Рішення № 140112492, 28.09.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 465/4747/26 Провадження № 2/450/2859/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мусієвського В. Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача Калачик В.В. через систему «Електронний Суд» звернувся у Франківський районний суд м. Львова з позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 781474, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «ФК «Абекор» 14.08.2024 року, у розмірі 14314 грн. 10 коп., яка складається з 10500 грн. заборгованості за тілом кредиту, 3814 грн. 10 коп. заборгованості за відсотками.

Мотивував позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулась до ТзОВ «ФК «Абекор» і уклала 14.08.2024 року кредитний договір № 781474, отримавши грошові кошти у розмірі 10500 грн. строком на 54 днів зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 1,49% на день. Вказав, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим утворилася згадана заборгованість. Зазначив, що 10.07.2025 року між ТзОВ «ФК «Абекор» та ТзОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір відступлення прав вимоги № 10072025, відповідно до якого, а також реєстру прав вимоги до вказаного договору, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 781474 від 14.08.2024 року. Враховуючи наведене, просив позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 2662 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, стягнути з відповідача. Крім цього, долучив клопотання про витребування у АТ «Універсал Банк» інформації, що містить банківську таємницю.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 16.06.2026 року матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області, які надійшли 10.07.2026 року.

Ухвалою судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 13.07.2026 року позовну заяву залишено без руху, стороні позивача надано десятиденний строк для усунення недоліків, описаних у такій.

23.07.2026 року представником позивача Калачик В.В. подано заяву, якою усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 24.07.2026 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач повідомлялась про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції та розміщення відповідно оголошення на офіційному веб-сайті суду.

У вказаний строк відповідач не надала суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

Ухвалою від 24.07.2026 року клопотання представника позивача ТзОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» Калачик В.В. про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю. Уповноважено представника позивача ТзОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» Калачик В.В. на отримання у АТ «Універсал Банк» витребуваних доказів, які слід надати суду, а копії таких скерувати відповідачу, докази чого надати суду.Вказана ухвала представником позивача не виконана.

Ухвалою від 28.09.2026 року на представника позивача ТзОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» Калачик В.В. накладено грошове стягнення в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 3328 грн., за невиконання вимог суду.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Судом встановлено, що 14.08.2024 року ОСОБА_1 уклала з ТзОВ «ФК «Абекор» кредитний договір № 781474, шляхом підписання такого, додатку № 1 до нього та паспорту споживчого кредиту електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора w34972, внаслідок чого отримала кредит у розмірі 10500 грн. строком на 54 дні зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 1,49% на день.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 781474 від 14.08.2024 року, що підтверджується листом ТзОВ «ФК «Контрактовий Дім» № 19984 від 06.02.2026 року.

10.07.2025 року між ТзОВ «ФК «Абекор» та ТзОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір факторингу № 10072025, а 12.11.2025 року додатковий договір № 1 до нього, відповідно до умов яких первісний кредитор ТзОВ «ФК «Абекор» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» свої права вимоги за кредитними договорами, а новий кредитор набуває право вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Як вбачається із витягу з реєстру прав вимог до договору факторингу № 10072025 від 10.07.2025 року, первісний кредитор ТзОВ «ФК «Абекор» відступив новому кредитору ТзОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 14314 грн. 10 коп., яка складається з 10500 грн. заборгованості за тілом кредиту, 3814 грн. 10 коп. заборгованості за відсотками.

З долученої платіжної інструкції № 1380 від 10.07.2025 року вбачається, що ТзОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» сплатило на користь ТзОВ «ФК «Абекор» грошові кошти за відступлення прав вимог.

Відтак, ТзОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором № 781474 від 14.08.2024 року та статусу нового кредитора за зобов`язаннями останньої перед ТзОВ «ФК «Абекор».

Із вимоги про досудове врегулювання спору № 126-26а від 11.03.2026 року вбачається, що ТзОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» звернулось до ОСОБА_1 з метою досудового врегулювання спору, шляхом задоволення вимог кредитора в сумі 14314 грн. 10 коп., з яких 10500 грн. заборгованості за тілом кредиту, 3814 грн. 10 коп. заборгованості за відсотками.

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 781474 від 14.08.2024 року у розмірі 14314 грн. 10 коп., яка складається з 10500 грн. заборгованості за тілом кредиту, 3814 грн. 10 коп. заборгованості за відсотками.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З долучених до позовної заяви договору про надання правничої (правової) допомоги № 8/2025 від 18.11.2025 року та акту про надання правничої (правової) допомоги від 18.05.2026 року, вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у зв`язку з розглядом цивільної справи за позовом ТзОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 становить 10000 грн. та складається з послуг, а саме: аналіз документів, кредитної документації, договорів факторингу, розрахунку заборгованості кількістю 1,5 год., вартістю 1500 грн.; аналіз судової практики, норм ЦК України та ЦПК України і підстав позову кількістю 1,5 год., вартістю 1500 грн.; формування та перевірка розрахунку заборгованості кількістю 2 год., вартістю 2000 грн.; підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості кількістю 3 год., вартістю 3000 грн.; підготовка пакету документів для подання до суду через підсистему ЄСІТС кількістю 2 год., вартістю 2000 грн.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Як вбачається із згаданих вище документів наданих адвокатом, предметом наданої професійної правничої допомоги є аналіз документів, кредитної документації, договорів факторингу, розрахунку заборгованості, аналіз судової практики, норм ЦК України та ЦПК України і підстав позову, формування та перевірка розрахунку заборгованості, підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості, підготовка пакету документів для подання до суду через підсистему ЄСІТС.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 14314 грн. 10 коп.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1500 грн., оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача ТзОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», яке було змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 526, 527, 530, 599, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» заборгованість за кредитним договором № 781474 від 14.08.2024 року у розмірі 14314 грн. 10 коп., яка складається з 10500 грн. заборгованості за тілом кредиту, 3814 грн. 10 коп. заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.