Рішення № 140114141, 28.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 р. № 520/16360/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 27.11.2025 № 046050015501 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1985 по 29.10.1985 та з 19.11.1987 по 29.06.1992 згідно диплому ( НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.2025 року по 30.09.2025 року, призначити та виплатити позивачу, починаючи з 20.11.2025 року, пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В обґрунтування позову зазначено про протиправність ухваленого відповідачем рішення щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 IV.

Ухвалою від 03.07.2026 відкрито спрощене провадження у справі відповідно до ст. 263 КАС України, та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Позивачу копія ухвали про відкриття спрощеного провадження направлена засобами поштового зв`язку за його адресою та отримана позивачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач, скориставшись своїм правом на надання відзиву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою правову позицію обґрунтував тим, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач не мав необхідного страхового стажу, оскільки період навчання позивача перетинається з періодом проходження військової служби, тож не був зарахований до загального страхового стажу, а пільгова довідка про період роботи позивача за посадою, що дає право на призначення пільгової пенсії за Списком №2, не містила підпису директора підприємства, тож потребувала уточнення в частині права її підпису іншими посадовими особами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розгляд справи здійснюється з урахуванням надмірного навантаження в Харківському окружному адміністративному суді, а також з урахуванням днів перебування судді у відпустці у період з 06.07.2026 по 20.07.2026, а також з 10.08.2026 по 23.08.2026 включно.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Позивач є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20.11.2025, у віці 58 років, він звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV.

За принципом екстериторіальності заява позивача розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішенням від 27.11.2025 №046050015501 відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Так, згідно копії відповіді, наявної в матеріалах справи, до загального страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1985 по 29.06.1992, оскільки він перетинається з періодом проходження позивачем військової служби. Також до пільгового стажу роботи за Списком №2 не враховано період роботи позивача з 01.04.2025 по 30.09.2025 згідно пільгової довідки від 27.10.2025 №560/2, оскільки відсутні документи про право підпису пільгової довідки іншими посадовими особами підприємства (директором з персоналу та соціальним питанням, фінансовим директором) згідно передбачених зразком Додатку 5 Порядку №637 - директором підприємства та головним бухгалтером. Відтак, станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії позивачу зараховано загальний страховий стаж 27 років 10 місяців 13 днів, із них 22 роки 2 місяці - зараховані до пільгового стажу роботи за Списком №2. Отже право на призначення пенсії позивач не набув, у зв`язку з відсутністю необхідного загального страхового стажу 30 років.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), які є чинними на час виникнення спірних відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV).

За змістом частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Так, під час розгляду справи встановлено, що станом на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, останній досяг 58 річного віку та набув 22 роки 2 місяці пільгового стажу. Тобто, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачем дотримано двох умов: досягнення відповідного пенсійного віку та необхідна кількість пільгового стажу за Списком №2.

Між тим, загальний страховий стаж позивача, зарахований пенсійним органом, становив 27 років 10 місяців 13 днів, що не надає підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки необхідний загальний страховий стаж повинен дорівнювати 30 рокам.

Позивач вважає, що він має необхідну кількість років страхового стажу, оскільки відповідачем протиправно не було зараховано до такого періоду навчання з 01.09.1985 по 29.06.1992, які перетинались із часом проходження позивачем військової служби.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 N 1788-XII(далі - Закон N 1788-XII; тут та надалі - в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з п.8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58) до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у 1985 році вступив до Маріупольського металургійного інституту за спеціальністю "Обробка металів тиском", який закінчив у 1992 році отримавши кваліфікацію "Інженер-металург" (а.с.10).

З копії військового квитка позивача серії НОМЕР_2 вбачається, що під час навчання в інституті, 30.10.1985, позивач був призваний на строкову військову службу, та демобілізований 18.11.1987.

Тобто позивач, вступивши до закладу вищої освіти, вже за два місяці був призваний на військову службу, і після її завершення, у листопаді 1987 року, повернувся до навчання у Маріупольському металургійному інституті, отримавши за 4,5 роки (у 1992 році), диплом про здобуття вищої освіти.

Натомість відповідачем не зараховано саме повний період навчання позивача у Маріупольському металургійному інституті, оскільки він перетинається із періодом проходження військової служби.

Суд зазначає, що відповідно до абз. 1, 2 п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Разом із тим сам по собі факт наявності перетину періодів навчання та строкової військової служби не свідчить про те, що весь період навчання з 01.09.1985 по 29.06.1992 не підлягає зарахуванню до стажу.

Період навчання та період проходження військової служби є самостійними юридично значимими періодами, а тому пенсійний орган повинен був встановити конкретні дати проходження військової служби, визначити фактичний період їх перетину та надати правову оцінку можливості зарахування до стажу частини періоду навчання, яка не охоплюється періодом військової служби.

Однак з оскаржуваного рішення не вбачається, що відповідачем вчинено конкретні дії, спрямовані на обґрунтоване розмежування визначених періодів.

При цьому пенсійним органом не заперечується сам факт проходження позивачем строкової військової служби та здобуття вищої освіти.

Отже такий підхід до визначення права позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах не відповідає вимогам обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки наявність перетину окремих періодів не може нівелювати факт навчання позивача у вищому навчальному закладі та, відповідно, здобуття освіти.

Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про неврахування всього періоду навчання позивача у Маріупольському металургійному ліцеї з 01.09.1985 по 29.06.1992 є протиправним.

Щодо неврахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 01.04.2025 по 30.09.2025 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пп. 2.4. п. 2 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Аналогічні норми закріплені в абз. 1, 2 п. 1 Порядку № 637, яким визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.

Аналіз наведених вище положень дозволяє дійти до висновку, що відповідальним за заповнення трудової книжки, у тому числі внесення до неї записів, є підприємство, роботодавець.

Суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. При цьому, копія електронної трудової книжки позивача, наявна в матеріалах справи, містить запис про роботу ОСОБА_1 Приватному акціонерному товаристві "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" з 01.04.2025. Факт роботи позивача у вказаний період на даному підприємстві відповідачем не заперечується.

Так, судом встановлено, що позивач, на підтвердження, зокрема, наявного пільгового стажу, за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, надав на розгляд пенсійного органу уточнюючу довідку від 27.10.2025 №560/2 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та витяг з наказу "ПІВНГЗК" №672 від 01.08.2025 "Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці на комбінаті" (а.с.23-24).

Згідно вказаних документів, ОСОБА_1 у період з 01.04.2025 по 30.09.2025 працював повний робочий день у Приватному акціонерному товаристві "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" електрогазозварювальником на автоматичних та напівавтоматичних машинах дільниці з ремонтів вагонів цеху з ремонту рухомого складу управління залізничного транспорту. Зазначена посада внесена до Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 (розділ ХХХІІІ).

При цьому відповідачем не зараховано вказаний період роботи позивача до пільгового страхового стажу, оскільки довідка про підтвердження пільгового стажу підписана не директором підприємства та головним бухгалтером, а директором з персоналу та соціальним питанням, фінансовим директором та начальником відділу найму, навчання та розвитку персоналу.

У постанові від 30.09.2021 по справі №300/860/17 Верховний Суд дійшов висновку, що загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.10.2019 року у справі №234/4585/17, від 25.04.2019 року у справі №159/4178/16-а.

Крім того, згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже наведені норми законодавства передбачають наявність у пенсійного органу як у суб`єкта владних повноважень достатнього спектру можливостей, спрямованих на додаткове здійснення перевірки поданих заявником документів щодо наявності в останнього права на призначення пенсії.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 року по справі №442/5949/16а виснував, що видача уточнюючої довідки передбачена чинним законодавством України і має на меті забезпечення права особи на отримання пенсії, оскільки відомості, які в ній зазначаються, стосуються конкретної особи щодо періоду її роботи і умов праці, у зв`язку з чим при її видачі юридичні особи, установи, організації керуються виключно тими відомостями, які містяться в первинних документах. Тобто, уточнююча довідка є офіційним документом, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України №637, і роботодавець за правильність відомостей зазначених у ній несе відповідальність, у зв`язку з чим підприємство не може на власний розсуд відкликати або скасовувати видану довідку.

Водночас, у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Як вбачається з копії довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.10.2025 №560/2, позивач у період з 01.04.2025 по 30.09.2025 працював у ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" електрогазозварником на автоматичних та напівавтоматичних машинах дільниці з ремонту вагонів цеху з ремонту рухомого складу управління залізничного транспорту. Дані відомості складено на підставі особової картки форми П-2 №11014687 від 01.04.2025, наказу про прийняття №520 від 27.03.2025, первинної атестації нововведеного робочого місця електрогазозварника на автоматичних та напівавтоматичних машинах дільниці з ремонту вагонів цеху з ремонту рухомого складу управління залізничного транспорту.

Зазначена довідка містить відтиск штампу ПрАТ ""Північний гірничо-збагачувальний комбінат", скріплений особистими підписами директора підприємства з персоналу та соціальним питанням, фінансового директора та начальника відділу найму, навчання та розвитку персоналу та круглою печаткою підприємства. Як вбачається із зазначеної довідки, ОСОБА_1 працював в Приватному акціонерному товаристві "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" у виробництві "Загальні професії (у всіх галузях господарства", що передбачено Списком №2 розділом ХХХІІІ "Робітники", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461. З 01.04.2025 по 30.09.2025 - електрогазозварником на автоматичних та напівавтоматичних машинах дільниці з ремонту вагонів цеху з ремонту рухомого складу управління залізничного транспорту. Зазначені періоди роботи був зайнятий різанням та ручним зварюванням. За даними обліку робочого часу пільговий стаж за Списком №2 становить за 2025 рік 5 місяців 29 днів.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача про необхідність надання додаткових документів для перегляду спірного рішення, оскільки надані позивачем на підтвердження пільгового стажу документи свідчать про підтвердження зазначеного періоду роботи позивача у ПрАТ ""Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

З урахуванням викладеного, суд вважає наявними підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 27.11.2025 № 046050015501 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити та виплатити позивачу, починаючи з 20.11.2025 року, пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами частини третьої-четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм вбачається, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем не досліджено належним чином підстав щодо права позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за яких ухвалюється відповідне рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії, отже належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.11.2025, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7А, м. Кропивницький, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 25001, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 27.11.2025 № 046050015501 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.11.2025, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровгорадській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН