Рішення № 140114543, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 вересня 2026 року №520/27470/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/27470/26 за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить: «Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2016-2017 рр. в розмірі 5377,90 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, та у розмірі 1,121, починаючи з 02.03.2026 для забезпечення індексації пенсії»; «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести починаючи з 02.03.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2016-2017 рр. в розмірі 5377,90 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та у розмірі 1,121 починаючи з 02.03.2026 та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду».

Ухвалою суду від 04 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/27470/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою у відповідача витребувано рішення про призначення пенсії від 28.09.2018 з розрахунком і показником середньої заробітної плати, рішення про перерахунок пенсії з 01.03.2019, 01.05.2020, 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 і 01.03.2026 із зазначенням застосованих коефіцієнтів та величини показника, до якої їх застосовано, довідку про нараховану і виплачену пенсію помісячно з 01.03.2026, відомості про напрям видатків бюджету Пенсійного фонду України, з якого виплачується пенсія, а також запит представника від 18.08.2026 і відповідь на нього від 20.08.2026.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивачка в обґрунтування позовних вимог зазначає, що при обчисленні її пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн, проте при щорічних перерахунках відповідач індексує не цей показник, а фіксовану величину 3764,40 грн станом на 01 жовтня 2017 року, унаслідок чого збільшений показник становить 9992,40 грн замість 14 275,97 грн; що такий підхід суперечить частині другій статті 42 Закону, яка пов`язує перерахунок із показником, що враховується для обчислення пенсії конкретної особи; а також просить здійснювати виплату пенсії в загальному порядку, а не з видатків на виконання судових рішень.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, своїм правом на подання заяви по суті справи не скористався, витребуваних ухвалою суду доказів не надав.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 28 вересня 2018 року, особовий рахунок № НОМЕР_2 .

Листом від 20 серпня 2026 року № 2000-0305-8/143967 відповідач повідомив: «Оскільки при обчисленні пенсії застосована середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки, в розмірі 5377,90 грн., то застосовувати з 01.03.2019 та з 01.05.2020 при розрахунках пенсії проіндексований заробіток недоцільно». Цим самим листом відповідач підтвердив, що при обчисленні пенсії позивачки застосовано показник середньої заробітної плати у розмірі 5377,90 грн.

Водночас у розрахунку заробітку для обчислення пенсії, долученому відповідачем до листа від 20.08.2026 № 2000-0305-8/143967, середній заробіток зазначено у розмірі 3764,40 грн «за 2016,2017 роки», коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати - 2,654448 (1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121), збільшений показник - 9992,40 грн, середньомісячний заробіток для обчислення - 15440,36 грн. Протоколами перерахунку пенсії з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 і 01.03.2026 перерахунок проведено за видом «Індексація заробітку (масовий)».

Протоколів перерахунку пенсії позивачки з 01.03.2019 та з 01.05.2020 матеріали справи не містять; за змістом листа від 20.08.2026 відповідач обчислив збільшений показник з 01.03.2019 (4404,35 грн = 3764,40 х 1,17) і з 01.05.2020 (4888,83 грн = 3764,40 х 1,17 х 1,11), однак визнав застосування проіндексованого заробітку з цих дат недоцільним.

Запит представника позивачки від 18 серпня 2026 року № 5432/26/гз зареєстровано відповідачем 18.08.2026 за вхідним номером 32267/8.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Абзацом першим частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом другим частини другої цієї статті встановлено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Абзацом четвертим частини другої статті 42 цього Закону встановлено, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що законодавець визначив об`єкт індексації - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи, і мінімальний розмір щорічного збільшення, обчислений за формулою абзацу другого частини другої статті 42 Закону. Кабінет Міністрів України уповноважений визначати розмір і порядок збільшення, проте лише з урахуванням цього мінімального розміру, тобто може встановити коефіцієнт, вищий за мінімальний, але не нижчий за нього.

Ключовим у цій справі є питання про те, який саме показник підлягає збільшенню під час щорічного перерахунку: показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії конкретної особи, чи фіксована величина, визначена підзаконним актом станом на 01 жовтня 2017 року.

Абзац перший частини другої статті 42 Закону відповідає на це питання однозначно: перерахунок проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Отже, об`єктом індексації є той показник, який був застосований при обчисленні пенсії конкретного пенсіонера, а не абстрактна величина, єдина для всіх.

Матеріалами справи, зокрема листом самого відповідача від 20.08.2026 № 2000-0305-8/143967, підтверджено, що при обчисленні пенсії позивачки застосовано показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн. Саме цей показник і підлягав щорічному збільшенню на відповідні коефіцієнти.

Натомість відповідач застосовував коефіцієнти збільшення до величини 3764,40 грн, тобто до показника, який при обчисленні пенсії позивачки не враховувався. Наслідком цього стало заниження збільшеного показника заробітної плати і, відповідно, розміру пенсії позивачки.

Суд звертає увагу на внутрішню суперечність у документах відповідача: у листі від 20.08.2026 він письмово визнає, що пенсію обчислено із застосуванням показника 5377,90 грн, водночас у цьому ж листі збільшений показник з 01.03.2019 і з 01.05.2020 обчислює від 3764,40 грн, а у розрахунку заробітку для обчислення пенсії, долученому до листа, базою для індексації зазначає 3764,40 грн «за 2016,2017 роки». Жодних пояснень цієї суперечності відповідач суду не надав.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, при вирішенні спору суд застосовує частину другу статті 42 Закону.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24, за якою для перерахунку пенсії використовується той показник середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії конкретної особи.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав і витребуваних ухвалою суду доказів не надав, а отже правомірності своїх дій не довів. За приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин дії відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії позивачки шляхом збільшення показника 5377,90 грн на відповідні коефіцієнти є протиправними, а вимоги про визнання їх протиправними та про зобов`язання провести такий перерахунок підлягають задоволенню.

Оскільки перерахунок пенсії без її виплати у перерахованому розмірі порушене право позивачки не поновлює, а позивачка просить у зв`язку з перерахунком здійснювати виплату пенсії, зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії має охоплювати й виплату пенсії у перерахованому розмірі починаючи з 02.03.2026 з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом із тим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій у загальному порядку, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду. Матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок застосування Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, пенсія виплачується позивачці не в повному обсязі, частинами або з порушенням строку, встановленого статтею 47 Закону № 1058-IV, і жодного рішення чи дії відповідача з цього питання позивачка не оскаржує. Сама ця вимога у позові обґрунтована необхідністю запобігти можливому застосуванню окремого порядку виплати у майбутньому, тобто спрямована на захист від припущеного, а не наявного порушення. Розподіл видатків бюджету Пенсійного фонду України за напрямами є питанням бюджетного обліку, яке саме по собі не змінює розміру призначеної позивачці пенсії та не звільняє відповідача від обов`язку виплатити пенсію у повному обсязі, а тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Решта доводів та аргументів сторін не спростовують наведених висновків суду та не мають вирішального значення для вирішення спору по суті.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими частково, а адміністративний позов належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2016-2017 роки, у розмірі 5377,90 грн на коефіцієнти у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, починаючи з 02 березня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) провести починаючи з 02 березня 2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2016-2017 роки, у розмірі 5377,90 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1000 грн. 00 коп. (одна тисяча гривень 00 копійок).

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар