Вирок № 140112676, 04.09.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/8744/25

1-кп/465/463/26

ВИРОК

Іменем України

04.09.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі :

головуючого- судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025141370000600 від 16 липня 2025 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, зереєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,особи з інвалідністю 3гр.,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2 ст.307 КК України, -

в с т а н о в и в:

28.07.2025, приблизно о 16 год 24 хв, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, перебуваючи неподалік будинку №35А по вул.Володимира Великого у м. Львові, за 500 грн. незаконно збув ОСОБА_6 таблетки із вмістом наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону, загальною масою 0,1115 грама, які придбав за невстановлених слідством обставин та зберігав з метою збуту.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 307 КК України.

Окрім цього, 27.08.2025, приблизно о 17 год 15 хв, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, перебуваючи неподалік будинку №35А по вул. Володимира Великого в м. Львові, за 400 грн. незаконно збув ОСОБА_7 наркотичний засіб обіг якого обмежено - канабіс, загальною масою, в перерахунку на суху речовину, 0,529 грама, який придбав за невстановлених слідством обставин, та зберігав з метою збуту.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчинених кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1, 2 ст. 307 КК України, визнав повністю, пояснив, що з фактичними обставинами, викладеними в обвинувальному акті цілком погоджується. Крім того, обвинувачений пояснив, що довгий час перебуває на замісній підтримуючій терапії і лікується від наркотичної залежності. Стосовно першого епізоду зазначив, що ОСОБА_6 є його знайомим, який також перебуває на замісній підтримуючій терапії. 28.07.2025 він збув таблетки ОСОБА_6 , оскільки останній попросив з подальшою домовленістю повернути таблетки. По другому епізоду, обвинувачений зазначив, що на прохання ОСОБА_7 та за його кошти купив канабіс у «Художника», який займається збутом та віддав ОСОБА_7 . ОСОБА_7 попросив обвинуваченого купити для нього канабіс, мотивуючи тим, що продавець від нього не піднімає слухавку. Вказав, що не здійснював збут з метою отримання прибутку. У вчиненому щиро кається, просив суворо не карати та дати шанс на виправлення.

Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав не доцільним дослідження інших доказів по справі, обмежився допитом обвинуваченого.

Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Фактичні обставини справи підтверджуються доказами, зібраними в ході досудового розслідування, та ніким не оспорюються в судовому засіданні. З огляду на це суд, з`ясувавши, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумніву в добровільності їх позицій, роз`яснивши, що вони в такому випадку позбавляються права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає за доцільне розглянути справу за правилами, передбаченими цими нормами.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження, дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 307 КК України є правильною, оскільки він незаконно придбав, зберігав з метою збуту та збув наркотичний засіб.

За ч. 2 ст. 307 КК України дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, так як він повторно незаконно придбав, зберігав з метою збуту та збув наркотичний засіб.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 р.) при призначенні покарання в кожному випадку суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно п. 3 вказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із вимог ст.50, 65 КК України щодо призначення покарання та з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти росії» від 29.11.2007 р.).

Згідно з положеннями ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень; обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу винного.

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст. 66 КК України: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Крім того від заставодавця ОСОБА_8 надійшло клопотання, в якому вона просить після припинення дії запобіжного заходу відносно її брата ОСОБА_4 здійснити перерахування застави у повному обсязі з рахунку ТУ ДСА України на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.

Обвинувачений ОСОБА_4 згідний з позицією заставодавця. Враховуючи вищевикладене суд вважає можливим задовольнити заявлене клопотання. Так, у постанові (справа № 442/2407/22) від 19.07.2023 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду зробив висновок, що перерахування застави на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку ЗС України може розглядатися судом як пом`якшувальна обставина. З огляду на зазначене, суд визнає добровільне розпорядження внесеними у якості застави коштами в розмірі 60 560 гривень 00 коп. шляхом їх звернення на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого.

Відповідно до ч. 5 ст. 616 КПК України, за клопотанням обвинуваченого суд має право ухвалити рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу (в повному обсязі або частково), для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст. 67 КК України, відсутні.

Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий; інвалід з дитинства 3 групи, одружений, характеризується за місцем проживання позитивно, перебуває на замісній підтримуючій терапії і лікується від наркотичної залежності, має важкі захворювання, а саме: Варикозна хвороба лівої нижньої кінцівки. ХВН III ст. С 4-5 (за CEAP); Постромботичний синдром ХВН III ст. Хронічний флеботромбоз лівої нижньої кінцівки.

Згідно ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у кожному випадку застосування ст.69 КК України, суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч.1 ст.69 КК України.

Під час судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 після вчинення ним кримінального правопорушення, рівень суспільної небезпеки обвинуваченого, наслідки суспільно-небезпечних діянь останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію порушень, ймовірність вчинення ним нових кримінальних правопорушень, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин уперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, судимостей не мав, визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, що свідчить про те, що останній критично ставиться до своїх дій.

Суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, обставини вчиненого діяння, відсутність шкоди, відсутність обтяжуючих обставин, сприяння у розкриттю кримінального правопорушення, що проявилося у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 надав органу досудового розслідування відомості стосовно особи, яка збувала наркотичний засіб - канабіс та в якої останній її придбав,а також бажання обвинуваченого використати кошти, передані в заставу , для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.

Зазначені обставини в їх сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Беручи до уваги особливість індивідуалізації покарання, обираючи між законними альтернативами, керуючись поняттям судового розсуду, з огляду на обставини справи та другорядну роль кари як мети покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, що не є насильницьким, корупційним чи злочином, спрямованим на повалення державного ладу, особу обвинуваченого, його вік, поведінку та відношення до вчиненого, щире каяття та глибоке усвідомлення незаконності своїх дій.

Посткримінальна поведінка обвинуваченого, на думку суду, засвідчує його каяття, характеризує суб`єктивне ставлення до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що він критично оцінив свої дії та усвідомив їх протиправний характер.

Наведені обставини дають суду можливість дійти обґрунтованого висновку про те, що призначення в конкретному випадку ОСОБА_4 більш м`якого покарання, ніж передбачено санкцією ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, є якісно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення виннного і попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Суд виходить з того, що каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. Відтак покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Враховуючи положення ст. 2 КПК України, яка передбачає завдання кримінального судочинства та керуючись положеннями статей 50, 65 КК України, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо досягти без його ізоляції від суспільства.

Встановлені судом дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 свідчать про наявність обґрунтованих підстав для застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку про доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.1, ч.2 ст. 307 КК України без призначення додаткового покарання, що передбачене в санкції ч. 2 ст. 307 КК України .

За наведених обставин, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст.69 КК України - у виді пробаційного нагляду.

На переконання суду така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, і буде достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутній.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на залучення експерта.

Питання речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Витрати на проведення експертизи ,що у даному кримінальному провадженні становлять 12 033 гривні 90 копійок - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання-

- за ч.1 ст.307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки;

- за ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді пробаційного нагляду на строк 5 ( п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України, покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Початок строку відбування покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_4 рахувати з дня його постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

У строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 , відповідно до ст.72 КК України, зарахувати попереднє ув"язнення з 27.08.2025 по 30.10.25 з розрахунку,що одному дню позбавлення волі відповідає два дні пробаційного нагляду.

Згідно із ч.5 ст.616 КПК України змінити запобіжний захід ОСОБА_4 із застави на особисте зобов`язання, з перерахуванням коштів переданих в заставу в сумі 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, що внесена за обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 на депозитний рахунок ТУ ДСА України UA918201720355299001500000757, ЄДРПОУ 26306742, відкритий в Державній казначейській службі України (МФО 820172), на підставі ухвали Франківського районного суду м. Львова від 25.10.2025, (в повному обсязі) для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України, а саме :на рахунок № НОМЕР_6 (військова частина НОМЕР_2 , призначення платежу- допомога ЗСУ).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати, пов`язані із проведенням експертиз, у сумі 12 033 (дванадцять тисяч тридцять три) гривні 90 копійок.

Речові докази: поліетиленовий згорток із речовиною рослинного походження; фрагмент блістера із (п?ятьма таблетками білого кольору, круглої форми, на фрагменті блісетра є наступні позначення "ООО"Харковское Фармацевтицеское предприятие "Здоров`я народу" Украина Methadone-ZN Метадон - ЗН 10 таблеток по 25 мг ( mg ) ТОВ "Харківське Фармацефтичне підприємтво "Здоров?я народу" Україна Methadone-ZN"; металевий предмет жовтого кольору схожий на пристій для куріння зі слідами нагару; два блістера із 6-ма таблетками на яких міститься напис "25 Мг метадону гідрохлориду"; 1 блістер із 6-ма таблетками із надписом "Габана" - знищити.

Речові докази: банкноту номіналом 100 (сто) гривень серії ЄЄ 7772870; банкноту номіналом 200 (двісті) гривень серії ЄИ 5365514 - звернути в дохід держави.

Речові докази: мобільний телефон марки "Nokia" із серійним номером - НОМЕР_3 , з сім-картою за № НОМЕР_4 ; банківська карта "Ощадбанку" № НОМЕР_5 ; 3-посвідчення учасника замісної терапії виданої на імя ОСОБА_9 ; заяву на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин та/або прекурсорів і виконання призначень лікаря на ім?я ОСОБА_10 , листок призначень наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів хворим, які отримують лікування в стаціонарних або амбулаторних умовах і виконання ним призначень на ім?я ОСОБА_10 - повернути ОСОБА_4 .

Скасувати арешт, накладений на речові докази згідно ухвал слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 28.08.2025 року.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1