Ухвала суду № 1401138, 20.11.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2007 року                                                            № К-26327/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.                                     

Карася О.В.

                                                                       Нечитайла О.М.

                                                                       Степашка О.І.

при секретарі судового засідання:    Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача:                Письменна Г.В., дов. № 10178/9/10-224 від 19.11.2007 р.;

                                   Морозова Т.Б., дов. № 6918/М/10-224 від 07.08.2007 р.;

відповідача:           не з’явився;

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 р.

та постановугосподарського суду Миколаївської області від 13.03.2006 р.

у справі№ 15/49/06 господарського суду Миколаївської області 

за позовомДержавної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області

доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Новогригорівське»

про стягнення 25 700,80 грн., - 

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з СТОВ «Новогригорівське» 25700,80 грн. за нецільове використання коштів відповідно з вимогами п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою господарського суду Миколаївської області від 13.03.2006 р. у справі № 15/49/06, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 р., у позові відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані, зокрема тим, що законодавством не встановлений механізм здійснення безспірного стягнення коштів у разі їх нецільового використання та тим, що діючим законодавством України не передбачене право податкової інспекції здійснювати стягнення у безспірному порядку.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову господарського суду Миколаївської області від 13.03.2006 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 р., посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги касаційної скарги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, не зважаючи на те, що був належно повідомлений про день, місце і час розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Миколаївському районі проведено документальну перевірку підприємства відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 р. по 30.06.2005 р., за наслідками якої складено акт від 27.09.2005 р. № 41/23-32059521.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що відповідач порушив вимоги             п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», пункти 4, 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлених на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 р. (з наступними змінами), а саме: не перерахував на спецрахунок визначеної суми ПДВ в повному обсязі в сумі 2730,80 грн. та використав не за цільовим призначенням акумульовані на спецрахунку кошти в сумі 22970 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на податкові інспекції покладено лише право контролю за дотриманням сільськогосподарськими товаровиробниками цільового використання сум податку на додану вартість, які залишаються в розпорядженні останніх і діючим законодавством України передбачено стягнення цих коштів до Державного бюджету України в безспірному порядку, але не передбачено право податкових органів на стягнення зазначених коштів шляхом звернення до суду.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає дані висновки судів помилковими. 

Згідно абзацу 3, 4 п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» податок на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 п. 4, п. 5, п. 6 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 р. № 271 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 р. № 374), не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Відповідальність за нецільове використання сум податку на додану вартість, які залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників, несуть їх керівники. Контроль за дотриманням цього Порядку здійснюють органи державної податкової служби.

Крім того, згідно ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

З огляду на те, що на податкові інспекції покладено право контролю за дотриманням сільськогосподарськими товаровиробниками вимог Порядку і діючим законодавством України не передбачений механізм стягнення таких коштів у безспірному порядку, колегія суддів вважає, що державні податкові інспекції не позбавлені права на звернення до суду з позовами про стягнення вказаних сум.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про незаконність прийнятих у справі судових рішень, їх скасування та направлення справи на новий розгляд в суд першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене в даній ухвалі, перевірити доводи податкової інспекції щодо порушення відповідачем вимог п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 4, 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлених на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини, викладених в акті перевірки від 27.09.2005 р.                      № 41/23-32059521.

Крім того, суду необхідно дослідити питання стосовно строків звернення податкового органу з позовом про стягнення з СТОВ «Новогригорівське» вище вказаних коштів.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:  

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від            29.06.2006 р. та постанову господарського суду Миколаївської області від            13.03.2006 р.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Карась О.В.

                                                           (підпис)                     Нечитайло О.М.

(підпис)                     Степашко О.І.