Рішення № 140111801, 28.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2026 року м. Рівне№460/1302/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 30.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі №460/1302/26. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

03.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 03.09.2026 року №361 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 460/1302/26 визначено суддю Друзенко Н.В.

Ухвалою суду від 07.09.2026 року прийнято до провадження адміністративну справу №460/1302/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має 27 років 6 місяців 14 днів страхового стажу, з яких 15 років 7 місяців 26 днів пільговий стаж за Списком №2. Вказує, що 02.01.2026 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 08.01.2026 №172850020115 їй відмовлено у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 114 Закону №1058-IV. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 має визначатися з урахуванням положень Закону №1788-XII та Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах водіям міського пасажирського транспорту врегульовано пунктом 8 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, відповідно до якого така пенсія жінкам призначається після досягнення 55 років за наявності не менше 25 років страхового стажу, з них не менше 10 років на відповідних роботах. Вказує, що на дату звернення із заявою ОСОБА_1 досягла віку 52 роки 10 місяців 16 днів, її страховий стаж становив 27 років 6 місяців 14 днів, а пільговий стаж 15 років 7 місяців 26 днів, однак необхідного пенсійного віку 55 років вона не досягла. З огляду на це відповідач вважає рішення від 08.01.2026 №172850020115 про відмову у призначенні пенсії правомірним та просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася у с. Невірків Корецького району Рівненської області.

Як вбачається із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.06.1991, позивач у період з 13.04.1995 по 17.10.2011 працювала у КП «Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради.

Відповідно до наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 становить 27 років 6 місяців 14 днів, з яких пільговий стаж за Списком №2 15 років 7 місяців 26 днів, що також підтверджується наявними у матеріалах справи уточнюючими довідками.

Судом встановлено, що 02.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду вказаної заяви за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення від 08.01.2026 №172850020115 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням позивачем необхідного пенсійного віку, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», про що її повідомлено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

З урахуванням наведених обставин, не погоджуючись із рішенням від 08.01.2026 №172850020115 та вважаючи, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 із застосуванням положень Закону України «Про пенсійне забезпечення», ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разу повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

На час звернення позивачки із відповідною заявою до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах чинними є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і Закон України "Про пенсійне забезпечення", які регулюють одні і ті ж правовідносини.

Положеннями пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII) визначалось, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, який набрав чинності 01.04.2015, пункт "б" частини першої статті 13 Закону України №1788-XII викладено у наступній редакції:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування":

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Зазначеною редакцією статті 13 Закону України №1788-XII фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII вирішено, зокрема: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (пункт 1 резолютивної частини).

Стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 2 резолютивної частини).

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;

г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;

д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

е) жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (пункт 3 резолютивної частини).

Водночас, частиною першою пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Суд звертає увагу, що вказані положення статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є чинними та неконституційними не визнавалися.

Таким чином, враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції статті 13 Закону №1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, суд зазначає, що на даний час існує дві чинні норми для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: статтею 13 Закону №1788-XII передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

У той час коли статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено права осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Також, відповідно до абзацу першого пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, суд зазначає, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку №2, а саме: пункт "б" статті 13 Закону України №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом України №213-VІІІ та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ.

Оскільки норми зазначених законів регулюють одне і те ж коло відносин, тому суд приходить до висновку, що вони суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 за результатами перегляду рішення Верховного Суду від 21.04.2021.

Спірні правовідносини виникли щодо реалізації ОСОБА_1 права на пенсію за віком на пільгових умовах як особою, яка працювала водієм міського пасажирського транспорту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 13.04.1995 по 17.10.2011 працювала у КП «Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.06.1991 та наданими позивачем уточнюючими довідками.

Судом також встановлено, що страховий стаж позивача становить 27 років 6 місяців 14 днів, а пільговий стаж 15 років 7 місяців 26 днів. Зазначені обставини відображені безпосередньо в оскаржуваному рішенні пенсійного органу та відповідачем у відзиві не заперечуються.

02.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

За принципом екстериторіальності зазначена заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке прийняло рішення від 08.01.2026 №172850020115 про відмову у призначенні пенсії. Єдиною підставою для відмови визначено недосягнення позивачем 55-річного віку, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На час звернення позивачу було 52 роки 10 місяців 16 днів.

Таким чином, спір між сторонами не стосується тривалості страхового або пільгового стажу ОСОБА_1 , оскільки відповідач визнав наявність у неї 27 років 6 місяців 14 днів страхового стажу та 15 років 7 місяців 26 днів пільгового стажу. Спірним у цій справі є виключно питання щодо віку, після досягнення якого позивач набуває право на пенсію за віком на пільгових умовах, та, відповідно, вибору норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідач вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 8 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, яким для водіїв міського пасажирського транспорту передбачено право на пенсію за віком на пільгових умовах після досягнення 55 років за наявності у жінок не менше 25 років страхового стажу, у тому числі не менше 10 років на відповідній роботі.

Водночас позивач наполягає на застосуванні пункту «з» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Вирішуючи зазначену правову колізію, суд враховує таке.

Статтею 13 Закону №1788-XII було врегульовано пенсійне забезпечення осіб, зайнятих на роботах, які надають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До відповідних категорій законодавцем віднесено також водіїв міського пасажирського транспорту.

До внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII пунктом «з» статті 13 Закону №1788-XII було передбачено право водіїв міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, на пенсію за віком на пільгових умовах: чоловіків після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінок після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах були змінені, зокрема шляхом підвищення пенсійного віку для жінок.

У подальшому Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII Закон №1058-IV доповнено, зокрема, статтею 114, якою врегульовано питання пенсійного забезпечення на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком водіям міського пасажирського транспорту призначається після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для жінок не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Отже, на час звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії одночасно існували норми, які по-різному визначали вікову умову набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Вирішальне значення для вирішення цього спору має Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яким вирішувалося питання конституційності змін, внесених Законом №213-VIII до Закону №1788-XII.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»«г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.

Конституційний Суд України одночасно визначив, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»«г» статті 54 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у відповідних нормах.

Суд наголошує, що ОСОБА_1 працювала у КП «Рівнеелектроавтотранс» у період з 13.04.1995 по 17.10.2011, тобто відповідна робота позивача мала місце до 01.04.2015. Відтак позивач належить до кола осіб, щодо яких при вирішенні питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають враховуватися юридичні наслідки Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Поряд із цим, Конституційний Суд України у Рішенні №1-р/2020 звернув увагу на принцип юридичної визначеності як складову верховенства права, що передбачає право особи розраховувати на розумну та передбачувану стабільність законодавства та можливість передбачати правові наслідки застосування відповідних норм.

Таким чином, щодо осіб, які працювали на відповідних роботах до 01.04.2015, після ухвалення Конституційним Судом України Рішення №1-р/2020 підлягають врахуванню умови призначення пенсії, передбачені статтею 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Суд враховує і правову позицію Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20, у якій при вирішенні питання про право особи на пенсію за віком на пільгових умовах після ухвалення Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 застосовано положення статті 13 Закону №1788-XII у редакції до 01.04.2015. Верховний Суд виходив із необхідності застосування норми, яка є сприятливішою для особи, з урахуванням принципу верховенства права та юридичних наслідків Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020.

Відтак доводи відповідача про те, що після набрання чинності Законом №2148-VIII питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах повинно вирішуватися виключно на підставі статті 114 Закону №1058-IV, суд оцінює критично.

Сам факт прийняття Закону №2148-VIII та доповнення Закону №1058-IV статтею 114 не усуває юридичних наслідків Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 щодо осіб, які до 01.04.2015 працювали на роботах, визначених статтею 13 Закону №1788-XII.

В іншому випадку до осіб, які перебувають в однаковому правовому становищі та набули відповідний пільговий стаж до зміни законодавства, продовжували б фактично застосовуватися наслідки законодавчих змін, які Конституційним Судом України визнано неконституційними.

Суд також зазначає, що рішення та висновки Конституційного Суду України відповідно до статті 151-2 Конституції України є обов`язковими, остаточними та не можуть бути оскаржені, а тому суб`єкт владних повноважень під час вирішення питання про пенсійне забезпечення особи не може залишати поза увагою юридичні наслідки такого рішення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що до спірних правовідносин у частині визначення віку, необхідного ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, підлягає застосуванню пункт «з» статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

За змістом зазначеної норми право на пенсію за віком на пільгових умовах жінки водії міського пасажирського транспорту набували після досягнення 50 років за наявності загального стажу роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому на дату звернення із заявою про призначення пенсії 02.01.2026 досягла віку 52 роки 10 місяців 16 днів, тобто перевищила передбачений пунктом «з» статті 13 Закону №1788-XII у відповідній редакції 50-річний пенсійний вік.

Страховий стаж позивача становить 27 років 6 місяців 14 днів при необхідних 20 роках, а пільговий стаж 15 років 7 місяців 26 днів при необхідних 10 роках.

