Рішення № 140114560, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 вересня 2026 року №520/28104/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та до ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про результати медичного огляду ОСОБА_1 та виключення його з військового обліку згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 303 від 05.03.2022;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про результати медичного огляду ОСОБА_1 та виключення його з військового обліку згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 303 від 05.03.2022;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 , шляхом внесення відомостей (даних) про результати медичного огляду ОСОБА_1 та виключення його з військового обліку на підставі довідки військово-лікарської комісії № 303 від 05.03.2022.

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з недоплатою судового збору. Недоліки позовної заяви усунуто, судовий збір доплачено.

Ухвалою суду від 11 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/28104/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою у першого відповідача витребувано довідку військово-лікарської комісії від 05.03.2022 № 303 і картку медичного огляду, протокол засідання військово-лікарської комісії, відомості про внесення даних огляду до Реєстру та відомості про реєстрацію і результати розгляду заяви позивача від 26.08.2026, а у другого відповідача - повний витяг з Реєстру станом на дату відповіді, облікові документи, підстави визначення категорії обліку та відомості про реєстрацію і результати розгляду заяви позивача від 26.08.2026.

Згідно з частиною другою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті справи є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що довідкою військово-лікарської комісії від 05.03.2022 № 303 його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, проте станом на 26.08.2026 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів поля щодо постанови військово-лікарської комісії та дати її винесення залишаються незаповненими, а він обліковується як військовозобов`язаний; 26.08.2026 він звернувся до обох відповідачів із заявами про внесення відповідних відомостей, проте жодних дій вчинено не було. Позивач вважає, що перший відповідач, при якому діяла військово-лікарська комісія, був зобов`язаний внести ці відомості до Реєстру у службовому порядку, незалежно від звернення позивача, а другий відповідач як орган ведення Реєстру, в якому позивач перебуває на військовому обліку, зобов`язаний за результатами розгляду заяви позивача відповідно до пункту 43 Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2026 № 981, привести відомості Реєстру у відповідність до постанови військово-лікарської комісії; лише визнання протиправною бездіяльності першого відповідача, на думку позивача, не відновлює його порушеного права.

Відповідачі відзивів на позовну заяву не подали, своїм правом на подання заяв по суті справи не скористалися, витребуваних ухвалою суду доказів не надали.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Довідкою військово-лікарської комісії від 05 березня 2022 року № 303 (вихідний номер 2122 від 05.03.2022), виданою ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 16 «А» графи ІІ Розкладу хвороб. Таку ж постанову військово-лікарської комісії зафіксовано у картці обстеження та медичного огляду, оформленій ІНФОРМАЦІЯ_4 , з посиланням на протокол від 05.03.2022 № 15.

Згідно з військово-обліковим документом, сформованим 26 серпня 2026 року засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач обліковується в Реєстрі за категорією «Військовозобов`язаний», у графі «ТЦК та СП» зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_5 », при цьому у графах «Постанова ВЛК», «Дата ВЛК» та «Підстава зняття\виключення» відомості відсутні.

26 серпня 2026 року позивач надіслав на адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) заяви, підписані кваліфікованим електронним підписом, про внесення до Реєстру даних про результати медичного огляду та про виключення з військового обліку, до яких додав копії довідки військово-лікарської комісії № 303, картки обстеження та медичного огляду і військово-облікового документа.

Відомостей про розгляд цих заяв, про надання відповідей на них або про внесення відповідних даних до Реєстру матеріали справи не містять. Витребувані ухвалою суду від 11 вересня 2026 року докази відповідачами суду не надані.

Позов подано до суду 06 вересня 2026 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів». Достовірність та повнота відомостей Реєстру забезпечуються органами, які такі відомості вносять.

Постанови військово-лікарських комісій є обов`язковими до виконання. Отже, висновок військово-лікарської комісії про непридатність особи до військової служби з виключенням з військового обліку є достатньою підставою для внесення відповідних відомостей до Реєстру і для виключення особи з військового обліку; жодного додаткового рішення для цього не потрібно.

У постанові від 09 червня 2026 року у справі № 320/29761/25 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що законодавець у статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» чітко виокремлює поняття зняття з військового обліку та виключення з військового обліку, і що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, тоді як зняті з військового обліку громадяни продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Матеріалами справи підтверджено, що довідку військово-лікарської комісії видано 05 березня 2022 року, проте станом на 26 серпня 2026 року, тобто через понад чотири роки, відомості про постанову військово-лікарської комісії до Реєстру не внесені, а позивач продовжує обліковуватися як військовозобов`язаний.

Суд розмежовує обов`язки відповідачів у цих правовідносинах. Позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за результатами медичного огляду, проведеного військово-лікарською комісією, яка діяла при ІНФОРМАЦІЯ_4 ; саме цей відповідач видав довідку від 05.03.2022 № 303 і володіє її оригіналом та протоколом засідання комісії. Отже, саме на ІНФОРМАЦІЯ_4 покладено первинний обов`язок внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про результати медичного огляду позивача та про виключення його з військового обліку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 веде військовий облік позивача на підставі тих відомостей, які містяться про нього в Реєстрі. Відомостей про результати медичного огляду позивача та про виключення його з військового обліку Реєстр не містив і не містить, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 таких відомостей до Реєстру не вніс. Таким чином, стан Реєстру, який оскаржує позивач, спричинений не бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_2 , а бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 . Повноважень переглядати постанову військово-лікарської комісії, як і повноважень вносити до Реєстру замість ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості про результати медичного огляду позивача та про виключення його з військового обліку, ІНФОРМАЦІЯ_2 не має, а тому у задоволенні позовної вимоги про визнання його бездіяльності протиправною належить відмовити.

Посилання позивача на пункт 43 Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2026 № 981, та на пункти 14, 22, 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, як на підставу покласти обов`язок внести відомості до Реєстру саме на ІНФОРМАЦІЯ_2 , наведених висновків суду не спростовують. Відомості про результати медичного огляду позивача до Реєстру не внесені внаслідок бездіяльності органу, при якому діяла військово-лікарська комісія і який володіє первинними документами медичного огляду, що визнає і сам позивач, зазначаючи у позовній заяві, що невнесення відомостей другим відповідачем спричинене бездіяльністю першого відповідача. Отже, ефективне відновлення порушеного права позивача досягається покладенням обов`язку внести ці відомості до Реєстру на ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Не підлягає задоволенню і похідна позовна вимога про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність дані Реєстру. Належним і достатнім способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Реєстру відомості про результати медичного огляду позивача та про виключення його з військового обліку, оскільки внесення таких відомостей усуває саму підставу перебування позивача на військовому обліку. Покладення такого ж за наслідками обов`язку ще й на відповідача, бездіяльність якого суд протиправною не визнав, виходило б за межі необхідного для відновлення порушеного права позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_4 свого обов`язку не виконав: доказів внесення до Реєстру відомостей про результати медичного огляду позивача та про виключення його з військового обліку, як і доказів розгляду заяви позивача від 26.08.2026, суду не надав. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідачі цього обов`язку не виконали.

За таких обставин суд доходить висновку, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про результати медичного огляду позивача та про виключення його з військового обліку, є протиправною, а відповідна позовна вимога підлягає задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинити дії позивач не заявив. Разом з тим саме лише визнання бездіяльності цього відповідача протиправною не усуває недостовірності відомостей Реєстру щодо позивача і не відновлює його порушеного права, а вимога про зобов`язання, заявлена до іншого відповідача, задоволенню не підлягає. З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд виходить за межі позовних вимог і зобов`язує ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про результати медичного огляду позивача та про виключення його з військового обліку згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 05 березня 2022 року № 303.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Про відсутність у Реєстрі відомостей про результати медичного огляду та про виключення з військового обліку позивач дізнався у серпні 2026 року, що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим 26.08.2026, а з позовом звернувся до суду 06.09.2026, тобто в межах шестимісячного строку. Оскаржувана бездіяльність на час звернення до суду триває. Про пропуск строку звернення до суду відповідачі не заявляли.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Решта доводів та аргументів сторін не спростовують наведених висновків суду та не мають вирішального значення для вирішення спору по суті.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України; рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», пункт 29).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 2129,92 грн, з яких 1064,96 грн за платіжною інструкцією від 06.09.2026 та 1064,96 грн за квитанцією від 08.09.2026, тобто по одній ставці за позовними вимогами до кожного з відповідачів. Оскільки позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено, сплачений за цими вимогами судовий збір у розмірі 1064,96 грн підлягає стягненню з цього відповідача. Ставка судового збору, сплачена за позовними вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відшкодуванню не підлягає, оскільки частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує стягнення судових витрат із задоволенням позову, а у задоволенні позовних вимог до цього відповідача судом відмовлено; у цій частині у розподілі судових витрат належить відмовити.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими частково, а адміністративний позов належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 122, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та до ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про результати медичного огляду ОСОБА_1 та про виключення ОСОБА_1 з військового обліку згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 05 березня 2022 року № 303.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про результати медичного огляду ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та про виключення ОСОБА_1 з військового обліку згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 05 березня 2022 року № 303.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064 грн. 96 коп. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар