Рішення № 140114507, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

28 вересня 2026 року №520/27755/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення військового збору,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), щодо не виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) військового збору, утриманого з грошового забезпечення за період участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації з 19.06.2022 року по 26.05.2026 року;

- стягнути з військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) військовий збір, утриманий з грошового забезпечення за період участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації за період з 19.06.2022 року по 26.05.2026 року на загальну суму 20186,5 грн.

Ухвалою суду від 04 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 520/27755/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою позивача звільнено від сплати судового збору та витребувано у відповідача картки особового рахунку за період з 19.06.2022 по 26.05.2026, довідку про нараховане грошове забезпечення і утриманий військовий збір помісячно із зазначенням складових, витяги з наказів про виплату додаткової винагороди, документи про періоди безпосередньої участі позивача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відомості про перерахування військового збору до бюджету з платіжними документами, а також звернення позивача від 26.05.2026 і лист від 07.07.2026 № 862/5444 з доказами вручення.

Згідно з частиною другою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті справи є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , є учасником бойових дій, брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, проте відповідач протягом спірного періоду утримував з його грошового забезпечення військовий збір, тоді як за абзацом третім підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України такі доходи військовим збором не оподатковуються. Звернення позивача від 26.05.2026 про повернення утриманого військового збору залишено без задоволення листом від 07.07.2026 № 862/5444.

18 вересня 2026 року відповідач через підсистему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що звільнення від оподаткування військовим збором потребує сукупності двох умов - наявності статусу учасника бойових дій та перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій в умовах вогневого ураження; що позивачу нараховувалася додаткова винагорода лише у розмірі 30 000,00 грн, а винагорода у розмірі 100 000,00 грн не нараховувалася жодного разу; що довідка від 31.03.2026 є документом соціально-правового характеру, виданим для подання до органу місцевого самоврядування, і не є фінансово-розрахунковим документом; що підставою для звільнення можуть бути лише бойові накази, журнали бойових дій та рапорти про бойове зіткнення, які щодо позивача за спірний період не видавалися.

23 вересня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 18 вересня 2026 року про зупинення розгляду справи, в якій позивач просить зупинити розгляд справи до переводу в іншу військову частину. Заяву підписано позивачем особисто. В обґрунтування заяви позивач зазначив: «В зв`язку з тим, що відкриття данної справи ускладнює подальше проходження служби у Військової частини НОМЕР_2 вважаю за доцільне зупинити розгляд справи №520/27755/26 до переводу в іншу військову частину».

Вирішуючи заяву позивача про зупинення розгляду справи, суд зазначає таке.

Підстави, за наявності яких суд зупиняє провадження у справі або має право його зупинити, визначені частинами 1 і 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України. Обставина, на яку посилається позивач, - ускладнення подальшого проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 у зв`язку з відкриттям провадження у справі, - до жодної з цих підстав не належить, а переведення позивача до іншої військової частини, до якого позивач просить зупинити розгляд справи, не визначене статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України як обставина, до усунення якої зупиняється провадження у справі. Перелік підстав для зупинення провадження є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд також перевірив наявність підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі: «перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції».

Зазначена підстава спрямована на захист процесуальних прав учасника справи, який у зв`язку з перебуванням у складі Збройних Сил України в умовах воєнного стану позбавлений можливості брати участь у розгляді справи та реалізовувати свої процесуальні права.

Позивач ОСОБА_1 , проходячи військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , підписав позовну заяву від 25 серпня 2026 року і надіслав її до суду засобами поштового зв`язку без участі представника, а також особисто підписав і подав до суду заяву від 18 вересня 2026 року. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), особиста участь позивача у судових засіданнях не передбачена. Отже, перебування позивача у складі Збройних Сил України не перешкоджає йому брати участь у розгляді справи, що підтверджується його власними процесуальними діями у цій справі.

Про неможливість брати участь у розгляді справи позивач у заяві не зазначає. Наведені позивачем мотиви стосуються його службових відносин з відповідачем, а не реалізації процесуальних прав, і підставою для зупинення провадження у справі не є.

Враховуючи наведене, заява ОСОБА_1 від 18 вересня 2026 року про зупинення розгляду справи задоволенню не підлягає, а справа підлягає розгляду по суті.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 27 травня 2018 року, що підтверджується витягом з наказу від 29.05.2018 № 119 та витягом з послужного списку. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 06.05.2020.

Довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 31.03.2026 № 61/385, підписаною командиром військової частини, підтверджено безпосередню участь позивача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у періоди з 12.12.2024 по 07.04.2025, з 16.08.2025 по 16.09.2025 та з 18.11.2025 по 08.01.2026.

Довідкою-розрахунком Військової частини НОМЕР_2 від 14.09.2026 № 862/7516 «Довідка-розрахунок нарахованого грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення на ОСОБА_1 за періоди з 01.06.2022 року по 31.05.2026 року» підтверджено помісячні суми утриманих податків і зборів. За даними цієї довідки суми утриманого військового збору становлять: грудень 2024 року - 434,06 грн, січень 2025 року - 726,25 грн, лютий 2025 року - 883,21 грн, березень 2025 року - 883,21 грн, квітень 2025 року - 883,21 грн, серпень 2025 року - 435,21 грн, вересень 2025 року - 868,42 грн, листопад 2025 року - 464,24 грн, грудень 2025 року - 660,21 грн, січень 2026 року - 885,21 грн.

26 травня 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення утриманого військового збору, яка одержана відповідачем 29.05.2026 за вхідним номером Г-20 (у листі відповідача від 07.07.2026 № 862/5444 ця заява зазначена за вхідним № Г-23 від 02.07.2026). Листом від 07.07.2026 № 862/5444 відповідач повідомив, що підстав для повернення військового збору немає, оскільки він утриманий правомірно.

Лист відповідача від 07.07.2026 № 862/5444 предметом окремого оскарження у цій справі не є: позивач заявив вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати утриманого військового збору та про стягнення коштів, і саме в цих межах суд вирішує спір.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду суд зазначає таке. Предметом спору є невиплата військового збору, утриманого з грошового забезпечення, тобто частини грошового забезпечення військовослужбовця. Бездіяльність відповідача щодо повернення цих коштів є триваючою і продовжується станом на день розгляду справи, а тому строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, не є пропущеним. Крім того, про відмову у поверненні утриманих сум позивач дізнався з листа військової частини НОМЕР_2 від 07.07.2026 № 862/5444, а позовну заяву складено 25 серпня 2026 року, надіслано до суду засобами поштового зв`язку та одержано судом 03 вересня 2026 року. За таких обставин підстав для застосування наслідків пропуску строку звернення до суду немає, а клопотання про поновлення цього строку задоволення не потребує.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом третім підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено: «У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.».

Абзацом четвертим цього ж підпункту встановлено, що порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що звільнення від оподаткування військовим збором пов`язується законом з однією обставиною - безпосередньою участю особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, і діє саме на період такої участі.

Щодо доводу відповідача про те, що звільнення потребує сукупності статусу учасника бойових дій та перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій в умовах вогневого ураження, суд зазначає, що наведений вище текст абзацу третього підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України таких умов не містить. Звуження змісту податкової пільги за рахунок умов, не передбачених Податковим кодексом України, суперечить пункту 30.5 статті 30 цього Кодексу, за яким податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Щодо доводу відповідача про те, що позивачу не нараховувалася додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 грн, суд зазначає, що норма абзацу третього підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не пов`язує звільнення від оподаткування військовим збором ані з фактом нарахування додаткової винагороди, ані з її розміром. Розмір додаткової винагороди не є критерієм застосування цієї пільги.

Щодо доводу відповідача про те, що довідка від 31.03.2026 № 61/385 (у відзиві зазначена за № 315) є документом соціально-правового характеру і видана для подання до органу місцевого самоврядування, суд зазначає, що доказова сила документа визначається його змістом, а не тим, для подання до якого органу його видано. Ця довідка видана самим відповідачем, підписана командиром військової частини і прямо фіксує періоди безпосередньої участі позивача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони. Відповідач своєї ж довідки не спростував і не повідомив про її відкликання чи недостовірність. Більше того, у відзиві відповідач сам зазначив, що позивач виконував завдання з 12.12.2024 по 07.04.2025, з 16.08.2025 по 16.09.2025 та з 18.11.2025 по 08.01.2026, тобто у ті самі періоди, які зафіксовано в довідці від 31.03.2026 № 61/385.

Щодо доводу відповідача про те, що підставою для звільнення можуть бути лише бойові накази, журнали бойових дій та рапорти про бойове зіткнення, суд зазначає, що відомчий акт не може встановлювати додаткових умов застосування податкової пільги порівняно з Податковим кодексом України. Крім того, відповідач одночасно заперечує наявність документів про участь позивача у заходах і сам же видав довідку від 31.03.2026 № 61/385, якою такі періоди підтвердив, що свідчить про суперечливість його власної позиції.

Разом з тим суд не може погодитися з позивачем щодо обсягу заявлених вимог. Позивач просить визнати протиправною бездіяльність та стягнути утриманий військовий збір за весь період з 19.06.2022 по 26.05.2026, тоді як доказів безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони протягом усього цього періоду матеріали справи не містять. Періоди такої участі підтверджені двома групами доказів, поданих самим відповідачем. Довідкою від 31.03.2026 № 61/385 підтверджено участь з 12.12.2024 по 07.04.2025, з 16.08.2025 по 16.09.2025 та з 18.11.2025 по 08.01.2026. Крім того, разом з відзивом відповідач подав витяги з власних наказів з адміністративно-господарської діяльності про виплату додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, іменні додатки до яких містять періоди безпосередньої участі позивача із зазначенням конкретних бойових наказів і рапортів, що є їх підставою. Цими додатками додатково підтверджено участь у періоди 24.07.2023-26.07.2023, 22.08.2023-31.08.2023, 01.09.2023-30.09.2023, 01.10.2023-23.10.2023, 01.03.2024-31.03.2024, 01.04.2024-30.04.2024, 01.05.2024-03.05.2024, 05.07.2024-31.07.2024, 01.08.2024-31.08.2024, 15.04.2025, 27.04.2025, 10.06.2025, 26.06.2025, 22.09.2025, 04.10.2025, 12.10.2025 і 22.05.2026-24.05.2026. Доказів, які спростовували б участь позивача у ці дні, матеріали справи не містять. Оскільки пільга діє саме «на період безпосередньої участі», вимоги позивача підлягають задоволенню в межах усіх підтверджених періодів, а за решту заявленого часу підстав для задоволення немає.

Розрахунок суми військового збору, утриманого протягом підтверджених періодів, здійснюється судом на підставі помісячних сум, зазначених у довідці-розрахунку відповідача від 14.09.2026 № 862/7516, пропорційно до кількості днів участі у відповідному місяці: грудень 2024 року - 434,06 грн за 20 днів з 31, що становить 280,04 грн; січень 2025 року - 726,25 грн за повний місяць; лютий 2025 року - 883,21 грн за повний місяць; березень 2025 року - 883,21 грн за повний місяць; квітень 2025 року - 883,21 грн за 7 днів з 30, що становить 206,08 грн; серпень 2025 року - 435,21 грн за 16 днів з 31, що становить 224,62 грн; вересень 2025 року - 868,42 грн за 16 днів з 30, що становить 463,16 грн; листопад 2025 року - 464,24 грн за 13 днів з 30, що становить 201,17 грн; грудень 2025 року - 660,21 грн за повний місяць; січень 2026 року - 885,21 грн за 8 днів з 31, що становить 228,44 грн. За періодами, підтвердженими витягами з наказів відповідача, розрахунок є таким: липень 2023 року - 432,11 грн за 3 дні з 31, що становить 41,82 грн; серпень 2023 року - 432,11 грн за 10 днів з 31, що становить 139,39 грн; вересень 2023 року - 620,82 грн за повний місяць; жовтень 2023 року - 882,11 грн за 23 дні з 31, що становить 654,47 грн; березень 2024 року - 432,11 грн за повний місяць; квітень 2024 року - 882,11 грн за повний місяць; травень 2024 року - 882,11 грн за 3 дні з 31, що становить 85,37 грн; липень 2024 року - 432,11 грн за 27 днів з 31, що становить 376,35 грн; серпень 2024 року - 839,05 грн за повний місяць; квітень 2025 року - 883,21 грн за 2 дні з 30, що становить 58,88 грн; червень 2025 року - 462,24 грн за 2 дні з 30, що становить 30,82 грн; вересень 2025 року - 868,42 грн за 1 день з 30, що становить 28,95 грн; жовтень 2025 року - 951,01 грн за 2 дні з 31, що становить 61,36 грн; травень 2026 року - 433,21 грн за 3 дні з 31, що становить 41,92 грн.

Загальна сума військового збору, утриманого з грошового забезпечення позивача протягом підтверджених періодів безпосередньої участі, становить 9049,81 грн, з яких 4756,39 грн припадає на періоди, підтверджені довідкою від 31.03.2026 № 61/385, а 4293,42 грн - на періоди, підтверджені витягами з наказів відповідача.

У задоволенні решти вимог, а саме щодо визнання протиправною бездіяльності та стягнення військового збору за періоди поза межами підтверджених періодів безпосередньої участі, належить відмовити як недоведених.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Решта доводів та аргументів сторін не спростовують наведених висновків суду та не мають вирішального значення для вирішення спору по суті.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 04 вересня 2026 року позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судовий збір позивачем не сплачувався, інших судових витрат до відшкодування не заявлено, у зв`язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими частково, а адміністративний позов належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 236, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення військового збору - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 військового збору, утриманого з грошового забезпечення за періоди безпосередньої участі ОСОБА_1 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації з 24 липня 2023 року по 26 липня 2023 року, з 22 серпня 2023 року по 31 серпня 2023 року, з 01 вересня 2023 року по 30 вересня 2023 року, з 01 жовтня 2023 року по 23 жовтня 2023 року, з 01 березня 2024 року по 31 березня 2024 року, з 01 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року, з 01 травня 2024 року по 03 травня 2024 року, з 05 липня 2024 року по 31 липня 2024 року, з 01 серпня 2024 року по 31 серпня 2024 року, з 12 грудня 2024 року по 07 квітня 2025 року, 15 квітня 2025 року, 27 квітня 2025 року, 10 червня 2025 року, 26 червня 2025 року, з 16 серпня 2025 року по 16 вересня 2025 року, 22 вересня 2025 року, 04 жовтня 2025 року, 12 жовтня 2025 року, з 18 листопада 2025 року по 08 січня 2026 року та з 22 травня 2026 року по 24 травня 2026 року.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) військовий збір, утриманий з грошового забезпечення за періоди безпосередньої участі ОСОБА_1 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, у розмірі 9049 грн. 81 коп. (дев`ять тисяч сорок дев`ять гривень 81 копійка).

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар