Рішення № 140111490, 28.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2026 року м. Рівне№460/8505/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 20.11.2025 №8/88796 про утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій в розмірі 12962,13 грн та зобов`язати відповідача повернути позивачу кошти, утримані з її пенсії на підставі рішення № 8/88796 від 20.11.2025.

В обґрунтування позову зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Рівненській області. Відповідачем прийнято рішення від 20.11.2025 №8/88796 про утримання надміру виплачених сум пенсій починаючи з 01.01.2026, що не перевищує 20 % від призначеного розміру пенсії. Крім того зазначає, що як вбачається з рішення № 172350002291 від 27.03.2026 розрахунок пенсії позивача на 2026 рік не містить доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX. У зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою від 06.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 має статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3); зареєстроване місце проживання у населеному пункті, який відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення - село Вичівка; є непрацюючим пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області з 04.09.2021 на пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; розмір пенсії визначено згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон), як це передбачено вищевказаною статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При проведенні відповідачем звірки даних пенсійної справи позивача з відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування в листопаді 2025 року встановлено факт працевлаштування позивача з червня 2025 по вересень 2025 року (страхувальник Приватне акціонерне товариство Комбінат Тепличний).

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру можуть бути повернуті пенсіонером добровільно.

Листом від 20.11.2025 №1700-0504-8/88796 відповідач повідомив позивача про те, що внаслідок працевлаштування виникла переплата пенсії за період з 23.06.2025 по 31.10.2025 в сумі 12962,13 грн. та просив дану переплату пенсії добровільно повернути на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Враховуючи те, що позивачем не було повідомлено відповідача про її працевлаштування, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 20 листопада 2025 року прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій починаючи з 01.01.2026, що не перевищує 20 % від призначеного розміру пенсії .

Враховуючи зазначене, позивач як працюючий пенсіонер не мала права на встановлення доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону N 796-XII як непрацюючому пенсіонеру.

Таким чином, виникла переплата пенсії в загальній сумі 12962,13 грн.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Отже, спірним в межах розгляду цієї справи є встановлення порушень з боку позивача щодо неповідомлення відповідача про його працевлаштування та відповідно отримання підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону N 796-XII під час такого працевлаштування, що зумовило виникнення переплати пенсії позивачу, про що зазначено у спірному рішенні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у п. 5 рішення N 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року N 1058-IV (далі - Закон N 1058-IV).

У преамбулі Закону N 1058-IV зазначено, що цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 50 Закону N 1058-IV передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

Отже, відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише у зв`язку із зловживаннями з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

Таким чином, статтею 50 Закону N 1058-IV визначені виключні підстави за наявності яких, надміру виплачені кошти повинні бути повернуті пенсіонером. При цьому, будь-які інші підстави для утримання з пенсії пенсіонера надміру виплачених коштів не передбачено чинним законодавством.

Так, механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 N 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за N 374/7695 (далі - порядок).

Згідно з абзацом 2 пункту 2.21 порядку, у разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи-підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.

Відповідно до пункту 2.5 порядку у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).

Згідно з пунктом 3 вказаного порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Отже, статтею 50 Закону N 1058-IV та положеннями вказаного порядку прямо передбачені дві умови за наявності яких підлягає відрахуванню (утриманню) надміру виплачена сума пенсії, зокрема з підстав: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.

Тож, з наведеного слідує, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.10.2016 у справі 686/26486/14-а, та постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі 340/644/15-а та від 21.02.2020 у справі 173/424/17 (2-а/173/41/2017).

З матеріалів справи вбачається, що утримуючи з позивача виплачені суми пенсії, відповідач послався на факт щодо працевлаштування позивача, що, на його думку, призвело до переплати позивачу пенсії.

Суд визнає безпідставними такі доводи відповідача, оскільки приписами ч. 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб і персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застраховані особи. Іншими словами органи Пенсійного фонду повинні вести деталізований облік відомостей про кожну застраховану особу.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, до якої заносяться особові дані, страховий стаж, заробітна плата (доход), сума сплачених страхових внесків, виплата пенсій за рахунок коштів пенсійного фонду і т.д.

Отже, оскільки органи Пенсійного фонду ведуть персоніфікований облік всіх застрахованих, а відтак працевлаштованих осіб, то у відповідача наявна інформація про факт працевлаштування позивача, що виключає зловживання з боку останнього в частині не повідомлення про своє місце роботи.

Аналогічна правова позиція у тотожних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 13.11.2019 у справі N 639/9467/16-а, від 25.10.2021 у справі N 554/4736/17.

У ході розгляду справи суд з матеріалів справи встановив, що відповідно до договору підряду Приватного акціонерного товариства Комбінат Тепличний від 23.06.2025 № 116 позивач виконувала роботи в теплицях по збору урожаю помідорів, догляд за рослинами, вантажно - розвантажувальні роботи, підготовчі роботи в теплицях та інше.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку на військовий збір за період з червня 2025 по вересень 2025 суд встановив, що у червні 2025 року сума доходу позивача від ПАТ Комбінат Тепличний становила 4003,00грн. за цивільно-правовим договором, у липні 2025 13260,00грн., у серпні 2025 13036,00грн., у вересні 2025 4790,00 грн. і все це дохід з кодом 102-дохід за цивільно правовим договором.

У додатку до листа-відповіді ГУ ПФУ в Рівненській області № 97-24696/М-02/8-1700/26 від 01.01.2026 зазначено, що в жовтні 2025 фактична переплата пенсії позивача 3 038,00 грн.

Разом з тим, згідно інформації з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) та Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-7) жодних виплат на користь Позивача та, відповідно, нарахувань ЄСВ в жовтні 2025 та в подальших періодах не відбувалось.

Крім того суд зауважує, що цивільно-правовий договір (також цивільно-правова угода) - домовленість (правочин) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 4 ст. 202, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України). За цивільно-правовим договором (угодою) немає роботодавців і працівників, водночас є виконавець, який зобов`язується виконати певну роботу або надати послугу, і замовник, який приймає роботу й оплачує її. Такі взаємовідносини можуть укладатися між будь-якими юридичними або фізичними особами і регулюються Цивільним кодексом України і на них не поширюється дія трудового законодавства. В свою чергу, трудові відносини врегульовані Кодексом законів про працю України, де визначено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації (стаття 21 КЗпП України).

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі N 820/1432/17, від 06.03.2019 у справі N 802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі N 815/954/18, від 09.06.2021 у справі N 420/2174/19.

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права і висновки Верховного суду про їх застосування, суд вважає, що виконання робіт за цивільно-правовим договором, не може вважатись працевлаштуванням позивача, оскільки укладення договору цивільно-правового характеру не передбачає собою наявність трудових відносин між позивачем та ПАТ Комбінат Тепличний, а відтак і доводи відповідача щодо неповідомлення позивачем про його працевлаштування є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на висновки суду наведені вище в цьому рішенні.

Щодо припинення нарахування та виплату пенсії без урахування норм статті 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік та статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", такі дії відповідача суд вважає протиправними та такими, що обмежують гарантоване право позивача на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення від 20.11.2025 №8/88796 прийняте відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення є протиправним.

За таких обставин, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 20.11.2025 №8/88796, та відновити порушене право позивача шляхом зобов`язання відповідача повернути позивачу кошти, утримані з її пенсії на підставі рішення від 20.11.2025 №8/88796 .

Відповідно до частини 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зокрема, позиція Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 14 серпня 2018 року у справі N 820/5134/17, від 28 лютого 2020 року у справі N 806/3304/18, від 16 листопада 2020 року у справі N 640/5615/19, від 4 вересня 2021 року у справі N 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі N 320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі N 480/4737/19.

Також, суд керується постановою Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі N 21-1465а15, в якій суд дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної бездіяльності в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси Позивача підлягають судовому захисту шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 1064,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 20.11.2025 №8/88796 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій в розмірі 12962,13 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повернути ОСОБА_1 кошти, утримані з її пенсії на підставі рішення № 8/88796 від 20.11.2025.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 28 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя С.А. Борискін