Рішення № 140112035, 28.09.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №439/1590/26

Провадження № 2/439/1007/26

28 вересня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

за участі: секретаря судового засідання: Ковальчук Н.І.,

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив таке рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» звернувся до Бродівського районного суду Львівської області з позовними вимогами до відповідача: ОСОБА_1 , в яких просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 25926 у розмірі 38 544 (тридцять вісім тисяч п`ятсот сорок чотири) гривні 59 копійок.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що 01 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 як позичальником в електронній формі було укладено кредитний договір № 25926. Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 7 000,00 гривень строком на 730 днів зі сплатою процентів у розмірі 365.00% щорічно (1,00% на день).

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором позикодавець виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися грошовими коштами шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 . Проте відповідач, який зобов`язався повернути кредитні кошти, не надав своєчасно позикодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов`язанням.

Позивач мотивує, що внаслідок невиконання умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 38 544,59 гривень, з яких: 24 544,59 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом; 14 000,00 гривень заборгованість за неустойкою (штраф).

Відтак, позивач із метою належного та повного виконання зобов`язання просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за вказаним кредитним договором.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

02 липня 2026 року відкрито провадження у справі.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Позивач у судове засідання участь свого представника не забезпечив. Від представника позивача Руденка К.В. надійшла заява про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд задовольнити останні, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від нього не надходило клопотань про відкладення розгляду справи та не подавався відзив.

Суд, зі згоди позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 Цивільного процесуального кодексу України.

За правилами норми частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами у справі встановлено, що 01 січня 2025 року між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 25926 в електронній формі, відповідно до якого позичальник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, із урахуванням вимог Закону України «Про електронну комерцію». Умовами кредитного договору № 25926 було визначено такі основні параметри та порядок розрахунків: позичальнику надано кредит у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок строком на 730 днів; за користування кредитом нараховуються проценти у розмірі 365.00% річних (1,00% на день); за неналежне виконання умов договору передбачено нарахування неустойки (штрафу), яка за розрахунком позивача становить 14 000,00 гривень, що підтверджується наданим кредитним договором, заявою клієнта та розрахунком заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість позичальника станом на 22 травня 2026 року складає 38 544,59 гривень, з яких: 24 544,59 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 22.03.2025 року по 16.05.2026 року; 14 000,00 гривень заборгованість за неустойкою (штраф).

Мотиви суду.

Щодо стягнення заборгованості за процентами.

Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом». Тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від позикодавця грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а позикодавець, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).

Саме за таке благо: можливість правомірно не повертати позикодавцю борг протягом певного часу, позичальник сплачує позикодавцю плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні (правомірні) очікування щодо належного його виконання. Зокрема позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість позикодавець розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням позикодавцем вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому позикодавець вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від позикодавця відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення позикодавцем вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Очікування позикодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати позикодавцю борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору. Отже, такі очікування не можуть вважатися легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу, себто та для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин надання позикодавцю можливості нарахування процентів відповідно до вимог статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, вочевидь, порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

У свою чергу, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги позикодавця, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору, в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін, співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Із доказів у справі вбачається, що позикодавець надав позичальнику кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, у повному обсязі.

Всупереч умов договору позичальник проценти за користування грошовими коштами не сплачував, внаслідок чого допустив заборгованість за договором кредиту. Заборгованість відповідача по сплаті процентів за користування кредитом за період з 22 березня 2025 року по 16 травня 2026 року, складає 24 544 (двадцять чотири тисячі п`ятсот сорок чотири) гривні 59 копійок.

На підставі наведеного позовні вимоги у частині стягнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом підлягає задоволенню в сумі 24 544 (двадцять чотири тисячі п`ятсот сорок чотири) гривні 59 копійок.

Щодо стягнення неустойки.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача за неустойкою (штраф), яка була нарахована позивачем за період неналежного виконання умов договору, становить 14 000,00 гривень.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим позикодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи, що кредитний договір № 25926 було укладено 01 січня 2025 року та прострочення грошового зобов`язання мало місце в період дії воєнного стану в Україні, відповідач в силу імперативних вимог закону звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки (штрафу, пені). З огляду на це, позовні вимоги в частині стягнення неустойки (штрафу) в розмірі 14 000,00 гривень є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 662 гривні 40 копійок.

Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становила 38 544 гривні 59 копійок. Судом задоволено позовні вимоги частково у розмірі 24 544 гривні 59 копійок, що складає 63,68 % від ціни позову. За таких обставин з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог, а саме у розмірі 1 695 (одна тисяча шістсот дев`яносто п`ять) гривень 42 копійки.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Доказами у справі встановлено, що 03 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та Фізичною особою-підприємцем Руденком Костянтином Васильовичем укладено Договір про надання юридичних послуг № 03/06/2024. Предметом договору визначено, що Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати Замовнику юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених договором, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Винагорода за надання послуг згідно з цим договором визначена сторонами із урахуванням складності справи, а саме: шляхом встановлення фіксованої суми гонорару за надання послуг представництва інтересів клієнта в суді у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується наданими суду копіями договору, додаткових угод та акта про надання юридичних послуг.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі: Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Вартість послуг за надання правової допомоги визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).

Суд, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору та акта прийому-передачі наданих послуг сторони узгодили загальну вартість правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн.

Враховуючи категорію та незначну складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи (складання типової позовної заяви у формі спрощеного позовного провадження без виклику сторін), незначний проміжок часу, витрачений на підготовку матеріалів, суд вважає заявлений розмір витрат у сумі 10 000,00 грн дещо непропорційним до предмета спору та неспівмірним зі складністю справи.

На переконання суду, за досліджених обставин цивільного провадження, справедливим, співмірним та розумним варто визначити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає розподілу, у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень. За таких обставин суд вважає, що фактично понесені судові витрати стороною позивача за надану професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до шести тисяч гривень.

Ураховуючи розмір пропорційно задоволених позовних вимог, а саме: 63,68 % від ціни позову, суд вважає за доцільне відшкодувати позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом досліджуваного цивільного провадження за рахунок відповідача ОСОБА_1 пропорційно до задоволених вимог у розмірі 3 820 (три тисячі вісімсот двадцять) гривень 80 копійок.

На підставі статей 15, 16, 525, 526, 530, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за кредитним договором № 25926 від 01.01.2025 року в розмірі 24 544 (двадцять чотири тисячі п`ятсот сорок чотири) гривні 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 928 (одна тисяча дев`ятсот двадцять вісім) гривень 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 820 (три тисячі вісімсот двадцять) гривень 80 копійок

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ», місцезнаходження: Україна, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ: 41466388.

Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Б.М. Петейчук