Рішення № 140111791, 17.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2026 року м. Рівне№460/6252/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., за участю секретаря судового засідання Сищук К.М.; представник позивача: не з`явився, представника відповідача: Валентюк О.В., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Воробйової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати попередження № ЗХ/РВ/11774/Ж5/1700-07-05-17/3755104756-ТД/ДПС-ПР від 02.10.2025;

визнати протиправною та скасувати постанову № ЗХ/РВ/11776/Ж5/17-00-07-05 17/3755104756-ФС від 09.10.2025 про накладання штрафу з порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 240000,00 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області на підставі наказу було проведено фактичну перевірку господарської діяльності позивача за фактичним місцем здійснення такої діяльності: АДРЕСА_1 , за висновками якого встановлено порушення законодавства про працю та зайнятість населення та в подальшому винесено попередження та постанову про накладення штрафу. Звертає увагу суду, на порушення процедури призначення та проведення фактичної перевірки, що є підставою для скасування її результатів. За позицією позивача, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 23.04.2020 у справі № 440/45/19, від 24.09.2020 у справі № 200/929/19-а, від 21.05.2021 у справі № 183/6018/18, відсутність повідомлення про прийняття працівника на роботу не свідчить про те, що між працівником та роботодавцем не оформлено трудовий договір, оскільки законодавець не пов`язує чинність трудового договору із наявністю відповідного повідомлення. Звертає увагу суду, що застосування штрафу у розмірі 240000 грн за повторне порушення вимог частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України здійснено без належного підтвердження факту вчинення такого порушення не містить ознак повторності. З наведених у позові підстав позивач вважає, що оскаржувані ним попередження та постанова є протиправним та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

24.04.2026 через підсистему «Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву, якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що актом перевірки Головного управління ДПС у Рівненській області встановлено факт використання найманої праці ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин, що є порушенням вимог частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України. При цьому, відповідно до аналітично-інформаційної системи «Податковий блок», адміністрування якої здійснює ДПС України, повідомлення про прийняття працівників на роботу надіслано контролюючому органу після початку проведення фактичної перевірки. З приводу повторності вчиненого порушення, звертає увагу суду, що за результатами розгляду другого акта фактичної перевірки встановлено повторний факт допуску працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин, тобто вчинення аналогічного порушення протягом двох років з дня його виявлення, а тому були наявні всі передбачені законом умови для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як повторного порушення, що обґрунтовує застосування більш суворої міри відповідальності відповідно до абзацу третього частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України. Зазначає, що приймаючи спірні рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з огляду на що просить суд відмовити у задоволенні позову.

10.06.2026 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також акцентовано увагу на тому, що відповідач залишив поза увагою позицію позивача із посилання на практику застосування законодавства Верховним Судом у подібних правовідносинах та сформованою правовою позицією суду з цих підстав.

16.09.2026 позивачем подано до суду додаткові пояснення з окремих питань у порядку ч. 4 ст. 159 КАС України, у яких він просить суд врахувати правові висновки Верховного суду викладені у постанові від 20.02.2026 у справі № 440/545/25, де Верховний Суд підтвердив правові висновки, викладені у постановах від 23.04.2020 у справі № 440/45/19, від 24.09.2020 у справі № 200/929/19-а та від 21.052021 у справі № 183/6018/18. У цій постанові Верховний Суд прямо розмежував два обов`язки, передбачені ч. 4 ст. 24 КЗпП України: укладення трудового договору та попереднє повідомлення уповноваженого органу. Суд зазначив, що допуск працівника до роботи без попереднього повідомлення є самостійним складом правопорушення, відповідальність за який передбачена абзацом 10 ч. 2 ст. 265 КЗпП України як за порушення інших вимог законодавства про працю. Таким чином, навіть якщо повідомлення було направлено після фактичного початку роботи, ця обставина сама по собі не доводить відсутності трудового договору та наказу про прийняття працівника.

У судовому засіданні учасники справи підтримали доводи заяв по суті справи та надали пояснення аналогічні цим доводам.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 14.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 14.05.2026.

24.04.2026 до суду надійшло клопотання від Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у якому відповідач просить суд залучити Головне управління ДПС у Рівненській області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача до участі у справі.

Ухвалою суду від 14.05.2026 клопотання представника Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача задоволено. Залучено до участі в адміністративній справі № 460/6252/26 Головне управління ДПС у Рівненській області Цією ж ухвалою відкладено підготовче засідання у справі на 28.05.2026.

У порядку статті 165 КАС України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача скористалась правом на подання письмових пояснень щодо позову у яких зазначає, що повідомлення Державній податковій службі про прийняття на роботу працівників позивача не було подано ним ні до, ні після допуску до роботи, що призвело до порушення вимог Порядку повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413, частини 1 статті 21 та частини 4 статті 24 КЗпП України. Отже, позивачем не дотримано вимог статті 24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудового договору у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою суду від 28.05.2026, постановленою судом без оформлення окремого документа, закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 16.06.2026.

Ухвалою суду від 16.06.2026 задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 23.07.2026.

Ухвалою суду від 23.07.2026, занесеною до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 08.09.2026.

Ухвалою суду від 08.09.2026 витребувано у Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці належним чином засвідчені докази повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу. У судовому засіданні оголошено перерву до 17.09.2026.

11.09.2027 на виконання вимог ухвали суду відповідачем надано суду витребувані ухвалою суду від 08.09.2026 докази.

16.09.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання у якому він просить суд долучити до матеріалів судової справи докази, зокрема копії трудових книжок.

Ухвалою суду від 17.09.2026 визнано поважними причини пропуску позивачем строку для подання доказів та поновлено такий строк. Прийнято до розгляду докази, долучені позивачем до клопотання та приєднано їх до матеріалів справи № 460/6252/26.

17.09.2026 у судовому засіданні, на підставі статті 227 КАС України, після судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив його вступну та резолютивну частину.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області на підставі наказу № 1997-п від 11.07.2025 «Про проведення фактичної перевірки масажного кабінету за адресою м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 3», направлень від 11.07.2025 № 3486/ ЖЗ/17-00-07-05-15 та № 3487/ЖЗ/17-00-07-05-15 та підпунктів 80.2.2, п.80.2 ст. 80, Податкового кодексу України, з 11.07.2025 було проведено фактичну перевірку масажного кабінету за адресою м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 3 з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області складено акт фактичної перевірки від 17.07.2025 № 11774/ж5/17-00-07-05 17/3755104756.

У ході проведення вищезазначеної перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області встановлено факт використання праці найманої особи без належного оформлення з нею трудових відносин, а саме: на початок проведення фактичної перевірки функції адміністратора виконувала стажер ОСОБА_2 , з якою, відповідно до аналітично-інформаційної системи «Податковий блок», адміністрування якої здійснює ДПС України, ФОП ОСОБА_1 не укладено трудові відносини. Повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту стосовно ОСОБА_2 надіслано контролюючому органу після початку проведення фактичної перевірки.

Також, посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області на підставі наказу № 1998-п від 11.07.2025 «Про проведення фактичної перевірки перукарні за адресою м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 3», направлень від 11.07.2025 № 3488/ ЖЗ/17-00-07-05-15 та № 3489/ЖЗ/17-00-07-05-15 та підпунктів 80.2.2, п.80.2 ст. 80, Податкового кодексу України, з 11.07.2025 було проведено фактичну перевірку перукарні за адресою АДРЕСА_1 з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області складено акт фактичної перевірки від 17.07.2025 № 11776/ж5/17-00-07-05 17/3755104756.

У ході проведення вищезазначеної перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області встановлено факт використання праці найманої особи без належного оформлення з нею трудових відносин, а саме: на початок проведення фактичної перевірки функції адміністратора виконувала ОСОБА_3 , з якою, відповідно до аналітично інформаційної системи «Податковий блок», адміністрування якої здійснює ДПС України, ФОП ОСОБА_1 не укладено трудові відносини. Повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту стосовно ОСОБА_3 надіслано контролюючому органу після початку проведення фактичної перевірки.

Надалі, Головним управлінням ДПС у Рівненській області були направлені до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці матеріали зазначених вище фактичних перевірок.

Судом також встановлено, що рішеннями Західного міжрегіонального управління Державної служби щодо розгляду справи про накладення штрафу від 03.09.2025 № ЗХ/РВ/ДПС-11774/Ж5/17-00-07-05-17/3755104756 та № ЗХ/РВ/ДПС-11776/Ж5/17-00-07-05-17/3755104756 ФОП ОСОБА_1 повідомлено про призначення розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення на 02.10.2025 та на 09.10.2025, відповідно.

02.10.2025 на підставі акту перевірки від 17.07.2025 № 11774/ж5/17-00-07-05 17/3755104756 Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці винесено попередження № ЗХ/РВ/11774/Ж5/17 00-07-05-17/3755104756-ТД/ДПС-ПР.

09.10.2025 на підставі акту перевірки від 17.07.2025 № 11776/ж5/17-00-07-05 17/3755104756 Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці винесено постанову № ЗХ/ РВ/11776/Ж5/17-00-07-05-17/3755104756-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 240000,00 грн.

Підставою для прийняття зазначеної постанови відповідач визначив встановлення факту повторного протягом двох років порушення позивачем вимог частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України, що полягало у допуску працівника до роботи без укладення трудового договору та належного оформлення трудових відносин.

Не погоджуючись з попередженням № ЗХ/РВ/11774/Ж5/1700-07-05-17/3755104756-ТД/ДПС-ПР від 02.10.2025 та постановою № ЗХ/РВ/11776/Ж5/17-00-07-05 17/3755104756-ФС від 09.10.2025 та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Згідно з частиною 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 259 КЗпП України центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Абзац третій частини другої статті 265 КЗпП України передбачає, що вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У постанові від 17.04.2024 у справі № 560/3981/23 Верховний Суд зазначив, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством. У спірних відносинах розмір штрафу та суб`єкт, уповноважений його накладати напряму визначені у нормах статті 265 Кодексу законів про працю України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються зокрема на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

За визначенням ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд у постанові від 19.09.2024 по справі № 240/7766/23 зазначив, що за трудовим договором працівник приймається на роботу та включається до штату підприємства для виконання трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, посадою, професією та такому працівнику гарантується заробітна плата, гарантії, пільги, після завершення роботи трудова діяльність не припиняється та такий працівник підкоряється внутрішньому трудовому розпорядку підприємства.

Відтак, власник підприємства, який використовує найману працю, повинен укласти трудовий договір з працівником.

Отже, лише після укладення трудового договору з працівником та повідомлення по це ДПС у встановленому законом порядку особа може бути допущена до роботи.

Без виконання цих умов допуск працівника до роботи забороняється, що прямо визначено у частині четвертій статті 24 Кодексу законів про працю України.

Виконання таких вимог законодавства про працю є обов`язковим для усіх підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності та підпорядкування, а також для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є Державна податкова служба України (ДПС), що вбачається з пункту 1 положення про цей орган, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227.

Окрім цього абзацом першим постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту" установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Аналіз вищевикладених норм засвідчує, що гарантоване кожному конституційне право на працю реалізується шляхом укладення трудового договору про роботу, зокрема з фізичною особою.

Відповідна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 19.09.2024 у справі № 240/7766/23 та враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як було встановлено судом, за результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області складено акти фактичної перевірки від 17.07.2025 № 11774/ж5/17-00-07-05 17/3755104756 та від 17.07.2025 № 11776/ж5/17-00-07-05 17/3755104756.

Відповідно до змісту акта фактичної перевірки від 17.07.2025 № 11774/ж5/17-00-07-05 17/3755104756 контролюючим органом встановлено факт використання позивачем праці особи без належного оформлення трудових відносин, а саме: на початок проведення фактичної перевірки функції адміністратора виконувала стажер ОСОБА_2 , з якою, відповідно до аналітично-інформаційної системи «Податковий блок», адміністрування якої здійснює ДПС України, ФОП ОСОБА_1 не укладено трудові відносини. Повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту стосовно ОСОБА_2 надіслано контролюючому органу після початку проведення фактичної перевірки, що підтверджується квитанцією від 11.07.2025, час подання 20 год 34 хв.

Поряд з цим, фактичною перевіркою від 17.07.2025 № 11776/ж5/17-00-07-05 17/3755104756 контролюючим органом встановлено факт використання позивачем праці особи без належного оформлення трудових відносин, а саме: на початок проведення фактичної перевірки функції адміністратора виконувала ОСОБА_3 , з якою, відповідно до аналітично інформаційної системи «Податковий блок», адміністрування якої здійснює ДПС України, ФОП ОСОБА_1 не укладено трудові відносини. Повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту стосовно ОСОБА_3 надіслано контролюючому органу після початку проведення фактичної перевірки, що підтверджується квитанцією від 11.07.2025, час подання 20 год 34 хв.

Так, судом встановлено, що 02.10.2025 уповноваженою посадовою особою Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за результатами розгляду матеріалів справи на підставі акта перевірки від 17.07.2025 № 11774/ж5/17-00-07-05 17/3755104756 щодо порушення ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку третьої групи застосовано попередження № ЗХ/РВ/11774/Ж5/17 00-07-05-17/3755104756-ТД/ДПС-ПР.

Отже, матеріали справи містять відомості про застосування до позивача заходу реагування у вигляді попередження на підставі акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Рівненській області від 17.07.2025 № 11774/ж5/17-00-07-05 17/3755104756, яким зафіксовано факт допуску працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин.

09.10.2025 уповноваженою посадовою особою Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за результатами розгляду матеріалів справи на підставі акта перевірки № 11776/ж5/17-00-07-05 17/3755104756 щодо порушення ФОП ОСОБА_1 прийнято постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 240000,00 грн за порушення вимог частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України.

Суд зазначає, що підставою для прийняття вказаної постанови відповідач визначив встановлення факту повторного протягом двох років порушення позивачем вимог частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України, яке, на думку відповідача, полягало у фактичному допуску працівника до виконання трудових обов`язків без укладення трудового договору та належного оформлення трудових відносин.

Відтак, враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини, суд приходить до висновку, що під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області було обґрунтовано встановлено факт допуску позивачем до виконання трудових функцій особи без належного оформлення трудових відносин.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2024 у справі № 560/11269/23 вказав, що фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є порушенням законодавства про працю та має наслідком застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

При цьому, у ході проведення перевірки на вимогу посадових осіб контролюючого органу позивач жодних документів, які свідчили б про оформлення трудових відносин між ним та його найманими працівниками не надав; за результатами перевірки було встановлено і те, що повідомлення про прийняття вказаних осіб на роботу до контролюючого органу не подавалось, а тому, на переконання суду, контролюючий орган підставно дійшов висновку про порушення позивачем вимог законодавства про працю, що виразилось у допуску до роботи неоформлених працівників та без повідомлення ДПС про прийняття їх на роботу.

Водночас, суд критично оцінює додані до позовної заяви накази про прийняття на роботу від 04.07.2025 № 4, від 08.07.2025 № 5, трудові договори, укладені між працівниками та позивачем 04.07.2025 та 08.07.2025 відповідно та копії трудових книжок працівників, оскільки такі документи були відсутні як під час проведення перевірки так і під час розгляду справи про накладення штрафу.

Незважаючи на вказані у зазначених наказах та договорах дати, з їхнього змісту суд не може достовірно встановити, коли саме фактично були складені ці документи - до чи після проведення органом ДПС фактичної перевірки, тому з огляду на наведене, доводи позивача про те, що у разі якщо повідомлення про прийняття на роботу було направлено після фактичного початку роботи і ця обставина сама по собі не доводить відсутності трудового договору та наказу про прийняття працівника на роботу, відхиляються судом як необґрунтовані та безпідставні.

Таким чином, посилання позивача на постанову Верховного Суду від 20.02.2026 у справі № 440/545/25 у якій підтверджено правові висновки, викладені у постановах від 23.04.2020 у справі № 440/45/19, від 24.09.2020 у справі № 200/929/19-а та від 21.052021 у справі № 183/6018/18, про те, що абзац 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, не передбачає накладення штрафу за несвоєчасне повідомлення органу ДПС про працевлаштування до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують встановлених відповідачем під час проведення фактичної перевірки обставин щодо фактичного допуску до роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин в порушення вимог частини 4 статті 24 КЗпП.

Так, постановляючи рішення у справі № 440/545/25 від 20.02.2026, Верховний Суд зазначив, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на час проведення відповідачем перевірки позивача з усіма працівниками, за фактичний допуск яких до роботи без оформлення трудових договорів на позивача було накладено оскаржуваною постановою штраф - трудові договори були укладені, і такі договори та трудові книжки були надані представникам відповідача, які проводили перевірку. Відповідачем під час розгляду справи такі обставини не спростовані. Враховуючи наведене, Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про те, що фактичний допуск зазначених працівників до роботи відбувся з попереднім оформленням з ними трудових договорів та врахував практику Верховного Суду у постановах від 23.04.2020 у справі № 440/45/19, від 24.09.2020 у справі № 200/929/19-а, від 21.05.2021 у справі № 183/6018/18 про те, що абзац 2 частини другої статті 265 КЗпП України не передбачає накладення штрафів за несвоєчасне повідомлення органів ДФС про працевлаштування.

Однак, при розгляді цієї справи судом встановлено, що жодних документів які свідчили б про оформлення трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та його працівниками, як під час проведення перевірки так і під час розгляду справи про накладення штрафу позивач відповідачу не надав, тобто такі документи були відсутні.

Варто також зауважити, що наведені позивачем правові висновки Верховного Суду у справі № 260/6521/24 від 09.04.2026 та від 17.06.2026 у справі № 160/31220/24, не є такими, що сформовані у подібних правовідносинах та підтверджують позицію позивача у даній справі, а тому суд не приймає їх до уваги з огляду на таке.

Зокрема, у справі № 160/31220/24 від 17.06.2026 Верховний Суд у частково задовольнив касаційну скаргу Держпраці з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, з тих підстав, що суди попередніх інстанцій, обмежившись висновком про відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про накладення штрафу, не перевірили доводи відповідача про інформування про розгляд справи, не встановили, чи направлялося відповідне повідомлення, на яку адресу та чи було воно вручене позивачу.

У свою чергу, розглядаючи цю справу суд встановив, що рішеннями Західного міжрегіонального управління Державної служби щодо розгляду справи про накладення штрафу від 03.09.2025 № ЗХ/РВ/ДПС-11774/Ж5/17-00-07-05-17/3755104756 та № ЗХ/РВ/ДПС-11776/Ж5/17-00-07-05-17/ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 повідомлено про призначення розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення на 02.10.2025 та на 09.10.2025, відповідно. Отже справи не є тотожними.

Також, висновок викладений у постанові Верховного суду по справі № 260/6521/24 від 09.04.2026, на який покликається позивач та просить суд його врахувати, не є релевантним до обставин цієї справи, оскільки зі змісту названої постанови вбачається, що податковим органом проведено фактичну перевірку магазину, за наслідками якої складено акт яким встановлено, що позивач використовувала працю неоформлених працівників, зокрема, фізичних осіб-підприємців без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. За умовами договорів про співпрацю укладених між підприємцем та фізичними особами-підприємцями, сторони зобов`язалися шляхом об`єднання фінансових активів і зусиль спільно діяти з приводу управління та організації роботи торгових точок магазину, а саме: підтримувати позитивну репутацію магазину, аналізувати конкурентоспроможності, вносити пропозиції з підвищення продажів. Отже, суди чітко встановили, що продаж товарів здійснювався суб`єктами господарювання в межах їх господарської діяльності на виконання умов договорів про спільну діяльність, і ці суб`єкти господарювання були належним чином зареєстровані як фізичні особи-підприємці. За позицією Верховного Суду наведені фізичні особи-підприємці мають статус фізичної особи-підприємця, що передбачає сплату ними, зокрема, єдиного внеску, внаслідок чого вищезазначена мета по утриманню належних відрахувань досягається. Відповідач не надав докази в підтвердження того, що наведені вище суб`єкти господарювання перебувають в трудових відносинах з підприємцем.

В контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2028 у справі № 373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц, від 22.03.2023 по справі № 154/3029/14-ц тощо).

Отже, висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

Щодо доводів позивача про незастосування в період дії воєнного стану штрафних санкцій, передбачених статтею 265 Кодексу законів про працю України, у разі усунення виявлених порушень, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі - Закон № 2136-IX) звільнення суб`єкта господарювання від застосування штрафу можливе за сукупності таких умов: виявлення порушення під час проведення саме позапланового заходу державного нагляду (контролю) органом Держпраці, винесення посадовою особою Держпраці припису про усунення виявлених порушень та виконання такого припису у повному обсязі й у встановлений строк.

Суд звертає увагу, що припис є окремим письмовим документом встановленої форми, який виноситься посадовою особою органу Держпраці за результатами проведення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю) відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та уніфікованих форм документів, затверджених наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 27.10.2020 № 2161.

Водночас, у даній справі порушення законодавства про працю було виявлено не під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) органом Держпраці, а за результатами фактичної перевірки, проведеної Головним управлінням ДПС у Рівненській області відповідно до положень Податкового кодексу України. При цьому припис про усунення порушень законодавства про працю органом Держпраці позивачу не виносився, строк для усунення таких порушень не встановлювався, а відтак відсутні передбачені частиною третьою статті 16 Закону № 2136-IX умови для звільнення позивача від фінансової відповідальності.

Суд також зазначає, що сам по собі факт усунення позивачем порушення після його виявлення контролюючим органом ДПС не є підставою для звільнення від відповідальності, таким чином, доводи позивача щодо відсутності підстав для застосування до нього штрафних санкцій з огляду на усунення порушення під час дії воєнного стану суд оцінює критично та відхиляє їх як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

У аспекті спірних правовідносин, що виникли, також варто врахувати позицію Верховного Суду, сформовану у постановах Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 0540/8959/18-а та від 02.10.2024 у справі № 120/12494/23 про те, що без оформлених трудових відносин особа (працівник) позбавляється конституційних гарантій, передбачених, зокрема, статтями 43 (кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю) та 45 (кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час; максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та право на оплачувану щорічну відпустку, вихідні та святкові дні) Основного Закону України.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що попередження № ЗХ/РВ/11774/Ж5/1700-07-05-17/3755104756-ТД/ДПС-ПР від 02.10.2025 та постанова № ЗХ/РВ/11776/Ж5/17-00-07-05 17/3755104756-ФС від 09.10.2025 є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в повній мірі відповідають встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, у зв`язку з чим у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (пл. Міцкевича, буд. 8,м. Львів,Львівська обл.,79000, ЄДРПОУ/РНОКПП 44778105)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Рівненській області

Повний текст рішення складений 28 вересня 2026 року

Суддя Ольга ПОЛІЩУК