Ухвала суду № 140114367, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

28 вересня 2026 року Справа № 520/29524/26Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Тітов О.М., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулися до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради щодо призупинення розгляду заяви від 03.03.26 р. № 776/88-26 про зміну наймача житлового приміщення.

- зобов`язати Департамент житлово-комунального господарства Харківської міської ради поновити розгляд заяви та прийняти рішення про зміну наймача житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ,визнавши наймачем ОСОБА_2 .

Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд дійшов висновку про те, що зазначений позов необхідно повернути позивачу на підставі ч. 4 ст. 169 КАС України, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона в адміністративній справі може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до ч. 2 ст. 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Дієздатність громадянина, зокрема, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених ст. 43 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII (надалі - Закон України «Про нотаріат»), що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз`яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз`яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 59 КАС України встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Отже, КАС України прямо передбачено, що довіреність на представництво фізичної особи повинна бути завіреною або нотаріусом, або іншою особою у визначених законом випадках (зокрема, начальниками госпіталю, лікувальних закладів, установ виконання покарань чи слідчих ізоляторів, командирами військових частин тощо).

Вимога процесуального закону щодо нотаріального посвідчення довіреності фізичної особи є імперативною. Винятки із загального правила про нотаріальне посвідчення довіреності фізичної особи становлять прирівняні до нотаріально посвідчених довіреності фізичної особи, посвідчені іншими особами.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про нотаріат" до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:

1) довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями;

2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з`єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з`єднань, установ або військово-навчальних закладів;

3) довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів;

4) довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.

Крім цього, винятки із загального правила про нотаріальне посвідчення довіреності фізичної особи становлять прирівняні до нотаріально посвідчених довіреності фізичної особи, посвідчені іншими особами визначені у ч. 3 ст. 245 ЦК України.

При цьому положення ч. 5 ст. 60 КАС України встановлюють, що підстави і порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від наданих йому повноважень визначаються Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України).

Із наведеного слідує, що інститут представництва інтересів фізичної особи за довіреністю у суді безпосередньо корелює із положеннями цивільного законодавства, яке регламентує порядок виникнення, здійснення та припинення представництва за довіреністю.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч. 1 та абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Відповідно до ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦК України).

У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони займають.

Судом встановлено, що позов в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подано до Харківського окружного адміністративного суду Новрузовою Юлією Валеріївною, підписано лише Новрузовою Юлією Валеріївною. На підтвердження повноважень для представництва ОСОБА_2 додано копію довіреності на Новрузову Юлію Валеріївну від 15.09.2026, яка не посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Отже, доказів належного уповноваження Новрузової Юлії Валеріївни в якості представника ОСОБА_2 матеріали позовної заяви не містять.

Враховуючи наведене, суддя висновує, що доказів належного уповноваження Новрузової Юлії Валеріївни на вчинення процесуальних дій в суді від імені ОСОБА_2 у розумінні ч. 2 ст. 59 КАС України до позову не додано.

Таким чином, позовна заява, є такою, що не підписана повноважною особою учасника процесу, оскільки, не виражає особисту волю особи, яка здійснила такий підпис, про намір захисту порушених прав, що є підставою для застосування відповідних наслідків (повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду).

Вказані правові висновки містяться у постановах Верховного Суду 26.06.2019 по справі №620/3858/18 та 16.03.2020 по справі №640/5124/19.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

З огляду на те, що заява не містить підпису особи, яку зазначено представником заявника, суддя доходить висновку про недодержанням заявником вимог ст.169 КАС України та наявність підстав для повернення цієї заяви.

Згідно ч.5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись статтями 169, 256, 294, 295 КАС України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тітов О.М.