Рішення № 140114536, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 вересня 2026 року №520/27334/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.03.2026 індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 15057,09 грн. на коефіцієнти збільшення, у розмірі 1,121.

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/27334/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою у відповідача витребувано протокол про призначення пенсії, рішення про перерахунок пенсії з 01.03.2026 із зазначенням застосованого коефіцієнта, заяву позивача від 01.07.2026 і відповідь на неї від 29.07.2026, а також відомості з пенсійної справи про розмір і складові пенсії.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що при перерахунку його пенсії з 01.03.2026 відповідач застосував знижений коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати 1,024 замість загального коефіцієнта 1,121, чим фактично позбавив його індексації у повному обсязі; що знижений коефіцієнт встановлено підзаконним актом для пенсій, призначених у 2025 році, тоді як Закон такої диференціації не передбачає, а за частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта закону суд застосовує акт вищої юридичної сили.

Відповідач 11.09.2026 через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву від 10.09.2026 № 2000-1005-8/153817, в якому заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що функції призначення і перерахунку пенсій покладено виключно на органи Пенсійного фонду України, які діють на підставі Положення; що механізм індексації визначено Порядком проведення перерахунку пенсій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, за яким кожний наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника; що для пенсій, призначених із застосуванням показників, які враховувалися у 2025 році, встановлено коефіцієнт 1,024, а тому з 01.03.2026 перерахунок проведено з урахуванням збільшеного показника 15 418,46 грн; що зобов`язання здійснити перерахунок є втручанням у дискреційні повноваження органу; а також заперечив проти стягнення судового збору, оскільки Пенсійний фонд України є неприбутковою організацією, а кошти його бюджету мають цільове призначення. До відзиву відповідач додав рішення про призначення пенсії № 205050015391 від 05.03.2026, рішення про перерахунок пенсії № 205050015391 від 27.07.2026, розрахунок заробітку, розрахунок страхового стажу, заяву від 01.07.2026 та відповідь на неї від 29.07.2026.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 за зверненням від 02 липня 2025 року призначено пенсію за віком з 27 липня 2025 року на виконання судового рішення; рішення про призначення пенсії № 205050015391 прийнято 05 березня 2026 року. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено у розмірі 10 676,68 грн (15 057,09 грн х індивідуальний коефіцієнт заробітку 0,70908), коефіцієнт страхового стажу - 0,33833, розмір пенсії - 3 612,24 грн.

При обчисленні пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки у розмірі 15 057,09 грн.

Рішенням про перерахунок пенсії № 205050015391 від 27 липня 2026 року з 01 березня 2026 року відповідач провів перерахунок пенсії позивача, застосувавши коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати 1,024, унаслідок чого збільшений показник становить 15 418,46 грн. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з 01 березня 2026 року становить 10 932,92 грн, розмір пенсії - 3 698,93 грн, з урахуванням доплати до 100 грн індексації у сумі 13,31 грн - 3 712,24 грн.

01 липня 2026 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку із застосуванням коефіцієнта 1,121; заяву зареєстровано 02.07.2026 за вхідним номером 46613/Р-2000-26.

Листом від 29 липня 2026 року № 49866-46613/Р-03/8-2000/26 відповідач повідомив: «Для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та які враховувалися для призначення пенсій у 2025 році, - 1,024. Таким чином, з 01.03.2026 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням збільшеного на коефіцієнт показника заробітної плати - 15418,46 гривень (…). Пенсію призначено та перераховано відповідно до чинного законодавства».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Абзацом першим частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом другим частини другої цієї статті встановлено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Абзацом четвертим частини другої статті 42 цього Закону встановлено, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що законодавець визначив ОБ`ЄКТ індексації - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи, і МІНІМАЛЬНИЙ розмір щорічного збільшення, обчислений за формулою абзацу другого частини другої статті 42 Закону. Кабінет Міністрів України уповноважений визначати розмір і порядок збільшення, проте лише з урахуванням цього мінімального розміру, тобто може встановити коефіцієнт, вищий за мінімальний, але не нижчий за нього.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» установлено, що з 1 березня 2026 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Підпунктом 6 пункту 2 цієї постанови установлено, що з 1 березня 2026 р. з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон) за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2025 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/ перерахунку пенсії, (…) на коефіцієнт збільшення: (…) для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2025 році, - 1,024.

Пунктом 3 цієї постанови, на положення якого міститься посилання в пункті 1, установлено, що «у разі, коли розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 і підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії» та що «розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 2595 гривень». Отже, застереження пункту 1 постанови № 236 стосується доплати до пенсії, граничного розміру її підвищення та порядку виплати перерахованих пенсій і іншого коефіцієнта збільшення не встановлює. Для позивача граничний розмір підвищення не досягається: за коефіцієнта 1,121 збільшений показник становить 16 879,00 грн (15 057,09 грн х 1,121), середньомісячний заробіток - 11 968,56 грн (16 879,00 грн х 0,70908), розмір пенсії - 4 049,32 грн (11 968,56 грн х 0,33833), тобто підвищення становить 437,08 грн, що менше 2595 гривень.

Таким чином, коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, визначений Кабінетом Міністрів України з 01 березня 2026 року для перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону, становить 1,121.

Застосований відповідачем до пенсії позивача коефіцієнт 1,024 є НИЖЧИМ за цей коефіцієнт. Відповідач ні в листі від 29.07.2026, ні у відзиві не навів розрахунку і не подав доказів того, що коефіцієнт 1,024 відповідає мінімальному розміру збільшення, визначеному абзацом другим частини другої статті 42 Закону. Наслідком його застосування стало те, що пенсія позивача була проіндексована в меншому обсязі, ніж пенсії, перераховані з 01 березня 2026 року із застосуванням коефіцієнта 1,121.

Диференціація коефіцієнта збільшення залежно від року, в якому було призначено пенсію, частиною другою статті 42 Закону не передбачена. Ця норма пов`язує перерахунок виключно з показником, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи, і не допускає зменшення мінімального розміру збільшення для окремих категорій пенсіонерів.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, при вирішенні спору суд застосовує частину другу статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як акт вищої юридичної сили, а тому дії відповідача щодо застосування до пенсії позивача коефіцієнта 1,024 замість 1,121 є протиправними.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24, за якою для перерахунку пенсії використовується той показник середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії конкретної особи.

Щодо доводу відповідача про те, що він діє на підставі Положення і зобов`язаний застосовувати Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, суд зазначає, що обов`язок органу діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, означає передусім обов`язок дотримуватися закону. Застосування підзаконного акта у спосіб, що зменшує гарантований законом мінімальний розмір збільшення, вимогам частини другої статті 19 Конституції України не відповідає.

Щодо доводу відповідача про втручання у дискреційні повноваження суд зазначає, що проведення перерахунку раніше призначених пенсій з 1 березня є обов`язком органу Пенсійного фонду України, прямо встановленим абзацом першим частини другої статті 42 Закону, а не правом, яке реалізується на власний розсуд. Обсяг перерахунку визначений законом, вибору між кількома правомірними варіантами поведінки у відповідача немає, а тому зобов`язання провести перерахунок у встановленому законом обсязі дискрецією не є.

Щодо заперечень відповідача проти стягнення судового збору суд зазначає, що за частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Ця норма є імперативною і винятків для органів Пенсійного фонду України не містить.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Решта доводів та аргументів сторін не спростовують наведених висновків суду та не мають вирішального значення для вирішення спору по суті.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем сплачений судовий збір у сумі 1065,00 грн (квитанція від 27.08.2026 ID 0948-4833-4145-1778). Розмір судового збору за подання цього позову в електронній формі становить 1064,96 грн, які підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непроведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) здійснити з 01 березня 2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 15 057,09 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064 грн. 96 коп. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар