Рішення № 140114529, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 вересня 2026 року №520/27192/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі законного представника ОСОБА_2 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (адреса: 49001, м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 4, ЄДРПОУ 40867332) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якому просить визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ: 40867332; 49001, м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 4) щодо відмови у підготовці та наданні довідки про розмір грошового забезпечення за посадою, яку обіймав померлий годувальник ОСОБА_3 , станом на 01.01.2024 та 01.01.2026 року, і зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ: 40867332; 49001, м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 4) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010; пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, 84122) оновлені довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 року та 01.01.2026 року за посадою Начальника режимного відділу державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» та зі спеціального звання капітан внутрішньої служби, яку обіймав померлий годувальник ОСОБА_3 , відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за спеціальним званням та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний рік, встановленого законом на 01.01.2024 та 01.01.2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії (у відсотках, що фактично виплачені за відповідною посадою у місяці виникнення права на перерахунок) для проведення перерахунку основного розміру пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання, АДРЕСА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ), з 01.02.2024 та з 01.02.2026 року.

Ухвалою суду від 01 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/27192/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою у відповідача витребувано копії довідок про розмір грошового забезпечення, виданих щодо ОСОБА_3 для призначення та перерахунку пенсії в разі втрати годувальника, відомості про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 та на 01.01.2026 за посадою начальника режимного відділу державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» із зазначенням усіх його складових, копії штатних розписів та наказів про встановлення посадових окладів і надбавок за цією посадою на ці дати, копії звернень законного представника позивача, адвокатських запитів і відповідей на них, а також документи, які підтверджують підстави відмови у підготовці та наданні довідок.

Згідно з частиною другою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті справи є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що його батько ОСОБА_3 , який обіймав посаду начальника режимного відділу державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» і мав спеціальне звання капітана внутрішньої служби, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим позивачу призначено пенсію в разі втрати годувальника. Наполягає, що розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням станом на 01 січня 2024 року і на 01 січня 2026 року підлягали визначенню шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (3 028,00 грн на 01.01.2024 і 3 328,00 грн на 01.01.2026), на відповідний тарифний коефіцієнт, а тому у нього виникло право на перерахунок пенсії і, відповідно, право на отримання оновлених довідок про розмір грошового забезпечення. Посилається на статті 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на Порядок проведення перерахунку пенсій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, на первісну редакцію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а також на постанову судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24. Крім того, позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та інших, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 380/19324/23 щодо відображення в довідці додаткових видів грошового забезпечення, на пріоритет закону про Державний бюджет України як акта вищої юридичної сили над підзаконним актом (постанова Верховного Суду від 29.06.2026 у справі № 620/12943/25) і на частину третю статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; вважає, що постанова Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 ухвалена щодо законності нормативно-правового акта, а не щодо права особи на отримання довідки, і не містить відступу від висновку у справі № 520/5814/24, на підтвердження чого посилається на рішення окружних адміністративних судів в інших справах; наголошує, що відмова відповідача суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 3 Конвенції про права дитини, статті 3 і 8 Закону України «Про охорону дитинства», статті 22 і 51 Конституції України).

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 15.09.2026 № 10628/12-2026, який надійшов до суду 18 вересня 2026 року (вхідний № а-06/178207/26), і просив відмовити в задоволенні адміністративного позову. Доводи відповідача полягають у такому: позовні вимоги обґрунтовані нечинною редакцією пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704; постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 скасовано рішення суду першої інстанції від 14 березня 2025 року та постанову суду апеляційної інстанції від 18 червня 2025 року і прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови № 704 відмовлено; а тому твердження позивача про наявність підстав для надання довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 і станом на 01.01.2026 є необґрунтованим. Разом з відзивом відповідач подав витребувані судом докази.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Годувальник позивача ОСОБА_3 обіймав посаду начальника режимного відділу державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)», мав спеціальне звання капітана внутрішньої служби і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 01.10.2010 позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками записані ОСОБА_3 і ОСОБА_2 ; отже, ОСОБА_2 є законним представником неповнолітнього позивача. Позивачу з 06 жовтня 2018 року призначено пенсію в разі втрати годувальника на умовах Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.05.2026 № 36827-32497/П-02/8-0500/26 і витягами з електронної пенсійної справи № 0506018768. Згідно з цими витягами пенсія обчислена з грошового забезпечення 12 006,95 грн (посадовий оклад 5 640,00 грн, оклад за спеціальним званням 1 270,00 грн, надбавка за вислугу років 40 відсотків - 2 764,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення 2 332,95 грн), яке з 01.04.2019 не змінювалося; основний розмір пенсії підвищувався лише внаслідок індексації і з 01.04.2026 становить 6 632,80 грн.

29 липня 2026 року та 10 серпня 2026 року законний представник позивача звернулася до відповідача з адвокатськими запитами № 255/07/26 і № 281/08/26 щодо виготовлення довідок про розмір грошового забезпечення за посадою годувальника.

Листом від 04 серпня 2026 року № 8983/3.2-2026 відповідач надіслав до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області оригінали, а законному представнику позивача - копії довідок про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії: від 03.08.2026 № 3/728 (станом на 05.03.2019), № 3/729 (станом на 01.01.2020), № 3/730 (станом на 01.01.2021), № 3/731 (станом на 01.01.2022) і № 3/732 (станом на 01.01.2023). У цьому ж листі відповідач роз`яснив, що надбавка за особливості проходження служби та премія у довідках за 2020-2023 роки обчислені за листами Міністерства юстиції України від 06.03.2023 № 27026/16.3.2/32-23 і від 11.05.2023 № 58667/16.3.2/32-23. Цим же листом відповідач повідомив, що з огляду на відсутність змін у структурі грошового забезпечення з 01.01.2024, з 01.01.2025 та з 01.01.2026 підстав для надання довідок про його розмір з метою перерахунку пенсії немає.

Листом від 12 серпня 2026 року № 9310/3.2-2026 відповідач у виготовленні довідок станом на 01.01.2024, 01.01.2025 і 01.01.2026 відмовив, зазначивши, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 грошове забезпечення працівникам Державної кримінально-виконавчої служби України нараховувалося виходячи з розміру 1762 грн, розміри посадових окладів та окладів за спеціальним званням залишилися без змін і станом на 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026 виплачувались виходячи з розрахункової величини 1762 грн, а станом на 01.01.2026 дію постанови № 481 поновлено постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24, а тому з огляду на відсутність змін у структурі грошового забезпечення підстав для надання довідок про його розмір з метою перерахунку пенсії немає.

На виконання ухвали суду від 01 вересня 2026 року відповідач 07 вересня 2026 року подав заяву, до якої додав довідку від 07.09.2026 № 3/792, і повідомив, що накази про встановлення посадових окладів і надбавок за посадою начальника режимного відділу державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» станом на 01.01.2024 та станом на 01.01.2026 у відповідача відсутні, як відсутні й відомості про розміри грошового забезпечення та всіх його складових на ці дати, а також довідки про розмір грошового забезпечення щодо померлого ОСОБА_3 для призначення пенсії.

Разом з відзивом відповідач подав довідку від 09 вересня 2026 року № 3/800, згідно з якою посадовий оклад відповідно до штатного розпису за посадою начальника відділу станом на 01.01.2024 становить 5 780,00 грн, оклад за спеціальним званням «капітан внутрішньої служби» - 1 270,00 грн, а станом на 01.01.2026 відомості про розмір посадового окладу за цією посадою відсутні, оскільки в штатному розписі на 2026 рік зазначену посаду скорочено на підставі наказу Міністерства юстиції України від 09.04.2025 № 707/к.

Відповідач також подав копію листа від 14.04.2025 № 3743/4.2-2025, копію наказу Міністерства юстиції України від 09.04.2025 № 707/к, копії структури і штату державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» та копії штатних розписів цієї установи на 2024 і на 2026 роки. Зі штатного розпису на 2026 рік вбачається, що установа має чотири штатні одиниці і посади начальника режимного відділу в ньому немає.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Пенсійне забезпечення осіб, звільнених зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України, та членів їхніх сімей регулюється Законом № 2262-ХІІ як спеціальним законом.

Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Статтею 43 цього Закону також передбачено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Механізм такого перерахунку визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45). Перерахунок пенсій проводиться органами Пенсійного фонду України на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, які складають і надсилають до органів Пенсійного фонду України відповідні державні органи за останнім місцем служби.

З наведеного випливає, що довідка про розмір грошового забезпечення не є самостійним документом, який видається на вимогу особи за будь-яку дату: вона складається у зв`язку з виникненням підстави для перерахунку пенсії, тобто у зв`язку зі зміною розміру видів грошового забезпечення за відповідною посадою і спеціальним званням. За відсутності такої зміни немає і підстави для складання довідки.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у первісній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 до пункту 4 постанови № 704 внесено зміни, якими розрахункову величину для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями встановлено у фіксованому розмірі 1762 гривні. Ці зміни набрали чинності 20 травня 2023 року.

Отже, починаючи з 20 травня 2023 року розміри посадових окладів і окладів за спеціальними званнями визначаються не через прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, а через фіксовану розрахункову величину 1762 гривні. Спірні дати - 01 січня 2024 року і 01 січня 2026 року - настали після набрання чинності цими змінами.

Довід позивача, побудований на первісній редакції пункту 4 постанови № 704 і на прожитковому мінімумі для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн на 01.01.2024 і 3 328,00 грн на 01.01.2026, суд відхиляє.

Правова позиція, викладена у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, на яку посилається позивач, стосується наслідків визнання протиправним і нечинним пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, яким було внесено зміни до пункту 4 постанови № 704, і зводиться до того, що з 29 січня 2020 року пункт 4 постанови № 704 діє в тій редакції, якої визнаний протиправним припис не торкнувся, тобто в первісній. Ця позиція визначає зміст пункту 4 постанови № 704 у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно і не поширюється на періоди після набрання чинності постановою № 481, якою Кабінет Міністрів України у встановленому порядку змінив розрахункову величину. Саме тому довідки станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 і 01.01.2023 відповідач виготовив і надіслав, а щодо 01.01.2024 і 01.01.2026 - відмовив.

Суд також враховує, що чинність пункту 4 постанови № 704 у редакції постанови № 481 підтверджено постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24, якою скасовано судові рішення, ухвалені у спорі щодо пункту 2 постанови № 481, і у задоволенні відповідних позовних вимог до Кабінету Міністрів України відмовлено.

Доводи позивача про те, що постанова Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 ухвалена щодо законності нормативно-правового акта, а не щодо права особи на отримання довідки, і не містить відступу від висновку, викладеного у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, суд відхиляє. Предметом спору у справі № 320/29450/24 була саме законність пункту 2 постанови № 481, тобто норми, яка підлягає застосуванню і в цій справі, а скасування судових рішень, якими цей пункт було визнано протиправним і нечинним, означає, що вони не породжують правових наслідків, і пункт 2 постанови № 481 зберігає чинність протягом усього спірного періоду. Питання про відступ від висновку у справі № 520/5814/24 не виникає, оскільки цей висновок, як зазначено вище, стосується періоду до 19 травня 2023 року включно.

Згідно з частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Статтею 7 законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» і «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 гривень і 3328 гривень відповідно), проте ані ці закони, ані статті 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ не встановлюють, що посадові оклади та оклади за спеціальними званнями осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України визначаються з прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Визначення розмірів посадових окладів цих осіб належить до повноважень Кабінету Міністрів України, а тому невідповідності пункту 4 постанови № 704 у редакції постанови № 481 закону, яка давала б суду підстави не застосовувати цю норму, немає. З цих самих підстав висновку суду не змінює і посилання позивача на постанову Верховного Суду від 29 червня 2026 року у справі № 620/12943/25. Частина третя статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якою зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стосується умов і норм пенсійного забезпечення, а не розмірів грошового забезпечення осіб, які проходять службу; постановою № 481 умови і норми пенсійного забезпечення не змінювалися.

Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції як орган, що складає довідку про розмір грошового забезпечення, зазначає в ній розміри, визначені нормативно-правовими актами, і не наділене повноваженнями самостійно встановлювати інші розміри грошового забезпечення. Складання довідки з розрахунком, що не відповідає чинній редакції пункту 4 постанови № 704, означало б вихід відповідача за межі наданих йому повноважень, що суперечить частині другій статті 19 Конституції України.

Посилання позивача на рішення окружних адміністративних судів в інших справах суд до уваги не бере, оскільки згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання позивача на принцип забезпечення найкращих інтересів дитини (стаття 3 Конвенції про права дитини, статті 3 і 8 Закону України «Про охорону дитинства») та на статті 22 і 51 Конституції України висновку суду не змінюють: ці положення не встановлюють порядку визначення розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія в разі втрати годувальника, і не покладають на відповідача обов`язку скласти довідку з розрахунком, не передбаченим чинною редакцією пункту 4 постанови № 704. Постановою № 481 розмір уже призначеної позивачу пенсії не зменшувався; пенсія позивачу виплачується, а її основний розмір щороку підвищується внаслідок індексації.

За таких обставин станом на 01 січня 2024 року і на 01 січня 2026 року розміри посадового окладу і окладу за спеціальним званням за посадою, яку обіймав годувальник позивача, підлягали визначенню за пунктом 4 постанови № 704 у редакції, чинній на відповідну дату, тобто виходячи з розрахункової величини 1762 гривні, встановленої постановою № 481, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року і на 1 січня 2026 року. Правових підстав для складання та надіслання до органу Пенсійного фонду України довідок про розмір грошового забезпечення з розрахунком посадового окладу та окладу за спеціальним званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на тарифний коефіцієнт, як того вимагає позивач, у відповідача не було.

Окремо щодо довідки станом на 01 січня 2026 року суд зазначає, що наказом Міністерства юстиції України від 09 квітня 2025 року № 707/к затверджено нову структуру і штат державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)»; за штатним розписом цієї установи на 2026 рік вона має чотири штатні одиниці, а посади начальника режимного відділу в ньому немає. Відомостей про розмір посадового окладу за цією посадою станом на 01.01.2026 у відповідача немає, що підтверджено довідками від 07.09.2026 № 3/792 і від 09.09.2026 № 3/800. Отже, зобов`язання скласти довідку про розмір грошового забезпечення за посадою, якої на відповідну дату не існує у штатному розписі, було б об`єктивно невиконуваним, а рішення суду має бути виконуваним.

Суд враховує й те, що відповідач від розгляду звернень позивача не ухилявся: на адвокатські запити від 29.07.2026 і від 10.08.2026 він відповів листами від 04.08.2026 № 8983/3.2-2026 і від 12.08.2026 № 9310/3.2-2026, виготовив і надіслав до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області п`ять довідок про розмір грошового забезпечення за ті дати, за які їх складання було можливим, а довідкою від 09.09.2026 № 3/800 повідомив розмір посадового окладу за посадою начальника відділу та окладу за спеціальним званням станом на 01.01.2024.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови у виготовленні та наданні довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024 і на 01.01.2026 вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а тому підстав для задоволення позову немає.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Решта доводів та аргументів сторін не спростовують наведених висновків суду та не мають вирішального значення для вирішення спору по суті.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до пункту 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб. Судовий збір позивачем не сплачувався, інших судових витрат у справі не заявлено, а тому судові витрати розподілу не підлягають.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі законного представника ОСОБА_2 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (адреса: 49001, м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 4, ЄДРПОУ 40867332) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар