютий 2024 року по 15851,75 грн; за березень 2024 року - лютий 2025 року по 17113,55 грн; за березень 2025 року - лютий 2026 року по 18613,55 грн; за березень - червень 2026 року по 20865,79 грн), які не виплачено. Відповідач у відзиві цю суму заборгованості підтвердив. За період з 01.08.2022 по 18.07.2023 страхові виплати позивачу не нараховано.

Матеріали, на підставі яких прийнято постанову від 01.07.2026 № 1160533624/1160533624-2026-1, та відомості про правові підстави припинення з 01.08.2022 виплати позивачу щомісячних страхових виплат, витребувані ухвалою суду від 11.09.2026, відповідачем до суду не надано.

Стверджуючи про протиправність постанови про відмову у здійсненні страхових виплат та ненарахування і невиплату йому страхових виплат за період з 01.08.2022 по 30.06.2026, позивач ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

З 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620-IX, ч. 2 розд. VII Прикінцеві та перехідні положення якого припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Частинами 3 - 8 розд. VII Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону (Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX) також визначено, що до завершення заходів, пов`язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України.

Фонду соціального страхування України забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Установлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється.

Отже, з 01 січня 2023 року (у зв`язку з припиненням Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, які реорганізуються шляхом приєднання до Пенсійного фонду України) повноваження управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях передані до відповідних територіальних органів Пенсійного фонду України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (надалі - Закон № 1105-XIV).

Суд застосовує положення законодавства, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Частинами першою та сьомою статті 36 Закону № 1105-XIV визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Частинами 5 та 6 ст. 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Згідно з ч. 4 та 7 ст. 47 зазначеного Закону виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Згідно зі ст. 46 Закону № 1105-XIV в редакції, яка була чинною на час припинення (зупинення) позивачу страхових виплат, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров`я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню та функціональному відновленню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

З аналізу норм статті 46 Закону № 1105-XIV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплат не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що «інші випадки» для припинення виплати страхових внесків повинні також бути передбачені саме законом.

Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, суд зауважує, що підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 у справі № 520/31185/25, яке набрало законної сили, за участю тих самих сторін встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, йому встановлено третю групу інвалідності безстроково, рішення, протоколи чи постанови, на підставі яких припинено виплату позивачу страхових виплат з 01.08.2022, до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не передавались, а доказів наявності визначених законом підстав для невиплати позивачу сум страхових виплат відповідач не надав. Ці обставини в цій справі повторно не доказуються.

Щодо постанови від 01.07.2026 № 1160533624/1160533624-2026-1 суд зазначає таке.

Єдиною підставою відмови в цій постанові зазначено «відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи)» як «інший випадок, передбачений законом». Водночас постанова не називає ні закону, який передбачає такий випадок відмови, ні документа, якого бракує, ні обставин, з яких відповідач дійшов висновку про відсутність права. Матеріали, на підставі яких прийнято цю постанову, витребувані судом, відповідач не надав.

Натомість право позивача на щомісячну страхову виплату підтверджено самим відповідачем: постановою від 24.07.2026 № 1160533624/1160533624-2026-2, прийнятою через три тижні після оскаржуваної відмови, відповідач продовжив позивачу щомісячну страхову виплату з 19.07.2023 по 31.12.2054 на підставі того самого страхового випадку від 01.12.1981 і того самого висновку МСЕК від 06.02.2004, яким позивачу встановлено третю групу інвалідності безстроково. Отже, інформація, що підтверджує право позивача на страхову виплату, у відповідача була, а висновок про її відсутність, покладений в основу постанови від 01.07.2026, не відповідає дійсним обставинам.

За таких обставин постанова від 01.07.2026 № 1160533624/1160533624-2026-1 прийнята необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, і підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Щодо періоду з 01.08.2022 по 30.06.2026 суд зазначає таке.