Отже, станом на дату звернення із заявою ОСОБА_1 одночасно відповідала всім установленим пунктом «з» статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII умовам для призначення пенсії за віком на пільгових умовах: досягла необхідного віку, мала необхідний загальний страховий стаж та необхідну тривалість роботи, що дає право на відповідну пенсію.

При цьому суд враховує, що ані страховий стаж позивача, ані тривалість її пільгового стажу відповідачем не заперечуються. Єдиною підставою для прийняття рішення від 08.01.2026 №172850020115 було недосягнення позивачем 55-річного віку.

Таким чином, встановлена пенсійним органом підстава для відмови у призначенні пенсії відсутня, оскільки відповідач при визначенні необхідного пенсійного віку застосував виключно пункт 8 частини другої статті 114 Закону №1058-IV та не врахував положення пункту «з» статті 13 Закону №1788-XII у редакції, яка підлягає застосуванню до позивача з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

За приписами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою воно надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно.

Оскаржуване рішення зазначеним критеріям не відповідає, оскільки при його прийнятті пенсійним органом не враховано юридичні наслідки Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 та застосовано до позивача менш сприятливу вікову умову досягнення 55 років, незважаючи на те, що її пільговий стаж сформований на відповідній роботі до 01.04.2015.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 08.01.2026 №172850020115 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію суд зазначає таке.

Відповідно до статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У спірному випадку пенсійним органом перевірено подані позивачем документи, визначено тривалість її страхового та пільгового стажу, а єдиною підставою для відмови визначено недосягнення 55-річного віку. Судом встановлено помилковість такої підстави та наявність у позивача на момент звернення необхідного віку, страхового і пільгового стажу.

Відтак повторне вирішення пенсійним органом питання про наявність тих самих умов, які вже були ним перевірені та щодо яких судом надано правову оцінку, не забезпечувало б ефективного відновлення порушеного права позивача.

За таких обставин зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «з» статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, не становить втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки за встановлених обставин відсутні декілька правомірних варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень.

Щодо дати, з якої підлягає призначенню пенсія, суд враховує, що ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із відповідною заявою 02.01.2026. Станом на цю дату позивач вже досягла 50-річного віку та мала необхідний страховий і пільговий стаж.

Таким чином, пенсія за віком на пільгових умовах підлягає призначенню позивачу з 02.01.2026 дати звернення із заявою про її призначення.

Стосовно позовної вимоги, заявленої до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, суд враховує особливості розгляду заяв про призначення пенсій за принципом екстериторіальності. Заява ОСОБА_1 була прийнята Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, тоді як рішення за результатами її розгляду прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Після призначення пенсії електронна пенсійна справа передається територіальному органу Пенсійного фонду України за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії. Оскільки позивач перебуває на обліку за місцем проживання у Рівненській області, обов`язок щодо подальшої виплати призначеної пенсії покладається на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Відтак ефективне відновлення порушеного права позивача потребує не лише скасування протиправного рішення та призначення пенсії, але й забезпечення її фактичної виплати відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено наявність у ОСОБА_1 27 років 6 місяців 14 днів страхового стажу та 15 років 7 місяців 26 днів пільгового стажу, а на момент звернення 02.01.2026 позивач досягла віку 52 роки 10 місяців 16 днів. Враховуючи, що її робота, яка формує право на пільгове пенсійне забезпечення, мала місце до 01.04.2015, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «з» статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яким для жінок відповідної категорії передбачено пенсійний вік 50 років.

Отже, на день звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 мала необхідний вік, страховий та пільговий стаж, а тому підстави для відмови у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах були відсутні.

За сукупністю встановлених обставин та наведеного правового регулювання, з урахуванням положень статей 2, 6, 9, 7277, 90, 242 та 245 КАС України, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 08.01.2026 №172850020115; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з 02.01.2026 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020; а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснювати виплату призначеної позивачу пенсії з 02.01.2026.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає характеру порушеного права та забезпечує його ефективне поновлення, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повістю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 08.01.2026 №172850020115 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "3" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із врахування рішення Конституційного Суду України №1-2/2020 від 23.01.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "3" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із врахування рішення Конституційного Суду України №1-2/2020 від від 23.01.2020 року з 02.01.2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "3" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із врахування рішення Конституційного Суду України №1-2/2020 від від 23.01.2020 року з 02.01.2026 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 28 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд.158Б,м. Запоріжжя,Запорізька обл.,69005, ЄДРПОУ/РНОКПП 20490012)

Суддя Н.В. Друзенко