Рішення № 140112607, 21.09.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/2577/25

Провадження № 2/455/193/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кушніра А.В.,

секретар судового засідання Борковська Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

16.12.2025 представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - Огоновська Ю.С. звернулася до Старосамбірського районного суду Львівської області із зазначеною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1528-0259 від 19.03.2025 року у розмірі 74228,62 гривень, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 19.03.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1528-0259. Відповідно до умов кредитного договору, Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 29500,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту 20,00% від суми кредиту; знижена % ставка 0,90 % в день; стандартна % ставка 1,00 % в день. Стверджує, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім») видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Вказує, що в подальшому, Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором. Станом на 21.10.2025 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 74228,62 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом 25378,76 гривень; заборгованості за нарахованими процентами 32889,86 гривень, заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК 15960 гривень.

З огляду на наведене, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вищевказану суму заборгованості за договором та понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 року справа передана для розгляду судді Кушніру А.В.

Ухвалою судді від 31.12.2025 відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Заочним рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 19 березня 2026 року позов задоволено частково, ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №1528-0259 від 19.03.2025 року в розмірі 58268 гривень 62 копійки, а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1901 гривня 55 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

21.04.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд вищевказаного заочного рішення.

Ухвалою суду від 21.05.2026 заочне рішення скасовано і призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судовому засіданні.

У поданій заяві про перегляд заочного рішення від 21.04.2026 відповідач ОСОБА_1 проти позовних вимог позивача заперечує в повному обсязі, покликаючись на наступне. Щодо відсутності доказів погодження наданих кредитних умов. Як зазначав позивач у своїй заяві, нібито між ним (його електронним підписом) шляхом відтворення одноразового ідентифікатора підписано Договір про відкриття кредитної лінії від 19.03.2025 №1528-0259. На підтвердження даної обставини позивач надав роздруківку такого договору без його підпису як позичальника. Звертає увагу, що позивач стверджував, що цей договір нібито був підписаний з боку позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача, з чим він не погоджується. На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надаються його паперові копії. При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що саме такий правочин підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа.?Таким чином, наявна в матеріалах справи паперова копія спірного кредитного договору не може вважатися електронним документом (копією електронного документа), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору між ним та позивачем. Відповідно до вимог законодавства, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Наголошує, що він не укладав кредитний договір, в редакції, яку долучав представник позивача в якості копії до позовної заяви, не погоджував відповідні процентні ставки та кабальні умови кредитування. Жоден доказ по справі не підтверджує, що він узгодив саме цю редакцію договору та всі його умови. Якби він дійсно укладав саме такий договір, то в обов`язковому порядку мав би здійснити набір у відповідній електронній формі певної комбінації алфавітно-цифрової послідовності, вказана комбінація відобразилась би у електронній формі та збереглася на сервері кредитора для долучення до кредитного договору, і за таких обставин позивач міг би надати такі докази. Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення, підтвердження ним пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення укладення договору у формі електронного правочину тощо. При належному укладенні договору існує можливість перевірки автентичності підпису. Якщо йдеться про підписання договору, укладеного в письмовій формі, то підпис можна перевірити шляхом призначення почеркознавчої експертизи. У разі укладення договору електронним цифровим підписом, є можливість перевірити підпис шляхом декодифікації накладення підпису з використанням відкритого ключа, який видається акредитованим центром сертифікації ключів (АЦСК). Отже, наведене вказує на неукладеність, в тому числі в електронному вигляді, оспорюваного правочину - Договір про відкриття кредитної лінії від 19.03.2025 №1528- 0259, що вказує на необґрунтованість вимог про стягнення з нього процентів за ставкою, яку він нібито погодив у цьому договорі, що не враховував суд при постановленні заочного рішення. Щодо нарахованих відсотків. Навіть якщо допустити припущення, що ним дійсно підписано саме цей кредитний договір та погоджено усі його умови, тоді варто врахувати строк кредитування, який вказаний в наданих позивачем документах. Звертає увагу, що відповідно до договору 19.03.2025 №1528-0259 з ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", надано в позику 29500,00 грн., 1,00% (стандартна), яка нараховується на залишок неповерненої суми кредиту, базовий період-30 днів. При цьому жодних посилань на докази того, що відповідач як позичальником вчинено певні дії, які б об`єктивно свідчили б про добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту (підписані додаткові угоди, звернення про пролонгацію тощо), разом з позовом не надано. Тому укладаючи договір неможливо було передбачити, що позивач буде нараховувати проценти і після 17.04.2025 р., тим більше по іншій процентній ставці. Відтак, вважає, що право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору - 17.04.2025 р., який споживач розуміє як дата завершення строку кредитування. Тому починаючи з цієї дати, нарахування процентів кредитором вже не відповідало вимогам закону та договору. Додатково також слід зазначити, що позивач мав право заявити дострокову вимогу простроченої заборгованості за кредитом вже після першого базового періоду, не чекаючи повного узгодженого періоду кредитування в 300 днів, що також підтверджує висновки щодо того, що позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту, навмисно призвів до нарахування максимально передбаченої суми відсотків за договором, розрахованої протягом усього додаткового строку кредитування. Отже, є безпідставними заявлені позивачем вимоги про стягнення з нього процентів: 24039,86 грн. (=32889,86 - 8850,00), і просить відмовити в задоволенні цих вимог, захистивши його права як споживача, оскільки вказана заявлена сума процентів (32889,86 грн.) істотно перевищує розмір процентів, на який міг би розраховувати пересічний споживач при укладенні подібного договору (8850,00 грн.), і значно більше за тіло кредиту (29500,00 грн.) та її нарахування не відповідає вимогам чинного законодавства України. Тому, просить суд перевірити законність нарахованих позивачем процентів з урахуванням норм Закону України «Про споживче кредитування» з метою захисту прав споживача і відмовити в стягненні надміру нарахованих процентів. Щодо понадстрокових процентів, то просить суд врахувати п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Нарахування позивачем процентів за ст. 625 ЦК України та неустойки всупереч вказаній нормі порушує принцип правової визначеності, оскільки створює для відповідача непередбачувані правові наслідки та суперечить прямій забороні, встановленій основним законом, шо регулює цивільні правовідносини - ЦК України. Таке нарахування не лише не відповідає букві закону, але й підриває довіру до стабільності правового регулювання, що є неприпустимим у контексті захисту прав відповідача (споживача). Щодо відсутності доказів перерахування коштів (тіла кредиту). На підтвердження обставин перерахування грошових коштів за спірним кредитним договором та наявності у нього боргу за цим договором позивач надає тільки розрахунки заборгованості та довідку іншої фінансової компанії. Втім, зазначений розрахунок є відверто некоректним та неналежним через низку суттєвих недоліки: він не містить чіткої формули, за якою здійснювалося обчислення, не відображає детальної послідовності розрахункових операцій, а також ігнорує відомості про часткове погашення кредиту позичальником. У сукупності ці обставини роблять наданий розрахунок неналежним і неприпустимим доказом у судовому процесі, оскільки він не відповідає вимогам достовірності, прозорості та об`єктивності, які є обов`язковими для документів, які використовуються як докази. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку (фінансової установи) та не містять відомостей, що дозволили перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем тощо. З огляду на вищенаведене, вказує, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення договору позики (кредиту) з ним на умовах, що вказані в наданій копії договору позики (кредиту), не довів перерахування йому тіла кредиту, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, а тому у задоволенні позову просить відмовити повністю.

В судове засідання представник позивача не з`явився, разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи у відсутності його представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.03.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 (сторонами у справі), було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1528-0259, відповідно до умов якого:

п.2.1. Кредитодавець відкриває для Позичальника невідновлювану кредитну лінію на наступних умовах, визначених цим Договором;

п.2.2. Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим Договором;

п.2.4. Мета отримання Кредиту, тобто мета відкриття Кредитної лінії: для задоволення особистих потреб Позичальника;

п.4.1. Загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 29500,00 гривень. Дата надання/видачі Кредиту: 19.03.2025;

п.4.3. Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту). Тип процентної ставки за користуванням Кредитом - фіксована. Процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак Позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися Кредитом за Зниженою процентною ставкою. Надана клієнту в межах програми лояльності Знижена ставка діє і залишається незмінною протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання Позичальником умов, за яких Позичальнику надається можливість сплати процентів за Зниженою процентною ставкою, передбачених п. 10.2. цього Договору.

п.4.4. Базовий період складає 14 (чотирнадцять) календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Перебіг кожного наступного Базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього Базового періоду. Перебіг останнього Базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору.

п.4.6. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1.00% (одна ціла, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою).

п.4.10. Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі - Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 12.01.2026 року. Продовження Строку кредитування або строку виплати Кредиту в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження Строку кредитування та/або строку виплати Кредиту, установлених цим Договором. Строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою Сторін шляхом укладення Додаткової угоди до цього Договору, згідно з якою після укладення Додаткової угоди Строк кредитування продовжується і складає з моменту укладення Додаткової угоди до його закінчення 300 (триста) календарних днів. У такому випадку актуальний Строк кредитування зазначається в останній укладеній Сторонами Додатковій угоді до цього Договору, якою змінювався Строк кредитування.

п.4.13. Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає: 0,946 процентів.

Крім того, 15.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 (сторонами у справі) була укладена Додаткова угода до Договору про відкриття кредитної лінії №1528-0259, відповідно до умов якої (п.2.1 Додаткової угоди) кредитодавець зобов`язався надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 3600гривень.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №1528-0259 від 19.03.2025 року, станом на 21.10.2025, загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1528-0259 від 19.03.2025 року становить 74228,62 грн., що складається з заборгованості за основною сумою боргу 25378,76 грн., заборгованості за відсотками 32889,86 грн., та заборгованості за відсотками нарахованими за ст.625 ЦК України 15960 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами: копією договору про відкриття кредитної лінії №1528-0259 від 19.03.2025 року з додатками; листом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» вих. №7/16983 від 24.10.2025 року; копією Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «НА ВСЕ»; копією Додаткової угоди від 15.05.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії №1528-0259 від 19.03.2025 року з додатками; копією довідки про перерахування суми кредиту №1528-0259 від 19.03.2025 року; копією Розрахунку заборгованості за договором №1528-0259 від 19.03.2025 року.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані наступними нормами права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 2 статті 1054 та частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В статті 610 ЦК України, зазначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що відповідач ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору належним чином своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та процентів, передбачених кредитним договором, не виконує, внаслідок чого має заборгованість, яка в добровільному порядку відповідачем не погашена, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом та процентами за кредитним договором №1528-0259 від 19.03.2025 року в розмірі 58268,62 гривень (25378,76+32889,86=58268,62) є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України, у розмірі 15960 гривень, то суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог відмовити, з огляду на таке.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено і такий діє по даний час.

Пунктом 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, відповідач підлягає звільненню від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів погодження наданих кредитних умов, то суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач підписав кредитний договір за №1528-0259 та Додаткову угоду до такого, шляхом підписання вказаних договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до частини першої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно з частиною другою цієї статті, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, чинне законодавство прямо передбачає можливість укладення кредитного договору в електронній формі та його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора. Відсутність власноручного підпису відповідача на паперовому примірнику договору сама по собі не свідчить про відсутність договору або відсутність волевиявлення на його укладення.

Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Отже, доводи відповідача про неукладення кредитного договору та відсутність волевиявлення на його укладення суд вважає необґрунтованими.

Щодо доводів про ненадання оригіналу електронного доказу кредитного договору.

Ухвалою суду від 10.08.2026 клопотання відповідача про витребування оригіналу електронного доказу задоволено, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю УКР КРЕДИТ ФІНАНС оригінали електронних доказів, а саме: оригінал електронного Кредитного договору від 19.03.2025 №1528-0259, з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами.

На виконання зазначеної ухвали суду від 10 серпня 2026 року, позивачем до суду надіслано USB-носій, на якому міститься електронний примірник кредитного договору №1528-0259 від 19.03.2025 разом з додатками, паспорт споживчого кредиту, Додаткову угоду від 15.05.2025, разом із протоколом створення кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису кожного документа.

Таким чином, доводи відповідача про ненадання позивачем оригіналу електронного доказу спростовуються матеріалами справи, оскільки позивач на виконання ухвали суду надав електронний доказ на електронному носії, який дає можливість безпосередньо дослідити його зміст, додатки та відомості щодо електронного підписання.

За таких обставин суд не встановив підстав для визнання наданого позивачем договору неналежним або недопустимим доказом.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів перерахування коштів (тіла кредиту).

Зазначені доводи відповідача також не знайшли свого підтвердження.

Факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту №1528-0259 від 19.03.2025 ОСОБА_1 через платіжну систему EasyPay, а саме: платіж №1576117836 від 19.03.2025 на суму 29500гривень та платіж №1607244434 від 15.05.2025 на суму 3600гривень, разом на суму 33100гривень (а.с.62), а також листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» вих №7/16983 від 24.10.2025 (а.с.40-50) про успішність наступних операцій: платіж №1576117836 від 19.03.2025 на суму 29500гривень згідно договору №1528-0259; платіж №1607244434 від 15.05.2015 на суму 3600гривень згідно договору 1528-0259.

Наведені докази узгоджуються з фактом укладення кредитного договору та свідчать про виконання позивачем свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідачем, у свою чергу, не надано доказів того, що кредитні кошти ним фактично не отримувалися, були перераховані іншій особі, не були зараховані на належний йому платіжний засіб або були повернуті позивачу в повному обсязі.

Отже, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів та виникнення у нього обов`язку щодо їх повернення на умовах кредитного договору.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11 липня 2018 року за єдиним унікальним номером судової справи 753/7883/15 (судове рішення у ЄДРСР № 75498350), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку, оскільки спростування доказів позивача є процесуальним обов`язком саме відповідача (а не суду).

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували факт надання йому кредиту в розмірі, визначеному договором, доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачем також не надано до суду, вказаний розрахунок не спростований відповідачем із поданням відповідних своїх розрахунків або будь-яким іншим доказом.

При цьому, враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.

Щодо доводів відповідача про нараховані відсотки за кредитним договором, то суд зазначає, що з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, зокрема щодо розміру погодженої відсоткової ставки та періоду кредитування, суд вважає, що відповідачем не спростовано розмір нарахованих відповідно до умов договору процентів.

Отже, відповідачем не було спростовано факт наявності заборгованості, хоча це є його процесуальним обов`язком, надані позивачем докази про наявність та розмір заборгованості не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Інші доводи і арґументи сторін не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України",№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1528-0259 від 19.03.2025 року в загальному розмірі 58268,62 гривень.

Крім того, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в користь позивача, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору на суму 1988,32 гривень (2422,40х58268,62/74228,62=1901,55).

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), жителя АДРЕСА_1 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місцезнаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за Кредитним договором №1528-0259 від 19.03.2025 року в розмірі 58268 (п`ятдесят вісім тисяч двісті шістдесят вісім) гривень 62 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), жителя АДРЕСА_1 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місцезнаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1901 (одна тисяча дев`ятсот одна) гривня 55 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 28.09.2026.

Суддя А.В.Кушнір