Відповідач не довів існування жодної з підстав, визначених частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV, для припинення позивачу страхових виплат з 01.08.2022. Рішення про припинення виплати в матеріалах справи немає, а відомості в реєстрі осіб, яким припинено або затримано виплати, самі по собі не є рішенням суб`єкта владних повноважень і не містять підстави припинення. Відсутність у відповідача справи про страхові виплати, яку правопопередник не передав, не звільняє відповідача як правонаступника Фонду соціального страхування України від обов`язку здійснювати страхові виплати і не може покладати на позивача негативних наслідків неналежної організації передачі документів між органами.

Отже, припинення позивачу виплати раніше призначеної щомісячної страхової виплати з 01.08.2022 здійснено за відсутності підстав, передбачених Законом № 1105-XIV, а суми страхових виплат за період з 01.08.2022 по 30.06.2026 своєчасно не виплачено з вини Фонду, правонаступником якого є відповідач.

Щодо доводу відповідача про те, що страхові виплати за минулий час провадяться не більш як за три роки з дня звернення, і тому нараховані позивачу лише з 19.07.2023, суд зазначає, що обмеження трьома роками стосується виплат, призначених, але не одержаних своєчасно потерпілим. Якщо ж суму страхової виплати своєчасно не виплачено з вини Фонду, вона відповідно до закону виплачується без обмеження протягом будь-якого строку. Позивач виплату отримувати не припиняв з власної волі, а була вона припинена без передбачених законом підстав. Крім того, суд враховує, що заяву про поновлення страхових виплат з 01.08.2022 позивач подав ще 22.09.2025, і саме відмова відповідача розглянути цю заяву по суті була визнана протиправною рішенням суду у справі № 520/31185/25, а тому відлік трьох років від заяви від 19.07.2026 є безпідставним навіть за логікою самого відповідача.

Посилання відповідача на пункт 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 299, суд відхиляє, оскільки, як зазначає сам відповідач, цей пункт відсилає до умов, визначених Законом № 1105-XIV, і не встановлює інших підстав обмеження виплати за минулий час. Підзаконний нормативно-правовий акт не може звужувати права громадян, встановлені законом.

Щодо доводу відповідача про те, що виплата заборгованості за період з 19.07.2023 по 30.06.2026 у сумі 629798,12 грн можлива лише після внесення змін до Порядку № 299 щодо механізму виплати за минулий період, суд зазначає, що відсутність у підзаконному акті механізму виплати не скасовує і не зупиняє обов`язку, прямо встановленого законом, і не може бути підставою для невиплати позивачу належних йому та вже нарахованих самим відповідачем сум.

Крім того, суд зазначає, що за приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Ст.1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Так, у рішеннях «Кечко проти України» (заява № 63134/00) і «Ромашов проти України» (заява № 67534/01) ЄСПЛ зазначив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Посилання відповідача на те, що він діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, спростовується встановленими обставинами: ні припинення виплати з 01.08.2022, ні відмова, оформлена постановою від 01.07.2026, ні невиплата нарахованих сум не ґрунтуються на нормі закону.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що припинення позивачу виплати раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено за відсутності підстав, передбачених Законом № 1105-XIV, а отже, є протиправним, тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача поновити позивачу нарахування та виплату щомісячних страхових виплат за період з 01.08.2022 по 30.06.2026 включно та виплатити заборгованість зі страхових виплат за вказаний період. Оскільки за період з 19.07.2023 по 30.06.2026 відповідач страхові виплати вже нарахував, але не виплатив, виконання рішення в цій частині полягає у виплаті нарахованих сум, а за період з 01.08.2022 по 18.07.2023 - у їх нарахуванні та виплаті.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач правомірності оскаржуваної постанови та припинення позивачу страхових виплат не довів.

Решта доводів та аргументів сторін не спростовують наведених висновків суду та не мають вирішального значення для вирішення спору по суті.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.09.2026 № 8426-8558-8269-9892, у якій фактичним платником зазначено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 72-78, 80, 90, 139, 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у здійсненні страхових виплат від 01.07.2026 № 1160533624/1160533624-2026-1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) поновити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплату щомісячних страхових виплат за період з 01.08.2022 по 30.06.2026 включно та виплатити заборгованість зі страхових виплат за вказаний період з урахуванням раніше нарахованих за цей період сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар